ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Харків

справа № 629/337/23  

провадження № 22-ц/818/1743/23

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання: Носової К.В.,

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська»

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

04.07.2023 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на сільськогосподарську техніку, належну на праві власності СТОВ «Агрофірма «Барвінківська», а саме: Обприскувач самохідний CASESPXPATRIO T 3330 (2012), заводський номер УСТО34073, номер двигуна 1032832, свідоцтво НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 30.05.2014, заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо відчуження вказаних транспортних засобів, оскільки існує великий ризик вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження належного відповідачу на праві власності майна, отже невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2023 року заяву  ОСОБА_1  про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на обприскувач самохідний CASESPXPATRIO T 3330 (2012), заводський номер УСТО34073, номер двигуна НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 30.05.2014, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили. Заборонено відчуження, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної техніки.

В апеляційній скарзі представник СТОВ Агрофірма «Барвінківська» просить ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, вирішити питання щодо судових витрат.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що визначаючи вид забезпечення позову, суд першої інстанції керувався лише пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України, проте застосував два види забезпечення позову: накладення арешту на майно та заборону вчиняти певні дії. Жодного зв`язку між заявленими позовними вимогами та майном, до якого застосовано забезпечення позову судом першої інстанції не наведено. Вказує, що суд першої інстанції не вказав в обґрунтування прийнятої ним ухвали про забезпечення позову в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, реальність заявлених позовних вимог та відповідність їх критеріям добросовісності та розумності, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, обмежившись лише цитуванням приписів законодавства та постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову». Зазначає, що позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн., що не відповідає критерію співмірності, розумності та добросовісності: відсутність законодавчого обов`язку сплачувати судовий збір за майнову вимогу призвела до вказівки позивачем довільної та неадекватної суми позову, що є вочевидь недобросовісним; навіть у разі гіпотетичного задоволення позовних вимог, зважаючи на судову практику зі стягнення моральної шкоди, присуджена сума буде щонайменше на порядок менша від заявленої. Наголошує, що заявником не надано доказів, чи існує арештоване майно на час розгляду справи, його вартість тощо; матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має незадовільний фінансовий стан, або витрачає кошти не за призначенням, або має значну заборгованість перед іншими контрагентами, або у останнього відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення в разі примусового виконання рішення; відсутні відомості про наявність відкритих рахунків у відповідача з зазначенням фінансових установ. Вказує, що балансова вартість майна відповідача, на яке накладено арешт становить 896 715 (вісімсот дев`яносто шість тисяч сімсот п`ятнадцять) гривень 98 копійок. При цьому судом не зазначено, чому було обране саме цей основний засіб - рухоме майно - а не будь-яке інше рухоме чи нерухоме майно. Вважає, що наведене дає підстави дійти обгрунтованого висновку, що оскаржувана ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області про забезпечення позову від 05.07.2023 підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити у зв`язку з її безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції у повному обсязі не пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясував відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам. При цьому, врахувавши інтереси лише позивача, суд першої інстанції залишив поза увагою, що даний вид забезпечення позбавляє можливості користування майном, обмеження можливості господарюючого суб`єкта у його господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди 5 000 000 грн.

Матеріали справи містять дані про те, що на балансі у підприємства обліковується 66 одиниць техніки, матеріали справи не містять доказів, що відповідач має незадовільний фінансовий стан, або має значну заборгованість перед контрагентами, або у останнього відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення в разі примусового виконання рішення.

Судом першої інстанції не враховано, що вжиті заходи забезпечення позову можуть перешкоджати господарській діяльності СТОВ Агрофірма «Барвінківська», а позивачем не надано належних та допустимих доказів та не зазначено обставин, які вказують на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді заяви, суд допустив порушення вимог процесуального закону, а тому, ухвала як незаконна підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» – задовольнити.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2023 року – скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 жовтня 2023 року.

Головуючий:                                                                                         Н.П. Пилипчук

Судді:                                                                                                 О.В. Маміна

В.Б. Яцина