РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/621/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”,

код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094

Відповідач-1: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Колос Деревини”,

код ЄДРПОУ 41519965, вул. Миру, 115, с. Деревини, Чернігівський район, Чернігівська область, 15110

Відповідач-2: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України,

код ЄДРПОУ 00013480, вул. Грушевського, будинок 12/2, м. Київ, 01008.

Предмет спору: про стягнення 2 018 352,53 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Рожко С. М., адвокат;

від відповідачів: Матвійчук А. С., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Колос Деревини” та ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 2018352,53 грн заборгованості, з яких 377 848,68 грн заборгованості за кредитом, 124 072,96 грн заборгованості за процентами, 1 511 394,74 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 5035,97 грн пені.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.05.2023 представник позивача – адвокат Будьонний Віталій Сергійович на електронну пошту суду направив заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав уточнену позовну заяву, показники Індексу UIRD, які оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національного Банку України та докази направлення вказаних документів відповідачам.

Ухвалою суду від 17.05.2023 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто позивачу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 скасовано ухвалу суду від 17.05.2023, а справу №927/621/23 направлено для розгляду до Господарського суду Чернігівської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до відповіді №148982 від 17.07.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте знята з реєстрації 25.11.2022; відомості про зареєстроване її місце проживання (перебування) станом на 17.07.2023 відсутні.

          Ухвалою від 24.07.2023 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Міністерство фінансів України та призначено підготовче засідання на 17.08.2023 на 10:00.

Також цією ухвалою зобов`язано позивача у дводенний строк з дня отримання цієї ухвали надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів третій особі та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачам - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 24.07.2023 відповідач-1 отримав 29.07.2023.

Враховуючи те, що суд не встановив зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , повідомлення відповідача-2 про відкриття провадження у справі, встановлення йому строку для подання відзиву, а також про час та місце проведення підготовчого засідання  відповідно до ч. 10 ст. 176 ГПК України здійснювалось  шляхом опублікування 01.08.2023 відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України – сайті Господарського суду Чернігівської області.

Отже, останнім днем для подання відповідачем-1 відзиву є 14.08.2023, а відповідачем-2 – 16.08.2023.

27.07.2023 позивач на електронну пошту суду направив заяву, до якої додані докази відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі.

10.08.2023 третя особа на електронну пошту суду направила письмові пояснення щодо позову.

11.08.2023 відповідач-1 направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи, які отримані судом 15.08.2023.

14.08.2023 представник відповідача-1 подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії довідки Деревинського старостинського округу №10 від 10.08.2023.

14.08.2023 представник відповідача-1 подала до суду клопотання про визнання поважними причини неподання доказів, а саме: копії довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 14.08.2023 №9925-04/14.2-230 та копії листа Городнянської міської ради від 14.08.2023 №03-09/1453 та долучити їх до матеріалів справи.

15.08.2023 представник відповідача-2 подала до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи.

16.08.2023 представник позивача подав до суду клопотання, у якому просить поновити встановлений законом строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи показники індексу UIRD за 2022-2023 роки.

17.08.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив з доданими доказами її направлення іншим учасникам справи.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце провадження судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 17.08.2023 не з`явилась.

Проте у поданих письмових поясненнях третя особа просила розглядати справу без її участі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України підготовче засідання 17.08.2023 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

У підготовчому засіданні 17.08.2023 суд розглянув заяви та клопотання учасників справи, які надійшли до його початку.

Суд долучив до матеріалів справи надані позивачем докази відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі, як такі, що подані на виконання ухвали суду.

Щодо клопотань відповідача-1 про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд долучив до матеріалів справи надану відповідачем-1 копію довідки Деревинського старостинського округу №10 від 10.08.2023, як таку, що подана у встановлені судом та ГПК України строк та порядку.

Обґрунтовуючи неможливість подання копії довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 14.08.2023 №9925-04/14.2-230 та копії листа Городнянської міської ради від 14.08.2023 №03-09/1453 у встановлений строк, відповідач-1 зазначив, що ці документи були отримані ним лише 15.08.2023.

З вказаних документів вбачається, що вони надані на звернення відповідача-1 від 09.08.2023, тобто які були направлені ним у строк для подання відзиву.

Суд визнав поважними причини неподання цих доказів у встановлений строк та долучив копії довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 14.08.2023 №9925-04/14.2-230 та копії листа Городнянської міської ради від 14.08.2023 №03-09/1453 до матеріалів справи.

Щодо клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Позивач просить поновити встановлений законом строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи показники індексу UIRD за 2022-2023 роки.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, що ці докази є аналогічними доказам, які подавались разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви, а строк для їх подання пропущений у зв`язку зі зміною представника АТ КБ «Приватбанк» у цій справі.

Суд визнав неповажними причини неподання цих доказів у встановлений строк та ен прийняв їх до розгляду.

Щодо письмових пояснень третьої особи щодо позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 168, ч. 6 ст. 165 ГПК України до пояснень третьої особи додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Такий самий порядок надіслання був встановлений судом для третьої особи щодо направлення іншим учасникам справи письмових пояснень.

Як докази направлення письмових пояснень третя особа надала скріншот з АСКОД Міністерство фінансів України, з якого вбачається, що ці пояснення відправлені учасникам справи на електронні пошти.

Разом з тим, представник відповідачів повідомила про неотримання письмових пояснень від третьої особи.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про електронну пошту СТОВ «Колос Деревини», як офіційний засіб зв`язку з цією юридичною особою, відсутні.

Отже, направлення письмових пояснень на електронну пошту, яка не є офіційним засобом зв`язку з відповідачем-1, та за відсутності підтвердження відповідача-1 про отримання цих пояснень, не є належним виконанням третьою особою свого обов`язку щодо відправлення своєї заяви по суті усім іншим учасникам справи.

Недотримання третьою особою встановленого порядку щодо направлення письмових пояснень ставить інших учасників справи у завідомо невигідне становище і порушує принцип справедливої рівноваги між сторонами.

Системний аналіз наведених правових норм у поєднанні із наведеними у ст. 13, 14 ГПК України принципах диспозитивності і змагальності сторін свідчить про настання для учасника справи таких негативних наслідків, як неврахування судом при вирішенні спору аргументів і доказів у разі недотримання останнім без поважних на те причин встановленого законом порядку їх подання, і ризик настання цих негативних наслідків нормами ГПК України покладається саме на таких учасників.

За таких обставин, суд долучив до матеріалів справи подані третьою особою письмові пояснення, проте спір вирішується без їх врахування.

Щодо поданих сторонами заяв по суті (відзивів на позов та відповіді на відзив).

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті (відзиви відповідачів на позов та відповіді позивача на відзив), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.

У відзивах на позов відповідач визнають позовні вимоги, окрім пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачами позову в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентами та в порядку регресу за сплаченою гарантією, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженими особами.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки відповідачі визнають не повністю позов, суд не вважає за доцільне за результатами підготовчого провадження ухвалювати рішення суду в частині позовних вимог.

У підготовчому засіданні 17.08.2023 суд постановив ухвалу, якою зобов`язав позивача до наступного судового засідання надати суду копію позовної заяви разом з додатками, які подавались до суду раніше.

У підготовчому засідання 17.08.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2023 на 10:30.

Ухвалою суду від 17.08.2023 (з урахуванням ухвали від 01.09.2023) суд повідомив учасників справи про час та місце проведення судового засідання 07.09.2023.

23.08.2023 представник відповілача-1 направила до суду заперечення на відповідь на відзив, які отримані судом 28.08.2023.

28.08.2023 від третьої особи засобами поштового зв`язку надійшли письмові пояснення щодо позову, які раніше були направлені електронною поштою.

07.09.2023, до початку судового засідання, представником відповідачів подано до суду клопотання, у якому зазначено про визнання позову у повному обсязі.

Третя особа у судове засідання 07.09.2023 не з`явилась, проте у письмових поясненнях просила розглядати справи без її участі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України судове засідання 07.09.2023 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

У судовому засіданні 07.09.2023 суд:

- не прийняв письмові пояснення третьої особи до розгляду з аналогічних підстав, викладених у минулому судовому засіданні, а саме у зв`язку з недотриманням третьою особою встановленого порядку щодо направлення письмових пояснень іншим учасникам справи, а також через подання їх не у встановлений судом строк. Щодо клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – АТ «Державний експортно-імпортний банк України», яке міститься у письмових поясненнях, суд зазначив, що залучення третьої особи можливе до закінчення підготовчого провадження, проте воно було вже закрито;

- долучив до матеріалів справи заперечення відповідача-1, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням;

- прийняв визнання відповідачами позову в повному обсязі, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженими особами.

У судовому засіданні 07.09.2023 представник позивача на виконання ухвали суду від 17.08.2023 подав до суду копію позовної заяви разом з додатками, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.09.2023 суд оголосив перерву до 03.10.2023 до 10:30, про що представники позивача та відповідачів повідомлені про розписку.

Ухвалою суду від 29.09.2023 повідомлено третю особу про час та місце проведення судового засідання 03.10.2023.

Третя особа у судове засідання 03.10..2023 не з`явилась, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України воно проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

У судовому засіданні 03.10.2023 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором № 41519965-КД-1 від 20.05.2022 та договором поруки № 41519965-ДП-1/1 від 02.09.2021 в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати кредиту в сумі 377 848,68 грн та заборгованість по процентам в сумі 124 072,96 грн. Крім того, зобов`язання відповідача-1 було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України на підставі договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022. Внаслідок порушення виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором Гарант здійснив виплату Банку за гарантією у розмірі 1 511 394,74 грн, яку останній зобов`язався стягнути з позичальника в порядку регресу з метою погашення заборгованості перед бюджетом.

Відповідачі визнають позовні вимоги у розмірі 2 018 352,53 грн, про що зазначили у відзивах на позов та у окремо поданому клопотанні. Разом з тим, відповідачі просять відстрочити виконання рішення на один рік з дня його ухвалення, враховуючи відсутність у позивача збитків; скрутне матеріальне становище відповідачів; заборону засадження полів агрокультурами; постійні обстріли територій, на яких здійснює господарську діяльність відповідач-1.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти відстрочення виконання рішення, оскільки вважає необґрунтованими наведені відповідачем-1 причини неможливості сплати заборгованості раніше ніж через один рік.

Відповідач-1 у наданих запереченнях вважає, що ним достатньо обґрунтовано та надано належні докази неможливості виконання рішення суду та необхідності його відстрочення.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

05.04.2022 Міністром фінансів, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі - Гарант) та позивачем (далі - Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55.

Відповідно до п. 6 договору про надання державної гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

У п. 1 цього договору визначено, що позичальник - це суб`єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.

Портфель - сукупність усіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією.

Гарантійний випадок – нездійснення Позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів.

Згідно з п. 12 договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку Гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами «Сплата за гарантією» цього договору.

За умовами п. 39, 45 договору про надання державної гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання ст. 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується, зокрема: здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватним виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами).

На суму простроченої заборгованості перед бюджетом банк-кредитор нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

20.05.2022 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (далі – Банк) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» (далі – Позичальник) укладено кредитний договір №41519965-КД-1 (далі – Кредитний договір) з використанням електронних цифрових підписів, зокрема, на наступних істотних умовах кредитування:

- А.1. Вид кредиту – строковий кредит.

- А.2. Ліміт цього Договору: 2   000   000,00 грн (на сільськогосподарські потреби).

- А.3. Кінцевий термін повернення кредиту 01.11.2022.

- А.5. Зобов`язання Позичальника забезпечуються: договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 .

- А.6.1. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13,12 % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом.

- А.7. У випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених в п.п. 2.2.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 26,24 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

- А.8. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит згідно з п. А.1. цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

За умовами п. 2.3.2. Кредитного договору, зокрема, при порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк, на свій розсуд, має право згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

05.01.2022 між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту «в» п. 1 якої сторони узгодили, що Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723 зі змінами. При цьому, Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.            

Пунктом 2.1. Додаткової угоди №1 передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку, яка становить 13,12% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) +7 %.

26.10.2022 між Банком та Позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким змінено кінцевий строк повернення кредиту – до 31.01.2023 (включно).

Додатком №1 до договору по внесення змін від 26.10.2022 є графік погашення заборгованості, згідно з яким Позичальник сплачує кредит у такі терміни: 28.11.2022 – 666666,67 грн; 28.12.2022 – 666 666,67 грн; 31.01.2023 – 666 666,66 грн.

20.05.2022 між ОСОБА_1 (далі – Поручитель) та Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (далі – Кредитор) укладено договір поруки № 41519965-ДП-1/1 (далі - Договір поруки) з використанням електронних цифрових підписів.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань СТОВ «Колос Деревини» (далі – Боржник) за кредитним договором № 41519965-КД-1 від 20.05.2022.

Згідно з п. 1.5 Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Згідно з п. 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення договору. У випадку виконання боржником або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

26.10.2022 між Кредитором та Поручителем укладено договір про внесення змін до Договору поруки, у якому останній надає свою згоду про внесення змін до Кредитного договору.

На виконання умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 2   000   000,00 грн, на підтвердження чого надано платіжне доручення №DICO3BUKXG від 23.05.2022.

Відповідач-1 порушив зобов`язання за спірним кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, що передбачені Графіком платежів.

У зв`язку з порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань за спірним кредитним договором щодо повернення кредитних коштів відповідно до Графіку платежів, 10.02.2023 Банк надіслав Позичальнику повідомлення від 30.01.2023 №20520СН9SО28 про розірвання Кредитного договору, у якому вимагав у термін до 01.03.2023 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі.

Позивач звернувся до Міністерства фінансів України із вимогою від 06.03.2023 № №20520СН9SО28 про сплату за гарантією №130 від 06.03.2023 за договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022.

Про надсилання такої вимоги Гаранту Банк повідомив Позичальника (повідомлення №20520СН9SО28 від 06.03.2023).

06.04.2023 позивач отримав від Міністерства фінансів України кошти за гарантією у розмірі 1 511 394,74 грн.

Відповідач-1 частково виконав взяті на себе зобов`язання, а його заборгованість за Кредитним договором становить 2 018 352,53 грн заборгованості, з яких 377 848,68 грн заборгованості за кредитом, 124 072,96 грн заборгованості за процентами, 1 511 394,74 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 5035,97 грн пені, яка також не була погашена відповідачем-2 як поручителем.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом,  а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином  відповідно до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша   статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Згідно зі ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановив суд, позивач надав відповідачу-1 кредит у розмірі 2 000 000,00 грн, який останній зобов`язався повернути у строк до 31.01.2023 шляхом сплати коштів згідно з графіком платежів.

Однак відповідач-1 частково виконав свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також допустив порушення термінів сплати платежів.

У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 2.3.2 Кредитного договору, щодо розірвання договору шляхом направлення відповідачу письмового повідомлення, у якому вимагав сплатити заборгованість у термін до 01.03.2023.  

Проте відповідач-1 не повернув позивачу кредитні кошти у термін до 01.03.2023 та не сплатив проценти за користування кредитними коштами.

Крім цього, на підставі договору про надання гарантії на портфельній основі від 05.04.202, укладеного з третьою особою, позивач реалізував право на отримання суми за гарантією у розмірі 1 511 394,74 грн, в рахунок погашення заборгованості відповідача-1.

За договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення коштів з Позичальника на свою користь.

Оскільки відповідач-1 у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не повернув позивачу наданий кредит, а також не сплатив проценти за користування кредитом, заборгованість за сплаченою гарантією та пеню, враховуючи приписи ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 377 848,68 грн заборгованості за кредитом, 124 072,96 грн заборгованості за процентами, 1 511 394,74 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 5035,97 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на встановлене судом порушення відповідачем-1 зобов`язань по сплаті кредиту, процентів за користування ним, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Щодо відстрочення виконання рішення.

Відповідачі просять відстрочити виконання рішення на один рік з дня його ухвалення, враховуючи наступні обставини:

- відсутність у позивача збитків, оскільки взятий відповідачем-1 кредит забезпечений гарантією держави та Міністерством фінансів України було перераховано АТ КБ «Приватбанк» суму сплати за гарантією у розмірі 1 511 394,74 грн;

- скрутне матеріальне становище товариства, спричинене втратою урожаю, внаслідок військової агресії російської федерації проти України та несприятливих погодних умов;

- заборону засадження полів прибутковими агрокультурами;

- постійні обстріли територій та земель, на яких здійснює господарську діяльність відповідач-1, що перешкоджають провадити підприємницьку діяльність в звичних обсягах;

- відповідач-2 зважаючи на постійні обстріли з боку російської федерації, з метою забезпечення власної безпеки для життя та здоров`я та безпеки двох неповнолітніх дітей, прийняла рішення виїхати за кордон, а саме до Швейцарської Конфедерації. Таким чином, відповідач-2 не має власного житла, безробітна, не має власного доходу, що унеможливлює виконання взятих на себе зобов`язань за договором поруки.

На підтвердження зазначених обставин відповідач надали:

- копію протоколу №9 від 30.12.2022 позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, на якому, зокрема заслухавши інформацію директора СТОВ «Колос Деревини», комісія Городнянської міської ради вирішила, що природні умови у травні-серпні 2022 рок були несприятливими для розвитку і дозрівання сільськогосподарських культур і могли вплинути на їх врожайність;

- акт огляду комісією посівів соняшнику, гречки у жовтні 2022 року, затверджений директором СТОВ «Колос Деревини» Зюзем В. О. За результатами огляду комісія вирішила, що посіви соняшника та гречки станом на 30.10.2022 знаходяться у незадовільному стані, рослини дуже пошкоджені, зокрема не заповнені кошики зернами, зерна пусті, недоопилені, рослини гречки лежать на землі, збір комбайном проводити неможливо;

- копію довідок Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 07.08.2023 №9925-04/14.2-2018 про несприятливі умови для розвитку соняшника у травні-серпні 2022 року на території Городнянської громади та від 14.08.2023 №9925-04/14.2-230 про несприятливі умови для розвитку озимих культур у травні 2023 року на території Городнянської громади;

- копію експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-394 від 07.08.2023, зробленого за замовленням СТОВ «Колос Деревини», у якому зазначено, що на підставі наданих документів, в результаті зовнішнього огляду посівів сільськогосподарських культур в асортименті під урожай 2022 року, виявилось, що збройна агресія РФ, несприятливі погодні умови та хвороби рослин, спричинили неможливість збору урожаю соняшнику та інших с/г культур, а саме:

- пшениці ярої – загальною площею 65 га (на території Кузьницького старостинського округу №5, с. Кузьничі – 15 га; на території Лемешівського старостинського округу №9, с. Лемешівка – 40 га;  на території Мощенського старостинського округу №7, с. Сеньківка – 10 га);

- соняшнику – загальною площею 500 га (на території Кузьницького старостинського округу №5, с. Кузьничі – 230 га; на території Деревинського старостинського округу №10, с. Деревини – 270 га);

- гречки – загальною площею 30 га (на території Лемешівського старостинського округу №9, с. Лемешівка – 20 га; на території Старосільского старостинського округу №2, с. Автуничі – 10 га);

- копії фінансової звітності СТОВ «Колос Деревини» - балансів станом на 31.12.2021 та станом на 31.12.2022 копію податкової декларації СТОВ «Колос Деревини» за 2023 рік з відомостями про наявність земельних ділянок;

- копії звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021-2023 років; копії звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021-2022 роках;

- копію розпорядження Городянської міської ради від 12.10.2022 №88, відповідно до якого керівникам сільськогосподарських підприємств незалежно від форми власності заборонено засадження полів у 5-ти кілометровій прикордонній смузі агрокультурами, що мають висоту більше 1,5 метри (кукурудзу, соняшник тощо);

- копію довідки Деревинського старостинського округу від 10.08.2023 №35, у якій зазначено, що на території Деревинського старостинського округу наявні фортифікаційні споруди та заміновані ділянки, які перешкоджають пересуванню сільгосптехніки на орендованих СТОВ «Колос Деревини» землях;

- копію довідки Городнянської міської ради від 14.08.2023 №03-09/1453, у кяій вказано про те, що частина земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді СТОВ «Колос Деревини» розташовані в безпосередній близькості до кордону з РБ і це унеможливлює здійснення обробки земель;

- копію витягу з Реєстру територіальної громади від 14.08.2023  про зняття 25.11.2022 з реєстрації ОСОБА_1 ;

- копію з трудової книжки ОСОБА_1 та копію наказу №1 (розпорядження) СТОВ «Колос Деревини» про припинення трудового контракту, з яких вбачається, що відповідач-2 05.01.2023 була звільнена з посади діловода СТОВ «Колос Деревини» за згодою сторін;

- копію з закордонного паспорта ОСОБА_1 з відміткою про виїзд 07.01.2023 з території України;

- копії свідоцтв про народження дітей ОСОБА_1 , відповідно до яких її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на теперішній час є неповнолітніми;

 - копії посвідок на проживання, видані Швейцарською Конфедерацією, ОСОБА_1 та її дітям.

Позивач заперечує проти відстрочення виконання рішення, оскільки вважає необґрунтованими наведені відповідачем-1 причини неможливості сплати заборгованості раніше ніж через один рік.

За ч. 1, 3, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до приписів ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

Суд враховує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Загальновідомими обставинами є те, що с. Деревини, де знаходиться відповідач-1, розташоване поблизу кордону з республікою білорусь та російською федерацією, і у лютому-квітні 2023 на території Чернігівської області велись активні бойові дії. Крім того, прикордонні громади зазнають ворожих обстрілів і по теперішній час.

Також загальновідомим є те, що військовий стан негативно вплинув на більшість суб`єктів господарювання, у тому числі в аграрному секторі: неможливість здійснення посівів сільськогосподарських культур через замінування територій, постійні обстріли, знищення техніки та майна, скоротилися обсяги товарообігу та продаж продукції тощо. У цьому контексті першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізації ризиків та втрат вітчизняного товаровиробника, захист населення держави і національних виробників продукції та послуг.

З наданих відповідачем-1 документів вбачається, що земельні ділянки, на яких здійснює свою господарську діяльність СТОВ «Колос Деревини», знаходяться у прикордонній громаді і щодо цих земельних ділянок існують певні заборони у їх використанні.

Крім того, несприятливі погодні умови призвели до низької врожайності та втрати частини врожаю, через що відповідач-1 недоотримав значну частину прибутку.

Отже, незадовільний майновий стан відповідача-1 утворився саме внаслідок об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Суд вважає, що одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до погіршення фінансового становища відповідача-1, зупинки фінансово-господарської діяльності СТОВ «Колос Деревини» та подальшого його банкрутства у зв`язку з неплатоспроможністю.

При цьому суд враховує неможливість виконання рішення суду відповідачем-2 як поручителем, зважаючи на великий розмір заборгованості та те, що відповідач-2 є безробітною, отримала тимчасовий прихисток за кордоном внаслідок агресії рф проти України, а також має на утриманні двох неповнолітніх дітей.  

Отже, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про можливість відстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, з метою дотримання балансу інтересів сторін та  досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідачів з інтересом позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяви відповідачів та відстрочити виконання рішення на 10 місяців.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

          Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

          Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

          За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

За подання позовної заяви позивач згідно з платіжним дорученням №ZZ423D1RX6 від 13.04.2023 сплатив 30 275,29 грн судового збору.

У зв`язку з визнанням відповідачами позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 15 137,65 грн.

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 15 137,64 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах, тобто у розмірі 7568,82 грн з кожного.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 130, 185, 191, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» (код ЄДРПОУ 41519965, вул. Миру, 115, с. Деревини, Чернігівський район, Чернігівська область, 15110) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) 377 848,68 грн заборгованості за кредитом, 124 072,96 грн заборгованості за процентами, 1 511 394,74 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 5035,97 грн пені.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» (код ЄДРПОУ 41519965, вул. Миру, 115, с. Деревини, Чернігівський район, Чернігівська область, 15110) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) 7568,82 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) 7568,82 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Повернути Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 15 137,65 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №ZZ423D1RX6 від 13.04.2023.

6. Відстрочити виконання рішення суду у справі №927/621/23 на 10 місяців з дня його ухвалення – до 03.08.2024.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду є підставою для повернення сплаченої суми судового збору з державного бюджету.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 13.10.2023.

               Суддя                                                                                   В. В. Шморгун