УХВАЛА

МЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Британчука В.В.

Суддів - Бєлан Н. О., Ходаса В.І.

за участю прокурора Мішкової Г. О.

потерпілої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_3

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Миколаєва, мешканець м. Славутич Київської області, який не має судимості відповідно до вимог ст.89 КК України, -

засуджений за ст. 187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець та мешканець м. Кривій Ріг Дніпропетровської області, який не має судимості, -

засуджений: за ст. 187 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 солідарно 2429 грн.96 коп. матеріальної шкоди і 10 тис. грн.. моральної шкоди.

За вироком суду засуджені визнані винними у вчиненні 28 листопада 2007 року, приблизно 21 год.45 хв., біля будинку №7 по вулиці Мілютенка в м. Києві, за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу на ОСОБА_4

Справа №  11 -а-1262

Категорія - 187 ч.2 КК України

Головуючий 1-ої інстанції - Котович О.А.

Доповідач - Бєлан Н.О.

2

При цьому ОСОБА_1 наніс потерпілій декілька ударів кулаком по потилиці, від чого вона впала і втратила свідомість, але він продовжував утримувати її за руки та закривав рот рукою, заподіявши легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В цей же час ОСОБА_2, обшукавши потерпілу, відібрав мобільний телефон "Нокія-6131" з навушниками на загальну суму 2069 грн. 99 коп. та 170 грн. з гаманця, після чого засуджені з місця вчинення злочину втекли.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, оскільки вважає їх дії неправильно були перекваліфіковані зі ст.186 ч.2 на ст.187 ч.2 КК України, оскільки до потерпілої не було застосовано насильство, небезпечне для її життя або здоров'я, і стверджує, що свідомість вона не втрачала.

Також зазначає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, бо не в повній мірі ураховані дані про його особу, а саме, те, що раніше не судимий, щире каяття, з'явлення зі зізнанням.

Крім того, звертає увагу на порушення кримінально-процесуального закону, які виявилися у тому, що безпідставно йому було відмовлено у фіксуванні судового процесу технічними засобами. Також порушено його право користуватися рідною російською мовою

В апеляції засуджений ОСОБА_1 стверджує про неправильне визначення кваліфікації його дій та вважає, що його дії повинні бути кваліфіковані за частиною другою ст.186 КК України. Крім того, вважає, що при призначені йому покарання не ураховані обставини, які його пом'якшують, а саме щире каяття та допомога слідству, те, що він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

В доповненнях засуджений вказує, що він визнає і щиро кається у вчиненні пограбування потерпілої, при цьому не заперечував наявність попередньої змови, а лише конкретизував, що вони не обговорювали детальний план пограбування потерпілої, яку обрали випадково, і допускає, що вона могла втратити свідомість на короткий час, але це залишилось поза його увагою, також із-за поганого освітлення, він не бачив, в яку частину обличчя був нанесений удар потерпілій. Крім того, стверджує, що відшкодував потерпілій 1 тис. грн.. в рахунок відшкодування шкоди. Тому з урахуванням щирого каяття та явки з повинною, обставин, які пом'якшують покарання, просить застосувати до нього положення ст.69 КК України.

В запереченнях потерпіла наполягає на безпідставності доводів апеляцій.

Іншими особами, що мають право подати апеляцію, вирок не оскаржений.

В апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_2 підтримав подану апеляцію в частині призначення покарання і пояснив, що не оспорює кваліфікацію його дій, щиро кається у вчиненому, з урахуванням тяжкої хвороби матері та бабусі просить застосувати до нього ст.ст.69, 75 КК

3

України.

Засуджений ОСОБА_1 підтримав доповнення до апеляції, також заявив, що не оспорює кваліфікацію дій, просить пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та потерпілої про законність та обґрунтованість вироку, пояснення захисника, засуджених, які просили пом'якшити покарання, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженим, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляціях, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновок суду щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні цього злочину за обставин, наведених у вироку, підтверджується доказами, які ретельно були досліджені у судовому засіданні.

Як убачається з протоколу судового засідання, судом були перевірені й доводи засуджених про відсутність у них попередньої змови на вчинення злочину щодо потерпілої, а також про те, що вони не застосовували до потерпілої насильство, небезпечне для її життя або здоров'я. Проте ці їх твердження правильно визнані такими, що не відповідають дійсності, бо спростовуються доказами у справі.

Так, потерпіла протягом як досудового, так і судового слідства, стверджувала, що перший удар вона отримала із заду у потилицю, від чого впала і втратила свідомість, тому інші удари вона не пам'ятає.

За висновком експерта, потерпілій були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у виді множинних синців на обличчі, забійної рани на голові, закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, а також перелом кісток носу.

Судом обґрунтовано показання потерпілої визнані достовірними та правильно покладені в обґрунтування висновків у вироку, бо є послідовними, узгоджуються з іншими об'єктивними доказами у справі. Підстав піддавати сумніву як показання потерпілої, так і висновок судово-медичної експертизи не встановлено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ці її показання узгоджуються з показаннями самих засуджених.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтверджував, що злочин вчинив, бо не було грошей. Побачивши жінку у темному місці, він підбіг до неї та наніс декілька ударів у голову, після чого закрив їй рот, а в той час, коли її утримував, ОСОБА_2 забрав майно і вони з місця злочину втекли. Крім того, зазначав, що рукою наніс сильний удар потерпілій в область спини.

Засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснював, що до потерпілої він підійшов тоді, коли побачив, що ОСОБА_1 перебуває зверху потерпілої, яка лежала, а він закривав їй рота та тримав за руки. Зрозумівши, що той вчиняє пограбування, підійшов до жінки та забрав у неї з кишені мобільний телефон і з гаманця гроші.

Разом з тим, дослідивши ці показання засуджених, та зіставивши їх з показаннями   на  досудовому   слідстві   про   їх   попередню   домовленість

заволодіти чужим майном із застосуванням насильства, суд першої інстанції дав їм правильну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку щодо кваліфікації дій винних за ст.187 ч.2 КК України.

Безпідставними є твердження засудженого ОСОБА_2 про порушення його права на спілкування рідною російською мовою та незабезпечення фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи, в якій відсутні дані про таке клопотання.

А щодо ведення процесу російською мовою, то таке клопотання засуджених судом було задоволено і пояснення вони давали російською мовою.

Отже, за матеріалами справи, судова колегія не вбачає порушень кримінально-процесуального закону, на які є посилання засудженого ОСОБА_2 в апеляції.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженим відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про їх особу.

При цьому судом були ураховані документальні дані, які стосуються здоров'я рідних засуджених.

Також слід визнати правильними й висновки суду щодо відсутності обставин, які пом'якшують покарання, бо з урахуванням конкретних обставин справи, зазначених у вироку, такі підстави не встановлені, а тому, враховуючи, що винні вчинили тяжкий злочин щодо жінки, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, суд дійшов правильного висновку про неможливість виправлення винних та попередження нових злочинів без ізоляції їх від суспільства, призначивши при цьому мінімальний розмір покарання у вигляді позбавлення волі, передбачений вказаною санкцією закону.

Судова колегія не вбачає підстав для застосування ст.69 КК України.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2008 року щодо них - без змін.