Справа № 127/2115/13- ц

Провадження № 22-ц/801/1813/2023

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин  С. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 рокуСправа № 127/2115/13- цм. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Стадника І. М., Якименко М. М.,

за участі секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», поданою його представником – адвокатом Савінським Костянтином Валерійовичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчих документах, постановлену у цій  справі 28 липня 2023 року у м. Вінниці суддею цього суду Волошиним  С. В.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (далі – ТОВ «Девелоп Фінанс») звернулось із заявою про заміну стягувача у виконавчих документах.

Заява мотивована тим, що 05 червня 2013 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у вказаній справі в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції) за кредитним договором № 014/035-43/30644 від 01 листопада 2005 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, який передано банку згідно договору іпотеки від 01 листопада 2005 року - цілу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції судовий збір в сумі 2 974 грн. 43 коп.

17 вересня 2013 року судом першої інстанції був виданий виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 19 вересня 2013 року – про стягнення судового збору.

18 вересня 2019 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Міщук Т.А. винесено дві постанови про повернення наведених вище виконавчих документів стягувачу.

28 жовтня 2021 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-45, за яким право вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», перейшло до АТ «Оксі Банк», в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 за вище вказаним кредитним договором. В послідуючому відбулося ще кілька відступлень прав вимоги, внаслідок яких правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стало ТОВ «Девелоп Фінанс».

У зв`язку із встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який набув чинності 07 червня 2014 року та був чинний до 23 вересня 2021 року, забороною звертати стягнення на іпотечне майно боржника, що виступає забезпеченням виконання зобов`язання в іноземній валюті, строк пред`явлення виконавчого листа від 17 вересня 2013 року про стягнення звернення на предмет іпотеки переривався на час дії цієї заборони та мав встановлюватись з дня закінчення строку дії відповідної заборони, тобто з 23 вересня 2021 року.

Відповідно вище вказаної постанови державного виконавця виконавчий лист від 19 вересня 2013 року про стягнення судового збору був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто беручи до уваги п. 4 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, строк його пред`явлення також не сплив.

Пославшись на викладене, ТОВ «Девелоп Фінанс» просило суд у своїй заяві замінити стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції на його правонаступника - ТОВ «Девелоп Фінанс» у виконавчих листах з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2013 року у даній справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року в задоволенні цієї заяви відмовлено.

Не погодившись частково із цією ухвалою, ТОВ «Девелоп Фінанс», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким замінити стягувача на його правонаступника у виконавчому листі від 17 вересня 2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема скаржник посилається на те, що виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки був повернутий стягувачу відповідно до постанови державного виконавця від 18 вересня 2019 року, однак враховуючи, що виконавчий документ може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років, строк пред`явлення даного виконавчого документу до виконання перервався у зв`язку із пред`явленням його до виконання, а також те, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання мав би встановлюватись з дня закінчення строку дії відповідної заборони – тобто з 23 вересня 2021 року. Судом також не було враховано те, що 15 березня 2022 року були внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Вказані обставини свідчить про те, що строк пред`явлення виконавчого листа від 17 вересня 2013 року про стягнення звернення на предмет іпотеки не сплив.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вказав, що оскаржувану ухвалу вважає законною і обґрунтованою, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що ТОВ «Девелоп Фінанс» у заяві про заміну стягувача не навело жодних вагомих обставин, за яких воно було позбавлене можливості вчасно звернутись із такою заявою, тобто у строк, який визначений державним виконавцем у постановах про повернення наведених вище виконавчих документів стягувачу – до 19 вересня 2022 року. У даному відзиві ОСОБА_1 також вказує на те, що ухвалою від 08 червня 2023 року встановлені обставини, які не потребують доказуванню, зокрема на те, що правонаступник не може бути замінений у виконавчому документі про звернення стягнення на предмет іпотеки, строк пред`явлення до виконання якого закінчився.

Під час встановлення осіб, які беруть участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а також перевірки повноважень представників відповідно до ч. 4 ст. 217 ЦПК України головуючим було виявлено, що особа, яка назвалась представником ОСОБА_1 , була без належних на те повноважень, адже вона не є адвокатом, а діяла на підставі довіреності від 23 листопада 2020 року (а. с. 57)

Відповідно до ч. ч. 3,4 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 п. 16-1 Розділу XY Перехідних положень Конституції України передбачено, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції – з 01 січня 2018 року, у судах першої інстанції – з 01 січня 2019 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.  Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.  ч. 6 ст. 19 для цілей цього Кодексу малозначними справами зокрема є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається із матеріалів справи, заявлена позивачем ціна позову становить 43 905 доларів США 41 цент, що перевищує поріг у сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для малозначних справ. Тобто, дана справа не є малозначною в силу процесуального закону.

За таких обставин колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила не допустити до участі у справі дану особу, оскільки вона не має повноважень на ведення справи.

У судове засідання суду апеляційної інстанції належним повідомлений представник ТОВ «Девелоп Фінанс» не з`явився. 29 жовтня 2023 року до суду подав заяву про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, крім того у цій заяві вказав, що у випадку неможливості проведення судового засідання у режимі відеоконференції, дане засідання проводити без участі представника ТОВ «Девелоп Фінанс». 02 жовтня 2023 року ухвалою Вінницького апеляційного суду було відмовлено у задоволенні даного клопотання з тих підстав, що воно подане з пропуском строку, визначеного ст. 212 ЦПК України.

Належним чином повідомлений ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився також.

Неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги (ч. 1 ст. 233 ЦПК України).

Таким чином колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи.

Судове рішення не проголошується в зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання (ч. 4 ст.268 ЦПК України).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду в оскаржуваній частині цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області у вказаній справі ухвалено рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції за кредитним договором № 014/035-43/30644 від 01 листопада 2005 року в загальній сумі 43 905 доларів США 41 цент (еквівалентно 350 935 грн. 94 коп.) звернуто стягнення на предмет іпотеки, який передано банку згідно договору іпотеки від 01 листопада 2005 року - цілу квартиру, що знаходиться за вищенаведеною адресою, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 листопада 2005 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. за № 5327, шляхом продажу з прилюдних торгів за вказаною в договорі іпотеки початковою ціною 193 228 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції судовий збір в сумі 2 974 грн. 43 коп. (а. с. 69-70, провадження № 2/127/1812/13).

17 вересня 2013 року на виконання даного рішення цим ж судом видано виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 11, провадження № 6/127/272/23), а 19 вересня 2013 року - про стягнення судового збору (а.с.12, провадження № 6/127/272/23).

18 вересня 2019 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Міщук Т.А. винесено постанови про повернення даних виконавчих документів стягувачу, зокрема виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки повернуто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий лист про стягнення судового збору - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 цього Закону (а. с. 9-10, провадження 6/127/272/23).

28 жовтня 2021 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-45, відповідно до умов якого до АТ «Оксі Банк» перейшли права вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», зокрема право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вище вказаним кредитним договором (а.с. 13-17, провадження 6/127/272/23).

29 жовтня 2021 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Девелоп Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-45-1, відповідно до умов якого до ТОВ «Девелоп Фінанс» перейшли права вимоги до осіб, які були боржниками АТ «Оксі Банк», зокрема право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вище вказаним кредитним договором (а. с. 20-24, провадження 6/127/272/23).

       12 листопада 2021 року згідно договору про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1693, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк» право вимоги за іпотечними договорами (а. с. 32-33, провадження 6/127/272/23).

24 листопада 2021 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Девелоп Фінанс» укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 1754, за яким АТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «Девелоп Фінанс» право вимоги за іпотечними договорами (а. с. 34-35, провадження 6/127/272/23).

Із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі від 17 вересня 2013 року про стягнення звернення на предмет іпотеки ТОВ «Девелоп Фінанс» зверталось також 21 квітня 2023 року (а. с. 92-94, провадження 6/127/137/23), однак ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2023 року у її задоволенні було відмовлено (а. с. 158-160, 6/127/137/23). При постановлені цієї ухвали суд виходив з того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а вирішення питання заміни сторони у виконавчому провадженні, виконавчий документ в якому повернуто без виконання, неможливе без вирішення питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Однак ТОВ «Девелоп Фінанс» при зверненні до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі не порушило питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у свою чергу за відсутності підстав для поновлення строків для виконання виконавчого листа, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється, або у виконавчому документі, строк пред`явлення до виконання якого закінчився. Таким чином відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ «Девелоп Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі до вирішення питання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (ч. 1 ст. 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому ст. 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ст. 442 ЦПК України).

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

За п. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»  строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19).

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом має не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч. 1 ст. 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має переслідувати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 666/6309/13-ц зазначено, що у випадку, якщо виконавче провадження по виконавчим листам не відкрите, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Відповідно, до відкриття виконавчого провадження або після повернення виконавчого документа стягувачу суд може замінити боржника або стягувача у виконавчому документі.

Відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набув чинності 07 червня 2014 року та був чинний до 23 вересня 2021 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті.

За ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»    введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває донині.

Разом з цим, відповідно до п. 10-2    розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого    Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

У рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Відмовляючи у задоволенні даної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що суд в ухвалі від 08 червня 2023 року констатував обставину закінчення строку пред`явлення виконавчого документу про звернення стягнення на предмет іпотеки до виконання, що і стало підставою для відмови в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому документі без звернення до суду з клопотанням про поновлення строку пред`явлення такого виконавчого документу до примусового виконання. Вказана ухвала заявником не оскаржена та набула законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, вирішуючи повторно внесену на розгляд суду заяву про заміну стягувача у виконавчому документі (в частині виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки), суд не може прийти до висновку, що заявником не пропущений такий строк, оскільки таке породить ситуацію правової невизначеності, за якою буде мати місце існування двох протилежних за змістом рішень одного й того ж суду, якими надано кардинально протилежну оцінку одним і тим же обставинам, що є недопустимим.

Однак із таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки відмовляючи у задоволенні даної заяви, суд дійшов помилкового висновку, що наведені в ухвалі від 08 червня 2023 року обставини, зокрема те, що правонаступник не може бути замінений у виконавчому документі про звернення стягнення на предмет іпотеки, строк пред`явлення до виконання якого закінчився, не підлягають доказуванню, оскільки при розгляді заяви в ухвалі від 08 червня 2023 року суд надав оцінку певному факту, яка не є обов`язковою для суду (ч. 7 ст. 82 ЦПК України), а не встановив обставини, які не підлягають доказуванню (ч. 3 ст. 82 ЦПК України). Таким чином, суд першої інстанції при постановленні ухвали від 28 липня 2023 року ототожнив поняття «встановлені обставини, що не потребують доказуванню» та «правова оцінка, надана судом певному факту», що є неприпустимим.

У постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №910/2164/18 та постанові від 08 липня 2019 року у справі №908/156/18 Верховний Суд зауважив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже ухвала цього суду від 08 червня 2023 року не є судовим рішенням, яким встановлені преюдиційні обставини даної справи.

Окрім того, у даній справі суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги те, що порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме   Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, а тому у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

               Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року  у справі №260/2595/22.

       У даній справі апеляційним судом встановлено, що постанова головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Міщук Т.А.  про повернення виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки винесена 18 вересня 2019 року з тих підстав, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набув чинності 07 червня 2014 року, встановлена заборона на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст.  5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті. Даний Закон втратив свою чинність 23 вересня 2021 року. Таким чином строк дії відповідної заборони у розумінні п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» закінчився 23 вересня 2021 року також, а строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» на час винесення судом оскаржуваної ухвали не сплив, а тривав до 23 вересня 2023 року. Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, доповнено п. 10-2  розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, а тому строк пред`явлення виконавчого листа від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки не сплив.

Враховуючи наведені обставини та приписи законодавства, а також практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що заяву ТОВ «Девелоп Фінанс» про заміну стягувача у виконавчих документах слід задовольнити частково, зокрема замінити стягувача на його правонаступника у виконавчому листі від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала в оскаржуваній частині в законній силі залишатись не може та на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям постанови про часткове задоволення вимог заяви ТОВ «Девелоп Фінанс».

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги заяви про заміну стягувача у виконавчому листі від 19 вересня 2013 року про стягнення судового збору не оскаржувалась, а тому в силу вимог ст. 367 ЦПК України не переглядалась.

Згідно з ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційним судом ухвалено судове рішення про задоволення вимог апеляційної скарги, враховуючи, що законом не встановлено обов`язку для заявника сплачувати судовий збір за подання до суду першої інстанції заяви про заміну стягувача у виконавчих документах, сплачений ТОВ «Девелоп Фінанс» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 684 грн. слід стягнути на його користь з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», подану його представником – адвокатом Савінським Костянтином Валерійовичем, задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року  в частині відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача на його правонаступника у виконавчому листі від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» про заміну стягувача у виконавчих документах задовольнити частково.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» у виконавчому листі №127/2115/13-ц від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В іншій частині ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з  ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (код ЄДРОПУ – 41937164) судовий збір в розмірі 2 684 грн., сплачений за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий                                                                 О. В. Ковальчук

Судді:                                                                               І. М. Стадник

                                                                                М. М. Якименко