Справа № 545/725/18

Провадження № 2/545/28/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       "02" жовтня 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Кіндяк І.С.

з участю секретаря Католик Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про поділ предметів (в натурі) домашнього та побутового вжитку та стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна сторін внаслідок розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом березні 2018 року звернувся до суду про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя, а саме:

       1.Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та його наступне майно:

Черешні сортові (2005 p.) 3 штуки (сорт «Валерій Чкалов», «Регіна», «Звичайна крупноплодова»), вартістю 1493 грн.

Абрикоси (2004 р.) 4 штуки (сорт «Ветеран Севастополя»), вартістю 2296.00 грн.

Абрикоси (2010р.) 2 штуки (сорт “Краснощекий”), вартістю 996,00 грн.

Груша (2004 р.) 2 штуки (сорт «Дюшес»), вартістю 853,00 грн.

Груша (2009 р.) 3 штуки (сорт «Клаппа»), вартістю 1263,00 грн.

Вишня (2004 р.) 1 штука (сорт «Іграшка»), вартістю 428,00 грн.

Вишня (2010 р.) 3 штуки (сорт «Ксенія»), вартістю 1560,00 грн.

Слива (2004 р.) 6 штук (сорт «Ренклод Карбишева») вартістю 2658,00 грн.

Яблуня (2005 р.) 4 штуки (сорт «Амулет»), вартістю 1508 грн.

Яблуня (2009 р.) 2 штуки (сорт «Мельба»), вартістю 787,00 грн.

Яблуня (2013 р.) 3 штуки (сорт «Білий налив»), вартістю 1181,00 грн.

Пepcик (2004 р) 1 штука (сорт «Золота Москва», вартістю 476,00 грн.

Пepcик (2010 р.) 1 штука (сорт «Ред Хейвен»), вартістю 476,00 грн.

Шовковиця (2005 р.) 1 штука (сорт «Анатолійська чорна»), вартістю 475,00 грн.

Гopix (2014 р.) 2 штуки (сорт «Грецький ідеал»), вартістю 868,00 грн.

Калина (2009 р.) 2 штуки (сорт «Садова звичайна»), вартістю 862,00 грн.

Смородина (2004 р.) 5 штук (сорт «Київський велетень»), вартістю 1410,00 грн.

Агрус (2004 р.) 2 штуки (сорт «Малахіт»), вартістю 518,00 грн.

Малина (2011 p.) 11 штук (сорт «Примара») вартістю 1265,00 грн.

Виноград (2005 р.) (сорт «Еліца») 2 лози, вартістю 520,00 грн.

Виноград (2005 р.) (сорт «Божена») 3 лози, вартістю 780,00 грн.

Виноград (2005 р.) (сорт «Заря несветная») 2 лози, вартістю 674,00 грн.

Виноград (2009 р.) (сорт «Байконур») 3 лози, вартістю 929,00 грн.

Виноград (2009 р.) (сорт «Фаетон») 3 лози, вартістю 1440,00 грн.

Липа (2005 р.) 2 штуки (сорт «Дрібнолистна»), вартістю 779,00 грн.

Береза (2004 р.) 2 штуки (сорт «Двуствольна Fastigiata), вартістю 818,00 грн.

Tyя західні (2004 piк) (сорт «Smaragd») 5 штук, вартістю 1451,00 грн.

Tyя західні (2004 рік) (сорт Brabant) 6 штук, вартістю 4134,00 грн.

Ялинка (2005 р.) (сорт «Звичайні колючі» 2,5-3,0 м) 6 штук, вартістю 21180,00 грн.

Ялинка (2010 р.) (сорт «Звичайні колючі» 1,5-1,6 м) 15 штук, вартістю 29513,00 грн.

Ялинка (2009 р.) (сорт «Смерека») 2 штуки, вартістю 1346,00 грн.

Ялинки (2004 р.) (сорт «Блакитна Glauca») 5 штук, вартістю 2930,00 грн.

Ялівець (рік 2013 р.) (сорт «Скальний Blue Arrow) 2 штуки, вартістю 597,00 грн.

Ялівець (2013) (сорт «Скальний Skyrocket») 2 штуки, вартістю 455,00 грн.

7 штук ялівця «БЛЮ КАРПЕТ» (горизонтальний можевельник), висотою 15-25 см., вартістю 2051,00 грн.

Сосна (2004 р.) (сорт «Кримська звичайна» 4,0-5,0 м) 2 штуки, вартістю 18495,00 грн.

12 звичайних сосен, які я посадив у кінці 2004 року та на початку 2005 року, вартістю 4458,00 грн.

Дуб (2004 р.) 2 штуки (сорт «Червоний») 7-8 м., вартістю 1040,00 грн.

Розу чайно - гібрідну (2008 р.) (сорт «Чорна Баккара») 8 шт., вартістю 1905,00 грн.

Розу чайно-гібрідну (2008 р.) (сорт «Бургунд») 4 штуки вартістю 952,00 грн.

Розу англійську (2008 р.) (сорт «Фальстаф») 2 штуки, вартістю 410,00 грн.

Розу англійську (2009 р.) (сорт «Крокус») 10 штук, вартістю 3944,00 грн.

Розу паркову (2009 р.) (сорт «Екскамбур») 5 штук, вартістю 1191,00 грн.

Розу (2009 р.) (сорт «Парфум Мулен Руж») 2 штуки, вартістю 604,00 грн.

Розу (2009 р.) (сорт «Флоринбунда Ніна Вейбул») 4 штук, вартістю 821,00 грн.

Розу паркову (2009р.) (сорт «Кентукі Дербі») 4 штук, вартістю 526,00 грн.

Розу кучеряву (2009 р.) (сорт «Кущова Alaska») 1 штука, вартістю 225,00 грн.

Розу кучеряву (2009 р.) (сорт «Кущова Baron Girod de L’Ain») 1 штука, вартістю 280,00 грн.

Рододендрон (2012 р.) 5 штук (сорт «Calsap»), вартістю 1329,00 грн.

Піон деревовидний в кількості 2 шт. сорту “Yin Heng Qiao Dui” куплену у 2010 році, вартістю 1321,00 грн.

Піон трав”янистий в кількості 2 шт. сорту “Princess Margaret” куплені у 2010 році, вартістю 670,00 грн.

Ірис в кількості 6 штук сорту “Бородатий крупноквітковий Revens”, куплений у 2012 році, вартістю 924,00 грн.

Ірис в кількості 12 штук сорту “Бородатий крупноквітковий Picasso Moon”, куплений у 2012 році, вартістю2238,00 грн.

Ірис в кількості 13 штук сорту “Бородатий крупноквітковий Crusader”, куплений у 2012 році, вартістю 1838,00 грн.

Кампсіс укорінюючий Флава віком 4 роки, вартість 304,00 грн.

       Багаторічні насадження (дерева кущі, квіти, плодово - ягідні насадження, газон, глину та чорнозем) вартістю 635875,00 грн., які знаходяться на земельних ділянках в АДРЕСА_1 , а також, які знаходяться у будинку та господарських будівлях по вказаній адресі:

– 6 дверей із сосни, вироблених під індивідуальне замовлення у 2009 році, вартістю 10 000 грн. кожна, а з врахуванням зносу на теперішній час їх загальна вартість складає 50 000 грн..;

– броньовані двері у гараж, які знаходяться у будинку, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу їх загальна вартість на теперішній час складає 15 000 гривень;

– 1 вхідні двері із двору у кухню, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час – 15 000 грн.;

– вхідні двері з веранди у будинок, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час – 15 000 грн.;

– сходи із дуба, які ведуть з 1-го поверху на 2-й поверх і у підвальне приміщення, вироблені під індивідуальне замовлення у 2009 році, вартість 500 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час їх вартість складає 400 000 грн.;

– шафи, які розміщені у коридорі будинку та у веранді із пластику «Стенлі» вироблені під індивідуальне замовлення у 2008 році вартістю 60 000 грн.., їх загальна вартість з врахуванням зносу на теперішній час складає 30 000 грн.. ;

– грати на 5 вікон, вироблені у 2008 році під індивідуальне замовлення за 100 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час – 50 000 грн.;

– 2 металевих ролети на 2-му поверсі на двері, вироблені у 2008 році за 60 000 грн., з врахуванням зносу їх вартість в теперішній час – 30 000 грн.;

– металеві ролети на вхідні двері зі сторони двору та у коридорі будинку, вироблені у 2008 році за 60 000 грн., вартістю з врахуванням зносу – 30 000 грн.;

– меблі для кухні, куплені у 2009 році за 100 000 грн.., з врахуванням зносу їх вартість в теперішній час – 10 000 грн..;

– камін із цегли та грецького граніту із дзеркалом, побудований під індивідуальне замовлення у 2009 році за 100 000 грн., в теперішній час його вартість не змінилася – 100 000 грн.

– холодильник, куплений у 2009 році за 10 000 грн., з врахуванням зносу – 5 000 грн.;

– 2 дивани – ліжка для кімнат та 2 поверсі, куплені у 2009 році за 20 000 грн. за кожний, з врахуванням зносу їх загальна вартість складає – 10 000 грн. кожний;

– 1 диван – ліжко на 1 поверсі, куплене у 2009 році, вартістю 30 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час – 20 000 грн.;

– 2 телевізори імпортного виробництва, куплені у 2009 році за 1 500 грн. кожний, з врахуванням зносу вартість кожного на теперішній час складає 500 грн.;

– 4 килими із натуральної шерсті куплені у 2009 році за 10 000 грн. кожний, з врахуванням зносу вартість кожного складає – 5 000 грн. а загальна – 20 000 гривень;

– 5 люстр імпортного виробництва, куплені у 2009 році за 500 грн. кожна, з врахуванням зносу вартість 1 люстри складає 200 грн., на загальну суму 1 000 гривень;

– лава із дуба вироблена під індивідуальне замовлення у 2009 році за 15 000 грн., з врахуванням зносу – 10 000 грн.;

– шафа для одягу куплена у 2009 році за 20 000 грн.., з врахуванням зносу – 10 000 грн.;

– пральна машина куплена у 2011 році за 10 000 грн.., з врахуванням зносу – 5 000 грн..;

– 6 стільців куплені у 2009 році, вартість кожного – 500 грн. На теперішній час з врахуванням зносу вартість кожного складає 200 грн., на загальну суму 1 200 грн.

У ЛАЗНІ:

– Кімната - лазня, яка оббита деревом «Вільха» у 2009 році, вартістю матеріалу та роботи 75 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час – 50 000грн.;

– виріб для обігріву лазні (піч) та кімнати відпочинку, куплений у 2009 році, вартістю 2 000 грн.., з врахуванням зносу – 1 000 грн..;

– двері між лазнею та кімнатою відпочинку, вироблені під індивідуальне замовлення із сосни у 2009 році, вартістю 10 000 грн.., з врахуванням зносу – 5 000 грн..;

– 2 лави та стелаж із вільхи, вироблені під індивідуальне замовлення у 2009 році, за 20 000 грн.., з врахуванням зносу на загальну суму 10 000 грн..;

– стіл із дуба, вироблений у 2009 році по індивідуальному замовленню, за 20 000 грн.., з врахуванням зносу – 10 000 грн.;

– 4 стільці із дуба, вироблені у 2009 році під індивідуальне замовлення, вартістю 500 грн. кожний, з врахуванням зносу їх вартість у теперішній час складає 1 000 грн.;

– вхідні броньовані двері, куплені у 2009 році за 20 000 грн., в теперішній час вартістю з врахуванням зносу – 10 000 грн.

У ГАРАЖІ:

– вхідні автоматизовані двері у гараж (ролети) куплені та встановлені у 2008 році, вартістю 50 000 грн., з врахуванням зносу – 30 000 грн..;

– вхідні автоматизовані двері на вході у двір та хвіртку, куплені у 2008 році за 35 000 грн.., вартістю з врахуванням зносу загальна вартість складає – 25 000 грн.;

– 1 двері із сосни, вироблені по індивідуальному замовленню у 2009 році, які ведуть із гаража у топочну, вартістю 10 000 грн., а з врахуванням зносу – 5 000 грн.;

– 1 двері на горищі лазні – 5 тисяч гривень, в теперішній час їх вартість складає 2 тисячі гривень.

2. Визнати спільним майном 300000,00 грн., які знаходяться у АТ “КБ “Приват банк” на імя ОСОБА_2 та 14789,09 доларів США, якими В. ОСОБА_2 погасила борг брата у цьому банку.

3. Виділити у його користування та визнати за ним право власності на набір меблів на кухню вартістю 10000,00 грн., стіл та 9 стільців - 5000,00 грн., 2 шафи та тумбочки, вироблені із дерева вартістю 5000,00 грн.(зала), двуспальну кровать загальною вартістю 5000,00 грн., шафу - купе “Стенлі”, яка знаходиться у коридорі , вартістю 5000,00 грн., шафу - купе “Стенлі”, яка встановлена у дитячі кімнаті, вартістю 5000,00 грн., шафу - купе “Стенлі”, яка знаходиться у спальній, вартістю 5000,00 грн.,дві тумбочки для балкону загальною вартістю дві тисячі гривень.

Також:

Сім дверей, вироблені у 2009 році під замовлення із сосни вартістю на той час 10 тисч гривень, кожна. З урахуванням зносу - 3 тисячі гривень кожна. Загальною вартістю 21000,00 грн., які увійшли у вартість квартри.

Двоє вхідних двирей, вироблені під індивідуальне замовлення у 2008 році, вартістю: одна - 10 тисяч гривень, а друга - 15 тисч гривень. В теперішній час їх загальна вартість складає 10 тисч гривень, які увійшли у вартість квартири.

Духова шафі, куплена у 2007 році за 10000,00 грн. В теперішній час 5000,00 грн.

Два килими, куплені у 2002 році. В теперешній час - 5 тисяч гривень.

Три кондиціонери Daikin, куплені у 2009 році за 12 тисяч гривень кожний. З врахуванням зносу в теперішній час їх вартість складає 4 тисячіггривень кожний. Загальна сума -12000,00 грн., які увійшлиу вартість кввартири.

Варочну поверхню, куплену у 2007 році за8 тисяч гривень. В теперішній час вартість складає 1000,00 грн., яка увійшла у вартість квартири.

Посудомийну машину, куплену у 2007 році за 10000,00 грн. В теперішній часз врахавнням зносу - 5 тисяч гривень.

Один телевізор Samsungвартістю 1500,00 грн., яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 .

4. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до позивача про поділ предметів (в натурі) домашнього та побутового вжитку та стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна внаслідок розірвання шлюбу, які знаходяться квартирі АДРЕСА_2 залишити без розгляду.

5. В позові адвоката Лемківського Б.К. в інтересах ОСОБА_2 про стягнення грошово компенсації за різницю вартості майна у частках , виділених кожному з колишнього подружжя в особисту приватну власність(квартира АДРЕСА_2 ) - відомивити.

6. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 6 763 505 гривень за різницю вартості майна у частках, виділених кожному судом у 2013 році та за частку при поділі майна бувшого подружжя.

7. Стягнути з ОСОБА_2 на його користьсудові витрати, які складаються із сплати судового збору в сумі 11350,00 грн., оплату праці судових експертів та оцінювача в сумі 22343,00 грн.

8. Зняти накладені арешти Октябрським районним судом м. Полтави на квартиру АДРЕСА_2 ухвалою№ 554/827/19 від 05.02.2019 року та постановлю колегії суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду від 04.11.2020.

       Відповідачка ОСОБА_2 08.07.2020 року звернулася з зустрічною позовною заявою в якій просила суд:

1. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно:

- меблеву стінку фірми «Лирс» загальною вартістю 17 000, 00 Доларів США (17 000, 00 дол США * 26, 77 = 455 090, 00 гривень).

-        стіл та 9 (дев`ять) стільців білого кольору, натуральний дуб, виробник Іспанія загальною вартістю 50 000 гривень.

-        меблеву стінку з натурального дубу для гостьової кімнати білого кольору, виробництво Іспанія, загальною вартістю 100 000 гривень.

-        двоспальну кровать загальною вартістю 20 000 гривень.

-        трюмо із дзеркалом загальною вартістю 10 000 гривень.

-        шафу – купе Стенлі білого кольору, виготовлена із натурального дерева під замовлення у м. Полтаві , загальною вартістю 30 000 гривень.

-        стінку меблеву загальною вартістю 20 000 гривень.

-        шафу – купе Стенлі загальною вартістю 20 000 гривень.

-        кровать – диван загальною вартістю 20 000 гривень.

-        штори та гардини виконані на індивідуальне замовлення загальною вартістю 20 000 гривень.

-        стінку для гардеробної кімнати, виготовлена індивідуально під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень.

-        набір меблів для балкону виконані індивідуально під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень.

-        комплект дверей для квартири, виконані під замовлення із натурального дерева, а саме: двоє вхідних дверей ОСОБА_4 загальною вартістю 2* 12 865 гривень = 25 730 гривень та сім міжкімнатних дверей загальною вартістю 7*10 000 = 70 000 гривень.

-        набір меблів для коридору виконаних під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень.

-        духовий шкаф Hotpoint –Ariston TIF 801 SC OW загальною вартістю 8 450 гривень.

-        варочну поверхню Hotpoint –Ariston PCN 640 T OW R загальною вартістю 4 449 гривень.

-        витяжку ELECTROLUX LFP316S загальною вартістю 3 999 гривень.

-        три кондиціонери Daikin FTXB20C/RXB20C загальною вартістю 3* 18 129 гривень = 54 387 гривень.

-        холодильник ELECTROLUX ENF2700AOX загальною вартістю 9 599 гривень.

-        пральну машину SAMSUNG WW80J5346MA загальною вартістю 10 908 гривень.

-        посудомийну машину BOSCH SPV45IX00E загальною вартістю 18 539 гривень.

-        Мікрохвильову піч SAMSUNG MS23F301TFW/UA загальною вартістю 3 899 гривень.

-        чотири італійські люстри загальною вартістю 20 000, 00 євро (20 000, 00 євро * 29, 99 = 599 800, 00 гривень).

-        шість килимів із натуральної шерсті загальною вартістю 6* 10 000 гривень = 60 000 гривень.

-         три телевізори SAMSUNG загальною вартістю 3* 1500 = 4 500 гривень.

1.Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 ( рнокпп НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) на наступне майно:

-        меблеву стінку фірми «Лирс» загальною вартістю 17 000, 00 Доларів США (17 000, 00 дол США * 26, 77 = 455 090, 00 гривень).

-        стіл та 9 (дев`ять) стільців білого кольору, натуральний дуб, виробник Іспанія загальною вартістю 50 000 гривень.

-        меблеву стінку з натурального дубу для гостьової кімнати білого кольору, виробництво Іспанія, загальною вартістю 100 000 гривень.

-        двоспальну кровать загальною вартістю 20 000 гривень.

-        трюмо із дзеркалом загальною вартістю 10 000 гривень.

-        дві тумбочки біля ліжка загальною вартістю 20 000 гривень.

-        шафу – купе Стенлі білого кольору, виготовлена із натурального дерева під замовлення у м. Полтаві , загальною вартістю 30 000 гривень.

-        стінку меблеву загальною вартістю 20 000 гривень.

-        шафу – купе Стенлі загальною вартістю 20 000 гривень.

-        кровать – диван загальною вартістю 20 000 гривень.

-        штори та гардини виконані на індивідуальне замовлення загальною вартістю 20 000 гривень.

-        стінку для гардеробної кімнати, виготовлена індивідуально під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень.

-        набір меблів для балкону виконані індивідуально під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень.

-        комплект дверей для квартири, виконані під замовлення із натурального дерева, а саме: двоє вхідних дверей ОСОБА_4 загальною вартістю 2* 12 865 гривень = 25 730 гривень та сім міжкімнатних дверей загальною вартістю 7*10 000 = 70 000 гривень.

-        набір меблів для коридору виконаних під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень.

-        духовий шкаф Hotpoint –Ariston TIF 801 SC OW загальною вартістю 8 450 гривень.

-        варочну поверхню Hotpoint –Ariston PCN 640 T OW R загальною вартістю 4 449 гривень.

-        витяжку ELECTROLUX LFP316S загальною вартістю 3 999 гривень.

-        три кондиціонери Daikin FTXB20C/RXB20C загальною вартістю 3* 18 129 гривень = 54 387 гривень.

-        холодильник ELECTROLUX ENF2700AOX загальною вартістю 9 599 гривень.

-        пральну машину SAMSUNG WW80J5346MA загальною вартістю 10 908 гривень.

-        посудомийну машину BOSCH SPV45IX00E загальною вартістю 18 539 гривень.

-        Мікрохвильову піч SAMSUNG MS23F301TFW/UA загальною вартістю 3 899 гривень.

-        чотири італійські люстри загальною вартістю 20 000, 00 євро (20 000, 00 євро * 29, 99 = 599 800, 00 гривень).

-        шість килимів із натуральної шерсті загальною вартістю 6* 10 000 гривень = 60 000 гривень.

-         три телевізори SAMSUNG загальною вартістю 3* 1500 = 4 500 гривень.

2. Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

-        меблеву стінку фірми «Лирс» загальною вартістю 17 000, 00 Доларів США (17 000, 00 дол США * 26, 77 = 455 090, 00 гривень).

-        стіл та 9 (дев`ять) стільців білого кольору, натуральний дуб, виробник Іспанія загальною вартістю 50 000 гривень.

-        меблеву стінку з натурального дубу для гостьової кімнати білого кольору, виробництво Іспанія, загальною вартістю 100 000 гривень.

-        двоспальну кровать загальною вартістю 20 000 гривень.

-        трюмо із дзеркалом загальною вартістю 10 000 гривень.

-        дві тумбочки біля ліжка загальною вартістю 20 000 гривень.

-        шафу – купе Стенлі білого кольору, виготовлена із натурального дерева під замовлення у м. Полтаві , загальною вартістю 30 000 гривень.

-        стінку меблеву загальною вартістю 20 000 гривень.

-        шафу – купе Стенлі загальною вартістю 20 000 гривень.

-        кровать – диван загальною вартістю 20 000 гривень.

-        набір меблів для коридору виконаних під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень. Загальна вартість складає: 895090, 00 гривень.

3. Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:

- штори та гардини виконані на індивідуальне замовлення загальною вартістю 20 000 -- комплект дверей для квартири, виконані під замовлення із натурального дерева, а саме: двоє вхідних дверей ОСОБА_4 загальною вартістю 2* 12 865 гривень = 25 730 гривень та сім міжкімнатних дверей загальною вартістю 7*10 000 = 70 000 гривень.

- духовий шкаф Hotpoint –Ariston TIF 801 SC OW загальною вартістю 8 450 гривень.

- варочну поверхню Hotpoint –Ariston PCN 640 T OW R загальною вартістю 4 449 гривень.

- витяжку ELECTROLUX LFP316S загальною вартістю 3 999 гривень.

- три кондиціонери Daikin FTXB20C/RXB20C загальною вартістю 3* 18 129 гривень = 54 387 гривень.

- холодильник ELECTROLUX ENF2700AOX загальною вартістю 9 599 гривень.

- пральну машину SAMSUNG WW80J5346MA загальною вартістю 10 908 гривень.

- посудомийну машину BOSCH SPV45IX00E загальною вартістю 18 539 гривень.

- мікрохвильову піч SAMSUNG MS23F301TFW/UA загальною вартістю 3 899 гривень.

- чотири італійські люстри загальною вартістю 20 000, 00 євро (20 000, 00 євро * 29, 99 = 599 800, 00 гривень).

- шість килимів із натуральної шерсті загальною вартістю 6* 10 000 гривень = 60 000 гривень.

- три телевізори SAMSUNG загальною вартістю 3* 1500 = 4 500 гривень. Загальна вартість складає 894 260, 00 гривень.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 2 773 200,00 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, в позовних вимогах ОСОБА_2 просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Панченко О.М., в судовому засіданні проти позову позивача заперечила, просила відмовити в їх задоволенні, вимоги відповідача по зустрічному позову підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Також вказала, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки питання поділу майна вже вирішувалося в суді і є рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05.08.2013 року у цивільній справі № 1625/2186/12-ц, яким було вирішено питання поділу майна.

Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також доводи та заперечення викладені відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) та його представником, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку приходить до наступного висновку.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що у березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 позов ОСОБА_1 було залишено без руху.

За даним позовом ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2018 відкрито провадження.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2018 заяву ОСОБА_1  про забезпечення позову задоволено, до вирішення справи по суті заборонено відчуження: квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 .

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05.05.2018 заяву  ОСОБА_1 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим задоволено. Змін замінено забезпечення позову - скасувавши заборону ОСОБА_2 відчужувати квартиру АДРЕСА_3 , який був застосований судом відповідно до ухвали Полтавського районного суду від 13 квітня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя. Та обрано захід забезпечення позову до вирішення даної цивільної справи по суті у виді заборони ОСОБА_2 відчужувати (продавати, дарити або заключати будь-які угоди) та проводити інші дії на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві власності. Копія ухвали направлена сторонам для відому та до Шевченківського ВДВС в м.Полтава, Полтавського ВДВС  ГТУЮ у Полтавській області для виконання.

Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 25.06.2018 апеляційну скаргу  ОСОБА_2  задоволено частково.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 05.05.2018 в частині обрання заходу забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_2 проводити інші дії на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві власності скасувати та відмовити ОСОБА_1 в обранні заходу забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 проводити інші дії щодо житлового будинку. В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.07.2018 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частину спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 5 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2018 року відмовити.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.06.2018 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про закриття провадження у справі та про передачу справи за підсудністю іншому суду. Призначено по справі судову-оціночну експертизу для встановлення вартості плодово - ягідних і багаторічних насаджень, які знаходяться у садибі по АДРЕСА_1 на день їх придбання та на час проведення експертизи.

Призначено судово-будівельну експертизу для встановлення початкової ціни та ціни, яка діє на час проведення експертизи, предметів, матеріалів та обладнання, використаних для благоустрою садиби по АДРЕСА_1 :

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 12.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 02 липня 2018 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року задоволено частково.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року у частині направлення судових доручень іншим судам про допит свідків, призначення судових експертиз, зупинення провадження у справі і закриття підготовчого провадження скасувати, справу повернути до Полтавського районного суду Полтавської області для продовження розгляду на стадії підготовчого провадження.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року у частині вирішення клопотань ОСОБА_2 про закриття провадження та про передачу справи на розгляд іншому суду залишено без змін.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.09.2019 позови позивача та відповідача об`єднані в одне провадження з присвоєнням загального номера справи 545/725/18.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.09.2019 клопотання ОСОБА_1 про призначення по справі комплексну судову оціночно-будівельно-товарознавчу експертизу – задоволено.

Також призначено по справі судову оціночно-будівельну експертизу для встановлення вартості квартири АДРЕСА_2 , на вирішення експерту поставлено наступне питання:

Не погодившись з даною ухвалою в частині задоволення клопотання ОСОБА_1 та призначення по справі №545/725/18 комплексної судової оціночно-будівельно-товарознавчої експертизи, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.11.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задоволено частково. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2019 року в частині призначення комплексної судової оціночно-будівельно-товарознавчої експертизи – скасовано. Справу повернуто до суду першої інстанції – для продовження розгляду.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 24.01.2020  позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках, виділених кожному із колишнього подружжя в особисту приватну власність та за позовом адвоката Левківського Б.К., подану в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках виділених кожному з колишнього подружжя в особисту приватну власність – закрито з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України ( набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.06.2020 апеляційну скаргу  ОСОБА_1  - задоволено, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року про закриття провадження - скасовано в частині закриття провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, в іншій частині ухвалу Полтавського районного суду від 24 січня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.01.2021 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у справі. Касаційну скаргу   ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду  від 10 червня 2020 року залишити без змін.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2021 справі №545/1648/20 відкрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ предметів (в натурі) домашнього та побутового вжитку та стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна сторін внаслідок розірвання шлюбу.

Об`єднано в одне провадження зустрічний позов  ОСОБА_2 о ОСОБА_1 , про поділ предметів (в натурі) домашнього та побутового вжитку та стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна сторін внаслідок розірвання шлюбу, з первісним позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя, присвоївши спільний номер № 545/725/18.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.09.2021 клопотання ОСОБА_1 , про призначення експертизи, – задоволено. Призначено по цивільній справі № 545/725/18, провадження № 2/545/109/21, судову оціночно – будівельну експертизу, проведення якої доручити судовому експерту Авдєєвій Н.М., попередивш її про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.11.2021 відновлено провадження по цивільній справі № 545/725/18 призначено справу до підготовчого розгляду на « 08 » грудня 2021 р. о 13 год. 00 хв.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 8 грудня 2021 цивільну справу № 545/725/18, повторно направлено на проведення судової оціночно-будівельної експертизи, проведення якої доручено судовому експерту Авдєєвій Н.М., на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 22.09.2021р. (Справа № 545/725/18, провадження № 2/545/109/21).

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2021 року.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2022 клопотання позивача ОСОБА_1 , про призначення експертиз, – задоволено. Призначено по цивільній справі № 545/725/18, провадження № 2/545/41/22, судово-оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити судовому експерту Авдєєвій Н.М., попередивши її про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Норми ст. ст. 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно (постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі №318/1863/17).

Зокрема, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя може виключатися в разі набуття такого майна за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Такий висновок приведено у постановах Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року у цивільній справі №664/3661/15-ц, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у цивільній справі №361/4130/16-ц, у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у цивільній справі №447/3676/14-ц.

Конституційний суд України в рішенні № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, зазначає, що відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім`ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (частина перша статті 51,пункт 6 частини першої статті 92). Рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України(далі - ЦК України). Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61Кодексу).

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, житлові й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може належати до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Зазначені позовні вимог не підлягаю до задоволення виходячи з наступного.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не було надано до суду належних та допустимих доказів придбання (купівлі, одержання в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю) багаторічних насаджень (дерева кущі, квіти, плодово - ягідні насадження, газон, глину та чорнозем) вартістю 635875,00 грн і наданий звіт про оцінку вартості створення земельних поліпшень поданого Замовником оцінки переліку (додаток до звіту), та які, у відповідності до вищенаведеного переліку, були створені на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 складений 12.06.2023 року Товарною біржою "Полтавською регіональною біржою нерухомості виконацем якого є оцінювачем ОСОБА_5 не може слугувати доказом набуття подружжям у шлюбі майна, так як оцінювач взагалі не ознайомлювався з об`єктами оцінки, не з`ясував всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус.

Суд зауважує, оцінювач ОСОБА_5 з метою зняття з себе відповідальності за виконаний звіт останній на сторінці 7 в розділі 2.5 ІНШІ УМОВИ вказав наступне: Висновки суб`єкта оціночної діяльності базуються на тому, що надана Замовником та власником інформація була правдивою та не підлягала перевірці. Суб`єкт оціночної діяльності не гарантує і не бере на себе відповідальність в будь - якій формі за достовірність інформації.

Щодо визнання спільним сумісним майном позивача та відповідача: 6 дверей із сосни, вироблених під індивідуальне замовлення у 2009 році, вартістю 10 000 грн. кожна, а з врахуванням зносу на теперішній час їх загальна вартість складає 50 000 грн..; броньовані двері у гараж, які знаходяться у будинку, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу їх загальна вартість на теперішній час складає 15 000 гривень; 1 вхідні двері із двору у кухню, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час – 15 000 грн.; вхідні двері з веранди у будинок, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час – 15 000 грн.; сходи із дуба, які ведуть з 1-го поверху на 2-й поверх і у підвальне приміщення, вироблені під індивідуальне замовлення у 2009 році, вартість 500 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час їх вартість складає 400 000 грн.; шафи, які розміщені у коридорі будинку та у веранді із пластику «Стенлі» вироблені під індивідуальне замовлення у 2008 році вартістю 60 000 грн.., їх загальна вартість з врахуванням зносу на теперішній час складає 30 000 грн.. ; грати на 5 вікон, вироблені у 2008 році під індивідуальне замовлення за 100 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час – 50 000 грн.; 2 металевих ролети на 2-му поверсі на двері, вироблені у 2008 році за 60 000 грн., з врахуванням зносу їх вартість в теперішній час – 30 000 грн.; металеві ролети на вхідні двері зі сторони двору та у коридорі будинку, вироблені у 2008 році за 60 000 грн., вартістю з врахуванням зносу – 30 000 грн.; меблі для кухні, куплені у 2009 році за 100 000 грн.., з врахуванням зносу їх вартість в теперішній час – 10 000 грн..; камін із цегли та грецького граніту із дзеркалом, побудований під індивідуальне замовлення у 2009 році за 100 000 грн., в теперішній час його вартість не змінилася – 100 000 грн. холодильник, куплений у 2009 році за 10 000 грн., з врахуванням зносу – 5 000 грн.; 2 дивани – ліжка для кімнат та 2 поверсі, куплені у 2009 році за 20 000 грн. за кожний, з врахуванням зносу їх загальна вартість складає – 10 000 грн. кожний; 1 диван – ліжко на 1 поверсі, куплене у 2009 році, вартістю 30 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час – 20 000 грн.; 2 телевізори імпортного виробництва, куплені у 2009 році за 1 500 грн. кожний, з врахуванням зносу вартість кожного на теперішній час складає 500 грн.; 4 килими із натуральної шерсті куплені у 2009 році за 10 000 грн. кожний, з врахуванням зносу вартість кожного складає – 5 000 грн. а загальна – 20 000 гривень; 5 люстр імпортного виробництва, куплені у 2009 році за 500 грн. кожна, з врахуванням зносу вартість 1 люстри складає 200 грн., на загальну суму 1 000 гривень; лава із дуба вироблена під індивідуальне замовлення у 2009 році за 15 000 грн., з врахуванням зносу – 10 000 грн.; шафа для одягу куплена у 2009 році за 20 000 грн.., з врахуванням зносу – 10 000 грн.; пральна машина куплена у 2011 році за 10 000 грн.., з врахуванням зносу – 5 000 грн..; 6 стільців куплені у 2009 році, вартість кожного – 500 грн. На теперішній час з врахуванням зносу вартість кожного складає 200 грн., на загальну суму 1 200 грн.

У ЛАЗНІ: Кімната - лазня, яка оббита деревом «Вільха» у 2009 році, вартістю матеріалу та роботи 75 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час – 50 000грн.; виріб для обігріву лазні (піч) та кімнати відпочинку, куплений у 2009 році, вартістю 2 000 грн.., з врахуванням зносу – 1 000 грн..; двері між лазнею та кімнатою відпочинку, вироблені під індивідуальне замовлення із сосни у 2009 році, вартістю 10 000 грн.., з врахуванням зносу – 5 000 грн..; 2 лави та стелаж із вільхи, вироблені під індивідуальне замовлення у 2009 році, за 20 000 грн.., з врахуванням зносу на загальну суму 10 000 грн..; стіл із дуба, вироблений у 2009 році по індивідуальному замовленню, за 20 000 грн.., з врахуванням зносу – 10 000 грн.; 4 стільці із дуба, вироблені у 2009 році під індивідуальне замовлення, вартістю 500 грн. кожний, з врахуванням зносу їх вартість у теперішній час складає 1 000 грн.; вхідні броньовані двері, куплені у 2009 році за 20 000 грн., в теперішній час вартістю з врахуванням зносу – 10 000 грн. У ГАРАЖІ: вхідні автоматизовані двері у гараж (ролети) куплені та встановлені у 2008 році, вартістю 50 000 грн., з врахуванням зносу – 30 000 грн..; вхідні автоматизовані двері на вході у двір та хвіртку, куплені у 2008 році за 35 000 грн.., вартістю з врахуванням зносу загальна вартість складає – 25 000 грн.; 1 двері із сосни, вироблені по індивідуальному замовленню у 2009 році, які ведуть із гаража у топочну, вартістю 10 000 грн., а з врахуванням зносу – 5 000 грн.; 1 двері на горищі лазні – 5 тисяч гривень, в теперішній час їх вартість складає 2 тисячі гривень, не підлягають задоволенню виходячи з того, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_6 знову ж таки не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірне рухоме майно та інше обладнання придбані в шлюбі, їх характеристики не зрозумілі, будь - які докази ідентифікації відсутні.

Суд зазначає, що сторона позивача в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовувала заявлені вимоги.

З огляду на те, що суд визнав необґрунтованими та недоведеними вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя спірних об`єктів рухомого майна, не підлягають до задоволення вимоги про стягненням з ОСОБА_2 на його користь грошової компенсації в розмірі 1/2 частини вартості цього майна, що складає 317937 грн..

Також слід зауважити, що ОСОБА_1 водчночас просить суд визнати право спільної сумісної власністю за ним та ОСОБА_2 на багаторічні насадження (дерева кущі, квіти, плодово - ягідні насадження, газон, глину та чорнозем) вартістю 635875,00 грн., при цьому в подальшому просить суд стягнути 1/2 частину вартості цього майна в сумі 317937 грн. з ОСОБА_2 , не про прохаючи припинити його право у спільній сумісній власності.

       Щодо позовної вимоги про визнання спільним майном 300000,00 грн., які знаходяться у АТ “КБ “Приват банк” на ім`я ОСОБА_2 та 14789,09 доларів США, якими вона погасила борг брата у цьому банку, суд приходить до висновку про необхідність відмови у її задоволенні виходячи з наступного.

Стаття 263 ЦПК України, передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Сімейним кодексом України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Навіть якщо один з подружжя з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не мав самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім речей індивідуального користування. До спільного майна подружжя входять і їх заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи. 

Грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на розрахунковому рахунку, є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до пункту 10.20. Постанови НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» з вкладного (депозитного) рахунка фізичної особи – резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом виплати готівкою; перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів факт відкриття ОСОБА_2 депозитного рахунку, на якому були акумулюванні кошти в сумі 14789,09 доларів США, як і не було надано доказів використання ОСОБА_2 спільних коштів подружжя в сумі 14789,09 доларів США з метою покриття боргів свого рідного брата ОСОБА_7 по кредитному договору перед АТ КБ “Приватбанк”.

Відповідно відсутні правові підстави як визнання спільним майном подружжя 14789,09 доларів США., так і стягнення 7394 доларів США на користь ОСОБА_1

30.08.2023 року на адресу суду надійшла відповіді АТ КБ “Приватбанк” відповідь на виконання ухвали суду із виписками за період з 01.01.2011 року по липень 2012 року.

У виписці за договором № б/Н від 01.01.2011 по 31.07.2012 року по рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_2 , який не є депозитним рахунком, а Карткового (кредитного) рахунку. Із зазначеного ОСОБА_8  (кредитного) рахунку ОСОБА_2 використовувалися кошти з метою придбання одягу, їжі, оплата вартості ПММ.

Судом вважає, що даний рахунок являвся саме ОСОБА_8  (кредитним) рахунком, оскільки банком 27.07.2011, 30.08.2011, 29.09.2011, 30.10.2011, 29.11.2011, 30.01.2012, 28.02.2012, 29.03.2012 року було списано кошти як відсотки за користування кредитним лімітом, 06.08.2011, 16.10.2011, 26.02.2012 року було списана плата за несвоєчасне погашення кредитного ліміта.

Частиною 4 ст. 65 Сімейного кодексу України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Отже, грошові кошти, отримані одним з подружжя за кредитним договором, укладеним в інтересах сім`ї, слід вважати спільними коштами подружжя.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

       Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов`язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 розірвав шлюб з ОСОБА_2 05.07.2012 року на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави.

Позивач ОСОБА_1 не надав до суду належних та допустимих доказів використання ОСОБА_2 коштів з Карткового (кредитного) рахунку у період перебування позивача та відповідача у шлюбу не в інтересах сім”ї.

Також позивач ОСОБА_1 не надає доказів існування кредиторської заборгованості, яка підлягає поділу між колишнім подружжям.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя (Постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16)).

відповідно довідки АТ КБ “Приватбанк” надано банківську виписку про рух коштів на рахунку приватного нотаріуса Медвєдєвої В.І. за період з 12.01.2011 року по 31.07.2012 року із вихідним залишком 150,00 грн.

З зазначеної банківської виписки вбачається надходження на розрахунковий рахунок приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В.І. у період з 12.01.2011 року по 31.07.2012 року грошових коштів в в якості оплати за вчиненні нотаріальні послуги на суму 169908,72 грн. та здійснення витрат ОСОБА_2 із зазначеного рахунку на суму 149953,09 грн. з метою оплати послуг за обслуговування зазначеного рахунку, як плата банку за дебетування рахунку, оплата послуг за спожиту електроенергію, оплата податків та обов`язкових платежів за утримання найманих працівників, оплата послуг за заправку катриджів, за телекомунікаційні послуги, послуги охорони, за участь у семінарах, оплата послуг за водопостачання, оплата за питну воду, оплата за нотаріальні балнки, за інформаційні послуги надані ДП “Інформаційний центр Міністерства юстиції України”.

Відповідно до статті 178.3 Податкового кодексу України приватні нотаріуси як особи, що провадять незалежну професійну діяльність, мають право на відрахування з суми доходу документально підтверджених витрат, необхідних для провадження їх незалежної професійної діяльності.

Оподатковуваним доходом таких осіб вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат (п. 178.3 ст. 178 ПКУ).

ПКУ не передбачено будь-якого переліку витрат для фізичних осіб, які здійснюють незалежну діяльність.

Однак при визначенні сукупного чистого доходу приватного нотаріуса враховуються витрати, наведені в Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженій наказом ДПС від 24.12.2012 № 1185 (далі - Наказ № 1185), та в Узагальнюючій податковій консультації щодо витрат приватного нотаріуса, затвердженій наказом Міністерства доходів від 30.12.2013 № 884. До витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема: оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під`їзду осіб з інвалідністю; страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса; технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування:а) охоронна та пожежна сигналізація; б) металеві двері або металеві ролети;в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах;г) металеві шафи;д) вогнестійкий сейф;е) інформаційна вивіска;є) обслуговування технічного обладнання (комп`ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо);ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет;з) телекомунікаційні послуги;и) меблі; програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства; встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами; виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів; витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою; витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо); витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства; проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо); оплата праці та обов`язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників); сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки); витрати на поштові та кур`єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності; комунальні витрати (електро-, газо-, тепло-, водопостачання) на утримання робочого місця приватного нотаріуса, у разі якщо це нежитлове приміщення є власністю приватного нотаріуса; сплату щомісячних членських внесків нотаріусами на забезпечення нотаріального самоврядування, відповідно до статті 16 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425 «Про нотаріат» зі змінами та доповненнями.

Не підлягають стягненню валові доходи, які надходять на рахунок, а підлягає розподілу прибуток, тобто гроші, які ФОП отримував у вигляді надлишку після сплати всіх податків, зборів і платежів. Ця обставина підлягає доказуванню на загальних підставах.

Так, потрібно навести докази того, який дохід отримала особа, які податки, інші збори сплачено, вирахувати чистий прибуток. І саме він буде тим майном, яке підлягає поділу.

Відповідну позицію висловив КЦС у постанові від 30.09.2021 (справа №755/20605/15-ц). Суд сказав, що вимога про стягнення доходу від підприємницької діяльності не підлягає задоволенню з огляду на те, що звітність, на яку посилається особа, відображає валовий дохід фізичної особи — підприємця. Для цілей оподаткування такий дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана в результаті реалізації товарів або послуг, у той час як прибуток — це дохід з відрахуванням витрат на виробництво, придбання та збут товарів або послуг.

Окрім цього суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що Полтавський апеляційний суд в постанові від 20.06.2020 року скасовуючи ухвалу Полтавського районного суду від 10.06.2020 року про закриття провадження у справі, зазначив, що ні в судовому рішенні, ні в позовних заявах в справі  №1625/2186/12 питання стягнення грошової компенсації за частку у майні подружжя не було предметом дослідження. В зазначеній справі сторони вирішували цивільно правовий спір щодо визнання права власності.

       З позовної заяви, в справі № 545/725/18, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 6763505,00 гривень за різницю вартості майна у частках, виділених кожному судом у 2013 році та за частку при поділі майна бувшого подружжя.

       Позовні вимоги ОСОБА_1 вмотивовував тим, що при поділі спільного сумісного майна подружжя Полтавським районним судом у 2013 році не було вирішено питання щодо компенсації йому різниці вартості цього майна. При ухваленні рішення суду 05.08.2013 року суд не вказав дійсну вартість майна та відповідно не стягнув на його користь грошову компенсацію за більшу частину виділеного їй у користування майна, тобто при вирішенні цього спору, присуджуючи майно в натурі, суд не поклав на відповідачку обов`язок компенсувати ОСОБА_1 грішми більшу частку виділеного майна ОСОБА_9 .

Також 6763505,00 гривень це загальна сума грошей, яка підлягає стягненню з ОСОБА_10 на користь позивача: за багаторічні насадження, газон, поліпшення ґрунту, нежитлові приміщення, житловий будинок в с. Соснівка - 6207333,00 грн., грошові збереження - 150000,00 грн., та за погашення ОСОБА_10 кредиту брата за врахуванням інфляції за 3 останні роки - 406172 грн.

Сума компенсації за багаторічні насадження, газон, поліпшення ґрунту, нежитлові приміщення, житловий будинок в с. Соснівка - 6207333,00 грн. була обрахована ОСОБА_1 наступним чином:

135075,00 ринкова вартість багаторічних насаджень;

63200,00 грн. ринкова вартість зерна для газону та самого газону;

Отже, вартість завезеної глини та чорнозему, газону, багаторічних та плодово - ягідних насаджень, квітів, кущів - 635875 грн. (1/2 частина - 317937,00 грн.)

Загальна ринкова вартість майна на теперішні час (не на час ухвалення рішення суду про поділ майна) згідно висновків судового експерта Авдєєвої Н.М., на яке згідно рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05.08.2013 року було визнано права власності за ОСОБА_2 становить 8 365 632 грн. та 7418226,00 грн., а всього 15 783858,00 грн.

Загальна ринкова вартість майна на теперішні час (не на час ухвалення рішення суду про поділ майна) згідно висновків судових експертиз, на яке згідно рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05.08.2013 року було визнано права власності за ОСОБА_1 становить 3 747 106,00 грн. та 6 101 180 грн., а всього 9 848 286,00 грн.

З врахуванням виділеного майна згідно рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05.08.2013 року на думку ОСОБА_1 відповідач повинна виплати йому грошову компенсацію в сумі 6207333,00 грн.

Позивач ОСОБА_11 наведений у позов розрахунок суми компенсації: 635875,00 грн. + 7418226,00 грн. + 8365632,00 грн. = 16 419 333,00 грн. - 4 005 066,00 грн. (його нежитлових приміщень та гараж) = 12414667,00 грн.: 2 = 6207333,00 грн.

З досліджених судом матеріалів цивільної справи №1625/2186/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_12 про визнання рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на землю недійсним, вбачається, що при поданні ОСОБА_2 у 2012 році позовної заяви про поділ майна та визнання права власності 14.05.2012 року до Полтавського районного суду Полтавської області вона у позові зазначала, що вартість всього майна, яке підлягало поділу становило 2 640 000,00 грн., а саме:

- вартість житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований на земельних ділянках: кадастровий номер № 010654600054 розміром 0.0984 (призначення для ведення особистого селянського господарства), кадастровий номер 010354601965 розміром 0.15 га. (призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) 1 000 000.00 грн.;

- вартість квартири АДРЕСА_4 загальною площею 148,9 кв.м. становить 1 000 000,00 грн.;

- вартість автомобіля Лексус-250, 2008 р. випуску,  д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 становить 320 000,00 грн.

- вартість автомобіль Тойота Ландкрузер-150, 2010 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_5 становить 320 000,00 грн.

В подальшому ОСОБА_2 було подано до суду 09.09.2012 року заяву про збільшення позовних вимог, де вказала що вартість спільного майна становить 3 176 000 грн., а грошова компенсація, яку повинен був сплатити ОСОБА_1 на її користь за частку у спільній сумісній власності, вона визначила у розмірі 238 000 грн.

       Так 05.03.2012 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, де вже зазначила, що вартість майна, яке підлягало поділу становила 3200000 грн.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в позові про поновлення процесуального строку, про незаконне обмеження прав ОСОБА_2 при порушенні земельного законодавства, про захист права на земельні ділянки шляхом визнання недійсними рішень виконавчого комітету Ковалівської сільської ради та державних актів про право власності на земельні ділянки, про примусове припинення прав на земельну ділянку, встановлення порядку користування нею та нежитловими приміщеннями, усунення перешкод у користуванні ним, стягнення грошей, визнання договорів купівлі — продажу та дарування частково недійсними, про визнання права власності від 08.08.2012 року зазначив чітко наступне: “...Про порушення мого права зі сторони своєї бувшої дружини я дізнався у 2012 році...”. У заяві ОСОБА_1 від 23.01.2013 року поданій до Полтавського районного суду Полтавської області зазначив наступне : “...Я не згідний з ціною спірного майна, яку частково вказала ОСОБА_2 у позовних заявах, а тому прошу призначити судову технічну експертизу по його оцінці...”.

В подальшому поділ майна було проведено без проведення оцінки даного майна, на проведенні якої ОСОБА_1 вже не наполягав, тим самим погодився з вартістю майна, яка була зазначена ОСОБА_2 у позовній заяві від 14.05.2012 року та заявах про збільшення позовних вимог від 09.09.2012року та від 05.03.2013 року.

        ОСОБА_2 у заяві про збільшення позовних вимог від 05.03.2013 року зазначила, що:

- вартість житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований на земельних ділянках: кадастровий номер № 010654600054 розміром 0.0984 (призначення для ведення особистого селянського господарства), кадастровий номер 010354601965 розміром 0.15 га. (призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) 1 000 000.00 грн.;

- вартість квартири АДРЕСА_4 загальною площею 148,9 кв.м. становить 1 000 000,00 грн.;

- вартість автомобіля Лексус-250, 2008 р. випуску,  д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 становить 320 000,00 грн.

- вартість автомобіль Тойота Ландкрузер-150, 2010 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_5 становить 320 000,00 грн.

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 вартістю 80 000 грн.;

- нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_1 вартістю 80 000,00 грн.

- гараж по АДРЕСА_1 загальною площею 24.3 кв.м. вартістю 80 000,00 грн.

- нежитлове приміщення (офіс), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 180 000,00 грн.

- підвальне приміщення загальною площею 91,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 120 000,00 грн.

-    1/50 частки квартири АДРЕСА_6 вартістю 40 000,00 грн.

В даній заяві ОСОБА_2 було запропоновано варіант розподілу майна, при цьому вона зазначила, що вартість майна, яке вона просила визнати за собою особистою власністю становило 1 600 000,00 грн. і вартість майна, яке вона просила визнати особистою власністю за ОСОБА_1 також становило 1 600 000,00 грн.

ОСОБА_1 , не наполягаючи на призначені судової будівельно — оціночної експертизи, погодився з вартістю майна, яка була визначена ОСОБА_2 .

А також і ОСОБА_1 , і суд першої інстанції погодилися із запропонованими ОСОБА_2 варіантами розподілу майна.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від  05.03.2013 позов про розподіл майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно - задоволено повністю, припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на майно:

- житловий будинок з гаражем під літерою А-2 загальною площею 229 кв.м, господарські будівлі: баня під літерою «Б,б», навіси під літерами «В,Ж», альтанка під літерою «Г», сарай під літерою «Д», вбиральня під літерою «Е», колодязь №4, ворота огорожі та огорожа №№ 1,2,3, вимощення №5, які розташований по АДРЕСА_1 , які розташованіна земельних ділянках: кадастровий № 010654600054 розміром 0,0984 га, кадастровий № 01-03-546-01965 розміром 0,15 га;

- автомобіль Лексус-250, 2008 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ;

- 1/50 частки квартири АДРЕСА_6 ;

- нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 94,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- підвальне приміщення загальною площею 91,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_7 загальною площею 26 кв.м;

- гараж по АДРЕСА_1 загальною площею 24, 3 кв.м;

- нежитлові підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 62,8 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_4 ;

- автомобіль Тойота Ландкрузер-150, 2010 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ;

       Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

- житловий будинок з гаражем під літерою А-2 загальною площею 229 кв.м, господарські будівлі: баня під літерою «Б,б», навіси під літерами «В,Ж», альтанка під літерою «Г», сарай під літерою «Д», вбиральня під літерою «Е», колодязь №4, ворота огорожі та огорожа №№ 1,2,3, вимощення №5, які розташований по АДРЕСА_1 , які розташовані на земельних ділянках: кадастровий № 010654600054 розміром 0,0984 га, кадастровий № 01-03-546-01965 розміром 0,15 га;

- автомобіль Лексус-250, 2008 р. випуску,д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ;

-1/100 частки квартири АДРЕСА_6 ;

- нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 94,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , а саме в приміщенні під літерою «А-5» приймальня -1 пл. 17,5 кв.м, коридор-2 пл. 6,8 кв.м, санвузол-3 пл. 1,5 кв.м, кладова-4 пл. 0,4 кв.м, кабінет - 5 пл. 12,1 кв.м, кабінет -6 пл. 12,6 кв.м, коридор - 7 пл. 2,8 кв.м, кабінет - 8 пл. 9,2 кв.м, кабінет - 9 пл. 18, 0 кв.м, побутова кімната - 10 пл. 10,8 кв.м, шафа -11 пл. 1,1 кв.м. санвузол -12 пл. 1,7 кв.м;

- підвальне приміщення загальною площею 91,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельні ділянки, які розташовані за адресою: с. Соснівка Полтавського району, яке розташовано на земельних ділянках: кадастровий № 010654600054 розміром 0,0984 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 01-03-546-01965 розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд;

- 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 33, 9 кв.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_7 загальною площею 26 кв.м;

- гараж по АДРЕСА_1 загальною площею 24, 3 кв.м;

- нежитлові підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 62,8 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_4 ;

- автомобіль Тойота Ландкрузер-150, 2010 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_7 ,

- 1/100 частину квартири АДРЕСА_6 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_12 про визнання рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на землю недійсними - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору між сторонами.

       Зазначене рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05.08.2013 року сторонами не оскаржувалося, набрало законної сили та було реалзіовано сторонами.

В п. 22 постанови Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя“ № 11 від 21.12.2007 року роз`яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК ( 2947-14 ) та ст. 372 ЦК ( 435-15 ). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначили вартість майна, яке було поділено ще у 2013 році, за погодженням між подружжям, відповідно у суду відсутні підстави для стягнення грошової компенсації на користь ОСОБА_1 в сумі 6207333,00 грн. виходячи з загальна ринкової вартості майна на теперішні час (не на час ухвалення рішення суду про поділ майна).

Суд приходить до такого висновку, щодо зустрічного позову ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Суд дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зібрані докази у справі, знаходить підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України позов ОСОБА_3 в частині стягнення грошової компенсації в сумі 2773200,00 грн.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на предмети домашнього та побутового вжитку слід відмовити, виходячи з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів придбання чи набуття іншим шляхом під час шлюбу переліченого майна.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/15585/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який у рішенні у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9-13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя - відмовити повністю за недоведеністю.

Закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна сторін внаслідок розірвання шлюбу в сумі 2773200,00 грн.

В іншій частині позовних ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити. повністю за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя

Полтавського районного суду

Полтавської області                                                                        І.С. Кіндяк