КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 жовтня 2023 року                          м. Кропивницький                         справа №340/3919/23

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., ознайомившись із заявою подану в порядку ст.ст.382 КАС України, про встановлення судового контролю у справі

за позовом                     ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

до                              Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та                                         соціальної підтримки (25006, м. Кропивницький,вул.Кавалерійська,17/19,                                         код ЄДРПОУ - 07827576)

                              Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )

про                              визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання винити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1  задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не видачі наказу про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорта від 21.04.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

27.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява в порядку статей 282, 383 КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву передано на розгляд головуючому судді Жуку Р.В.

Ухвалою суду від 03.10.2023 року заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 протягом 10 днів, з дня отримання копії ухвали надати суду належним чином завірену копію наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що прийнятий на виконання постанови рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року, а також письмові пояснення по суті поданої заяви.

Відповідач будь-яких письмових пояснень або заперечень щодо поданої заяви до суду не надав.

Розглянувши подану заяву, дослідивши подані до суду докази та пояснення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

У відповідності до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.382 КАС України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу. Поряд з тим, суд зауважує, що такий захід судового контролю підлягає до застосування у разі не виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Враховуючи позицію суддів, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 800/592/17, Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, що застосовується з 15 грудня 2017 року, не пов`язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб`єкту владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення. Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може як під час прийняття рішення у справі, так і після ухвалення рішення у справі (з урахуванням положень ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення від 19 березня 1997 року, №18357/91)..

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Ромашов проти України” від 27.07.2004, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

При цьому суд зауважує, що нормативне регулювання питання застосування судового контролю за виконанням рішення суду визанчене у статті 382 КАС України не встановлює обмежень його застосування від наявності виконавчого провадження. З аналізу вищезазначених правових норм, якими передбачений судовий контроль випливає, що такий контроль залежить лише від фактичного виконання рішення суду, а обставина відкриття виконавчого провадження, сама по собі не створює будь-якого впливу на реалізацію права особи на виконання рішення суду.

Так аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у ухвалі від 01.12.2021 року справа №200/3958/19.

Обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 1291 Конституції України, статтями 2, 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного суду від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17.

На день розгляду заяви у суду відсутні докази, які вказували, що захищене в цій справі право позивача на законне звільнення, було відновлено.

З огляду на зазначене, вбачається, що відповідачем не виконується рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року, яке набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд дійшов до переконання про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та встановлення судового контролю.

          Керуючись положеннями ст.ст.243, 248, 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 подати до суду звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року у 14-денний строк з дати отримання даної ухвали.

Роз`яснити, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини 2 статті 382 КАС України.

          Копію ухвали надіслати учасникам справи.

          Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

                        Суддя

Кіровоградського окружного

   адміністративного суду                                                                  Р.В. ЖУК