Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3232/22

Провадження № 1-кп/553/648/2023

У Х В А Л А

Іменем України

02.10.2023м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12022221150000673 від 13.06.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1,3 ст. 321 Кримінального кодексу України, -

                                               В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2022 року у провадженння до Ленінського районного суду м. Полтави надйшло кримінальне провадження № 12022221150000673 від 13.06.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1,3 ст. 321 Кримінального кодексу України, для розгляду у прядку ст. 291 КПК України.

  Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , в якому вказував про те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1,3 ст. 321 КК України.

Прокурором у клопотанні вказувалось про те, що наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів.

В  судовому засіданні прокурором вказувалось про наявність ризиків, передбачених п.п.1,5, ст. 177 КПК Українпи, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, з метою надання ними саме такх показань, які були б найбільш вигідні для обвинуваченого. Разом з тим, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, перешкоджанння реалізації правосуддя чи продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів. Обвинувачений може переховуватись від суду, вказує тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, що може бути достатнньою причиною разом з іншими обставинами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечувала. При цьому, захисник зазначил, наведені прокурором ризики визначені ст. 177 КПК України не є доведеними конкретними фактами та обставинами. При цьому, прохав обрати альтернативний захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого не пов`язаний з тримання під вартою, обравши у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначивши мінімальний розмір застави відносно обвинуваченого, обгрунтовуючи свою позицію тим, що в такиий спосіб надасть можливість обвинуваченому працювати через інтерет, що дасть можливість остангьому отримувати кошти та утрмувати свою сім`ю.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлений раніше ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не зменшився та продовжує існувати з високою ймовірністю.

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.

Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства та Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив ряд корисливих кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, яке створює в очах громадян та сусупільства вцілому, негативне враження безладдя, безкарності та з метою забезпечення дієвості роботи правоохоронних органів в боротьбі зі злочинністю, що вказує про доцільність продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту на їх користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень у справі.

Суд контатує, що наведені стороною захисту доводи стосовно доцільності зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не несуть в собі юридичного підгрунття, а є по своїй природі як позиція не згоди з клопотанням прокурора. Оскільки дана позиція та доводи сторони захисту не доводять стійкість соціальних зв`язків у обвинуваченого ОСОБА_4 , щоб надавали суду підстави для висновку про реальнісь виконання обвинуваченим певного ряду обов`язків в разі застосування більш м`яких заходів забезпчення кримінального провадження.

Судом встановлений , що на момент обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу останній ніде не працював, не мав стійкого та законного заробітку, що вкотре вказує про йомовірність з високим ступенем до вчинення нового кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням його стану здоров`я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.

В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу спростовують твердження сторони захисту щодо доцільності запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний з тримання під вартою.

Як встановлено в ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

При обранні запобіжного заходу на стадії досудового розслідування у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею визначався розмірі застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На стадії підготовчого судового засідання при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 11 серпня 2022 року, судом визначався розмрі застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи конкретні обставини справи та стадію судового розгляду, період, що минув з часу інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 обсяг та характер встановлених у судовому засіданні ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, запобіганням яким обґрунтована необхідність продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд у відповідності з нормою ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за можливе визначити обвинуваченому розмір застави у межах розміру, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214 720грн. 00 коп., що, на думку суду здатне достатньою мірою забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 314-316, 331,336 КПК України, суд –

                                               У Х В А Л И В :

 Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12022221150000673 від 13.06.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1, ч.3 ст. 321 Кримінального кодексу України– задовольнити.

Продовжити запобіжний захід  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою –  з утриманням в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", строком на 60 днів, починаючи з 02 жовтня 2023 року по 30 листопада 2023 року, включно, з застосуванням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 214 720 грн. 00 коп..

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії, на депозитний рахунок за наступними реквізитами: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЄДРПОУ 26304855, р/р UA 398201720355289002000015950, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти у разі внесення застави у національній грошовій одиниці в сумі 214 720 грн. 00 коп.

У разі невнесення застави у визначеному розмірі обвинувачений залишається під вартою на раніше встановлений судом термін.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій він утримувався.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, в якій утримується обвинувачений, негайно виносить розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, про що повідомляє суд.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави на обвинуваченого покладаються наступні обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) утримуватися від спілкування з свідками.

У разі невиконання (порушення) покладених на обвинуваченого обов`язків застава звертається в дохід держави.

Зобов`язати уповноважену службову особу установи, в якій утримувався обвинувачений, що у разі внесення застави при звільненні обвинуваченого роз`яснити йому права та обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликами, а також наслідки невиконання даних обов`язків.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення..

 Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченою особою, яка утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення їй копії судового рішення.      

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1