Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року                                                             Справа№200/4033/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Міністерство внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 00032684, адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                          ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ про визнання протиправним рішення № 2649022079 від 04.04.2023 року «Про відмову в призначені пенсії», яким відмовлено в призначені пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII; зобов`язання призначити пенсію за вислугу років з 28.03.2023 року відповідно до статті 12 Закону N2262-XII на підставі пільгової вислуги років для призначення пенсії - 28 років 01 місяців 10 днів та виплатити виниклу заборгованість.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом Головного  управління МВС України в Донецькій області № 354 о/с від 06.11.2015 року   ОСОБА_1 через скорочення штатів звільнено з ОВС за п. «з» ст. 64 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС.

          Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 7 о/с від 07.12.2015 року внесені зміни до наказу № 354 о/с від 06.11.2015 року в частині  звільнення позивача та визначено вважати вислугу років на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні 21 рік 08 місяців 13 днів та у пільговому обчисленні – 28 років 01 місяць 10 днів.

04.01.2022 року позивач звернувся до МВС України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років МВС, виходячи із пільгової вислуги років для призначення пенсії 28 років 01 місяць 10 днів.

Незважаючи на правову позицію, викладену Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 03.03.2021 року у справі № 805/392/18-а адміністративне провадження № К/9901/134/19, МВС України незаконно відмовило позивачу в підготовці та направлені до ГУ ПФУ в Донецькі області документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 ЗУ № 2262-XII.

За захистом своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся до суду, та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року у справі № 200/4119/22 визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в оформлені документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи вислугу років – 28 років 01 місяць 10 днів за час проходження служби в ОВС, та зобов`язано МВС України повторно розглянути  документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи вислугу років – 28 років 01 місяць 10 днів за час проходження служби в ОВС.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року у справі № 200/4119/22 МВС України підготувало та надіслало до ГУ ПФУ в Донецькій області всі необхідні для призначення позивачу пенсії документи, у тому числі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року у справі № 200/4119/22.

Незважаючи на рішення суду та викладену в ньому правову позицію судів України, ГУ ПФУ в Донецькій області 04.04.2023 року виносить рішення № 2649022079 «Про відмову в призначені пенсії», яким відмовляє позивачу в призначені пенсії, посилаючись на те, що позивачу для призначення пенсії за ст. 12 ЗУ № 2262-XII  необхідно мати календарну вислугу років 22 роки та 6 місяців і більше.

Позивач вважає  таке рішення ГУ ПФУ в Донецькій області незаконним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства та порядку призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 12 ЗУ № 2262-XII.

Ухвалою суду від 31 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , від 26 серпня 2023 року про відвід секретарю судового засідання Марченку Дмитру Ігоровичу відмовлено.

Ухвалою суду від 01 вересня 2023 року заяву про самовідвід судді Троянової Олени Вікторівни  задоволено. Відведено суддю Троянову Олену Вікторівну від участі у розгляді справи №200/4033/23.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04 вересня 2023 року № 14 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» призначено повторний автоматичний розподіл справи № 200/4033/23.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Мозговій Н.А.

Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу №200/4033/23. Розгляд справи вирішено провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, не погодившись з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 12 Закону № 2262 передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності відповідних умов, а саме: відповідної календарної вислуги; якщо вони звільненні зі служби. Тобто реалізація права на пенсію можлива лише за наявності двох означених умов.

Статтею 48 Закону №2262 встановлено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Необхідний пакет документів для призначення пенсії отриманий Головним управлінням в березні 2023 року.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 Порядку № 393 в редакції, чинній на час звернення Позивача з заявою про призначення пенсії (2022 рік), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262 особам з числа військовослужбовців […] рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. На підставі пункту 2-1 Порядку № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Таким чином, на час звернення Позивача (звільнення зі служби) з заявою про призначення пенсії редакція пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Порядку № 393. Оскільки за приписами статті 17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення, а саме Порядком № 393 визначено обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262 і цей Порядок встановлює пільгове обчислення вислуги років тільки для визначення розміру пенсії, тому відсутні підстави для врахування позивачу періоди служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги років.

Щодо призначення пенсії відповідач наголошує, що розгляд питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Головного управління, а не суду чи позивача. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Позивач не погодившись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, надав суду відповідь на відзив.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06.11.2015 №345 о/с «По особовому складу» згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_1 начальника штабу Слов`янського міського відділу із обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району з 06.11.2015.

Наказом п/п голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 07.12.2015 №7 о/с лк «По особовому складу» внесено зміни до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06.11.2015 №345 о/с у частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 – начальника штабу Слов`янського міського відділу (із обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району). Вважати вислугу років на 06.11.2015 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги – 21 рік 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні – 28 років 01 місяць 10 днів. Підстава: розрахунок вислуги років ОСОБА_1 .

Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України листом від 19.03.2022 №7803/22-2022 надав відповідь щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , в якій зазначив, зокрема, що у Департаменті пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України розглянуто лист від 16.02.2022 вих.№33/25-526 з доданими матеріалами на ОСОБА_1 щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подання для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». За результатами розгляду повернуто надіслані матеріали без реалізації.

Позивач вважав такі дії протиправними, звернувся до суду із позовом для захисту свої прав.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 200/4119/22 адміністративний позов задоволено частково. Визнано  протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в оформленні документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи вислугу років - 28 років 01 місяць 10 днів за час проходження служби в органах внутрішніх справ. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи ОСОБА_1 , необхідні для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи вислугу років - 28 років 01 місяць 10 днів за час проходження служби в органах внутрішніх справ, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 200/4119/22 – залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 200/4119/22– залишено без змін.

Відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Департаментіом пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №200/4119/22 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України  в Житомирській області (для Головного управління Пенсійного фонду України  в Донецькій області) документи підполковника міліції ОСОБА_1 (подання №1319) для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

За результатами розгляду наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 04.04.2023 №2649022079 про відмову в призначенні пенсії.

За результатами наданих документів встановлено наступне.

Відповідно до п. “а” статті 12 Закону №2262 для призначення пенсії за вислугу років особам, які звільнились зі служби в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних років і більше, з яких не менше ніж 12,6 календарних років становить військова служба. В наданому пакеті документів для призначення пенсії за вислугу років, а саме в поданні про призначення пенсії №1319 загальна вислуга років складає 28 років 01 місяці 10 днів та в грошовому атестаті №3  у календарному обчисленні становить 21 років 08 місяців 13 днів.

На день звільнення (06.12.2015) з військової служби гр. ОСОБА_1 досяг 43-річного віку.

Вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю:

-          необхідної календарної вислуги років, передбаченої пунктом «а» статті 12 Закону №2262.

-          недосягненням на день звільнення заявником 45-річного віку, передбаченого пунктом «б» статті 12 Закону №2262.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому і звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XIІ (далі Закон №2262-XIІ у редакції на момент реалізації позивача його суб`єктивного права – звернення із вимогою направити документи для призначення пенсії).

Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ст. 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б-д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше:

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок №393 у редакції на момент реалізації позивача його суб`єктивного права – звернення із вимогою направити документи для призначення пенсії).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов до висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Також, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 дійшов висновку про те, що передбачена Порядком №393 (діяла з моменту виникнення права на пенсію) можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Крім того, Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 зробив наступні правові висновки:

1. В цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

При цьому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, а також у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі №500/2030/20.

Варто зазначити, що дійсно станом на момент прийняття оскаржуваного рішення  постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 (набрання чинності 19.02.2022) до Порядку №393 були внесені зміни, а саме:

- доповнено новим пунктом 2-1, згідно з нормами якого, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови;

- абзац перший пункту 3 викладено в новій редакції, згідно з якою, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах відповідний період служби.

Тобто, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 редакція Порядку №393 щодо правил обчислення вислуги років для призначення пенсії зазнала змін.

Втім, суд наголошує, що у цьому випадку має значення редакція Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, що діяла на момент виникнення у  позивача права на пенсію.

Отже,  до спірних правовідносин слід застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивача на пенсію відповідно до Порядку№ 393, чинного на день звільнення позивача зі служби з огляду на наступне.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

А відтак, до спірних правових відносин належить застосувати Порядок №393 у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів від 16.02.2022 №119.

Правовий підхід незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів зокрема, при вирішенні  питання призначення пенсії за вислугу років колишнім працівникам органів МВС, учасників АТО викладено у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №360/3128/19 та від 14 вересня 2022 року у справі №640/14718/20.

Оскільки суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок №393 у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів від 22.05.2019 №435, оскільки своє суб`єктивне право позивачем реалізовано з моменту звернення із вимогою направити документи для призначення пенсії (04.01.2022), суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених Верховним Судом в постанові від 14 квітня 2021 року в справі № 480/4241/18, оскільки вказаний правовий висновок якраз і стосується застосування Постанови № 393, в редакції чинній до внесення змін згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393».

Щодо доводу відповідача про те, що днем звернення для позивача за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення та твердження, що в даному випадку цим днем є 28 березня 2023 року, коли необхідний пакет документів для призначення пенсії отриманий відповідачем від Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, а тому слід застосовувати відповідне законодавство станом на 28 березня 2023 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.  

Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року у справі №360/3128/19 зазначив, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІ  є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби в поліції (пункт 24 Постанови).

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №640/14718/20  колегія суддів, розглядаючи питання щодо права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ колишньому працівнику МВС, дійшла висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма, яка діє на момент реалізації позивачем права на пенсію.

Так, згідно частини 1 статті 48 Закону №2262-XIІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Статтею 49 Закону №2262-XIІ визначено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Цей Порядок регулює  питання  щодо  подання  та  оформлення  документів для  призначення  (перерахунку)  пенсій  відповідно  до Закону  України  "Про  пенсійне  забезпечення  осіб,  звільнених з військової служби,  та деяких інших осіб"  (  2262-12  )  (далі  - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх  сімей,  та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522  (  1522-2006-п  )  "Про  передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій  деяким  категоріям громадян".

Заяви  про  призначення  пенсії  за  вислугу  років  та по інвалідності особам,  звільненим зі служби,  які  мають  право  на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ),  та особам,  які мають право на пенсійне забезпечення відповідно  до  міжнародних  договорів  у галузі  пенсійного  забезпечення  військовослужбовців та членів їх сімей,  згода  на  обов`язковість  яких  надана  Верховною   Радою України,  подаються  цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та  Севастополі (далі  -  органи,  що  призначають  пенсії)  через уповноважені  структурні  підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства  внутрішніх  справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій  України,  Міністерства  інфраструктури  України,  Служби безпеки  України,  Служби  зовнішньої розвідки України, Управління державної  охорони  України, Державної служби спеціального зв`язку та  захисту  інформації  України, Державної  прикордонної  служби України,  Державної   податкової   служби   України,   Державної пенітенціарної  служби  України,  Державної  інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи) (пункт 1 Порядку №3-1).

Відповідно до вимог пункту 12 Порядку 3-1 уповноважений  структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі  необхідні документи  і  своє  подання  про  призначення  пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу,  якій оформлюється пенсія,  і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає  допомогу  особі  в одержанні   відсутніх  на  момент  подання  заяви  документів  для призначення пенсії. У разі,  якщо  підготовлені  не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає,  подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Днем  звернення  за  призначенням пенсії є день подання до відповідного органу,  що призначає  пенсії,  письмової  заяви  про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не  всі  необхідні  документи, заявнику (посадовій  особі  уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати   додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою. Пенсії призначаються  у строки,  визначені в статті 50 Закону ( 2262-12 ).

Аналіз статті 48 Закону №2262-XIІ Порядку № 3-1 дає підстави для наступних висновків, а саме:

заява про призначення пенсії згідно з Законом №2262-XIІ подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки;

постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який регулює  питання  щодо  подання  та  оформлення  документів для  призначення  (перерахунку)  пенсій, зокрема, відповідно  до №2262-XIІ;

уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення;

після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.

ОСОБА_1 подана вимога до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України  щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (04.01.2022).

Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України листом від 19.03.2022 №7803/22-2022 надав відповідь щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , в якій зазначив, зокрема, що у Департаменті пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України розглянуто лист від 16.02.2022 вих.№33/25-526 з доданими матеріалами на ОСОБА_1 щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подання для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». За результатами розгляду повернуто надіслані матеріали без реалізації.

Позивач вважав такі дії протиправними, тому звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом для захисту свої прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 200/4119/22 адміністративний позов задоволено частково. Визнано  протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в оформленні документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи вислугу років - 28 років 01 місяць 10 днів за час проходження служби в органах внутрішніх справ. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи ОСОБА_1 , необхідні для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи вислугу років - 28 років 01 місяць 10 днів за час проходження служби в органах внутрішніх справ, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 200/4119/22 – залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 200/4119/22– залишено без змін.

28.03.2023 за вх. №6083/9 від Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшла заява про призначення пенсії за вислугою років.

До заяви додано відповідний перелік документів, до якого у пенсійного органу не було заперечень.

За результатами розгляду наданих документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.04.2023 року № 2649022079 вирішено відмовити гр. гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років, передбаченої пунктом «а» статті 12 Закону №2262; недосягненням на день звільнення заявником 45-річного віку, передбаченого пунктом «б» статті 12 Закону №2262.

Надаючи оцінку правомірності відмови в призначенні пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.

Судом встановлено, що вислуга років позивача станом на 06.11.2015  становить:– 21 рік 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні – 28 років 01 місяців 10 днів.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивач набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262, що також підтверджено таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/4119/22.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позов про подання позивачем заяви про призначення пенсії у 2023 році, оскільки своє суб`єктивне право позивач реалізував саме 04 січня 2022 року шляхом подання вимоги про оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою, що відповідає вимогам Порядку 3-1.

Лише після оскарження у судовому порядку протиправності дій Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в задоволенні заяви позивача про оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугу років, Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України було оформлено подання про призначення пенсії  позивачу від 28.03.2023 за вх. №6083/9 та направлено до пенсійного органу з відповідним переліком документів.

Щодо ухвали Верховного Суду у справі №200/4291/22, на яку посилається представник відповідача у своїх поясненнях, та у якій зазначено:

«…33. Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

34. На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пункт 3 Постанови № 393, яким передбачалась можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, зазнав змін.

35. Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору…».

Аналізуючи вищезазначену ухвалу, суд вважає за необхідне відмітити, що звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою позивач (Особа _1) посилався на постанову Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а. Оскільки висновки викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а грунтувалися на іншому правовому регулюванні та не були подібними до справи №200/4291/22,  Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі №200/4291/22 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України.

Також слід зауважити, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведених вище норм права та висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  про відмову позивачу в призначенні пенсії від 04.04.2023 №2649022079.

Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від  20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких     інших осіб».

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 820/5134/17, від 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 640/5615/19, від 4 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах Кодексу адміністративного судочинства України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень).

Важливим є те, що Кодекс адміністративного судочинства України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

З цього слідує, що ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов`язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю.

Крім того важливо, що завданням суду у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, в яких індивідуальне право особи (можливість реалізації майнових прав, зокрема права на соціальний захист, свобода використання власності у незаборонений спосіб, право на безперешкодну підприємницьку діяльність тощо) конкурує із суспільними (публічними) інтересами, є забезпечення необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; ефективним може вважатися такий спосіб захисту порушеного права, при обранні якого обов`язково враховується суспільний (публічний) інтерес.

Отже, аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід до вирішення питання про дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень застосовано Верховним Судом у постанові від 22 червня 2023 року у справі №480/4288/21.

Так, у вищенаведеній постанові Верховного Суду розглядалось питання протиправності відмови Пенсійного органу щодо призначення пенсії за вислугу років колишньому працівнику органів МВС. Колегія Суддів дійшла висновку, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону та оскільки виконано всі умови, визначені Порядком № 3-1, ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання призначити пенсію за вислугу років.

Судом встановлено, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 обґрунтована відсутністю у позивача необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років.

Відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих документів для призначення пенсії.

Тобто при направленні подання про призначення пенсії разом із відповідним пакетом документів було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії за  вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При розгляді даної справи суд дійшов висновку, що позивач набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262, що також підтверджено таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/4119/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )  пенсію за вислугу років з 04.01.2022 року відповідно до статті 12 Закону N2262-XII на підставі пільгової вислуги років для призначення пенсії - 28 років 01 місяців 10 днів та виплатити виниклу заборгованість з пенсії.

Частиною другою  статті 19 Конституції України  передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень  статті 2 КАС України  є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами  статті 77 КАС України  встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої   статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України   при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн.

З урахуванням викладеного, судовий збір у розмірі 858,88 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерство внутрішніх справ про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії  - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  № 2649022079 від 04.04.2023 року про відмову   ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону N2262-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3)  призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )  пенсію за вислугу років з 04.01.2022 року відповідно до статті 12 Закону N2262-XII, на підставі пільгової вислуги років для призначення пенсії - 28 років 01 місяців 10 днів та виплатити виниклу заборгованість з пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03.10.2023 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.       

Суддя                                                                                   Н.А. Мозговая