Ухвала

Іменем України

13 жовтня 2023 року

місто Київ

справа № 2-1333/09

провадження № 61-10819ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кривошея Руслан Юрійович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув касаційну ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2021 року у складі судді Бобко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кривоше Р. Ю. (далі - державний виконавець Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину), заінтересована особа - ОСОБА_2 , в якій також просив поновити пропущений строк для подання скарги.

На обґрунтування заяви про поновлення строку вказував, що він дізнався про зміст виконавчого листа від 13 квітня 2009 року № 2-1333 лише 14 вересня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Просив поновити строк звернення до суду зі скаргою, визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження та скасувати її, а також визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця, пов`язані з винесенням зазначеної постанови, які полягають в тому, що державний виконавець не надіслав йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Йому було відомо, що із його заробітної плати утримувались кошти, починаючи з весни 2020 року, проте, що такі кошти утримувалися на виконання виконавчого листа про стягнення аліментів, як і взагалі про існування такого виконавчого провадження, йому відомо не було.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Харківського району Харківської області у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на дії та рішення державного виконавця відмовлено, скаргу залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що ОСОБА_1 достовірно знав про наявність виконавчого провадження ще у травні 2020 року, однак зі скаргою на дії та рішення державного виконавця звернувся 22 вересня 2020 року. Оскільки заявник не довів наявності поважних причин пропуску строку для звернення до суду зі скаргою, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення його клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 липня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду письмові пояснення, у яких зазначив, що копію оскаржуваного судового рішення він отримав 28 червня 2023 року, до цього часу оскаржуване судове рішення йому не направлялося.

10 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшов лист Харківського районного суду Харківської області, у якому зазначено, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо дати вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваного судового рішення.

Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Перевіривши доводи ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником доводи у сукупності з поданими доказами свідчать про поважність причин пропущення зазначеного процесуального строку.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що він не заперечує, що йому було відомо про відкриття виконавчого провадження у травні 2020 року і не оскаржує бездіяльність державного виконавця. Підставою для звернення з цією скаргою стало те, що саме 14 вересня 2020 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, йому стало відомо виконавче провадження відкрито з порушенням вимог законодавства, зокрема за відсутності заяви стягувача.

Позиція Верховного Суду

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четверної статті 394 ЦПК України разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження (частина шоста статті 394 ЦПК України).

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що на примусовому виконанні у Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 16500772 з виконання виконавчого листа № 2-1333/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку платника аліментів, відкрите 08 грудня 2009 року.

Постановою старшого державного виконавця від 24 лютого 2020 року Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відрахування здійснювалися регулярно у період з травня 2020 року до лютого 2021 року.

10 вересня 2020 року ОСОБА_1 звертався до Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину із заявою щодо надання йому розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини станом на 01 вересня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 123 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження

№ 61-16384св19).

Установивши, що ОСОБА_1 достовірно знав про наявність виконавчого провадження ще у травні 2020 року, мав реальну можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та звернутися до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця у встановлений законом строк, однак, за відсутності поважних причин, вчинив відповідні процесуальні дії лише 22 вересня 2020 року, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку для її подання.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 зазначено, що: «Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г».

У контексті наведеного Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що про порушення державним виконавцем його прав йому стало відомо 14 вересня 2020 року, а тому саме з цього часу розпочався перебіг десятиденного строку для звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця. Як вказує сам заявник, у травні 2020 року йому було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження та відрахування з його заробітної плати грошових коштів на виконання судового рішення про стягнення аліментів, а отже, з цього часу він мав реальну можливість вчинити відповідні дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження та, відповідно, про стверджуване ним порушення.

Висновки

Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кривошея Руслана Юрійовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак