Справа № 297/1994/23

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

16 жовтня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області у особі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071060000248 від 05.07.2022 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071060000375 від 15.06.2023 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Юдановка, Бобровського району Воронежської області, рф, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, з освітою 5 класів, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області знаходиться об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071060000248 від 05.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071060000375 від 15.06.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно обвинувальних актів ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, 05.07.2022 року близько 13 години прибув на околицю села Дийда Берегівського району, де за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_7 , який приїхав на автомобілі марки «BMW» моделі «Х5», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що належить його співмешканці ОСОБА_8 , разом з якими в транспортному засобі перебували громадяни України - мешканціДонецької області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким за грошову винагороду мав сприяти у незаконному переправлені через державний кордон.

Одразу після зазначеної зустрічі ОСОБА_6 провів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які вийшли з автомобіля ОСОБА_11 , в безпосередню близькість до державного кордону України з метою його незаконного перетину в селі Дийда Берегівського району, порадами та вказівками вказав останнім напрямок руху для перетину огороджувального паркану, після чого повернувся на раніше обумовлене з ОСОБА_7 місце, де отримав від останнього грошову винагороду в сумі 10 000 гривень за сприяння ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у незаконному перетині державного кордону України, які о 13 годині 30 хвилин були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 на напрямку 199 прикордонного знаку.

Крім цього, ОСОБА_6 будучи обвинуваченим у кримінальному провадженні №12022071060000248 від 05.07.2022 за ч. 3 ст. 332 КК України, діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, сприяв незаконному переправленню п`ятьох громадян України через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок щодо перетину державного кордону України та перевезення їх на автомобілі в с. Дийда Берегівського району Закарпатської області за наступних обставин. Так, ОСОБА_6 14.06.2023 (встановити більш точний час органам досудового розслідування не вдалось можливим) перебуваючи в ромському поселенні АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю з громадянами України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , про сприяння в незаконному перетині через державний кордон поза його меж, за винагороду в сумі 15000 гривень, надав останнім інструкції прибути на заздалегідь визначену дату в обумовлене місце, а саме: 14.06.2023 о 20 годині 00 хвилин в ромське поселення АДРЕСА_2 . В подальшому громадяни України ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 спрямували до ромського поселення АДРЕСА_2 , де на них вже чекав ОСОБА_6 , який в свою чергу провів з ними інструктаж щодо їхнього незаконного перетину через державний кордон України та в подальшому підшукавши для реалізації свого умислу невстановлений на час досудового розслідування транспортний засіб білого кольору марки «Mercedes-Benz Vito», за кермом якого перебувала невстановлена на час досудового розслідування особа, здійснив їхню посадку до нього та вирушили в напрямку села Дийда Берегівського району з метою незаконного переправлення вказаних осіб через державний кодон України.

У подальшому, продовжуючи свій злочинний намір з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану та прибувши в с. Дийда, Берегівського району, яке в свою чергу знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, ОСОБА_6 разом з пасажирами ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , вийшли з вказаного автомобіля та в пішому порядку попрямували в напрямок 216 прикордонного знаку, після чого ОСОБА_6 наказав вказаним громадянам передати йому обумовлену раніше суму грошових коштів за їхнє незаконне переправлення через державний кордон, де в подальшому ОСОБА_16 разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_12 надали 6000 гривень, ОСОБА_14 надав 6000 гривень та ОСОБА_13 надав 3000 гривень, після чого ОСОБА_6 своїми вказівками спрямував ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у напрямку державного кордону України з метою уникнення прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України та подальшого його незаконного перетину, однак останні 14.06.2023 о 23-30 год. були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 в напрямку 216 прикордонного знаку в 100 метрах від державного кордону.

За викладених обставин, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому з корисливих мотивів.

Обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема протоколами допитів свідків, протоколами пред`явлення осіб для впізнання та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.

18 серпня 2023 року обвинувачений ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою Берегівського районного суду від 18.08.2023 року застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів. Строк дії ухвали закінчується 17 жовтня 2023 року. Визначено ОСОБА_6 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.

12.10.2023 року прокурором ОСОБА_4 було подано письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 діб із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів

для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень.У разі визначення застави у сумі не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 гривень, просить покласти обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:прибувати за першим викликом до прокурора та суду;не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу прокурора або суду;повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;утримуватись від спілкування зі іншими обвинуваченими, свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні;здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;носити електронний засіб контролю.

Клопотання мотивовано тим, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 закінчується, а судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, тому необхідно вирішити питання щодо продовження строків дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно нього.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а в разі доведення його вини в ході судового розгляду, останньому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі.

Ризики передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме обвинувачений ОСОБА_6 може: переховуватися від прокуратури та суду.Злочин, який інкримінується ОСОБА_6 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від прокуратури та суду.Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від прокуратури та суду та матиме реальні можливості покинути територію Закарпатської області з цією метою та переховуватись на території України.

Зокрема, не дивлячись на обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, останній намагався покинути територію України, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 248461 від 09.01.2023, яким підтверджується, що 06.01.2023 ОСОБА_6 був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України на відстані 300 метрів від лінії державного кордону за спробу перетину державного кордону між Україною та Угорщиною поза пунктами пропуску через державний кордон.

Крім того, про наявність даного ризику також свідчить і той факт, що обвинувачений схильний переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зокрема, це встановлено в ході судового розгляду даного кримінального провадження, та підтверджується неявками обвинуваченого в судові засідання при наявності діючого відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Також існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення № 248461 від 09.01.2023 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 продовжує займатися незаконною діяльністю, що полягає у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, що дає підстави стверджувати, що останній схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень.

Все це в сукупності свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та дає підстави вважати, що обвинувачений схильний до вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість обрання вказаного запобіжного заходу не встановлено.

Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу обвинуваченого з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам відносно ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість переховуватись від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав письмове клопотання з підстав викладених у ньому, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою пропонував визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вважав клопотання прокурора надто суворим та просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов до висновків, що клопотання прокурора про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суд вважає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу містить посилання на кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, зокрема передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Тобто, кожний конкретний ризик доведений та обґрунтований доказами його існування.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти росії" національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, що відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до дев`яти років.

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 ,тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, а також враховуючи особисті обставини життя, факт того, що ОСОБА_6 ніде не працює, ухилявся від суду (вказану обставину він визнав в суді) та знаходився у розшуку, може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому суд вважає, що існують ризики його переховування від суду, а також ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення і вони доведені.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, суд вбачає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на термін 60 днів з визначенням розміру застави, оскільки суд оцінює суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються. Ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, обвинувачений ніде не працює, не має сталого джерела доходів, що свідчить про відсутність факторів соціального стримування та значний ступінь суспільної небезпекиі може свідчити про можливість вчинення ним іншого кримінального правоопрушення.

Наведений виклад обставин у відповідності до ч. 3 ст. 199 КПК України свідчить про те, що заявлені ризики не зменшились та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

З урахуванням викладеного, для забезпечення належної процесуальної поведінки суд вважає, що обраний щодо ОСОБА_6 18.08.2023 року Берегівським районним судом запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити на 60 днів, визначивши заставу в 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень.

При цьому, суд вважає, що в разі внесення обвинуваченим застави, на нього слід покласти обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу суду не виїжджати за межі Закарпатської області; 4) утримуватись від спілкування зі іншими обвинуваченими (у кримінальному провадженні з якого було виділене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 ), свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні;5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягає апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Керуючись ч. 1 ст. 177, ст. 197, ст. 199, ст.ст. 371, 372 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Юдановка, Бобровського району Воронежської області, рф, мешканцю АДРЕСА_1 громадянину України, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 15 грудня 2023 року 12:30 годин.

Визначити ОСОБА_6 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень.

Обвинувачення або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_6 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу суду не виїжджати за межі Закарпатської області; 4) утримуватись від спілкування зі іншими обвинуваченими (у кримінальному провадженні з якого було виділене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 ), свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні;5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1