ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року                                                                             Справа № 918/1128/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. ,  суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

від апелянтів: Боліщук І.Ю.

від боржника: не з`явився

арбітражний керуючий: Мельник І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 04.05.2023 (суддя Качур А.М) у справі № 918/1128/22

за заявою Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебувала спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог щодо невиплаченої та нарахованої заробітної плати у справі № 918/1128/22 про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.05.2023 у справі № 918/1128/22 визнано вимоги кредитора (який не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів) ОСОБА_1 у розмірі: 67 313,86 грн заборгованості по заробітній платі (перша черга). Вимоги кредитора ОСОБА_1 в розмірі 16 305,85 грн відхилено. Визнано вимоги кредитора (який не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів) ОСОБА_2 у розмірі: 51 327,21 грн заборгованості по заробітній платі (перша черга). Вимоги кредитора ОСОБА_2 в розмірі 12 433,30 грн відхилено.

Частково не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із спільною апеляційною скаргою, в якій просять суд скасувати пункти 2, 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Рівненської області від 04.05.2023 у справі № 918/1128/22. Визнати вимоги кредитора ОСОБА_1 щодо невиплаченої та нарахованої заробітної плати у розмірі 16 305, 85 грн (перша черга) у справі № 918/1128/22 про банкрутство КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради. Визнати вимоги кредитора ОСОБА_2 щодо невиплаченої та нарахованої заробітної плати у розмірі 12 433,30 грн (перша черга) у справі № 918/1128/22 про банкрутство КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказують на помилковість висновків суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні кредиторських вимог та відхиленні сум ПДФО та військового збору, які підлягали утриманню із заробітної плати, що призвело до порушення прав кредиторів.  

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.05.2023 у справі № 918/1128/22; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи про банкрутство правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просить апеляційну скаргу задоволити.

Арбітражний керуючий проти вимог апеляційної скарги заперечував, надавши усні пояснення.      

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином засобами електронного зв`язку.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для її розгляду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи № 918/1128/22, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.

Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 17.01.2023 прийнято до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради, заяву призначено до слухання у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 17.01.2023 відкрито провадження у справі № 918/1128/22 про банкрутство КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено Мельник Ірину Анатоліївну.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство здійснено 17.01.2023.

Ухвалою суду від 04.04.2023 розглянуто кредиторські вимоги ПрАТ "Рівнеобленерго", ТОВ "Газова Компанія", ОСОБА_3 , Фінансового відділу Городоцької сільської ради, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

19 квітня 2023 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про визнання кредиторських вимог.

Ухвалою суду від 20.04.2023 прийнято кредиторські заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до розгляду у судовому засіданні.

Встановлено, що наказом КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради від 05.09.2013 № 65 ОСОБА_4 переведено на посаду економіста підприємства КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради з оплатою праці згідно штатного розпису.

Наказом КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради від 01.06.2016 № 01.06.16 внесено зміни до облікових даних, трудової книжки та всіх документів кадрового обліку ОСОБА_4 та замінено прізвище " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ".

Наказом КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради від 22.02.2021  № 22.02.21 ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду юрисконсульта з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Наказом КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 02.03.2023 № 02.03.23 ОСОБА_1 , економіста КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради звільнено 03.03.2023 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 ст. 40 КЗпП України. Водночас, наказано бухгалтерії провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 64 календарних днів.

Наказом КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 02.03.2023 № 02.03.23/1 ОСОБА_2 , юрисконсульта КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради звільнено 03.03.2023 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 ст. 40 КЗпП України. Водночас, наказано бухгалтерії провести остаточний розрахунок з ОСОБА_2 , виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 32 календарних днів.

Згідно з довідкою КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 03.03.2023 ОСОБА_1 за січень - березень 2023 року сукупний дохід складає 103 977,71 грн, з них 18 715,99 грн ПДФО та 1 559,67 грн військовий збір.

Згідно із довідкою КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 03.03.2023 року ОСОБА_2 за січень - березень 2023 року сукупний дохід складає 84 118,51 грн, з них 15 141,34 грн ПДФО та 1 261,78 грн військовий збір.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 просить суд визнати вимоги кредитора щодо невиплаченої та нарахованої заробітної плати у розмірі 83 619,71 грн.

ОСОБА_2 просить суд визнати вимоги кредитора щодо невиплаченої та нарахованої заробітної плати у розмірі 63 760,51 грн.

Розпорядником майна визнаються вимоги ОСОБА_1 в розмірі 67 313,86 грн, ОСОБА_2 в розмірі 51 327,21 грн, тобто частково та за виключенням сум, які підлягають утриманню податковим агентом в якості податків та зборів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України "Про оплату праці" та Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП).

За нормами статей 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини).

Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

У статті 15 Закону України "Про оплату праці" закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Згідно з приписами статті 28 Закону України "Про оплату праці", у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з приписами статті 25 Закону України "Про оплату праці", забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про оплату праці", відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Аналогічні приписи містяться у статтях 127 та 128 КЗпП.

Згідно з нормами статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК), платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до статті 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Заробітна плата, згідно з підпунктом "є" пункту 14.1.54 статті 14 ПКУ, відноситься до доходів з джерелом їх походження з України і є об`єктом оподаткування.

Статтею 163 ПК України, передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до статті 168.1.1. ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Статтею 168.1.2. ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Згідно з нормами статті 168.1.5. ПК, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до статті 168.4.5. ПК України, фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету.

Згідно з правилами статті 168.4.7. ПК України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Статтею 51 ПК України, платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16, на який посилаються скаржники, вказав на основні моменти стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати та включає в себе: основну зарплату, доплати і надбавки, премії, винагороду за підсумками річної роботи та вислугу років. Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, у якому їх нараховано, без виключення сум відрахування на податки та стягнення аліментів. Водночас, стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, як податкового агента, який який здійснює нарахування заробітної плати, самостійно розраховує суму податкових відрахувань, декларування податкового зобов`язання в податковому органі та несе відповідальність щодо його сплати. Таким чином, сума середнього заробітку зменшується на суму податків та зборів.

Отже, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, заявники не є контролюючим органом, уповноваженим відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Оскільки суми податків та зборів були задекларовані у відповідній податковій звітності, що була подано боржником до податкової служби, то в результаті переходу до наступної процедури у справі, податковим органом можуть бути заявлені до боржника вимоги, які в тому числі заявлені заявниками, що призведе до подвійного нарахування та виплати податкової заборгованості.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог заявників в частині сум податків та зборів, що утримуються із доходів (заробітної плати) заявників, задекларовані у відповідній податковій звітності боржника та останній несе відповідальність щодо його сплати податковому органу.

В протилежному випадку це призвело б до порушення вимог податкового та трудового законодавства, оскільки за нормами ст.ст. 110, 116 КзПП працівник отримує належні йому суми від підприємства, установи, організації в частині заробітної плати, яка належить до виплати (після відрахувань та утримань).

Отже доводи апелянтів в цій частині є безпідставними та необгрунтованими.

Що посилання на протилежні висновки місцевого суду за наслідками розгляду кредиторських вимог колишнього керівника боржника ОСОБА_3 , судова колегія вважає їх нерелевантними до спірних правовідносин.

Як стверджується матеріалами справи, вимоги ОСОБА_3 в сумі 26865,09 грн грунтуються на стягненні заробітної плати у вигляді різниці посадових окладів тимчасово відсутнього працівника (суміщення посад). Разом з цим останні підтверджені рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11.01.2023 у справі № 569/17023/22.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Тобто, місцевий господарський суд у випадку розгляду кредиторських вимог ОСОБА_3 керувався положеннями даної норми, що і відображено в ухвалі суду від 04.04.2023 року.  

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржників не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала Господарського суду Рівненської області від 04.05.2023 у справі № 918/1128/22 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі № 918/1128/22 залишити без змін.       

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/1128/22 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "13" жовтня 2023 р.

Головуючий  суддя                                                                      Тимошенко О.М.

Суддя                                                                                              Миханюк М.В.  

Суддя                                                                                              Юрчук М.І.