П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/15446/22

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Зуєвої Л.Є.,

суддів: Коваля М.П., Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на  ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року та від 01 серпня 2023 року у справі  за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області  про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

23.06.2023 р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою вх.№20701/23  про відшкодування судових витрат в якій просив постановити додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області  за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судові витрати в розмірі 2178  грн.

Одеський окружний адміністративний суд розглянувши заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат   постановив  ухвалу  від 17.07.2023 р. про відмову ГУПФУ в Одеській області в роз`яснені судового рішення, яка стосується іншої адміністративної справи.

Крім того судом першої інстанції постановлено  ухвалу від 01.08.2023 р., якою виправлено описки в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від           17.07.2023 р., та передано заяву ОСОБА_1  вх.№20701/23  від 23.06.2023 р. про відшкодування судових витрат на розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Не погоджуючись з такими ухвалами  Одеського окружного адміністративного суду  від 17.07.2023 р., ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначені ухвали  суду  та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що вирішення питання постановлення додаткового рішення, у даному випадку, віднесено процесуальним законом до повноважень суду першої інстанції. Також, апелянт зазначає, що  вирішуючи питання про виправлення описок, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, а вправі лише усунути неточності щодо встановлених фактичних обставин справи, однак постановляючи ухвалу від                  01.08.2023 р., якою виправлено описки в ухвалі від 17.07.2023 р., судом фактично   змінено суть  судового рішення, фактичних обставин справи та самої резолютивної частини ухвали, що на думку апелянта є недопустимим.

Відповідачем  відзив на апеляційну скаргу до суду не надано.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи,  у жовтні 2022 року ОСОБА_1  звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 р. мій адміністративний позов було задоволено частково.

21.02.2023 р. позивач  звернувся до суду першої інстанції із заявою про відшкодування судових витрат в розмірі 6575 грн. понесених позивачем під час розгляду справи по суті спору, однак ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року зазначену заяву  залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року скасовано, направлено справу для розгляду заяви від 21.02.2023 р.  вх. №5791/23 до суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від             15.05.2023 року стягнуто з відповідача понесені судові витрати по сплаті послуг на правничу допомогу на користь позивача  у розмірі 500 грн.

23.06.2023 року після постановлення судом першої інстанції додаткового судового рішення позивач  звернувся до суду першої інстанції із заявою вх.№20701/23 про відшкодування судових витрат в розмірі 2178,00 грн. понесених під час розгляду заяви про постановлення додаткового рішення.

З тексту зазначеної заяви вбачається, що підставою звернення до суду стало понесення судових витрат у сумі 2100 грн. на правничу допомогу під час звернення до суду з заявою про постановлення додаткового судового рішення та  оскарження ухвали суду від 06.03.2023 р., а також понесення поштових витрат у розмірі 78 грн.  (а.с.146-147)

Також, з Акту від 20.06.2023 р. про надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) згідно договору про надання професійної правничої (правової) допомоги  від 01.09.2022 р. №01-09, наданого до заяви від 23.06.2023 р.  встановлено, що розмір понесених витрат на правничу допомогу  складається: складання заяви про відшкодування судових витрат від 21.02.2023 р. – 300 грн., складання апеляційної скарги від 21.03.2023 р. 1500 грн., складання заяви про відшкодування судових витрат від 20.06.2023 р. – 300 грн. (а.с.149)

Тобто, з вищезазначеної заяви від 23.06.2023 р. та з акту від 20.06.2023 р. вбачається,   що  така заява була складена та направлена до суду першої інстанції, в якій заявником ставилось питання про відшкодування судових витрат, які понесла сторона під час звернення до суду першої інстанції з заявою про постановлення додаткового рішення, під час оскарження   ухвали суду  першої інстанції, яка в подальшому була скасована судом апеляційної інстанції.

Однак, за наслідком розгляду заяви від 23.06.2023 р.   вх.№20701/23  суд першої інстанції постановив дві ухвали, які є предметом апеляційного перегляду в  суді апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, ухвалу суду від 17.07.2023 р. про відмову в роз`ясненні судового рішення та ухвалу суду від 01.08.2023 р. про виправлення описки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р.  у цій справі відмовлено  ГУПФУ в Одеській області  в роз`яснені рішення суду в іншій адміністративній справі №420/2958/23.

В подальшому 01.08.2023 р. судом  було винесено  ухвалу  про виправлення описки в ухвалі суду від 17.07.2023 р., якою  текст  ухвали, окрім номера справи, повністю з вступної до резолютивної частини  викладено  у новій редакції  та передано  заяву ОСОБА_1  вх.№20701/23  від 23.06.2023 р. про відшкодування судових витрат  на розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Правила цієї статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. При цьому опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат і строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання.

Тобто, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, а вправі лише усунути неточності щодо встановлених фактичних обставин справи, тобто дати події, номера і дати документа, найменування сторони, прізвища особи тощо.

Проте,  як вбачається  зі змісту ухвали  від 01.08.2023 р.  про виправлення описки    суд першої інстанції  фактично виклав  повністю текст ухвали про відмову в роз`ясненні судового рішення від 17.07.2023 у новій редакції, що потягло зміну суті судового рішення, фактичних обставин справи та самої резолютивної частини ухвали, що  є неприйнятним, оскільки  це ставить під сумнів законність ухваленого рішення, а тому така  ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглядаючи заяву позивача  вх.№20701/23 від 23.06.2023 р. про відшкодування судових витрат виніс  ухвалу, яка стосується іншої адміністративної справи №420/2958/23.

Слід зазначити, що відповідно до статті 8 Закону України "Про доступ до судових рішень" інформація, внесена до Реєстру, повинна мати захист від її викрадення, перекручення чи знищення. Не допускається вилучення судових рішень із Реєстру. Не допускається внесення будь-яких змін до судових рішень, які внесені до Реєстру, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час внесення судового рішення до Реєстру чи ведення Реєстру. У разі виправлення судового рішення відповідно до процесуального закону його текст у Реєстрі не змінюється. До Реєстру додатково вноситься судове рішення, яким внесено зміни до відповідного судового рішення.

Враховуючи зазначене,  колегія суддів доходить висновку, що у разі внесення до автоматизованої системи документообігу суду, а також направлення до Реєстру електронного документу, який  не являється копією судового рішення (окремої думки судді), або який неможливо виправити відповідно до процесуального закону, пропонується судді, який уповноважений на внесення відповідного судового рішення до Реєстру, письмово звертатися до  адміністратора Реєстру з приводу підтвердження факту наявності технічної помилки, допущеної під час внесення судового рішення до Реєстру (АСДС), з наведенням обґрунтування обставин виникнення такої помилки та зазначенням причин неможливості виправлення судового рішення (окремої думки судді) іншим судовим рішенням (окремою думкою судді) згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про доступ до судових рішень".

На підставі отримання від суду відповідного листа, адміністратор Реєстру припиняє надання загального та повного доступу до відповідного судового рішення (окремої думки судді) без його вилучення з бази даних Реєстру та здійснює необхідне корегування відомостей в АСДС з фіксацією дій такого корегування.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначених дій передбачених ст. 8 Закону України "Про доступ до судових рішень" не вчинив, а помилково дійшов висновку про те, що зазначені дії є опискою в розумінні ст. 253 КАС України, тому колегія суддів вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р. про відмову в роз`ясненні судового рішення підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів  погоджується з доводами  апелянта про те, що питання розподілу судових витрат, викладені у  заяві вх.№20701/23 від 23.06.2023 р., відносяться до повноважень суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями ст. 139 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що 21.02.2023 р. позивач  звернувся до суду першої інстанції із заявою про відшкодування судових витрат в розмірі 6575 грн. понесених позивачем під час розгляду справи по суті спору, однак ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року зазначену заяву  залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року скасовано, направлено справу для розгляду заяви від 21.02.2023 р.  вх. №5791/23 до суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від  15.05.2023 року стягнуто з відповідача понесені судові витрати по сплаті послуг на правничу допомогу на користь позивача  у розмірі 500 грн.

23.06.2023 року позивач  звернувся до суду першої інстанції із заявою про відшкодування судових витрат, які він поніс  під час звернення  з заявою про постановлення додаткового судового рішення, під час  оскарження ухвали суду від 06.03.2023 р., а також понесення поштових витрат у розмірі.  (а.с.146-147)

У даному випадку додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від  15.05.2023 року є  остаточним рішенням суду першої інстанції, після якого позивач 23.06.2023 р. звернувся з заявою до суду першої інстанції про відшкодування витрат, які понесла сторона саме під час  розгляду заяви про постановлення додаткового рішення (звернення з заявою від 21.02.2023 р., оскарження ухвали від 06.03.2023 р.).

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що питання розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2023 р. вх.№20701/23  про відшкодування судових витрат відносить до повноважень суду першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції порушено норми Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті рішення про передачу судом заяви ОСОБА_1  вх.№20701/23  від 23.06.2023 р. на розгляд П`ятому апеляційному адміністративному суду, оскільки ст. 29 КАС України передбачено можливість суду  передати  адміністративну  справу  на розгляд іншому адміністративному  суду лише у випадках встановлених частиною 1 цієї статті, однак зазначена стаття не містить положень щодо передачі заяви про  відшкодування судових витрат   на вирішення іншому суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку,  що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року про відмову в роз`ясненні судового рішення  та  ухвала від 01.08.2023 року про виправлення описки в ухвалі від 17.07.2023 р., постановленні судом  з порушенням норм  процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими та свідчать, що прийнятті судом оскаржувані ухвали стосуються одного предмету, а саме розгляду питань стосовно  наявності правових підстав для стягнення судом витрат за розгляд заяви про винесення  додаткового рішення в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані ухвали підлягають скасуванню з  направленням справи до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2023 р.  вх.№20701/23 про відшкодування судових витрат.

У відповідності до частини 1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу    ОСОБА_1  задовольнити.

Ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року про  відмову в роз`яснені судового рішення та від 01 серпня 2023 року про  виправлення описки скасувати.

Справу №420/15446/22  направити до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2023 р.  вх.№20701/23   про відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:                                                                                           Л.Є. Зуєва

Суддя:                                                                                                              М.П. Коваль

Суддя:                                                                                                             І.О. Турецька