Справа №2-160/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2009 року м.Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:
головуючого - судді Горегляд О.І.,
з участю:
- секретаря судового засідання - Ковальчук І.Г.,
- позивачки - ОСОБА_1,
- відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
В С Т А Н О В И В:
09 червня 1979 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали між собою шлюб у Цмінівській сільській раді Маневицького району Волинської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за №20 та видано подружжю свідоцтво про укладення шлюбу серії І-ЕГ №300858. На теперішній час діти сторін є повнолітніми.
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що спільне життя із чоловіком не склалося, одруження із відповідачем виявилося невдалим. В сім’ї відсутнє взаєморозуміння, у подружжя існують різні погляди на життя, права і обов’язки подружжя. Позивачка вважає неможливим подальше спільне сімейне життя із ОСОБА_2, оскільки примирення сторін не наступило і сім’я фактично вже розпалась. З цих мотивів ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб, укладений із відповідачем, у судовому порядку, оскільки відповідач не погоджується на розірвання шлюбу і не бажає йти до органу реєстрації актів цивільного стану.
У судовому засіданні позивачка повністю підтримала позовні вимоги та просила суд задоволити її позов про розірвання шлюбу, заявлений до ОСОБА_2 Згідно доводів позивачки сторони фактично із січня 2009 року не підтримують сімейно-шлюбних відносин. Відповідач зловживає алкогольними напоями, часто вчиняє в сім’ї бійки і дебоші, тому спільне проживання з ним є нестерпним. На теперішній час відповідач не змінив своєї поведінки на краще, примирення сторін не відбулося. Позивачка не бажає проживати однією сім’єю із ОСОБА_2, який не піклується про створення нормальних сімейних відносин і взаємоповагу подружжя.
Відповідач повністю визнав позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зазначивши суду, що він не заперечує проти розірвання шлюбу. Згідно доводів відповідача сторони не помирилися.
Враховуючи наведене, суд прийняв визнання позову про розірвання шлюбу відповідачем ОСОБА_2, оскільки воно не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши і оцінивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
За вчинення насильства в сім’ї 30 січня 2009 року ОСОБА_2 був притягнутий Кузнецовським міським судом Рівненської області до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП у виді штрафу в сумі 51 грн. 00 коп.
З пояснень сторін, наданих суду, вбачається, що подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 тривалий час не підтримують сімейно-шлюбних стосунків. Між ними часто виникали сварки і бійки. На теперішній час між подружжям склалися неприязні відносини. У подружжя відсутнє взаєморозуміння, оскільки мають різні погляди на права та обов’язки. Примирення сторін не відбулося. Спільно проживати однією сім’єю сторони обоюдно не бажають, тому збереження сім’ї є неможливим.
Отже, судом встановлено, що сім’я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично не існує, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, так як це суперечить їх інтересам, що має істотне значення. Згідно наданих суду пояснень відновити сімейно-шлюбні стосунки і спільно проживати однією сім’єю сторони не бажають, тому за таких обставин шлюб не може бути збереженим.
Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Ч.ч.1, 4 ст.55 СК України передбачають, що дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, а також зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За таких обставин, суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам обох сторін.
Враховуючи наведене, керуючись ч.1 ст.24, ч.ч.1, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.112 СК України, ст.ст.4, 60, ч.1 ст.61, ч.ч.1, 2 ст.88, ч.4 ст.174, ч.3 ст.208, ч.ч.1, 2 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1-3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який зареєстрований у Цмінівській сільській раді Маневицького району Волинської області 09 червня 1979 року, актовий запис за №20, - розірвати.
Звільнити сторони: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 (сім) гривень 50 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.І.Горегляд