Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 295/7291/20

провадження № 61-11106св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар Валентин Володимирович,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2021 року у складі судді Слюсарчук Н. Ф. та на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року в складі колегії суддів Талько О. Б., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Слюсара В. В. про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.

Позов мотивувала тим, що 26 грудня 2006 року КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого був ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір про надання кредиту в сумі 400 000 грн зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами, строком до 26 грудня 2011 року.

З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань цього ж дня сторони уклали договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . На підставі цього договору 27 грудня 2006 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В. В. вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження вказаної квартири.

Позивач вказувала, що ОСОБА_2 повністю виконав зобов`язання за вказаним кредитним договором, що підтверджується роздруківкою з автоматизованої системи виконавчих проваджень, у якій зазначено про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_2 . Крім того, 03 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення ПАТ «Західінкомбанк» без правонаступників. Проте, з часу припинення юридичної особи кредитора та з часу припинення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, заборону на відчуження іпотечного майна не знято. Нотаріус заяву позивачки про зняття обтяження не задовольнив, тому за умови ліквідації без правонаступників банку, який є іпотекодержателем, нотаріус є відповідачем у цій справі.

Позивачка посилалась на положення статті 609 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи, та вважала зобов`язання за договором іпотеки припиненими через ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк».

ОСОБА_1 просила:

визнати припиненою іпотеку належної їй квартири АДРЕСА_1 ;

скасувати запис про заборону відчуження на це нерухоме майно та скасувати запис про іпотеку вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 02 лютого 2021 року Богунський районний суд міста Житомира у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що:

у пункті 8.1. Договору іпотеки сторони погодили, що цей договір діє з моменту нотаріального посвідчення до повного виконання майновим поручителем - іпотекою держателем (позичальником) зобов`язань за даним, кредитним договором та додатковими до них договорами. Отже, враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені вище фактичні обставини у справі, зокрема, не припинення зобов`язань ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_1 перед ПАТ «Західінкомбанк» за кредитним договором №261206/2203-271 від 26 грудня 2006 року, суд вважав, що похідне зобов`язання у вигляді іпотеки за іпотечним договором у позивача ОСОБА_1 перед ПАТ «Західінкомбанк» також не припинилось;

позивачка не довела у встановленому законом порядку факт виконання зобов`язань за кредитним договором №261206/2203-271 від 26 грудня 2006 року, яке є основним зобов`язанням, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 20 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2021 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що:

підстави припинення іпотеки визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких припинення іпотеки внаслідок ліквідації кредитора не передбачено;

відповідно до чинного законодавства нотаріус вправі зняти заборону відчуження нерухомого майна та здійснити державну реєстрацію припинення права іпотеки лише у разі офіційного звернення до нього осіб, які мають на це відповідні права та повноваження. Матеріали справи не містять доказів звернення кредитора до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження належної ОСОБА_1 квартири у зв`язку із повним погашенням заборгованості за кредитним договором та припиненням іпотеки. Позивач не надала суду доказів такого звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час дії тимчасової адміністрації у ПАТ «Західінкомбанк», у зв`язку з чим апеляційний суд зробив висновок, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В. В. не порушив права ОСОБА_1 ;

зміст і характер правовідносин та встановлені обставини справи свідчать, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

05 липня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2021 року та на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, у якій позивачка просила їх скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди зробили неправильний висновок про відмову в задоволенні позову та не звернули увагу, що відповідно до статті 609 ЦК України факт ліквідації кредитора без правонаступника є безумовною підставою для припинення зобов`язань. 03 травня 2019 року внесено відповідний запис про припинення юридичної особи ПАТ «Західінкомбанк» без правонаступників, у зв`язку з чим зобов`язання ОСОБА_2 перед банком, яке забезпечене іпотекою, є припиненим відповідно до вимог закону;

відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 609 ЦК України та припинення похідного зобов`язання (іпотеки) ліквідацією юридичної особи - кредитора/іпотекодержателя;

суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що може існувати заборгованість/зобов`язання перед ліквідованою без правонаступників, тобто, фактично та юридично ліквідованою особою-кредитором. Станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом жодних невиконаних зобов`язань за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 261206/2203-271 між ОСОБА_2 та ПАТ «Західінкомбанк» не існувало, жодних судових рішень з цього питання не приймалося, а тому відсутні будь-які підстави стверджувати, що зобов`язання є невиконаними, а докази зворотного у матеріалах справи відсутні;

приватний нотаріус Слюсар В. В. є належним та єдиним можливим відповідачем у цьому спорі, оскільки ліквідована юридична особа іпотекодержатель відповідно до статті 91 ЦК України не може бути відповідачем, а правонаступники у банку відсутні.

Рух справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 передано на розгляд судді-доповідачеві ОСОБА_5.

Ухвалою від 30 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою; витребував з районного суду матеріали справи № 295/7291/20; надав учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

12 жовтня 2021 року матеріали справи № 295/7291/20 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві ОСОБА_5 .

Ухвалою від 31 січня 2023 року Верховний Суд призначив справу судового розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року № 959/0/226-23, протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі від 30 вересня 2021 року Верховний Суд зазначив, що позивачка вказала підставами касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у спірних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 26 грудня 2006 року ТОВ КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого було ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір про надання кредитних коштів у розмірі 400 000 грн строком до 26 грудня 2011 року.

26 грудня 2006 року ТОВ КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого було ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В. В. 26 грудня 2006 року.

27 грудня 2006 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В. В. вніс відповідну інформацію до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек.

03 травня 2019 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення ПАТ «Західінкомбанк» без правонаступників.

У поясненнях від 21 грудня 2020 року № 60-15990/20 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що 03 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 11981110037005236 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «Західінкомбанк» як юридичної особи без правонаступників, тому ліквідація банку вважається завершеною, а наявні у володінні ПАТ «Західінкомбанк» документи передані на зберігання до Національного банку України. У зв`язку з чим у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутня інформація щодо кредитного договору 261206/2203-271ТОВ від 26 грудня 2006 року, укладеного між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 та щодо договору іпотеки № 271 від 26 грудня 2006 року, укладеного між Західінкомбанк» та ОСОБА_1 .

У поясненнях від 15 грудня 2020 року № 18-0012/75833 Національний Банк України зазначив, що ПАТ «Західінкомбанк» ліквідований у встановленому законом порядку без правонаступників, а тому відповідно до статті 609 ЦК України ліквідація банку без правонаступника є підставою для припинення відповідних зобов`язань за договорами, укладеними з ліквідованим банком.

Позиція Верховного Суду

Щодо припинення іпотеки

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Обміркувавши вказані норми, касаційний суд зауважує, що:

укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов`язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки);

стаття 609 ЦК України присвячена такій підставі припинення зобов`язання як ліквідація юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України). Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає іншої юридичної особи, яка наділяється її майном;

зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання.

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є припиненою й іпотека. Вважала нотаріуса належним відповідачем за такими вимогами, оскільки лише нотаріус має повноваження зняти заборону на відчуження іпотечного майна;

суди не звернули увагу, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і за примусовому порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання;

з урахуванням установлених обставин у цій справі, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної особи позикодавця (ПАТ КБ «Західінкомбанк») за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 261206/2203-271, укладеним між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 , існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором,та внаслідок цього припинення права іпотеки за договором іпотеки від 26 грудня 2006 року № 271, який укладений між ПАТ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_1 ;

касаційний суд зауважує, що належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ПАТ «Західінкомбанк», щодо якого 03 травня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи.Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.

Щодо встановлення факту припинення іпотеки

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить:

законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо;

умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

У справі, що переглядається, за таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2006 року.

Касаційний суд акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку із наведеним касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені судові рішення скасуванню, з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 лютого 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 26 грудня 2006 року № 271, який укладений між ОСОБА_1 та комерційним банком «Західінкомбанк», правонаступником якого був ПАТ «Західінкомбанк».

Скасувати запис про заборону відчуження на нерухоме майно від 27 грудня 2006 року № 4302477 та запис про іпотеку від 27 грудня 2006 року № 4302649.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 лютого 2021 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук