СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 вересня 2023 р.                                                                   Справа № 480/5960/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до  Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області  про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до  Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області  (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.07.2021 ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";

2) зобов`язати відповідача поновити з 01.07.2021 виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" виплатити перераховану пенсію (з врахуванням раніше виплачених сум).

Вимоги вмотивовані тим, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вважає, що відповідач протиправно, в порушення вимог Постанови “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” № 713 від 14.07.2021, після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду не здійснював нарахування та виплату доплати у розмірі 2000грн.

Також, у позові просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1073,60грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00грн.

Ухвалою суду від 16.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, які на виконання вимог ухвали представником ГУ ПФУ в Сумській області не було надано, у зв`язку з чим такі докази витребовувалися повторно ухвалою суду від 18.08.2023, та на виконання вимог якої відповідач подав витребувані докази. При цьому, відзиву на позовну заяву надано не було, в т.ч. заперечень щодо стягнення з ГУ ПФУ в Сумській області витрат на правову допомогу.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з позову та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в  ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ) (а.с.10-11).

14.07.2021 КМУ було прийнято постанову №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб” (далі - постанова № 713), якою, зокрема, вирішено установити з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей  13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000,грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Так, на виконання положень вказаної постанови №713 відповідачем було встановлено надбавку у розмірі 2000грн. (а.с.31), втім згодом, як вбачається з листа відповідача (а.с.8-9) та підтверджується протоколом про перерахунок пенсії на виконання рішення суду з розрахунком на доплату (а.с.31зворот, 33), на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 у справі №480/3461/22, яким ГУ ПФУ в Сумській області зобов`язано провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 21.12.2021 року №33/39-2848, виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання по Сумській області" Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідачем було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019.

Як вбачається з протоколу про перерахунок пенсії на виконання рішення суду з розрахунком на доплату (а.с.31зворот, 33) та листа відповідача (а.с.8-9),  після такого перерахунку нарахування щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови №713 відповідачем фактично скасовано вже з 01.07.2021.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови №713 у розмірі 2000грн., втім відповідач повідомив позивача листом про те, що оскільки після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду розмір пенсії збільшився та перевищив розмір встановленої доплати в сумі 2000грн., то підстав для встановлення щомісячної доплати у розмірі 2000грн. немає (а.с.8-9).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII.

Так, частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за Законом № 2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ).

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі Постанова № 713) установлено з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.

Виходячи із наведених норм слідує, що Постановою № 713 визначено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, при цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі, коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.

Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 року у справі № 420/2473/22, від 02.03.2023 у справі №600/870/22-а, від 04.04.2023 у справі №380/25987/21, від 18.04.2023 у справі №560/6528/22, від 26.04.2023 у справі №380/4510/22, від 26.04.2023 у справі №140/10795/21, від 26.04.2023 у справі №160/14146/22, від 26.04.2023 у справі №380/14122/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ в Сумській області на виконання рішення суду від 24.06.2022 у справі №480/3461/22 з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети зазначеної постанови - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018 року.

Відтак, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги, що нарахування спірної надбавки відповідачем фактично було скасовано саме з 01.07.2021, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії на виконання рішення суду з розрахунком на доплату (а.с.31зворот, 33), суд вбачає необхідним визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні з 01.07.2021 та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000грн. відповідно до Постанови №713 та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000грн. відповідно до Постанови №713, з урахуванням проведених виплат.

При цьому суд вважає необхідним відмітити, що захист прав позивача саме в такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, не привласнює їх і не підміняє ГУ ПФУ в Сумській області, а лише зобов`язує відповідача вчинити певні дії, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовні заяві представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складають: 1073,60грн. - сплачений судовий збір та 2000грн. витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Осьмаковим Олександром Анатолійовичем (далі - адвокат, Осьмаков О.В.).

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи, в тому числі копії: договір про надання правової допомоги, укладеного 13.06.2023 між  адвокатом та позивачем (а.с.12-13, далі - Договір), акт виконаних робіт (надання послуг) від 12.06.2023 (а.с.15), свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000695, виданого Осьмакову О.А. (а.с.14), квитанція до прибуткового касового ордера від 12.06.2023 про сплату позивачем 2000,00грн. (а.с.16).

Згідно п.п.1.1 Договору адвокат зобов`язується: надавати позивачу консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права: організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти інтереси позивача та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а позивач зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.2.4 Договору на підтвердження факту надання адвокатом позивачу правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється позивачу.

Згідно п.п.4.1 Договору вартість послуг адвоката є динамічною та може встановлюватись за домовленістю сторін в погодинній та /або твердій формі. Гонорар, сплачений адвокату, визначається актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.п.4.2 Договору позивач в день підписання договору сплачує передплату за надані послуги у розмірі, що становить 50% від загальної вартості послуг, інша частина гонорару підлягає сплаті на протязі 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом були виконані наступні роботи, зокрема, попереднє вивчення матеріалів, консультування, опрацювання законодавчої бази, складання позовної заяви - вартістю 2000,00грн.

Згідно квитанції позивачем було сплачено суму у розмірі 2000,00грн.

Вказані вище документи відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат, які поніс позивач саме у цій справі (2000грн.).

Таким чином, розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

Крім того, при вирішенні цього питання судом ураховується, що жодних заперечень чи клопотань щодо незгоди із заявленим до відшкодування розміром чи зменшення витрат на правничу допомогу відповідач до суду не надіслав. При цьому принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд,  вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та, відповідно,      самостійно зменшувати розмір заявлених      до відшкодування сум.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21, від 18 травня 2023 року у справі №280/1983/19.

У зв`язку з цим вбачається стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 2000грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1073,60грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції (а.с.6).      

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                       В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області  (вул. Степана Бандери, буд.43, м.Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у нарахуванні з 01.07.2021 та виплаті ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 №713.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 №713, з урахуванням проведених виплат.     

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00коп.   

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29.09.2023.

          Суддя                                                                   І.Г. Шевченко