Постанова

Іменем України

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 520/21615/18

провадження № 61-7282св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В. Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Таскомбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Орловської Н. В., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Траст Фінанс»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В., про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та скасування рішення про державну реєстрацію.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-5815/09 стягнуто з нього на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Фольксбанк», яке було реорганізовано у ПАТ «ВіЕс Банк», заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року у розмірі 1 089 134 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2018 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Траст Фінанс», замінено сторону у справі № 2-5815/09 з ПАТ «ВіЕс Банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Траст Фінанс». На підтвердження наявності підстав для заміни сторони ТОВ «ФК «Траст Фінанс» надало суду копію договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року, укладеного з ПАТ «ВіЕс Банк».

Вказував, що має сумніви у справжності цього договору, оскільки кредитор ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» не повідомляли йому про укладення договору відступлення права вимоги, відомості щодо виникнення у нього зобов`язання перед новим кредитором відсутні. При цьому ТОВ «ФК «Траст Фінанс» звернулося до приватного виконавця для здійснення примусового стягнення з нього боргу.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року, укладений між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» у частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Фольксбанк»;

- визнати недійсним договір відступлення прав за іпотечними договорами від 29 грудня 2017 року, укладений між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» у частині відступлення прав за іпотечним договором від 23 жовтня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Фольксбанк»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Верповської О. В. від 02 січня 2018 року, індексний номер 39069822, про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку 5110136900:22:016:0024 за ТОВ «ФК «Траст Фінанс».

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з допущеними процесуальними порушеннями (провадження № 61-11115св21).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів обґрунтованості своїх позовних вимог, оскільки під час укладення оспорюваних договорів його сторони: ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс», дотрималися вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами. При цьому, позивач не є стороною цих правочинів, та під час судового розгляду справи не довів, чим саме укладення спірних договорів порушує його права, оскільки за договором про відступлення права вимоги новому кредитору передаються існуючі на час укладення такого договору права вимоги за борговими зобов`язаннями боржника та фактично здійснюється заміна сторони у зобов`язанні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не забезпечили виконання ухвали про витребування у відповідача доказів, зокрема й оскаржуваних правочинів. Суди не дослідили оспорювані ним правочини саме в частині права вимоги до нього, а встановили сам факт укладення таких правочинів.

Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази переходу права вимоги саме за вимогами до нього, тому суди не повинні були брати надані відповідачем копії договорів до уваги.

Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

12 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи зі змісту статті 4 ЦПК України та статей 15, 16 ЦК України, підставою для захисту судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно з вимогами статей 215, 216 ЦК Українивимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що факт відступлення права вимоги за укладеним із позивачем кредитним договором та відступлення прав за укладеним ним у забезпечення виконання кредитних зобов`язань іпотечним договором підтверджено належними та достатніми доказами і зважаючи на те, що сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для нього як для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання та у разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачем не доведено як передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорених ним правочинів (в частині, що стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 ) недійсними, так і факт порушення при цьому його прав як позичальника та іпотекодавця, законно відмовивши у задоволенні його позивних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій належно не дослідили оспорювані правочини саме в частині передачі права вимоги до ОСОБА_1 , не витребувавши у відповідача відповідних оригіналів додатків до договорів.

Проте, такі доводи заявника є безпідставними, не спростовують правильність оскаржуваних судових рішень та не впливають на їх законність.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив подібні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказавши, що скаржник помилково зазначає, що висновки суду зроблені щодо дійсності укладених 29 грудня 2017 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» договорів відступлення прав, у той час як ним оспорено дійсність цих угод лише у частині відступлення прав вимоги за укладеними ним із ПАТ «Фольксбанк» 23 жовтня 2008 року договорів кредиту та іпотеки, оскільки судом першої інстанції досліджувалися обставини саме щодо оспореної позивачем частини правочинів та встановлено, що доводи ОСОБА_1 стосовно відсутності у додатках до договорів відступлення прав зазначення про те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора за укладеними з ним угодами, спростовуються наданими на вимогу суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. копією нотаріальної справи, договору відступлення прав за іпотечними договорами між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» від 29 грудня 2017 року та документів, на підставі яких такий договір посвідчено, а також наданими відповідачем додатком № 1 до договору відступлення прав за іпотечними договорами, витягом із додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, актом приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року по кредитному договору від 23 жовтня 2008 року КF53257, боржник ОСОБА_1 (том 1 а. с. 98-105; том 2, а. с. 63-140, 174).

Верховний Суд також вказує, що доводи ОСОБА_1 є суперечливими, оскільки, вказуючи на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази відступлення права вимоги саме до нього, при цьому саме він заявив позовні вимоги про визнання недійсними відповідних правочинів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник