Справа № 364/457/23

Провадження № 2/364/144/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 року Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Глазкової Ю.О.,

за участю секретаря Кулинич Г.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» Вербенка П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській області, Державної служби статистики України та ОСОБА_2 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» про визнання електронних торгів недійсними та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській області, Державної служби статистики України та ОСОБА_2 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» про визнання електронних торгів недійсними та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, мотивуючи позов тим, що 19.04.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській області були проведені електронні торги будівлі за адресою: вул. Миру, 7 смт Володарка. Вважає, що дані електронні торги порушують його права, оскільки позивач вважає себе власником вказаного спірного приміщення, яке було передано йому у власність Володарською районною державною адміністрацією на підставі договору міни від 02.12.2004 року.

Позивач зазначає, що згідно рішення Володарської районної ради від 09.08.2005 № 140-21-ІV надано згоду на безплатне прийняття до спільної власності територіальних громад Володарського району від позивача нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , згідно п.3 вказаного рішення гарантовано продаж приміщення за адресою: АДРЕСА_2 по оціночній ціні на момент продажу. Позивач в рахунок оплати за будівлю за адресою АДРЕСА_2 зробив ремонт, купив оргтехніку та меблі.

Відповідно до договору міни позивач обміняв приміщення статистики по  АДРЕСА_2 , власником якого він є, на приміщення по АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування нежитлового приміщення від 22.12.2003  ОСОБА_1  подарував Володарській районній раді  нежитлове приміщення по  АДРЕСА_1 . Зазначає, що він має право власності на спірне нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , а дії відповідача є неправомірними з огляду на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2017, відповідно до якої зобов`язано Володарську районну раду передати з державної власності територіальних громад приміщення по АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження у власність позивача.  ОСОБА_1  просив суд визнати електронні торги  нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , які проведені Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській області недійсними та визнати недійсним свідоцтво про право власності на дане спірне приміщення, видане на ім`я ОСОБА_2 , стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Від відповідачів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській області та Державної служби статистики України у встановлений ухвалою суду строк надійшли відзиви на позовну заяву, у яких відповідачі просили відмовити у задоволенні позову. У обгрунтування своєї позиції представники відповідачів вказали, що фактично власником спірного нежитлового приміщення є держава у особі Державної служби статистики України. Дійсно між позивачем та Володарською районною адміністрацією були укладені договори міни та дарування, на які посилається позивач, проте Володарська районна адміністрація не набула права комунальної власності на вказану будівлю, а тому відповідно і позивач не набув жодних речових прав на спірне майно.

У своїй відповіді на відзив позивач посилається на порушення відповідачами положень ст. 229 ЦК України, просить задовільнити його позов.

З письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» вбачається, що дане товариство є переможцем електронного аукціону від 05.06.2023 продажу об`єкту малої приватизації – адміністративної будівлі за адресою АДРЕСА_2 та відповідно до договору купівлі-продажу№ 10/23 є власником даної будівлі.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 07.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою цього ж суду від 21.07.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд у загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик», задоволено клопотання позивача про витребування доказів у справі.

Ухвалою суду від 14.09.2023 у задоволенні клопотань відповідача про закриття провадження у справі та позивача про залучення треьої особи та забезпечення позову відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні від 28.09.2023 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові. Додатково зазначив, після проголошення ним позовної заяви, під час надання пояснень по суті спору, що бажає змінити предмет позову, а саме у зв`язку з тим, що власником спірного приміщення на підставі електронних торгів стала третя особа у справі, тому просив визнати недійсними електронні торги від 05.06.2023 з продажу об`єкта малої приватизації будівлі за адресою АДРЕСА_2 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказане нежитлове приміщення, що видане Товариству з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик».

Представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській області та Державної служби статистики України в судове засідання не з`явились,  про час, дату та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що позивач є неналежним, зокрема відсутній предмет спору, посилання позивача на договір міни є безпідставним, з огляду на те, що він в силу закону є нікчемним. Також вказав, що на даній стадії судового процесу не можлива зміна предмету та підстав позову, а тому просив відмовити позивачу у даному клопотанні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що згідно копії рішення Володарської районної ради «Про надання згоди на прийняття до спільної власності територіальних громад Володарського району нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 » на підставі заяви ОСОБА_1 надано згоду на безоплатне прийняття до спільної власності територіальних громад Володарського району від гр. ОСОБА_1 належне йому на праві особистої власності нежитлове приміщення загальною площею 59 кв.м., вартістю 43 тис. грн. за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно п. 3 вказаного рішення гарантовано позивачу, що вразі прийняття до спільної власності територіальних громад приміщення Володарського районного відділу статистики за адресою АДРЕСА_2 , буде йому продано по оціночній вартості на момент продажу.

З копії договору нежитлового приміщення від 20.12.2003, посвідченого нотаріально, встановлено, що ОСОБА_1 подарував Володарській районній раді в особі голови Володарської районної ради Міняйлу І.В. нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 .

З копії договору міни від 02.12.2004 встановлено, що між Володарською районною радою в особі її голови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 здійснюється обмін приміщення управління статистики по АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 , на приміщення з комп`ютерним обладнанням та меблями по АДРЕСА_1 , власником якого є також ОСОБА_1 .

Копією постанови Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 зобов`язано Володарську районну раду передати з державної власності територіальних громад приміщення по АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження у власність ОСОБА_1 .

Згідно копії рішення Володарської районної ради від 12.06.2016 № 33-02 (П-11)-VІІ надано згоду на прийняття безоплатно з державної власності в спільну власність територіальних громад Володарського району об`єкта нерухомого майна – адміністративної будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 із зобов`язанням використовувати цю будівлю для розміщення органів місцевого самоврядування.

Копією листа Державної служби статистики України від 07.11.2017 № 16-5-10/1174-17 Володарській районній раді роз`яснено правові засади передачі об`єктів права державної власності в комунальну власність, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» безоплатно з державної власності в комунальну можуть передаватись нерухоме майно для розміщення навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури та спорту, а також нерухоме майно для розміщення органів місцевого самоврядування за умови взяття органами місцевого самоврядування зобов`язання використовувати об`єкти за цільовим призначенням і не відчужувати в приватну власність.

Оскільки у рішенні Володарської районної адміністрації від 12.01.2016 № 33-02 стосовно прийняття у спільну власність територіальних громад Володарського району Київської області нежитлової будівлі ( АДРЕСА_2 ), яка перебуває на балансі Головного управління статистики у Київській області, не вказано зобов`язання щодо не відчуження будівлі у приватну власність та не зазначено цільове використання, Держстат не може розпочати роботу стосовно підготовки відповідного проекту акта КМУ.

Листом Державної служби статистики України від 12.01.2018 № 16-5-10/41-18 Володарській районній раді надано відповідь про неможливість продовжити роботу з приводу підготовки проекту акта КМУ про передачу у спільну вланість територіальних громад будівлі за адресою АДРЕСА_2 , з урахуванням постанови Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2017.

Копією листа Державної служби статистики України Володарській районній раді повідомляється про пропозицію Фонду Державного майна включити спірну будівлю до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Державна служба статистики України листом повідомляє Фонд державного майна про передачу зі сфери управління Держстату до сфери управління Фонду державного майна нерухому майно, яке розташовано за адресою АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Володарської ради від 24.11.2017 № 194-18 остання просить Державну службу статистики надати спірну будівлю для використання її з метою розміщення інклюзивно-ресурсного центру.

З копії листа № 02-10-01 від 02.01.2018 встановлено, що Володарська районна рада Київської області просить повідомити КМУ, уповноваженого управляти державним майном, МінФін, Фонд державного майна та Мніеекономрозвитку про те, що виконати рішення від 24.11.2017 року є можливим з урахуванням постанови Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2017.

Згідно копій листів Фонду державного майна України від 15.01.2020 та 13.01.202 вбачається, що останній просить КМУ та Державну службу статистики України розглянути питання передачі державного майна, яке не використовується Державною службою статистики України, до сфери управління Фонду державного майна з метою його подальшої приватизації.

З копії Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна встановлено, що адміністративна будівля по АДРЕСА_2 з 01.01.2015 належить Державній службі статистики України, балансоутримувач – ГУ статистики у Київській області.

З копії довідки від 09.03.2016 Головного управління статистики у Київській області вбачається, що адмінбудівля перебуває на балансі Головного управління статистики у Київській області.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.07.2023 вбачається, що будівля, загальною площею 297,9 кв.м., по АДРЕСА_2 належить Державній службі статистики України, дата державної реєстрації 12.03.2016.

Згідно протоколу про результати електронного аукціону від 19.04.2023, проведеного Регіональним відділенням Фонду Державного майна нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 , переможцем є ОСОБА_2 .

З копії акту про несплату ціни продажу об`єкта приватизації від 25.05.2023 встановлено, що сума коштів , яка дорівнює ціні продажу лота з урахуванням податків згідно з протоколом про результати електронного аукціону ОСОБА_2 на відповідний поточний рахунок Регіонального відділення не надійшла.

З копії наказу № 316-вс від 12.07.2023 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях затверджено протокол про результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації – адміністративної будівлі за адресою АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі Головного управління статистики у Київській області, який відбувся 05.06.2023.

Згідно протоколу про результати електронного аукціону від 05.06.2023, проведеного Регіональним відділенням Фонду Державного майна нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 , переможцем є ТОВ «Іскра-Транс-Логістик».

Копією договору купівлі- продажу від 10.08.2023, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М., підтверджується факт купівлі-продажу ТОВ «Іскра-Транс-Логістик» нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до загальних приписів законодавства, правочином є вольова дія його учасників, що характеризує їх внутрішнє суб`єктивне бажання досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Своє відображення поняття правочину знайшло у ч. 1 ст. 202 ЦК України, згідно якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних згідно копії рішення Володарської районної ради «Про надання згоди на прийняття до спільної власності територіальних громад Володарського району нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Інститут свободи договору передбачає можливість сторін вільно визначати зміст договору, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, з врахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право врегулювати й ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства та не суперечать ним.

Норми ст.ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Разом із тим, оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Також суд враховує висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, відповідно до яких, вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити: чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Жодних порушень правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача такими порушеннями, позивачем не доведено і судом не встановлено.

Зокрема із встановлених під час судового розгляду обставин встановлено, що власником спірного майна є Державна служба статистики, ані Володарська районна рада, ані позивач жодного речового права на вказану будівлю не набули, а тому суд вважає слушними доводи представника третьої особи щодо відсутності предмета спору та неналежності позивача, оскільки останній не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, не надав доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, тобто не довів порушення його прав і законних інтересів з огляду на те, що не набув жодного речового права на спірне нежитлове приміщення.

Посилання позивача на те, що у нього знаходяться ключі від будівлі, ніхто не приїжджав та не оглядав приміщення жодним чином не впливає на результати електронних торгів.

З урахуванням викладеного суд також доходить про необгрунтованість позовної вимоги про стягнення моральної шкоди із відповідачів.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Щодо уточнення позову ОСОБА_1 під час судового розгляду справи, а саме зміну предмету позову, то суд зазначає про наступне.

Згідно висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 № 723/1233/17 зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого

у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року

у справі № 487/10128/14-ц).

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Отже, заява позивача про те, що оскільки новим власником спірного нежитлового приміщення стало ТОВ «Іскра-Транс-Логістик», тому він просить визнати електронні торги недійсними від 05.06.2023 та визнати свідоцтво про право власності на вказане приміщення, видане ТОВ «Іскра-Транс-Логістик», розцінюється судом як фактично подання нового позову з іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість прийняття до розгляду судом першої інстанції поданої позивачем заяви.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 пред`явив нові позовні вимоги до нового відповідача, з іншим предметом та підставами позову, що виключає їх одночасний розгляд з первісною позовною заявою.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2023 № 443/1012/18, процесуальний закон не зобов`язує при розгляді справи роз`яснювати необхідність вчинення процесуальних певних дій учасникам справи, оскільки це може призвести до порушення встановленого у ст. 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом.

Проте, під час проведення підготовчого судового засідання позивачу було роз`яснено його процесуальні права, зокрема право та порядок звернення із заявою про зміну предмету або підстав позову до закінчення підготовчого судового засідання, жодних клопотань ним не заявлено.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не дотримано процесуального порядку зміни предмету позову у справі як і не доведено порушення його прав та інтересів у зв`язку із набуттям третіми особами права власності на спірне нежитлове приміщення.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а останній звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 76-81, 258, 259, 265, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській області, Державної служби статистики України та ОСОБА_2 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» про визнання електронних торгів недійсними та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.10. 2023 року.

       Суддя                                                        Ю. О. Глазкова