Номер провадження: 11-кп/813/1405/23

Справа № 521/17893/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 року                                                                                м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого        судді                                 ОСОБА_2 ,

суддів                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з                         ОСОБА_5 ,

прокурора                                         ОСОБА_6        

захисника                                         ОСОБА_7 ,

засудженого                                         ОСОБА_8 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2023 року про зарахування строку відбування покарання за попереднім вироком суду до строку покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року було частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 та на підставі ст.72 КК України зараховано засудженому ОСОБА_8 у строк відбутого покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Мар`їнського міського суду Донецької області від 08.12.2021 року, строк його попереднього ув`язнення за період з 17.08.2020 року до 20.01.2022 року включно із розрахунку день за день.

Вказане рішення суд обґрунтував тим, що при постановленні Мар`їнським районним судом Донецької області вироку від 08.12.2021 та обчисленні остаточного покарання відповідно до ч.1 ст. 71 КК України судом не було враховано, що ОСОБА_8 вже відбув за попереднім вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17 травня 2019 року 1 рік 3 місяці 22 дні позбавлення волі, а невідбута частина покарання на той час складала 1 рік 8 місяців 8 днів.

Тобто, навіть за умови повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч.1 ст.71 КК України) остаточне покарання за сукупністю вироків не могло б перевищувати 2 роки 4 місяці 8 днів.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що суд застосував Закон України про кримінальну відповідальність (ч.5 ст.72 ККУ), який не підлягає застосуванню, і як наслідок, висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того вирішення питання про зарахування періоду з 17.08.2020 по 20.01.2022 року у строк відбування покарання ОСОБА_8 не може бути здійснено в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КК України, а отже захисником невірно визначений спосіб захисту порушеного права засудженого ОСОБА_8 .

Позиції учасників апеляційного провадження

Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги а просив її задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржену ухвалу без змін.

Заслухавши суддю доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У своїй апеляційній скарзі прокурор не погодився з висновком суду першої інстанції щодо порядку зарахування у строк покарання ОСОБА_8 строку його попереднього ув`язнення, посилаючись на те, що суд застосував Закон України про кримінальну відповідальність (ч.5 ст.72 ККУ), який не підлягає застосуванню, і як наслідок, висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими вказані вимоги прокурора, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» - попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Зі місту оскарженої ухвали убачається, що ОСОБА_8 був засуджений:

1) 17.05.2019 року Селидівським міським судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Цим вироком визначено початок строку відбування покарання ОСОБА_8 – з дня його затримання в порядку виконання вироку, після набрання вироком законної сили.

Вирок від 17.05.2019 року набрав законної сили 18.06.2019 року.

17.08.2020 року ОСОБА_8 був затриманий в порядку виконання вироку та для відбування покарання поміщений спочатку до ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)», а з 24.09.2020 року - в ДУ «Селідівська виправна колонія (№ 82)».

З 15.04.2022 року засуджений ОСОБА_8 перебуває в ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)», куди прибув із ДУ «Селідівська виправна колонія (№ 82)» для продовження відбування покарання.

2) 08.12.2021 року засуджений Мар`їнським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. При цьому у вироку зазначено, що остаточне покарання призначене на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків таким чином: 1 рік обмеження волі переведено до 6 місяців позбавлення волі; до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 17.05.2019 року; остаточно визначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Початком строку відбування покарання зазначеним вироком визначено день набрання ним законної сили.

Вирок від 08.12.2021 року не оскаржувався і набрав законної сили 21.01.2022 року.

Установою виконання покарань - ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)», виходячи з резолютивної частини вироку від 08.12.2021 року, рахується, що початок строку відбування ОСОБА_8 покарання - 21.01.2022 року (дата набрання законної сили), а кінець строку покарання – 21.02.2025 року (3 роки 1 місяць позбавлення волі).

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що при постановленні вироку від 08.12.2021 року та обчисленні остаточного покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України судом не було враховано, що ОСОБА_8 вже відбув за попереднім вироком від 17.08.2020 року, - 1 рік 03 місяці 22 дні позбавлення волі, а невідбута частина покарання на той час складала 1 рік 08 місяців 08 днів.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що, навіть за умови повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч.1 ст.71 КК України) остаточне покарання за сукупністю вироків не могло б перевищувати строк 2 роки 04 місяці 08 днів.

При цьому, суд першої інстанції констатував, що оскільки вирок від 08.12.2021 року набрав законної сили та підлягає виконанню, суд, що розглядає клопотання, не наділений повноваженнями змінювати цей вирок.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальною юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Разом з тим, у своїй апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, взагалі не обґрунтувала, чому зарахування строку попереднього ув`язнення, не може бути здійснено в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КК України

Так, суд першої інстанції встановив, що при призначенні покарання вироком від 08.12.2021 року та частина покарання, що була відбута ОСОБА_8 за період з 17.08.2020 року до 20.01.2022 року (включно), – не була взята до уваги і не врахована.

Апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що, оскільки вирок від 08.12.2021 року не оскаржувався, і наразі визначені ч. 4 ст. 395, ч. 4 ст. 425 КПК України строки апеляційного і касаційного оскарження закінчилися, а тому сторона захисту позбавлена можливості поновити право засудженого шляхом оскарження вироку в частині застосування положень ст. 71 КК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав за можливе поновити порушене право шляхом застосування положень ст. 72 КК України, виходячи з наступного.

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 129 КК України надійшов до Мар`їнського районного суду Донецької області 28.07.2020 року, тобто до того, як 17.08.2020 року ОСОБА_8 був затриманий.

Так, суд першої інстанції встановив, що судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 проводився Мар`їнським міським судом Донецької області під час відбування засудженим покарання в ДУ «Селідівська виправна колонія (№ 82)» за попереднім вироком від 17.05.2019 року. Деякі судові засідання у кримінальному провадженні проводилися Мар`їнським міським судом Донецької області в режимі відеоконференції.

Таким чином, хоча під час судового розгляду запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не застосовувався, однак у той період він не перебував на свободі, а на підставі відповідного судового рішення знаходився під контролем уповноваженої установи (уповноважених службових осіб).

Положеннями ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» визначено, що місцем попереднього ув`язнення осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі і притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину, можуть бути установи виконання покарань.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що, хоча ОСОБА_8 утримувався в колонії у зв`язку з виконанням вироку у іншій справі, але разом з тим він залишався в установі виконання покарань, доставлявся до Мар`їнського міського суду Донецької області, а також доставлявся до певного приміщення для участі у відеоконференції для розгляду кримінального провадження, у якому в подальшому 08.12.2021 року був постановлений вирок.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у період з 17.08.2020 року до 20.01.2022 року ОСОБА_8 перебував в умовах попереднього ув`язнення, а тому вказаний строк підлягає зарахуванню у строк відбування покарання ОСОБА_8 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції має право залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 , у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду – без змін.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 – залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року, якою задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 та на підставі ст.72 КК України зараховано засудженому ОСОБА_8 у строк відбутого покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Мар`їнського міського суду Донецької області від 08.12.2021 року, строк його попереднього ув`язнення за період з 17.08.2020 року до 20.01.2022 року включно, із розрахунку день за день – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

                               Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4