Справа № 303/5293/22

У Х В А Л А

       02 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: КОНДОРА Р.Ю.,

суддів: КОЖУХ О.А., СОБОСЛОЯ Г.Г.,

з участю секретаря: ТЕРПАЙ С.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у м. Ужгороді цивільну справу № 303/5293/22 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2022 року, повний текст якого складено 12 жовтня 2022, головуючий суддя Мирошниченко Ю.М., -

в с т а н о в и в :

08.08.2022 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Волосенко В.І., звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи таким.

29.05.2019 набуло законної сили рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22.10.2018, яким з держави України на користь позивачки було стягнуто 369779,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів державної влади.

Незважаючи на неодноразові звернення та нагадування кошти позивачці за вказаним рішенням суду були виплачені тільки 01.07.2022.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14.11.2019 у справі № 303/6296/19 на користь позивачки стягнуто з держави України в особі Державної казначейської служби України 3% річних за період з 25.05.2019 по 14.11.2019 (169 днів). Ці кошти сплачені, однак, починаючи з 14.11.2019 і до 01.07.2022 відповідач продовжив ухилятися від сплати присуджених за рішенням суду про відшкодування шкоди коштів.

Закон України «Про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», зобов`язує відповідача у місячний термін з моменту виправдання особи відшкодувати їй усі завдані збитки.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання і на вимогу кредитора повинен сплатити відсотки за ставкою 3% річних від суми заборгованості та відшкодувати втрати від інфляції за період прострочення (ст.. 625 ЦК України).

За період з 15.11.2019 по 01.07.2022 відсотки за ставкою 3% річних розраховані так: сума боргу х 3%/ 365 днів за перший рік, а за наступні два з половиною роки з наростаючим підсумком відсотків за попередній прострочений період:

з 15.11.2019 по 14.11.2020: 369779,00 грн х 3% = 11093,37 грн;

з 14.11.2020 по 13.11.2021: 369779,00 грн + 11093,37 грн = 380872,37 грн х 3% = 11426,16 грн;

з 13.11.2021 по 01.07.2022: 380872,37 грн + 11426,16 грн = 392298,53 грн х 3% = 11768,96 грн, а за 8 місяців – 7845,98 грн.

Тому за весь період – 30365,51 грн.

Інфляційні нарахування за період для відповідача складуть 0,00 грн.

Витрати на юридичну допомогу становлять 10500,00 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь із держави України в особі Державної казначейської служби України матеріальні збитки у сумі 30365,51 грн, шляхом перерахування їх на банківський рахунок її представника ОСОБА_2 , а також стягнути витрати на оплату правничої допомоги в сумі 10500,00 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2022 у позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із його безпідставності та недоведеності, оскільки держава виконала рішення суду з додержанням вимог закону, в межах і на час виділення фінансування за відповідною бюджетною програмою та не має обов`язку перед позивачкою сплачувати нарахування, здійснені за правилами ст.. 625 ЦК України, позаяк відшкодування шкоди державою в деліктних правовідносинах мають відповідні особливості врегулювання. Крім того, витрати на оплату професійної правничої допомоги не були доведені належним чином.

Позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Волосенко В.І., оскаржила рішення суду як ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. На обґрунтування скарги посилається загалом на ті самі обставини, яким мотивовано позов.

Окрім цього, зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано віддав перевагу підзаконним нормативним актам перед Конституцією та Законами України, які мають вищу юридичну силу та передбачають відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, що її слід було на вимогу позивачки застосувати. Питання про витрати на оплату правової допомоги суд взагалі не розглядав.

Сторона просить скасувати рішення суду та задовольнити позов.

У відзиві на апеляційну скаргу держава України в особі Державної казначейської служби вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення – без змін.

До початку розгляду справи по суті – 28.09.2023 від держави України в особі Державної казначейської служби України надійшли додаткові пояснення у справі разом з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справ з аналогічним (тотожним) предметом позову у справах № 686/7081/21 та № 420/2411/19.

Клопотання вмотивовано тим, що у зв`язку з відсутністю усталеної судової практики у застосуванні частини другої статті 625 ЦК України, та наявністю правових висновків судів касаційної інстанції різних юрисдикцій, які прямо суперечать один одному стосовно питання стягнення 3% річних та інфляційних втрат з підстав тривалого невиконання Казначейством рішень судів, касаційними судами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 420/2411/19 та № 686/7081/21 з аналогічним (тотожним) предметом позову. Зважаючи на правову природу та обов`язковість висновку щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, з метою забезпечення єдності судової практики сторона просила суд зупинити провадження у справі № 303/5293/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 420/2411/19 та у справі № 686/7081/21.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 21 вересня 2022 року Верховний Суд передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 686/7081/21 (провадження № 61-873св22) за позовом ОСОБА_3 до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання та інфляційних втрат, предметом розгляду якої є подібні правовідносини.

Підставою для передачі зазначеної вище справи слугувала необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17656/16 (провадження № К/9901/32906/18,  № К/9901/45930/18), щодо незастосування положень частини другої статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникають з рішення суду про відшкодування державою шкоди, у випадку його несвоєчасного виконання Державною казначейською службою України, а також для формулювання правового висновку про те, чи поширюються норми частини другої статті 625 ЦК України на відносини, які не є цивільними у розумінні статті 1 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2020 року прийняла та призначила справу № 686/7081/21 (провадження № 61-873св22) до розгляду (Ухвала Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/8020/22).

Таким чином, на момент розгляду цієї справи в провадженні Великої Палати перебуває справа, у якій постало питання про відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17656/16, неврахування якого судом апеляційної інстанції, при вирішені спору у цій справі, має перевірятися Верховним Судом.

Поряд з цим, встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2021 прийнято до розгляду справу №420/2411/19 за позовом Приватного підприємства компанії "ФЛАЙ СЕРВІС" до держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення коштів та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

У наведеній ухвалі зазначено, що правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при вирішенні цього питання різняться від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та виходять з того, що статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення. Спеціальним законом не передбачено, що положення цієї статті щодо зобов`язання боржника, який прострочив виконання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення не поширюється на спірні правовідносини.

Отже, передаючи справу №420/2411/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що для вирішення спору у цій справі необхідно з`ясувати чи підлягає застосуванню частина друга статті 625 ЦК України до спірних правовідносин в аспекті стягнення на користь позивача компенсації інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням остаточного судового рішення Казначейством та чи можливо безпосередньо застосувати практику ЄСПЛ для стягнення суми грошових коштів з урахуванням індексу інфляції у подібних правовідносинах та яке рішення необхідно вважати остаточним з метою визначення періоду такого прострочення.

У зв`язку із зазначеним, оскільки подібні спори щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат з підстав тривалого невиконання Казначейством рішень судів розглядаються в порядку цивільного, господарського і адміністративного судочинства, на думку колегії судів Закарпатського апеляційного суду, насамперед постає потреба у вирішенні питання предметної юрисдикції цих правовідносин, віднесення цієї категорії справ до юрисдикції адміністративного чи господарського (цивільного) суду, а також чи поширюються норми частини другої статті 625 ЦК України на правовідносини, що розглядаються у цій справі.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у справі № 303/5293/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 420/2411/19 та справи № 686/7081/21, адже висновки у зазначених справах щодо застосування норм права до відповідних правовідносин є необхідними для правильного вирішення справи № 303/5293/22 із забезпеченням сталості та єдності судової практики, дотриманням принципу правової визначеності як одного із аспектів верховенства права, віднесеного до основних засад цивільного судочинства.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Клопотання Державної казначейської служби України з а д о в о л ь н и т и, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 420/2411/19 і № 686/7081/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 2 жовтня 2023 року.

Судді: