Номер провадження: 22-ц/813/7641/23

Справа № 509/6639/19

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

16.10.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді Дришлюка А.І., дослідивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення частки зі спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Мірошниченко Наталія Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання права на частку у спільній сумісній власності подружжя та права на частку у спадщині,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив:

- виключити частку у вигляді майна, що є особистою приватною власністю ОСОБА_5 - будівлі і споруди кафе-магазину з кімнатами для відпочинку, загальною площею 648,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із спільного майна подружжя, набутого ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_6 ;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що після смерті батька ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він звернувся до приватного нотаріуса Мірошниченко Н.М. із заявою про прийняття спадщини за законом на все належне батькові майно. Із повідомлення приватного нотаріуса Мірошниченко Н.М. №488/02-14 від 26 червня 2019 року, ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_1 , дружина померлого, подала нотаріусу письмову заяву про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, набуте під час шлюбу, а саме на будівлі і споруди кафе магазину з кімнатами для відпочинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_7 вважає, що спірний об`єкт є особистою приватною власністю його батька ОСОБА_8 , право власності на який зареєстровано до укладання офіційного шлюбу з ОСОБА_1 , зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області 25 січня 2011 року. У зв`язку із зміною адреси спірного об`єкту, ОСОБА_8 12 березня 2014 року здійснив перереєстрацію права власності на вказаний об`єкт - будівлі і споруди кафе-магазину з кімнатами для відпочинку, загальною площею 648,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, факт перереєстрації його батьком права власності на спірне майно за новою адресою у період шлюбу з ОСОБА_1 , не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єкту права спільної сумісної власності подружжя. Вказане майно підлягає виключенню із спільного майна подружжя, оскільки є особистою приватною власністю його батька ОСОБА_8 , яке набуте ним до шлюбу з ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 1-5).

20 листопада 2019 року до Овідіопольського районного суду в Одеській області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Мірошниченко Наталія Миколаївна, ОСОБА_9 , відповідно до якого просить суд постановити рішення, яким:

- визнати право на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, а саме 1/2 частку будівель і споруд кафе-магазину з кімнатами для відпочинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати право власності на 1/3 частку у спадщині померлого ОСОБА_5 , а саме: 1/3 частку транспортного засобу "MITSUBISHI", 2004 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 1/3 частку транспортного засобу FORD", 1995 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 1/3 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/3 частку земельної ділянки, кадастровий номер 123755100:02:003:0191, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/6 частку будівель та споруд кафе-магазину з кімнатами для відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 25 січня 2011 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Майно подружжя, що становить їх спільну сумісну власність та було набуте за час шлюбу, включає: будівлі та споруди кафе-магазину з кімнатами для відпочинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти на рахунку в ПАТ «УКРСОЦБАНК» та на рахунку в ПАТ «Приват Банк», що відкритті на ім`я ОСОБА_8 під час шлюбу з позивачем. Крім цього, померлий ОСОБА_8 мав право особистої власності на майно, що було набуто ним до укладання шлюбу. На момент відкриття спадщини ОСОБА_1 не мала доступу до правовстановлюючих документів та технічної документації на майно, що входить до складу спадщини. Ці документи перебувають у володінні іншого спадкоємця – відповідача ОСОБА_7 , який на письмову вимогу ОСОБА_1 щодо надання оригіналів документів від 20 червня 2019 року. ОСОБА_7 направив відповідь від 04 липня 2019 року, що оригінали документів надаються безпосередньо нотаріусу, у якого відкрито спадкову справу. Позивачем до приватного нотаріуса Мірошниченко Н.М. подавались заяви №314 та №316 від 21 червня 2019 року, а також повторно 07 жовтня 2019 року про видачу свідоцтва про право власності на майно, що становить спільну сумісну власність подружжя та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, 17 жовтня 2019 року винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а також відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя у зв`язку із неподанням спадкоємцями правовстановлюючих документів. З листа приватного нотаріуса Мірошниченко Н.М. від 17 жовтня 2019 року позивачу також стало відомо, що спадкоємиця першої черги ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки спадкового майна на користь ОСОБА_2 . Через протидію іншого спадкоємця – відповідача ОСОБА_7 , яка виявилась у ненаданні запитуваних нотаріусом оригіналів документів, що призвело до зупинення нотаріальних дій, позивачка позбавлена можливості реалізувати свої права на спадкове майно (т. 2, а.с. 3-10).

23 червня 2020 року ухвалою суду об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення частки із спільного майна подружжя (справа №509/6639/19) та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Мірошниченко Наталія Миколаївна, ОСОБА_9 , про визнання права на частку у спільній сумісній власності подружжя та права на частку у спадщині (справа № 509/6177/19). Справі присвоєно реєстраційний номер №509/6639/19 (т. 1, а.с. 149).

17 лютого 2022 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області вирішено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задовольнити;

виключити частку у вигляді майна, що є особистою приватною власністю ОСОБА_5 - будівлі і споруди кафе-магазину з кімнатами для відпочинку, загальною площею 648,9 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із спільного майна подружжя, набутого ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_6 ;

у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Мірошниченко Наталія Миколаївна, ОСОБА_9 про визнання права на частку у спільній сумісній власності подружжя та права на частку у спадщині - відмовити.

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 8 644 гривень 50 копійок;

стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовій збір у розмірі 7 876 гривень 03 копійок. А також скасовані заходи забезпечення позову (т. 4, а.с. 17-25).

01 вересня 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим. Так, апелянт вказує, що їй належить 1/2 частина нерухомого майна у вигляді будівель та споруд кафе-магазину з кімнатами для відпочинку як власнику на праві спільної сумісної власності та зазначена частка майна не може бути включена до спадкової маси. При цьому, апелянт зазначає, що факт реєстрації спільного майна подружжя за ОСОБА_8 не є підставою для припинення її права власності на спірне майно. Крім того, на думку апелянта, додатковим підтвердженням належності будівель і споруд на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 є істотне збільшення його цінності після укладення мирової угоди та реєстрації цього майна за ОСОБА_7 внаслідок грошових і трудових затрат апелянта. Так, апелянт повідомляє, що в період шлюбу неодноразово проводилися ремонтні роботи в приміщеннях кафе-магазину з кімнатами для відпочинку, закуплено необхідні меблі та техніку, що призвело до істотного збільшення вартості спірного майна, що підтверджували допитані у судовому засіданні 20 грудня 2021 року свідки, які вказували на допомогу дружини під час будівництва та подальшої роботи над будівлею. Також апелянт повідомила, що 01 жовтня 2010 року між нею та позивачем була укладена мирова угода, згідно з якою ОСОБА_1 мала відмовитися від належного їй права власності на будівлі і споруди кафе-магазину з кімнатами для відпочинку у разі виплати їй грошової компенсації у розмірі 864443 гривні. Однак, апелянт звертає увагу на те, що зазначена мирова угода сторонами виконана не була, грошова компенсація їй не виплачувалася. При цьому, апелянт вважає, що сам факт реєстрації майна за одним із подружжя не є підтвердженням припинення права спільної сумісної власності. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права на частку у спільній сумісній власності подружжя та права на частку у спадщині.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст оскаржуваного рішення складений 17 лютого 2022 року, апеляційна скарга надійшла на офіційну електронну пошту Одеського апеляційного суду 01 вересня 2023 року, отже строк на апеляційне оскарження був пропущений.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначила, що копію оскаржуваного рішення вона не отримувала та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану вимушена була виїхати закордон, через що не мала можливості вчасно подати апеляційну скаргу.

У зв`язку із необхідністю перевірки доводів апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також для встановлення суми судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що паперова копія оскаржуваного рішення, яка направлена на адресу ОСОБА_1 , була повернута до районного суду із відміткою «повертається за закінченням терміну зберігання». Інших відомостей щодо отримання/неотримання копії оскаржуваного рішення апелянтом матеріали справи не містять.

Враховуючи доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження отримання апелянтом копії оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає за можливе клопотання апелянта задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на правову позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору, який підлягає сплаті, складає 150 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно із висновком №10/10 судової будівельно-технічної експертизи ринкова вартість будівель і споруд кафе-магазину з кімнатами для відпочинку, становить 1728886 гривень (т. 2, а.с. 99). Інших відомостей щодо визначення вартості майна за позовними вимогами матеріали справи не містять. Отже ціна позову становить 864443 грн (1/2 частина від вартості майна). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 2304 грн. Отже, судовий збір, що підлягає доплаті за подання апеляційної скарги складає 10662 грн 65 коп. (8644,43 грн х 150% - 2304 грн).

Судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року сплачується через банківські установи, чи поштовим відділенням зв`язку за рахунок платника. У призначенні платежу платник повинен вказати слова «судовий збір», код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.

Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37607526

Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) – 899998

Рахунок отримувача – UA428999980313161206080015757

Код класифікації доходів бюджету – 22030101

Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає за потрібне залишити апеляційну скаргу без руху, надати апелянтові час для усунення недоліків, а саме доплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 185, 357 ЦПК України суддя, встановивши, що апеляційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України, а також у разі несплати судового збору, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє апелянта та надає йому строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись 175, 177, 185, ч. 4 ст. 356, 357 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення частки зі спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Мірошниченко Наталія Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання права на частку у спільній сумісній власності подружжя та права на частку у спадщині – залишити без руху.

Повідомити апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Роз`яснити апелянтові, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст.ст. 185, 357 ЦПК України.

В процесі розгляду справ Одеським апеляційним судом застосовуються Правила організації ефективного цивільного судочинства, затверджені Радою суддів України №14 від 28.02.2020 року, з текстом яких можна ознайомитися за посиланням: https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/3/1163581/

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду                                А.І. Дришлюк