ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/1634/23

Номер провадження: 22-ц/819/258/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року                                                 м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді        Майданіка В.В.,

       суддів:                Воронцової Л.П.,

                               Орловської Н.В.,

       секретар                Доброва К.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Юрченко Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня 2023 року, постановлену у складі судді Ус О.В. в м. Херсоні, дата складення повного тексту ухвали – 19 липня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В :

17.07.2023 року через підсистему Електронний Суд ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила:

1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : "Універсал Банк"

– трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованого О.В., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №27285059;

– легковий автомобіль марки "VOIKSWAGEN", модель PASSAT, державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2015 р.в., на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31.05.2022 року, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 20.10.2021 року;

– заборгованість за споживчим кредитом в ПАТ "Абанк" в розмірі 50 000 грн на ремонт квартири, який станом на подання цього позову не повернутий.

2. Подіти спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя:

– визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

– припинити право власності за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на 1/2 частку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

– визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на легковий автомобіль марки "VOIKSWAGEN", модель PASSAT, державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2015 р.в.;

– стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову компенсацію вартості ??? частки легкового автомобіля марки "VOIKSWAGEN", модель PASSAT, державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2015 р.в., ОСОБА_1 , в розмірі 9250 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) доларів США, що еквівалентно 340 400 (триста сорок тисяч чотириста) грн;

– стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ??? частину розміру кредитних зобов`язань перед ПАТ "Абанк" в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч ) грн.

3. Стягнути з Відповідача судові витрати, в тому числі вартість судового збору, експертиз.

Позов обґрунтований тим, що під час перебування у зареєстрованому 24.07.2018 року шлюбі було придбано вказані трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , легковий автомобіль марки "VOIKSWAGEN", модель PASSAT, державний номер НОМЕР_1 та отримано споживчий кредит в ПАТ "Абанк" в розмірі 50 000. Наразі є підстави для поділу спільного майна.

Оскаржуваною ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня 2023 року було задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про поділ спільного майна. Суд ухвалив:

--- накласти арешт на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

--- в задоволенні решти вимог відмовити.

В апеляційній скарзі адвокат Юрченко Наталя Сергіївна, діюча від імені ОСОБА_2 , просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення. При цьому послалася на порушення норм процесуального права.

Зокрема, зазначила, що суд при вирішенні питання про забезпечення позову не дослідив в належній мірі жодного з питань, вказаних в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (чи дійсно між сторонами існує спір; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам).

Також вказала, що в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на підтверджені належними доказами обставини, на підставі суд зробив висновок про наявність реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Адже, як вказує скаржник, суд дійшов свого вказаного висновку про можливість застосування такого виду забезпечення позову як арешт квартири, лише на підставі довідки про зняття позивачки з реєстраційного обліку з квартири, скріншоту переписки, а саме вимог представника відповідача про добровільне виселення позивачки з квартири, а також слів позивачки. Однак, вважає, що такий вид забезпечення позову є недоцільний, неспівмірним із заявленими вимогами та таким, що порушує права відповідача як єдиного власника квартири.

Також зазначила, що суд не прийняв до уваги того, що вказаним забезпеченням позову суд фактично позбавив відповідача права володіння та користування квартирою, адже він не може здати квартиру в оренду та отримувати від цього дохід, що є непрямими збитками (упущеною вигодою) та свідчить про порушення конституційних прав особи.

Також вказала, що суд знехтував положеннями ч.4 ст.154 ЦПК України, відмовивши у застосуванні зустрічного забезпечення позову, адже у позивачки відсутнє майно, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

У своєму відзиві адвокат Рева Світлана Леонідівна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 19.07.2023 року залишити без змін.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 11.10.2023 року о 10-30 годині, однак сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися та про причини неявки суд не повідомили. Натомість в розгляді справи в суді апеляційної інстанції брали участь представники сторін. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У справі встановлено таке.

Цей позов подано у липні 2023 року.

Із оприлюдненої в ЄДРСР ухвали суду першої інстанції від 07.08.2023 року вбачається, і це не заперечується сторонами, що провадження у справі за цим позовом було відкрито 07.08.2023 року.

У своїй заяві, поданій разом із позовною заявою, позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

--- накладення арешту на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованого О.В., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №27285059;

--- заборони ОСОБА_2 , його представникам, іншим органам, яких це стосується, вчиняти дії щодо примусового виселення ОСОБА_1 та неповнолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою спірної квартири та їх проживання: АДРЕСА_1 .

Вказана заява обґрунтована тим, що нею подано позов про поділ майна подружжя. Під час перебування у зареєстрованому 24.07.2018 року шлюбі, який за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 р. розірвано, було придбано трикімнатну квартиру, легковий автомобіль та отримано споживчий кредит в ПАТ "Абанк" в розмірі 50 000 грн. Відповідач здійснив дії щодо зняття з реєстрації місця проживання заявниці та її малолітньої дитини від іншого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, представник відповідача смс?повідомленням на телефон заявниці зазначила про це та надала строк в один місяць на виселення. Відтак, вважає, що є чіткі вагомі побоювання, що відповідач має намір продати спільне майно, а саме квартиру, та здійснити примусове виселення позивачки та її дитини. Також вказалаґ. Що інше нерухоме майно у неї відсутнє.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира придбана у період шлюбу сторін, тому між сторонами дійсно виник спір щодо поділу спільного майна подружжя.

Також суд виходив з того, що вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо необхідності вжиття відповідних заходів, оскільки враховуються обставини, які можуть зробити неможливим ефективний спосіб захисту прав позивачки, адже відповідач має можливість розпорядитися майном, що є предметом спору.

Також суд виходив з того, що до заяви про забезпечення позову додана довідка про зняття заявниці з реєстраційного обліку з квартири, що є предметом спору, скріншот вимоги представника ОСОБА_2 про добровільне виселення заявниці з квартири. Враховуючи наведене, суд вважав, що заявниця має обґрунтоване припущення щодо можливої зміни власника вказаної нерухомості.

Також суд виходив з того, що невжиття вказаних заявницею заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим ефективний захист порушених прав та інтересів заявниці, за захистом яких вона звернулася.

Також суд виходив з того, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та, враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивачки в разі задоволення позову, виходячи зі співмірності позовних вимог, суд дійшов висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 спірної квартири, оскільки предметом позову є поділ майна подружжя у рівних частках, та відповідно позивачка просить визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Також суд виходив з того, що накладення арешту на майно фактично є обмеженням права власності (в частині права розпорядження майном), яке закріплене Конституцією України, але забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Також суд виходив з того, що вчинення дій відповідачем щодо виселення позивача та її малолітньої дитини в позасудовому порядку на теперішні час не передбачене нормами діючого законодавства. А тому забезпечення позову шляхом додаткової заборони вчинення таких дій не ґрунтується на законі. Крім того, обґрунтування іншого виду забезпечення позову, а саме заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, жодним чином не обґрунтовані, а тому відсутні підстави для задоволення заяви в цій частині.

Крім того, суд виходив з того, що у зв`язку з тим, що у суду відсутні відомості, передбачені ч.3 ст.154 ЦПК України, для вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення позову, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним по суті.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст.18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.150 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); забороною вчиняти певні дії (п.2).

За ч.3 ст.150 вказаного Кодексу заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви особи, яка бере участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням цих заходів (п.4.).

Отже, закон пов`язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

Вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, апеляційний суд враховує, що оскільки спір між сторонами виник щодо поділу спільного майна подружжя, зокрема спірної трикімнатної квартири за адресою:  АДРЕСА_1 ,то ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру за заявою позивачки є законною і співмірною із заявленими вимогами, такою, що достатнім чином мотивована.

Так, суд вірно встановив, що накладення арешту на майно фактично є обмеженням права власності (в частині права розпорядження майном), яке закріплене Конституцією України, але забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Також суд обґрунтовано зазначив про те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції до того ж враховує й те, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, до заяви про забезпечення позову додана довідка про зняття заявниці з реєстраційного обліку з квартири, що є предметом спору, скріншот вимоги представника ОСОБА_2 про добровільне виселення заявниці з квартири. Тобто, за таких обставин, заявниця має обґрунтоване припущення щодо можливої зміни власника вказаної нерухомості.

Таким чином, оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на недослідження судом в належній мірі жодного з питань, вказаних в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

При цьому апеляційний суд враховує те, що такі питання судом були досліджені, зокрема питання: чи дійсно між сторонами існує спір; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, як такі що суперечать дійсним обставинам, підлягають залишенню поза увагою посилання скаржника на те, що в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на підтверджені належними доказами обставини, на підставі суд зробив висновок про наявність реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи містять відповідні докази, зокрема, довідку про зняття позивачки з реєстраційного обліку з квартири, скріншот переписки, а саме вимог представника відповідача про добровільне виселення позивачки з квартири.

Також, слід відхилити й посилання скаржник на те, що вид забезпечення позову, обраний судом, є недоцільний, неспівмірним із заявленими вимогами та таким, що порушує права відповідача як єдиного власника квартири.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що вказанийвид забезпечення позову, який просить застосувати особа, відповідає позовним вимогам, крім того, він за даних обставин не порушує прав відповідача, хоча і певним чином обмежує його право власності (в частині права розпорядження майном).

Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом того, що вказаним забезпеченням позову суд фактично позбавив відповідача права володіння та користування квартирою.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що, як правильно зазначив суд, накладення арешту на майно фактично є обмеженням права власності (в частині права розпорядження майном), яке закріплене Конституцією України, але забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом питання та не містять підстав для скасування судового рішення, підлягають залишенню поза увагою й посилання скаржника на знехтування судом положеннями ч.4 ст.154 ЦПК України.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі її порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

       Апеляційну скаргу адвоката Юрченко Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

       Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови – 11 жовтня 2023 року.

Головуючий                                _ _ _ _ _ _ _ _ _ _                         В.В. Майданік

Судді:                                        _ _ _ _ _ _ _ _ _ _                 Л.П. Воронцова

                                       _ _ _ _ _ _ _ _ _ _                 Н.В. Орловська