УХВАЛА

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 160/4029/23

адміністративне провадження № К/990/32632/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю., перевіривши касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 160/4029/23 за позовом Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" до Фонду державного майна України, третя особа - Національна академія аграрних наук України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду Державного майна України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду державного майна України щодо неповідомлення у триденний термін з дня прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» про визначення кандидатур до складу комісії з питань передачі об`єктів;

- зобов`язати Фонд державного майна України повідомити Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» про визначення кандидатур до складу комісії з питань передачі об`єктів у порядку передбаченому Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482;

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу Фонду державного майна України від 20.02.2023 № 320 "Про утворення комісій з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій" в частині утворення комісії згідно з додатком № 1 з питання передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України;

- визнати протиправними дії Фонду державного майна України щодо складання та затвердження Акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності";

- скасувати Акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності», затверджений 28.02.2023 першим заступником Голови Фонду державного майна України Д.О. Кліменковим».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, позовні вимоги задоволено.

У поданій касаційній скарзі відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Судом першої інстанції призначено та розглянуто справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) відкриття касаційного провадження.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У поданій касаційній скарзі відповідач зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано положення пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України без урахування висновків щодо застосування зазначеної норми права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі №815/6945/16 та від 29.01.2019 у справі №805/2495/17-а.

Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у вказаних постановах, Верховний Суд зазначає таке.

Так, у справі №805/4506/16-а позивач просив визнати протиправними та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи.

У справі №815/6945/16 Велика Палата Верховного Суду переглядала процесуальні ухвали судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 190 КАС України, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

У справі №805/2495/17-а предметом позовних вимог було визнання неправомірними дій (бездіяльності) відповідачів щодо порушення строків розгляду заяви позивача про включення до переліку об`єктів приватизації, шляхом викупу Цілісного майнового комплексу «Дитячий оздоровчий табір «Голубок».

Однак у цій справі спірним є оскарження дій і процедури передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновку судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, мають різні суб`єкти, нормативно-правове регулювання, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

Отже, оскільки у справах, на які посилається скаржник, існують інші обставини, внаслідок яких виникли спірні правовідносини, Суд відхиляє вказані посилання та не приймає їх до уваги.

Крім того, відповідач зазначає як підставу оскарження судових рішень пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України №1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998.

Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;

2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;

3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;

4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Необхідно зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23.10.1996, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19.12.1997, заява №26737/95).

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №160/4029/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя А.Ю. Бучик