ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 року справа № 823/2163/15

08 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання Педані О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з банкрутством,

встановив:

13.08.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області (далі-позивач) про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), що не пов'язано з банкрутством.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не подає більше одного року до контролюючого органу, який забезпечує формування державної податкової політики в частині адміністрування податків і зборів, податкових декларацій та документів фінансової звітності, що відповідно до вимог законодавства є підставою для припинення підприємницької діяльності.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 31 серпня 2015 року надіслав клопотання, в якому просить розгляд справи провести за його відсутності, при цьому додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не прибув, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі-КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно з частини 1 статті 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності 12.04.2001, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 12.04.2001). (а.с. 5).

Відповідач взятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків з 12.04.2001 за № 2-2106 про що свідчить довідка форми 4-ОПП № 214/28-151 від 12.04.2001(а.с. 6).

Отже, відповідач, зважаючи на вищевказане та вимоги частини 8 статті 19, частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі - ГК України), визнається суб’єктом господарювання та зобов’язаний вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/-96-ВР кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі-ПК України).

Обов’язок відповідача подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів передбачений пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України.

Пунктами 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту-протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; 49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; 49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців-протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Закон, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, є Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” 15 травня 2003 року № 755-IV (далі-Закон № 755-IV).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців-засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 1, 2 статті 46 Закону № 755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи-підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є: визнання фізичної особи-підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи-підприємця за зазначеним місцем проживання.

Відповідно до п. 20.1.37. ст. 20.1. ПК України у випадках, встановлених законом, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

Судом встановлено, що відповідно до податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2012 рік від 24.01.2013 та довідки від 03.08.2015 № 23-04-17-0119/2947 звітність до позивача подана за підсумками 2012 року.

Станом на 03.08.2015 не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (довідка позивача від 03.08.2015 № 23-04-17-0119/3000).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 86, 158-163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Копію постанови направити сторонам та державному реєстратору реєстраційної служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 – 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель