"02" жовтня 2023 р.                        

Справа №642/3541/23

Провадження № 2/642/955/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.

за участю секретаря - Шрамко Н.В.

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Замніус А.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Комунального некомерційного підприємства «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради», третя особа Селидівська міська рада, про часткове визнання протиправним та часткове скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернулась до суду із даним позовом, який надалі уточнила, в якому просила визнати розпорядження Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 13. 02. 2023 № 74 - к в частині «Звільнити ОСОБА_2 , директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» 13.02.2023, у зв`язку з не з`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України» незаконним та скасувати пункт 2 розпорядження Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 13. 02. 2023 № 74 - к ( в іншій частині залишити розпорядження без змін ), поновивши її на посаді директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» з 13 лютого 2023 року, та стягнути з КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.02.2023 по 15.08.2023 у сумі 428032.44 грн. та починаючи з 16 серпня 2023 року по день ухвалення судом рішення у сумі 3242.67 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову ОСОБА_3  вказала, що 24 травня 2022 року між нею та Селидівською міською радою було укладено контракт з керівником КП охорони здоров`я (далі контракт), на підставі якого її призначено на посаду директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» строком до 23.05.2027. Відповідно до контракту від 24.05.2022 визначено умови цього контракту, підстави його розірвання, звільнення керівника з посади з ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії контракту, зокрема, орган управління майном (Селидівська міська рада) має право звільняти керівника з посади у разі закінчення строку дії цього контракту, достроково за ініціативою керівника, а також у разі порушення керівником вимог законодавства та умов цього контракту; дія цього контракту припиняється: із закінченням строку, на який його укладено, за згодою сторін, з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом; цей контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади з ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії контракту. На підставі Указу Президента України від 01.09.2022 № 620/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» утворено Селидівську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області. Під час її перебування на лікарняному, відносно неї було проведено службове розслідування. Відповідно до розпорядження начальника Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Анатолія Немченко від 14.10.2022 № 23-к, її звільнено із займаної посади відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», як таку, що не відповідає займаній посаді. Зазначено, що днем звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Підстава: акт про службове розслідування від 12.10.2022. 13.02.2023 начальник Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Анатолій Немченко, не маючи відповідних повноважень та прав, видав розпорядження № 74-к, яким самостійно вирішив, що розпорядження начальника міської військової адміністрації від 14.10.2022 № 23-к «Про звільнення  ОСОБА_4 » вважати таким, яке втратило чинність та цим же розпорядженням її звільнено 13.02.2023 з посади директора відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою став лист в. о. директора КНП Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради Ігоря Кіяшко від 13. 02. 23 № 01-6/270 на ім`я начальника Селидівської міської військової адміністрації ОСОБА_5 , в якому зазначено прохання розглянути можливість змінити підстави звільнення ОСОБА_1 , оскільки її звільнення є виробничою необхідністю, тому що обов`язки керівника неможливо перерозподілити між іншими працівниками. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки законодавство не зобов`язує роботодавця звільняти працівника, який хворіє тривалий час, крім того, її звільнення повинно було у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, а саме 20.02.2023, а не 13.02.2023. Крім того, вважає, що розпорядження начальника Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Анатолія Немченко від 13.02.2023 №74-к в частині її звільнення таким, що видано без відповідних повноважень, зокрема, також зазначила, що до повноважень Начальника Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області ОСОБА_5 входить призначати на посади та звільняти з посад посадових і службових осіб працівників відповідної військово-цивільної адміністрації, однак, вона у військово-цивільній адміністрації не працювала. Також вказала, що виробничої необхідності у її звільнені не було, так як була призначена особа, яка була в.о. директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради», яка, відповідно, виконувала всі обов`язки директора. Уточнюючи позовні вимоги, позивач вважала, що оскільки відповідач самостійно скасував попереднє її звільнення, тому спору в цій частині немає, тому вона просила визнати незаконним саме п. 2 розпорядження Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 13.02.2023 № 74 – к про її звільнення з посади директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» 13.02.2023, у зв`язку з не з`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в іншій частині залишити розпорядження без змін.

Ухвалою суду від 07.07.2023 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.08.2023 від представника відповідача, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, надійшло клопотання про залишення позову без руху. Від розгляду даного клопотання представник відмовився в судовому засіданні.

04.08.2023 до суду надійшов відзив від представника відповідача, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, згідно якого представник проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує повністю, так як листками непрацездатності позивача підтверджується факт відсутності її на роботі протягом чотирьох місяців. Крім того, вказав, що в начальника Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Анатолія Немченко були повноваження на звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради», оскільки на начальника військової адміністрації, згідно положень закону, покладені повноваження відповідних міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних міських голів, а тому він був повноважний звільнити керівника установи комунальної власності. Також зазначив, що доповідною запискою в.о. директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» І. Кіяшко було проінформовано начальника військової адміністрації про наявність інших підстав для звільнення ОСОБА_1 . Позивач безперервно не з`являлась на роботу з 10.10.2022 по 13.02.2023, а тому наявні підстави для її звільнення на підставі п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП. Щодо наявності об`єктивної та виробничої необхідності звільнення позивача вказав, що в.о. директора лише тимчасово виконує обов`язки за посадою тимчасово відсутньої службової особи і не в змозі в повному обсязі виконувати свої службові обов`язки. Так, ОСОБА_6 не був директором КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради», а лише тимчасово виконував обов`язки директора, посада якого зберігалась за позивачем. При цьому, вважав, що навіть при відсутності виробничої необхідності у звільненні ОСОБА_1 , були наявні законні підстави для її звільненні, зазначені в оспорюваному розпорядженні від 13.02.2023, а саме п.5 ст. 40 КЗпП. На підставі викладеного, вважав позовні вимоги необгрунтованими.

14.08.2023 позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, уточнивши їх, як зазначено вище.

Відповідачами відзиву на уточнені позовні вимоги не надано.

14.08.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно якого вона вважала порушення відповідачем законодавства про працю, звільняючи її. Так, її звільнення відбулось не в день її першого робочого дня після припинення її тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч.1 ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Також вказала, що вона є інвалідом 3 групи та має довідку МСЕК від 24.06.2020, про що було відомо позивачу та документи про що знаходяться в матеріалах її особової справи.

21.08.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідача Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області. Згідно вказаних заперечень, представник вважає підставу звільнення ОСОБА_1 за п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП беззаперечною та обгрунтованою. Вважає також, оскільки відсутні підстави для визнання незаконним звільнення, тому і відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заявленого позивачем.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, зазначених у позові, відповіді на відзив та в заяві про уточнення позовних вимог, про що надала письмові пояснення в судове засідання. Крім того, зазначила, що відповідачем порушено п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП.

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував повністю, вважав звільнення позивача на підставі п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП законним.

Представник третьої особи, в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 травня 2022 року між ОСОБА_7 та Селидівською міською радою укладено контракт з керівником комунального підприємства охорони здоров`я ( далі контракт ), на підставі якого її призначено на посаду директора Комунального Некомерційного Підприємства «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» строком до 23.05.2027. (а.с. 15 зі зворотної сторони – а.с.18)

Відповідно до контракту від 24. 05. 2022, визначено, що, зокрема, орган управління майном (Селидівська міська рада) має право звільняти керівника з посади у разі закінчення строку дії цього контракту, достроково за ініціативою керівника, а також у разі порушення керівником вимог законодавства та умов цього контракту (пункт 9 підпункт 2); дія цього контракту припиняється: із закінченням строку, на який його укладено, за згодою сторін, з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом (пункт 23 підпункти 1, 2, 3); цей контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади з ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії контракту (пункт 24)

14.10.2022 начальником Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Немченко А. видано розпорядження №23-к про звільнення ОСОБА_8 з посади директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» на підставі п.2 ст. 40 КЗпП. Днем звільнення є наступний день за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Підстава – акт про службове розслідування від 12.10.2022. (а.с. 12)

13.02.2023 начальником Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Немченко А. видано розпорядження №74-к, яким установлено вважати таким, що втратило чинність розпорядження начальника міської військової адміністрації від 14.10.2022 №23-к про звільнення ОСОБА_8 та звільнити її 13.02.2023, у зв`язку з не з`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності на підставі п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП. Підстава звільнення – доповідна записка в.о. директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» Кіяшка І. (а.с. 14)

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Функціональні обов`язки, права та відповідальність директора комунального підприємства «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» визначені контрактом від 24.05.2022.

Також судом встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, термін дії якого продовжувався та триває досі.

На підставі Указу Президента України від 01.09.2022 № 620/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» утворено Селидівську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про критичну Інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначені повноваження військових адміністрації населених пунктів, які вони здійснюють на відповідній території.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

- крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

- може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Однак Верховною Радою України таке рішення не приймалось, в тому числі і щодо підпорядкованості комунальних підприємств, установ, організацій начальнику військової адміністрації, в зв`язку з чим можливо зробити висновок щодо правомірності прийняття будь-яких рішень відносно комунальних підприємств.

Відповідно до Статуту підприємства, а саме п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.4.4, управління підприємством - КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» здійснює Селидівська міська рада (засновник/власник), поточне керівництво здійснює керівник – директор, строк найму, права та обов`язки, відповідальність директора визначаються контрактом; міський голова погоджує призначення медичного директора та заступника директора підприємства; засновник (власник) в особі міського голови укладає і розриває контракт з директором підприємства. (а.с. 23)

Таким чином, директор КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» підзвітний та підпорядкований Роботодавцю – Селидівській міській раді, при цьому, міський голова укладає та розриває з директором контракт.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації не є правонаступниками прав та обов`язків військово-цивільних адміністрацій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження начальника військової адміністрації визначені частиною шостою статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, відповідно пункту 3 частини 6 статті 15 до повноважень начальника військової адміністрації віднесено призначення на посади та звільнення з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації, але не надані повноваження щодо призначення та звільнення керівників комунальних підприємств, установ, організацій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що начальник Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області не був наділений повноваженнями щодо розірвання контракту з позивачем.

Крім того, як вбачається із копій листків непрацездатності, ОСОБА_3 була тимчасово непрацездатною з 10.10.2022 по 19.02.2023. (а.с. 66-82)

Частиною 1 ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Як встановлено судом, крайній день тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , згідно листка непрацездатності №6645345-2012839428-1, є 19.02.2023.

В той час, згідно розпорядження начальника Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Немченко А. №74-к, днем звільнення ОСОБА_8 є 13.02.2023, що здійснено в період її тимчасової непрацездатності та суперечить вимогам закону.

Також, відповідно до п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП, Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Так, згідно довідки МСЕК від 24.06.2020 серії 12 ААБ №881632, ОСОБА_3 на період її звільнення була інвалідом 3 групи.

При цьому, відповідачем при звільненні позивача не встановлювались підстави непрацездатності позивача, які би могли свідчити про можливістю збереження за нею місця роботи до відновлення непрацездатності.

Крім того, підставою звільнення ОСОБА_1 згідно розпорядження начальника Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Анатолія Немченко від 13.02.2023 № 74-к стала доповідна записка в.о. директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» Кіяшка І. Згідно такої записки, в.о. директора просив змінити підстави звільнення ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави віднесення її до пільгових категорій, яких не можна звільняти за ініціативою власника, її захворювання не належить до захворювань, по яким законодавством установлено триваліший, аніж 4 місяці, строк збереження робочого місця, і таке звільнення ОСОБА_1 є виробничої необхідністю, тому що обов`язки керівника неможливо перерозподілити .

Однак, суд звертає увагу на те, що при звільненні працівника роботодавцю потрібно мати докази того, що звільнення працівника – це виробнича необхідність. Під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, при якій заміщення непрацездатного працівника є необхідним (неможливо ні перерозподілити обов`язки хворого між іншими працівниками, ні прийняти іншого працівника на період його хвороби), що на час звільнення у відповідача не було, виходячи з наступного.

Згідно розпорядження начальника Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Немченка А. від 17.10.2022 встановлено, що на період хвороби директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» ОСОБА_1 було призначено в.о. директора підприємства - медичного директора ОСОБА_9 . Цим розпорядженням ОСОБА_10 увільнено від цього обов`язку та призначено в.о. КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» Воронкову С. (а.с. 27)

Крім того, на час звільнення ОСОБА_1 13.02.2023 в.о. КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» був призначений ОСОБА_11 з 29.11.2022 (а.с. 27 зі зворотної сторони)

Відповідно до пункту 7.9 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» «У разі відсутності Директора Підприємства або неможливості виконувати свої обов`язки з інших причин, обов`язки виконує Медичний директор чи інша особа згідно з функціональними ( посадовими ) обов`язками.»

Викладене свідчить про відсутність виробничої необхідності на звільнення директора ОСОБА_1 , оскільки були призначені особи, які виконували її обов`язки згідно статуту підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_12 було незаконно звільнено з посади директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради», а тому позов в частині визнаня п.2 розпорядження Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 13. 02. 2023 № 74 - к щодо звільнення ОСОБА_4 , директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради», 13.02.2023, у зв`язку з не з`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України» є незаконним, тому цей пункт розпорядження підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розмір грошового зобов`язання, що підлягає стягненню визначається відповідно до приписів Порядку №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року, згідно з якою середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку № 100).

Зі змісту пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Важливою ознакою, яка підтверджує опосередковано те, що виплата за вимушений прогул є заробітною платою, є те, що вона обчислюється саме у прив`язці до часу такого стану працівника, коли він вимушений був (не з його вини) не виконувати свою трудову функцію.

Розрахунок середнього заробітку, здійснений позивачем за період з 13.02.2023 по 15.08.2023 в розмірі 428032.44 грн. відповідає вимогам закону та сумніву у суду не викликає.

Так, встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 3242.67 грн.

Таким чином, за період з 16.08.2023 (наступний день за днем, по який позивачем вирахувано середній заробіток за час вимушеного прогулу) по 20.09.2023 (день ухвалення судом даного рішення) наявні 26 робочих днів. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу за даний період становить 26х3242.67 грн. = 84309.42 грн.

Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня незаконного звільнення ОСОБА_1 , а саме з 13.02.2023, по день ухвалення судом рішення, 20.09.2023, становить 512 341.86 грн., які підлягають стягнення з відповідача, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області.

На підставі п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 79, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (код ЄДРПОУ 44899730, Донецька обл., м. Селидове, вул. К. Маркса, 8), Комунального некомерційного підприємства «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» (код ЄДРПОУ 01991116, Донецька обл., м. Селидове, вул. Московська, 43), третя особа Селидівська міська рада (код ЄДРПОУ 04052962, Донецька обл., м. Селидове, вул. К. Маркса, 8), про часткове визнання протиправним та часткове скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати розпорядження Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 13.02.2023 № 74 - к в частині «Звільнити ОСОБА_2 , директора КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» 13. 02. 2023, у зв`язку з не з`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України» незаконним та скасувати пункт 2 розпорядження Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 13. 02. 2023 № 74 – к, в іншій частині - залишити розпорядження без змін.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунального Некомерційного Підприємства «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» з 13 лютого 2023 року.

Стягнути з Комунального Некомерційного Підприємства «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.02.2023 по 20.09.2023 у сумі 512 342 (п`ятсот дванадцять тисяч триста сорок дві) грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду щодо поновлення на роботі незаконно звільненої ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2023.

Головуючий: