Справа № 242/804/23

Провадження № 2/242/473/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., при секретарі Клименко А. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди завданої професійними захворюваннями, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, в якому зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 17.04.2006 р. по 06.04.2021 р. та був задіяний повний робочий день на підземних роботах на підприємстві ПрАТ ШУ «Покровське». 06.04.2021 року позивача було звільнено у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я. Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві він тривалий час піддавався впливу шкідливих виробничих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівні та концентрації яких перевищували допустимі параметри (фізичне навантаження. Вимушена робоча поза, виробничий пил), що стало причиною виникнення хронічних професійних захворювань, що призвело до безстрокової втрати працездатності в ступені 60% та встановлення третьої групи інвалідності безстроково з 19.08.2021 року. Зазначив, що у зв`язку із набуттям хронічного професійного захворювання тривалий час знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах, лікування за наслідками професійного захворювання продовжує і зараз. Також зазначив, що набуття професійних захворювань, безстрокова втрата 60% професійної працездатності та встановлення внаслідок цього третьої групи інвалідності призвели та продовжують призводити до фізичних страждань, які полягають у постійному кашлі, який часто супроводжується виділенням густого слизу з легеневих шляхів, ускладненням дихання, постійною втомою та слабкістю, біль у грудях та дискомфорт під час дихання, біль у попереку, відчуття втрати сили та знеболення в ногах, обмеженістю рухливості та гнучкості, збільшеною чутливістю та відчуттям поколювання або гострого в попереку, а також істотних вимушених змін в житті, необхідності вжиття додаткових заходів для організації життя, неможливістю продовжувати роботу за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов`язану з фізичними навантаженням. На підставі зазначеного просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 155340,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 06.06.2023 року вищевказана судова справа була передана в провадження судді Владимирської І.М.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09.06.2023 року було відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023 року справу було передано в провадження судді Хацько Н. О.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05.10.2023 року було прийнято до свого провадження цивільну справу та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» надав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, а позивачем свідомо було прийняті запропоновані йому умови праці і усвідомлювати можливість ушкодження його здоров`я. Крім того, позивач усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію відповідача про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу роботу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану свого здоров`я. При цьому відповідач також зазначив, що позивач за весь період на підприємстві, жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Вважає, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена моральна шкода, а також наявність вини відповідача у виникненні професійного захворювання. Крім того зазначає, що позивач у зв`язку з отриманням професійних захворювань права на працю не позбавлений, позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки отримує пенсію. На підставі зазначеного вважає, що вимога позивача про стягнення 245000,00 грн. як компенсації моральної шкоди є безпідставною та не підлягає задоволенню, а також в тексті судового рішення просить вказати, що податки стягуються у відповідності до норм податкового законодавства, чинного на момент виконання рішення суду.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що ст. 237-1 КЗпП України не визначає провину власника обов`язковим елементом юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Крім того зазначив, що у відзиві відповідача неодноразово посилається на факт навмисного та вираженого приховування позивачем наявності професійних захворювань, що спростовується фактом того, що професійні захворювання були виявлені та встановлені медичним висновком вже після його звільнення з підприємства відповідача. Зазначаючи про ознайомлення позивача про шкідливість умов праці та наявність на робочому місці виробничих чинників та можливих наслідків їх впливу на здоров`я позивача відповідачем не надано належних та допустимих доказів, а також зазначив, що чинне законодавство не позбавляє особу права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням особи прав та обов`язків на безпечні умови праці, у зв`язку з обізнаністю особи про тяжкі умови праці та/або користування пільгами. Зазначив, що з присудженої до стягнення на користь позивача суми відшкодування моральної шкоди не утримується податок з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 з 17.04.2006 року по 26.09.2018 року, з 03.10.2018 року по 06.04.2021 року перебував у трудових відносинах та був задіяний повний робочий день під землею на підприємстві ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Згідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 28.07.2021 року, затвердженого 28.07.2021 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, ОСОБА_1 встановлено діагноз хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, дифузійний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., хронічна радикулопатія L5 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, пресбіопія, факосклероз. Професійне захворювання виникло у зв`язку з триваючим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів – важкості праці та пилу фіброгенної дії

Згідно довідки серії 12 ААА № 098758 від 19.08.2021 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, при первинному огляді ОСОБА_1 встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з 19.08.2021 року безстроково.

Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України «Про охорону праці» забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.

Отже, порядок установлення факту трудового каліцтва на виробництві визначено законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач у позові зазначив, що в результаті набуття професійних захворювань, безстрокова втрата 60% професійної працездатності та встановлення внаслідок цього третьої групи інвалідності призвели та продовжують призводити до фізичних страждань, яких ніколи не зможе позбутися, істотних вимушених змін в житті, необхідності вжиття додаткових заходів для організації життя, неможливості продовжувати роботу за здобутою спеціальністю, та виконувати іншу роботу, пов`язану з фізичним навантаженням. Компенсацію моральної шкоди позивачем оцінюється в розмірі 155340 грн. 00 коп.

Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 професійного захворювання, пов`язаного із виробництвом, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності в загальному розмірі 60 % (встановлено при первинному огляді), необхідність лікування, суд визнає, що професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, негативно відбилися на його фізичному та психічному стані, змусило змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.

Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини професійних захворювань, ступінь їх тяжкості, характер та глибину пов`язаних з ними моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль. Крім того, внаслідок захворювання змінилися умови життя, що тягне за собою зниження життєвої активності через потребу лікування, у зв`язку з чим доводиться докладати додаткові зусилля для організації життя, профзахворювання вимагає реабілітаційних і адаптаційних заходів, у позивача змінився звичайний уклад його життя, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок професійних захворювань у розмірі 120 000,00 грн.

Стосовно доводів відповідача про необхідність оподаткування моральної шкоди, яка перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається суми відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.

За таких обставин доводи відповідача про необхідність оподаткування моральної шкоди, яка перевищуватиме чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати суд не бере до уваги, таким чином моральна шкода у розмірі 120 000,00 грн. підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із даним позовом позивач судовий збір не сплачував у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням зазначеної ціни позову – 155340,00 грн., та приймаючи до уваги вимоги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання даного позову, становила би 1553,40 грн.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на 77,25 %, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, 77,25 % від 1553,40 грн. та становить 1200,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1168 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди завданої професійними захворюваннями – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної професійними захворюваннями, 120000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Сума вказана без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» судовий збір в дохід держави у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» місцезнаходження: 85300, Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд. 1А, код ЄДРПОУ 13498562.

Суддя Н.О. Хацько