РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.06                                                                                 Справа № 16/292пд.

Суддя  Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвуглеавтоматика”, м. Луганськ

до  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про   розірвання договору та спонукання укласти договір, 

при секретарі судового засідання Кочетовій О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача -Рубан І.В., за дов. від 29.05.06р. №28;

від відповідача -ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

          Позивачем заявлено клопотання про збільшення позовних вимог, яким він просить суд вийти за межі позову та стягнути з відповідача 3465грн. не отриманого прибутку за період з 01.04.06. по 30.06.06.

          Заявлене клопотання позивача слід залишити без задоволення, оскільки позивач не дотримався вимог, встановлених законом, при збільшенні позову -копія заяви не надіслана відповідачу та майнова вимога не оплачена державним митом.

        Суть спору: позивачем заявлена вимога про розірвання з відповідачем договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_2 та зобов'язання відповідача укласти новий договір оренди нежитлового приміщення з підвищеною ціною за орендну плату.

        Відповідач проти позову заперечує.

Між сторонами по справі укладено договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_2, відповідно до якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендарю (відповідачу) у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 31.12.10. нежитлове приміщення площею 84 квадратних метри, розташоване у АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язався прийняти приміщення та сплачувати орендну плату у сумі 1500грн. щомісячно (встановлено додатковою угодою від 01.04.05.  до договору оренди) .

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу нежитлове приміщення, а відповідач прийняв приміщення для розташування стоматологічної клініки. Відповідно до умов додаткової угоди від 01.04.05. відповідач сплачує підвищену позивачем орендну плату у сумі 1500грн. на місяць.

Позивач, будучи власником приміщення, звернувся до відповідача з пропозицією щодо підвищення орендної плати до 50грн. за один квадратний метр, що в тричі перевищує орендну плату запропоновану позивачем і прийняту відповідачем у квітні 2005 року і яка є на даний період часу, а також зменшити орендну площу, оскільки орендар (відповідач) перешкоджає власнику (позивачу) використовувати власне приміщення -відповідач без всіляких підстав перешкоджає вхід до будівлі. Відповідач відмовився від писання змін до договору оренди з предмету підвищення орендної плати, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить розірвати договір оренди, укладений з відповідачем НОМЕР_2, і зобов'язати укласти новий договір на оренду приміщення меншої площі та за підвищеною орендною платою. Свої позовні вимоги позивач мотивує Законом України «Про власність», ч.2ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст.651,652 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав укладання договору до 31.12.10. та добросовісним виконанням обов'язків по договору оренди, що не дає позивачу права вимагати розірвання договору. Свої позовні вимоги відповідач мотивує ст.ст.651,652 Цивільного кодексу України.

  Розглянувши матеріали справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами  докази своїх вимог і заперечень до позову, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований, не підтверджений належними доказами і у задоволенні вимог про розірвання з відповідачем договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_2 та зобов'язання відповідача укласти новий договір оренди нежитлового приміщення з підвищеною ціною за орендну плату слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи, з договору  оренди нежитлового приміщення НОМЕР_2, укладеного між сторонами по справі, вбачається, що договір укладено до кінця 2010 року -до 31.12.10., орендар належним чином виконує обов'язки за договором оренди, у тому числі сплачує підвищену позивачем у квітні 2005 року додатковою угодою до договору орендну плату. Відповідно до правил ст.ст.3,4  Цивільного кодексу України одним з основних принципів цивільного законодавства є свобода договору і сторони договору не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства. Норма ст.19 Основного закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.  Правилом ст. 651 ЦК України встановлено підстави для зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та у випадках, встановлених законом або договором. Відповідач є належним орендарем і суттєвих порушень умов договору не припускав. Стаття 783 ЦК України закріплює за позивачем право вимагати розірвання договору оренди у разі використання відповідачем приміщення всупереч договору або призначенню приміщення, передачі приміщення без дозволу іншим особам, загрожує або створює загрозу своєю недбалою поведінкою пошкодженню приміщення, та у разі якщо відповідач не приступив до проведення ремонту приміщення. Фактів, які б були підставою для розірвання договору оренди, у ході судового розгляду справи не встановлено, позивач не оспорює належності виконання відповідачем умов договору.

Згідно з правилами ст.652 ЦК України змінити або розірвати договір за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин допускається у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору. Позивач пояснив збільшення орендної плати для відповідача збільшенням цін на даний вид послуг у місті Луганську та збільшенням цін на нерухомість. Доказів привищення витрат на утримання будівлі або на комунальні послуги, доказів понесених збитків позивач не надав. Вимогу свою позивач мотивує правилами Закону України «Про власність»та зазначає про те, що ніхто не має права перешкоджати власнику у користуванні його майном.

Такі доводи позивача суд не приймає до уваги, оскільки здійснювати право власності власник може за умови дотримання ним правил закону та договору. Право власності не є абсолютним правом особи. Уразі якщо власник розпорядився віддати своє майно в найм (оренду) на відповідний строк та уклав з цього приводу договір, він повинен виконувати свої обов'язки за договором оренди відповідно до умов договору і не порушувати взяті на себе зобов'язання на підставі правил ст.526 ЦК України.

Позивач уклав договір оренди до 31.12.10. та додатковою угодою до договору від 01.04.05. підвищив орендну плату, а в травні 2006 року звернувся з даним позовом до суду з вимогою про розірвання договору оренди та укладання нового договору з підвищеною платою і обґрунтовує свою вимогу зміною істотних обставин для розірвання договору та зміни плати. Дана вимога позивача безпідставна та така, що порушує права орендаря.

Позивач не виконав правил закону та умов договору, належних доказів порушення відповідачем істотних умов договору суду не надав. За таких підстав, позов не підлягає до задоволення.

Судові витрати у відповідності до правил ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст.19 Основного закону держави -Конституції України, ст.ст. 3,4,526,651,652,759,783 ЦК України, керуючись ст.ст.49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Відмовити у позові.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 24.07.06.

              Суддя          Р. М. Шеліхіна