РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.06                                                                                 Справа № 16/353пн.

             Суддя  Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області

до  дочірнього підприємства “Алчевський ринок” Луганської обласної споживчої спілки,  м. Алчевськ Луганської області

про визнання незаконними дій та стягнення 8876,52 грн. матеріальної та 10000,00грн. моральної шкоди

при секретарі судового засідання Кочетовій О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 ;

від відповідача -Гуня І.І., дов. від 18.07.06. №95-с,

В С Т А Н О В И В :

      Суть спору: заявником заявлено вимогу про визнання незаконними дій адміністрації ДП «Алчевський ринок»по введенню в оману позивача при наданні йому торговельного місця біля входу на територію ринку та переносу торговельного павільйону позивача. До стягнення заявлено також матеріальну шкоду у сумі 8876,52грн. та моральної шкоди у сумі 10000грн.

          Відповідач проти позову заперечує.

          При розгляді справи судом встановлено.

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати незаконними дії адміністрації ДП «Алчевський ринок»по введенню в оману позивача при наданні йому торговельного місця біля входу на територію ринку та переносу торговельного павільйону позивача. Крім того, позивачем заявлені до стягнення матеріальна шкода у сумі 8876,52грн. та моральна шкода у сумі 10000грн.

Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що позивач здійснював свою торговельну діяльність не на території ринку, адміністрація ринку не має відношення до підприємницької діяльності позивача і позивач не вносив до каси ринку плату за торговельне місце, а сплата ринкового збору надходить у місцевий бюджет. Крім того, відповідач вказує на відсутність причинного зв'язку між діяльністю ринку та спричиненням позивачу шкоди і введенням його в оману, відповідач вказує на непідсудність даного спору господарському суду.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з правилом інституту норм Цивільного кодексу України по відшкодуванню шкоди особа, яка заявила до стягнення шкоду, повинна довести суду ті обставини, на підставі яких вона вважає поведінку відповідача протиправною,  довести причинний зв'язок між спричиненою шкодою та протиправною поведінкою особи, якими саме діями відповідач порушив конституційне право позивача на здійснення підприємницької діяльності на території ринку та спричинив моральну шкоду і яким документом даний факт підтверджено.  Крім того, позивач зобов'язаний довести той факт, що він правомірно здійснює свою торговельну підприємницьку діяльність на території ринку. Позивач не надав суду доказів вказаних обставин. Представник відповідача повідомив про відсутність укладеного договору на зайняття позивачем торговельного місця або земельної ділянки на території ринку у м. Алчевську.

Слід вказати, що позивач не є суб'єктом правовідносин по використанню торгового місця на території ринку у м. Алчевську, оскільки правовідносини -це врегульовані нормами права суспільні відносини, що виходять з конкретного зв'язку між уповноваженим та зобов'язаним суб'єктом, виникають та припиняються лише з підстав норми права і, взагалі, правовідносини є формою реалізації норми права у дії. Суб'єктивне юридичне право -це вид і міра дозволеної поведінки суб'єкту права, встановлена юридичними нормами для задоволення своїх інтересів та існує тільки у правовідносинах і тільки з суб'єктивним юридичним обов'язком. Суб'єкт правовідносин, врегульованих конкретною нормою права, повинен відповідати вимогам норми права, яка застосовується для цих правовідносин. При розгляді справи судом встановлено, що позивач не є суб'єктом правовідносин по користуванню торговим місцем або землею для здійснення своєї підприємницької торговельної діяльності -позивач не є і не був орендарем (суборендарем), власником землі або користувачем сервітуту. Договору на надання торговельного місця у відповідності до Правил торгівлі на ринках , Затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової інспекції України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02. №57/188/84/105 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.03.02. №288/6576 позивач не укладав. За таких підстав, не можна зробити висновок про те, що які-небудь дії відповідача, порушують права та законні інтереси позивача, а доводи позивача з приводу правомірності користування земельною ділянкою або торговельним місцем при здійсненні підприємницької торгової діяльності за умови сплати ринкового збору - безпідставні -позивач користується земельними ділянками або торговельними місцями без оформлення на це права у відповідності до вимог закону і не правомірно. Підприємницьку діяльність, на яку має право кожен громадянин і у тому числі позивач у відповідності до правил ст.ст.42,43 Конституції України, необхідно здійснювати тільки згідно з вимогами закону.

Ствердження позивача щодо введення його в оману для переносу торговельного павільйону суд не приймає до уваги за безпідставністю та необґрунтованістю.

За таких обставин, позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Відповідно до правил ст.44-49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.42,43 Конституції України, 6,11,13 ЦК України, керуючись ст.ст.33,38,ст.ст.44-49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Відмовити у позові.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Рішення підписане 24.07.06.

Суддя                                                                                        Р.М.Шеліхіна