Справа № 128/839/19

Провадження № 22-ц/801/1957/2023

Категорія: 40

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 рокуСправа № 128/839/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року, ухвалене суддею Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І.,

ВСТАНОВИВ:

         В квітні 2019 року Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно спадкоємців.

Позовна заява мотивована тим, що 14.08.2008 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № 1235, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 69 300,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних в порядку, на умовах

та в строки, визначені цим договором. Кредит надавався на 5 років

з терміном остаточного погашення не пізніше 29 травня 2012 року на споживчі потреби.

Позичальник зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором, щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі

1 150,00 дол. США та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 30 червня 2007 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті в банку, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, повернути кредит в сумі 69 300,00 дол. США, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором

30 травня 2007 року між банком та позичальником було укладено договір іпотеки, відповідно до якого було передано в іпотеку будинок та земельна ділянка площею 0,4776 га, які належать позичальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а також на підставі державного акта на право приватної власності на землю.

Позивач вказує, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2011 стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 62 852,07 дол. США. Рішення набрало законної сили 05 грудня 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, спадкоємцями померлого є дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 (відповідачі) та онуки: ОСОБА_4 , та ОСОБА_5

ПАТ «Державний ощадний банк України» зазначає, що направлялась претензія кредитора до Вінницької районної нотаріальної контори, на що отримано відповідь, що на підставі претензії банку заведено спадкову справу №404/2018 до майна померлого, однак жодної інформації безпосередньо від спадкоємців про прийняття спадщини до банку не надходило.

Тому, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення зі спадкоємців померлого на будинок та земельну ділянку, шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження в рахунок погашення боргу на користь позивача.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року в задоволені позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд свій висновок мотивував тис, що позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В якості основного доводу позивач посилається на те, що суд не врахував, що позов подано в межах строку позовної давності встановлених ст. 257 ЦПК України, оскільки початок перебігу позовної давності слід вважати 10.04.2018 дата смерті спадкодавця, а позов було подано до суду 04.04.2019.

Відповідачі правом подання письмового відзиву на скаргу не скористалися.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, були повідомлені, про причини неявки суд не сповістили.

Суд вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних  підстав.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає частково.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2007 між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1235, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 69 300, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, передбачених договором (т.1 а.с.5-8). Строк договору визначено сторонами- у п`ять років, з терміном остаточного погашення не пізніше 29.05.2012.                                                      

Також, 30.05.2007 між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого Іпотекодавець забезпечив виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, передавши в іпотеку будинок який знаходиться в АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та земельну ділянку, площею 0, 4776 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю (т.1 а.с.9-11).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2011 стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1235 від 30.05.2007 року в 62 852,07 дол. США. яка складається з: суми кредиту - 46 868.89 дол. США, відсотків за користування кредитом - 5 257.23 дол. США. пені за прострочення платежів по кредиту - 10 725,95 дол. США, що відповідно до розпорядження Національного банку України №205/ 394 від 13.10.2011 року, в еквіваленті становить 501 289, 25 гривень. Рішення набуло чинності 05.12.2011 (т.1 а.с.12-13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер позивальник ОСОБА_3

29.08.2018 позивач звернувся з вимогою до спадкоємців боржника – ОСОБА_3 до Вінницької районної державної нотаріальної контори, в якій вказано , що Банку стало відомо , що боржник ОСОБА_3 помер та просив прийняти його заяву як кредитора до спадкоємців боржника (т. 1 а.с.14).

Згідно повідомлення Вінницької районної державної нотаріальної контори, яке надійшло до філії – Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» 04.10.2018, заяву кредитора спадкоємців ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 було отримано та зареєстровано у книзі реєстрації спадкових справ за №1310, спадкова справа №404/2018 (т. 1 а.с.16).

Відповідно до відповіді на запит від 11.10.2018, наданої Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, за адресою АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 , 1956 р.н.; ОСОБА_2 , 1987 р.н., ОСОБА_4 , 2008 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н.  (т.1 а.с.17).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07.03.2019 витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи №404/2018, заведену до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18-19) Як зазначено в спадковій справі- спадкоємці відсутні.

Згідно копії розрахунку станом заборгованості по кредитному договору №135 від 30.05.2007, станом на 22.02.2019, загальна сума кредитної заборгованості становить 67 387,95 доларів США, яка складається: 46 868,89 доларів США – загальна сума заборгованості за кредитом (по основному боргу); 4 952,00 доларів США – загальна сума заборгованості за відсотками; 10 725, 95 доларів США – пеня за прострочення платежів; 4 225,90 доларів США – розмір 3% річних на суму простроченого кредиту; 615,16 доларів США – розмір 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів (т.1 а.с.45-46).

Спадкоємцями майна померлого є його дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 .

Направлення 29.08.2018 АТ «Ощадбанк» до Вінницької районної державної контор, в якій він керуючись ст.ст. 1281,1282 ЦК України він просив прийняти його заяву як кредитора з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_3 , свідчить про дотримання кредитором положень ст.1281 ЦК України. При цьому така вимога була направлена з дотриманням строку, визначеного ч.2 ст. 1281 ЦК України.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з позовом до спадкоємців, предметом якого є вирішення питання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивачем виконані умови договору, а саме, були надані кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи. У свою чергу позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у визначені договорами терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно з договором.

Положеннями частини першої статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із статтями 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним із способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

За змістом ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Частиною другою вказаної частини передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні вказаного спору встановленню підлягають обставини, зокрема дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 в суді першої інстанції звернулась із заявою про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Вказане наведене у правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 2-3258/2008.

У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі №201/15310/16 (провадження № 61-547св21) зазначено, що «слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Положеннями статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією із підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.

Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц та від 19 листопада2019 року у справі № 911/3677/17.

Верховний Суд звертає увагу, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження№ 61-3872св18).

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2007 між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір строком на 5 років. Термін остаточного погашення кредиту – не пізніше 29 травня 2012 року. Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки.

Позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2011 стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 62 852,07 дол. США. Рішення набрало законної сили 05 грудня 2011року.

Вказаним рішенням встановлено, що на виконання кредитного договору банком на адресу позичальника направлено повідомлення № 709 від 05.05.2011 про погашення заборгованості в достроковому порядку. Вимоги боржником не виконані.

Пред`явленням  вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, банком відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінено строк виконання основного зобов`язання, а тому строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Як вбачається із матеріалів справи, кредит наданий позичальнику строком до 29.05.2012. В зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань Банк надіслав повідомлення №709 від 05.05.2011 про погашення заборгованості, яке залишилось боржником невиконаним.

У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушених зобов`язань за цим або кредитним договором у встановлений іпотеко держателем строк, вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки (п.5.5.1 договору іпотеки).

В зв`язку з невиконанням письмової вимоги прокурор в інтересах кредитора звернувся до суду з позовом, який рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2011, яке набуло законної сили 05.12.2011 було задоволено .

Вказане свідчить про те, що банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

До суду позивач звернувся з даним позовом 04.04.2019, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦПК України.

Звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Враховуючи строк надання кредиту та те, що банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання, приймаючи наявність досудової вимоги від 05.05.2011, а також судового рішення у справі від 23.11.2011, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому наявні підстави для відмови у позові.

           З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову банку у задоволення позову з підстав спливу позовної давності. Однак, в мотивувальній частині рішення відсутні висновки з зазначенням терміну, з якого розпочинається строк позовної давності щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому мотивувальна частина рішення підлягає зміні в редакції цієї постанови.

Вказане процесуальне порушення судом першої інстанції не впливає на суть прийнятого рішення у справі і не є обов`язковою підставою для його скасування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Ч.4 ст.376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, апеляційна інстанція вважає, що рішення суду необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки суд, вирішуючи спір по суті правильно зробив висновок про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з позовом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що позов подано в межах строку позовної давності, оскільки початок перебігу позовної давності слід вважати 10.04.2018 не приймаються до уваги, є помилковими та такими, що не спростовують вірних висновків суду.

Апеляційна скарга не містить обставин, які б спростовували висновки суду і свідчили б про порушення судом норм процесуального та матеріального права, тому з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Мотивувальну частину заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2023 року.    

Головуючий                                                                М.М. Якименко

Судді:                                                                         О.В. Ковальчук

                                                                Т.Б. Сало