ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2023 року                                               м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи 664/1444/20

Номер провадження 22-ц/819/75/23

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В. ,

суддів: Воронцової Л.П., Пузанової Л.В.,

секретар Доброва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 січня 2021 року (повне текст якого складено 19 січня 2021 року) у складі судді Савчак С.П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що вказаний будинок належить йому на праві власності.

Окрім позивача, у вищевказаному будинку зареєстрована відповідач, яка є колишньою дружиною, але фактично не проживає з часу розірвання шлюбу, тобто з 2006 року, без поважних причин.

Відповідач постійно мешкає за межами України, а саме в Італії. Належні її речі в будинку відсутні.

Факт реєстрації відповідача в будинку перешкоджає позивачу в повній мірі розпоряджатися та володіти своєю власністю, оскільки вимагає від позивача додаткових матеріальних витрат по сплаті комунальних послуг, які нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб у будинку та позбавляє можливості отримати пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , посилаючись на неправильність застосування норм матеріального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про те, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивач добудував будинок вже після розлучення із відповідачкою. Право власності на спірний будинок, як новостворене майно, було зареєстровано за позивачем 14.07.2017, в той час як сторони розірвали шлюб в 2006 році, а тому питання про належність будинку до спільної сумісної власності подружжя повинно вирішуватися не в даному спорі.

(2) Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання учасники не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

2. Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Фактичні обставини справи

З 01 жовтня 1977 року по 21 вересня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 14 липня 2017 року за №92008813 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі технічного паспорта, виданого БТІ 26 липня 2010 року, та виписок з погосподарської книги.

Відповідно до довідок Раденської сільської ради від 27 лютого 2020 року № 185 та від 05 березня 2020 року № 19 ОСОБА_3 зареєстрована на АДРЕСА_1 , як колишня дружина   ОСОБА_2 , але за цією адресою не проживає.

Відповідно до виписки Раденської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 640 погосподарської книги за 2019 рік АДРЕСА_2 розташований житловий будинок, який в цілому належить  ОСОБА_2 .

Згідно з випискою Раденської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 04-12/528 з погосподарської книги за ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 за будинком закріплена земельна ділянка загальною  площею 0,43 га.

Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання на території органу ДМС ОСОБА_3 зареєстрована з 11 червня 1980 року на АДРЕСА_1 .

Копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 від 24 лютого 1997 року, свідчить про реєстрацію його місця проживання з 09 липня 1997 року в с. Раденск ( без зазначення вулиці та номеру будинку) (а.с. 4).

Олешківська міська рада Херсонської області, на запит суду апеляційної інстанції, 25.11.2021 надала відомості, що:

в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, власником якого, згідно погосподарських книг, з 1980 року по даний час являється ОСОБА_2 ( а.с.169);

згідно погосподарських книг з 1980 року по 2006 рік в даному житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_2 – власник будинку, ОСОБА_3 – дружина, ОСОБА_5 – донька, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 – онука, ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Донька та онука вибули в м. Херсон 30.08.2006. З 2006 року по 2017 рік в даному будинку зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 169).

Також, Олешківська міська рада Херсонської області на запит суду апеляційної інстанції, 15.12.2021 повідомила, що інформацією щодо наявності документів на даний житловий будинок не володіє; всі документи на житлові будинки знаходяться у власників будинку (а.с. 175).

Інші документи щодо будинку, право користування у якому, позивач просить визнати втратившим відносно відповідачки, у тому рахунку письмові докази, що підтверджують факт будівництва, його завершення, чи набуття у власність з інших підстав з інформацією про певні часові періоди та дати, позивачем не надані, судом не здобуті.

Мотиви і доводи апеляційного суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Разом з тим у статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Ця справа переглядалася судом касаційної інстанції, за касаційною скаргою адвоката Гонтар Поліни Анатоліївни як представника ОСОБА_2 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2021 року .

Відповідно до ч.1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у цій справі зазначено, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не дослідив наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження заявлених ним вимог, в результаті чого не встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме: не встановив статус будинку станом на час вселення до нього ОСОБА_3 , та не з`ясував, кому саме цей будинок належав. Зосередившись на тому, що суд встановив належність спірного будинку до спільної сумісної власності сторін, оскільки побудований під час перебування сторін у справі  в шлюбі, що підтверджується показаннями свідка, апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, за відсутності письмових доказів, що підтверджують факт будівництва, його завершення, чи набуття у власність з інших підстав  з інформацією про певні часові періоди та дати.

Статтею 22 КпШС України встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України  передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , дійсно більше року не проживає у спірному будинку. Інформація отримана судом апеляційної інстанції від Адміністрації Держприкордонслужби свідчить, що станом на 26.01.2022 ОСОБА_3 в останнє виїхала за межі України 24.09.2020, та мала в`їзди в України та виїзди з країни один раз у 2017 році та один раз у 2018 році (а.с. 191).

Проте, сама по собі відсутність колишньої дружині в місті проживання, протягом тривалого часу, більше року, за наявності інших обставин, а саме: реєстрації шлюбу між сторонами 01 жовтня 1977 року, надання Олешківською міською радою інформації про власника будинку АДРЕСА_1 , згідно погосподарських книг з 1980 року по теперішній час, яким є ОСОБА_2 та встановлена законом презумпція спільності майна подружжя, придбаного під час шлюбу і не доведення позивачем іншого, унеможливлює задоволення позовних вимог позивача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Колегія суддів вважає за можливе зазначити, що законодавством України встановлений порядок зняття особи з реєстрації місця проживання, для якого власнику будинку не потребується судове рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають.

Отже, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обставини справи, не містять підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , та скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені  ОСОБА_2 , на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 січня 2021 року- залишити без задоволення.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 січня 2021 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року.

Головуючий         І.В. Склярська

Судді:         Л.П. Воронцова

                                                                                Л.В. Пузанова