ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7407/23 Справа № 206/3355/19 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 206/3355/19

Номер провадження 22-ц/803/7407/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - АТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року головуючого судді Сухорукова А.О. зі складанням повного тексту судового рішення 04 вересня 2020 року по цивільній справі про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол», про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 22 жовтня 2010 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» прийомоздавальником вантажу та багажу 2 розряду бази палива наказом № 586/ос від 21.12.2010 року. 09 жовтня 2015 року вона була переведена бригадиром 5 розряду бази палива наказом від 09.10.2015 року №387/ос, 10 серпня 2018 року була прийнята на роботу сумісництвом на посаду прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду бази палива наказом від 08.08.2018р. №308/ос.

За період своєї роботи позивач постійно відчувала тиск з боку керівництва та провокації на конфліктні ситуації, необґрунтовані звинувачення та не сплату в повній мірі її заробітної плати (премії та надбавки тощо). Також, її примушували виконувати роботу за відсутніх працівників, яку не оплачували, та коли вона обурювалася з цього приводу, її примушували звільнитися. Так відповідач сам зазначає у відповіді державної служби з питань праці, вони звільнили її 17 квітня 2019 року за угодою сторін (що підтверджується записом у трудовій книжці) зі слів її тітки у її відсутність. Потім, коли вона категорично заперечувала проти цього звільнення, на яке вона не надавала згоду, вони скасували наказ та визнали запис у трудовій книжці недійсним.

З 01 квітня 2019 року по 06 квітня 2019 року включно вона перебувала на лікарняному (листок непрацездатності АДС №058480). В вищевказаній відповіді відповідач зазначає, що на їх запит до генерального директора КНП «ДЦПМСД №10» ДМР вони отримали відповідь, що лікарняний був оформлений о 14-00 01 квітня 2019 року, з чого вони зробили висновок про її прогул.

Саме в день звільнення вона знаходилася на лікарняному з 08 квітня 2019 року по 18 квітня 2019 року (листок непрацездатності АДС №6158778). При цьому, про це було відомо відповідачу, який зазначає, що її тітка повідомила їм, що знаходиться на лікарняному. Вона знаходилася на лікарняному з 18 квітня 2019 року по 10 травня 2019 року (листок непрацездатності АДЧ №568733), при цьому вона приходила стаціонарне лікування, що підтверджується епікризом з історії хвороби. Відповідач пояснює, що в цей час комісією депо було проведено відвідування її місця проживання та було направлено повідомлення на поштове відділення, яке не отримувала тому, що знаходилася на стаціонарному лікуванні, про що було відомо відповідачу, про що у відповіді зазначено - проте, вона не з`явилася на нараду 06 травня 2019 року, тому що «нібито хвора».

За весь цей час, поки вона хворіла на неї здійснювався тиск, що це відображено в епікризі. Вона вимушена була проходити лікування з приводу стресової ситуації на роботі. З 11 травня 2019 року по 21 травня 2019 року вона знаходилася на лікарняному (листок непрацездатності АДС №122362) з діагнозом гострий отит та проходила стаціонарне лікування.

16 травня 2019 року їй було направлено повідомлення - наказ про її звільнення, однак трудову книжку отримала тільки 21 травня 2019 року, а остаточний розрахунок з нею проведено тільки 22 травня 2019 року. З наказом №212/ос від 16 травня 2019 року та з наказом №198/ос від 16 травня 2019 року про її звільнення вона категорично не згодна, про що повідомила при ознайомленні з цим наказом.

Враховуючи, що відповідач вчинив по відношенню до неї незаконне звільнення, внаслідок якого їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, її сім`я втратила право на нормальне та достойне існування та забезпечення. Саме формулювання в наказі про звільнення та в її трудовій книжці (у зв`язку з прогулом без поважних причини) негативно впливає на її психічний стан, тому що цього вона не робила. Для відновлення своїх порушених прав та інтересів мала звертатися до суду з цим позовом, вимушена відвідувати судові засідання, витрачати свої ресурси та час. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе, призводить до постійної нервової та психологічної напруги. Незаконне звільнення призвело до того, що вона постійно думає, як та куди влаштуватися на роботу, оскільки звільнення відбулось без будь-яких законних підстав, що призвело до значних моральних страждань. Відчуває постійне почуття тривоги та стресу, вимушена проходити лікування нервової системи. Визначила розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи глибину моральних страждань та характер порушеного її права, у розмірі 200 000 грн.

За таких обставин просила:

- визнати незаконними та скасувати видані Регіональною Філією «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» наказ № 212/ос від 16 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з сумісної посади на одному підприємстві та наказ № 198/ос від 16 травня 2019 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 ;

- поновити на роботі ОСОБА_1 в Регіональній філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» на посаді бригадира 5 розряду бази палива та за сумісництвом на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду бази палива з 29 березня 2019 року;

- стягнути з Регіональної Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на роботі, компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 200 000 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол», про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди - відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, не надання правової оцінки доказам по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що висновок суду про те, що позивачем не були надані лікарняні листки не відповідає дійсності, оскільки її було звільнено в період знаходження на лікарняному, та позивач не зобов`язана була та не мала можливості під час лікування надати відповідачу відповідні лікарняні листки. Судом не прийнято до уваги, що свідки надавали різні за своїм змістом пояснення стосовно одних і тих обставин, вони надавали неправдиві свідчення, що підтверджено відповідями операторів зв`язку та аудіо записами. Судом не наведено в рішення дані пояснення та не надано їм оцінки в рішенні суду. Судом не зазначено в рішенні та не надано оцінки наданим позивачем доказам, скаргам, зверненням, неправильно встановлені обставини по справі. Судом не застосовано ч. 3 ст.40 КЗпП України та не надано жодного обґрунтування в рішенні, чому дана норма не підлягає застосуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, як ухвалене судом відповідно до вимог чинного законодавства, об`єктивного дослідження наданих суду доказів.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Горенич Т.І. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях, просили апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця « адвокат Серьогіна С.В. підтримала доводи викладені у відзиву на апеляційну скаргу та в додаткових поясненнях ,просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2010 року ОСОБА_2 , була прийнята прийомоздавальником вантажу та багажу другого розряду до бази палива структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» на підставі наказу начальника депо від 21 грудня 2010 року № 586/ос.

09 жовтня 2015 року переведена бригадиром підприємства залізничного транспорту та метрополітенів п`ятого розряду до бази палива залізничного транспорту, згідно наказу № 387/ос.

17 квітня 2019 позивач звільнена за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП, наказ начальника депо від 16 квітня 2019 року № 164/ос. Згодом запис було визнано недійсним, про що свідчить відповідна відмітка в трудовій книжці.

29 березня 2019 року позивач звільнена за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу начальника депо від 16 травня 2019 № 198/ос та наказу від №212/ос від 21 травня 2019 року (т. 1 а.с. 6, 7).

01 грудня 2016 року начальником локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол Хитрим О.В. затверджено робочу інструкцію бригадира бази палива локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол ОСОБА_1, з якою вона ознайомлена під підпис (т.1 а.с. 87-89).

Відокремлиним структурним підрозділом «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» державного підприємства «Придніпровська залізниця» 23 квітня 2014 року затверджено правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців, відповідно до яких час початку і закінчення роботи і перерви для відпочинку харчування встановлюється наступний: щодня по 8 годин, початок роботи з 8-00, перерва 12-00-12-45, закінчення роботи 16-45; Цілодобово 4 - х змін, початок роботи 8-00-20-00, перерва 12-00-12-45, закінчення роботи 20-00-8-00; Графік роботи по 2 дні. Початок роботи з 7-30, перерва 12-00-12-45, закінчення роботи 19-30 (т.1 а.с. 108-107).

01 квітня 2019 року складено рапорт на ім`я начальника локомотивного депо Хитрого А.В. з якого вбачається, що ОСОБА_1 01 квітня 2019 року з 08 год. 00 хв. до 13 год. 50 хв. була відсутня на робочому місці (т.1 а.с. 82).

01 квітня 2019 року в складі в.о. начальника бази палива ОСОБА_3 , ст.інспектора з кадрів ОСОБА_4 , інженера з ОНП ОСОБА_5 локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол складено акт, за змістом якого, 01 квітня 2019 при перевірці дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками депо було виявлено, що бригадир (звільнений) підприємства залізничного транспорту бази палива ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 8-00 до 13-50 (т. 1 а.с. 120).

Показаннями свідків, які були допитані в судовому засідання суду першої інстанції підтверджено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці в зазначений період часу, її не було на робочому місці так і біля складу. На КПП вона не проходила.

Відповідно копії листка непрацездатності серії АДС №058480 ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перебувала на лікарняному до 05 квітня 2019 року. Відповідно до копії листка непрацездатності серії АДС №122362 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 11 травня 2019 року по 20 травня 2019 року. Згідно копії листка непрацездатності серії АДС №615878 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 08 квітня 2019 по 17 квітня 2019 року. Відповідно копії листка непрацездатності серії АДЧ №568733 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 18 квітня 2019 по 10 квітня 2019 року (т.1 а.с. 15,16).

Відповідно до Актів від 11 квітня 2019 року, 24 квітня 2019 року та 14 травня 2019 року у складії комісії працівників Структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» було проведено відвідання місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 - двері їм відчинено не було (т.1 а.с. 83,85,90).

Відповідно до витягу із протоколу № 41а від 15 травня 2019 року спеціального засідання адміністрації і профкому було постановлено з метою зміцнення дисципліни в депо дати згоду звільнення бригадира (звільненого) підприємств залізничного транспорту ОСОБА_1 , яка була відсутня на робочому місці без поважних причин 01 квітня 2019 року, що стало відомо з рапорту в.о. начальника бази палива ОСОБА_6 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 91).

З акту від 21 травня 2019 року складеного структурним підрозділом «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» о 13 год. 10 хв. в приміщенні відділу кадрів, вбачається, що бригадир ОСОБА_1 відмовилася надати письмові пояснення та усні пояснення про причини відсутності на роботі з 01 квітня 2019 року по цей час. Ознайомитися з актом та підписати його ОСОБА_1 відмовилася (т. 1 а.с. 93).

Відповідно акту від 05 серпня 2019 року, складеного Структурним підрозділом «Локомативне депо Нижньодніпровськ-Вузол», о 14 год. 52 хв. в кабінеті начальника відділу кадрів колишній працівник локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол ОСОБА_1 показала наявність листів непрацездатності в кількості чотири одиниці, але здати їх на підприємство для обліку нарахування виплат відмовилась. Ознайомитися з актом та підписати його ОСОБА_1 відмовилася (т. 1 а.с. 94).

07 серпня 2019 року АТ «Українська залізниця» Регіональна філія «Придніпровська Залізниці» ОСОБА_1 було направлено повідомлення, в якому зазначено, що «На особистому прийомі у начальника служби кадрової та соціальної політики 05 серпня 2019 Вам було запропоновано надати оригінали листків. На жаль, 05 серпня 2019 року в депо Ви відмовились надати листки непрацездатності для їх оплати, про що складено акт та відмовились приступити до роботи на посаді бригадира бази палива. Повторно пропонуємо надати оригінали листків непрацездатності в Локомативне депо Нижньодніпровськ - Вузол для оплати та з`явитися в депо і приступити до роботи на посаді бригадира бази палива» (т. 1 а.с. 179)

19 квітня 2019 року, 06 травня 2019 року Структурним підрозділом «Локомотивним депо Нижньодніпровськ - Вузол» на адресу ОСОБА_1 було направлено листи, в яких її просили повідомити причини відсутності та з`явитися до відділу кадрів локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол для вирішення питання її подальшої роботи (т. 1 а.с. 119, 121).

Відповідно інформації про здійснення дзвінків з телефонного номер НОМЕР_1 , що були зафіксовані телекомунікаційними обладнанням ПрАТ «Київстар», починаючи 01.04.2019 08:26:41 по 01.04.2019 14:35:03 були зафіксовані базовою станцією, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с. 60-62).

Згідно інформації ПрАТ «Водафон Україна» з`єднання абонента НОМЕР_3 01.04.2019 року здійснювалися переважно базовою станцією, розташованою за адресою АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 69 конверт).

У висновку експерта психолога ОСОБА_7 від 31.03.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 внаслідок звільнення дійсно спричиненні моральні страждання (моральна шкода). Головний еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), спричинених ОСОБА_1 внаслідок звільнення, можна визначити в сумі 200 000 грн. Як окрему обставину, важливу для повноти відповіді на поставлені питання, необхідно зазначити, що психотравмувальна ситуація ще себе не вичерпала і продовжує свою дію. Відповідно, перелік стрес-факторів, виявлений обсяг глибина моральних страждань, (моральної шкоди), а також грошовий еквівалент цих моральних страждань (моральної шкоди) не є остаточними і встановлені на дату проведення дослідження (т. 2 а.с. 101).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01 квітня 2020 року з 8 год до 13 год 50 хв. Суд, відхилив посилання позивача про перебування її на лікарняному за періоди з 1 квітня до 20 травня 2019 року, зазначивши, що протягом цього періоду позивач відкривала 4 лікарняні листки, однак жодного разу не надала їх оригінали роботодавцю, що є підставою для висновку про відсутність працівника на роботі без поважних причин.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки остання не надала роботодавцю обґрунтованих пояснень щодо причин відсутності її на робочому місці та листки непрацездатності.

З такими висновками суду, що не відповідають нормам права, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, не можна погодитись.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про правомірність звільнення, неправильно застосувавши норми законодавства, не визначившись з дійсним характером виниклих правовідносин.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 22, 24 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив , що приводом для винесення відповідачем оспорюваних наказів від 16 травня 2019 № 198/ос та від № 212/ос від 21 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з вказаних посад була її відсутність на робочому місці 01 квітня 2019 року з 8 год до 13 год 55 хв.

Встановлено, що датою звільнення позивача за прогул є 29 березня 2019 року, проте подані відповідачем докази свідчать, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у зв`язку з відсутністю її на робочому місці, на думку відповідача - без поважних причин, саме 01 квітня 2019 року з 8 год

до 13 год 55 хв.

Зі змісту листка непрацездатності серії АДС № 258480, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» Дніпровської міської ради (далі - КНП «ДЦПМСД № 10»), вбачається , що з 01 до 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ненадання ОСОБА_1 роботодавцю листків непрацездатності та пояснень щодо відсутності на робочому місці свідчать про прогул останньої без поважних причин, оскільки матеріали справи містять докази звернення позивача у день відсутності її на роботі 01 квітня 2019 року за медичною допомогою та відкриття їй листка непрацездатності, і такі обставини відповідачем не спростовано.

Крім того, суд не врахував , що на час видання оспорюваних наказів відповідач був обізнаний про відкриття ОСОБА_1 листка непрацездатності.

Такі обставини підтверджуються листом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 06 червня 2019 року № П-546-11/04, за змістом якого керівник структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» 02 квітня 2019 року звертався до КНП «ДЦПМСД № 10» з відповідним запитом і підприємство листом від 03 квітня 2019 року № 4/99 повідомило про відкриття ОСОБА_1 лікарняного листка 01 квітня 2019 року о 14 год.

Не впливають на поважність причин відсутності працівника на роботі і обставини щодо відкриття лікарняного листка о 14 год 01 квітня 2019 року,після часу, зазначеного в акті про відсутність на робочому місці , оскільки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок, довідку в установлених законом випадках, про його тимчасову непрацездатність.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 127/21890/16-ц (провадження № 61-10837св18).

Суд першої інстанції помилково вважав доведеними підстави для звільнення позивача за прогул без поважних причин у зв`язку з ненаданням роботодавцю оригіналів листів непрацездатності, оскільки для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно з`ясувати поважність причин відсутності працівника на роботі.

У постановах від 6 серпня 2020 року у справі № 401/2404/17 (провадження № 61-17126св19), від 4 листопада 2022 року у справі № 308/8429/19-ц (провадження № 61-7892св22) , Верховний Суд, відхиляючи доводи касаційної скарги, зазначив, що неповідомлення працівником роботодавця про перебування його на лікарняному не спростовує порушення норм трудового законодавства при звільненні працівника на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Враховуючи, що 01 квітня 2019 року, тобто у день звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, остання знаходилася на лікарняному, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про відсутність позивача на роботі без поважних причин.

З урахуванням встановлених обставин та вищевказаних положень закону ,апеляційний суд вважає, що наявні правові підстави для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звільнено з посади бригадира 5 розряду бази палива та за сумісництвом на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду бази палива з 29 березня 2019 року і саме з цієї дати вона підлягає поновленню.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно довідки відповідача № 45 від 28 липня 2020 року (т.2 а.с.140) ОСОБА_1 нараховано : за лютий 2019 р-10936,52 ;за березень 2019 року -8656,90 грн.,тобто за два місяці 19593,42 грн . За два останні календарні місяці роботи 40 відпрацьованих робочих днів. Середньоденна заробітна плата позивача становить 489,84 грн за день (19593,42 грн : 40=489,84 грн),тобто загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2019 року по 12 жовтня 2023 року становить 561 356,64 грн ( 489,84 Х 1146 робочих днів = 561 356,64 грн ) , з утриманням з цієї суми податків й обов`язкових платежів.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходить із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) збитку», відповідно до яких заподіяний моральний збиток відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені неправомірними діями інших осіб та положень статті 237-1 КЗпП України, згідно яких за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Встановивши ,що ОСОБА_1 була незаконно звільнена,чим порушено її права,враховуючи фактичні обставини ,при яких позивачу були спричинені моральні страждання,ступень вини підприємства,істотність вимушених змін у способі життя та інші обставини,керуючись принципами виваженості та розумності,суд апеляційної інстанції ,з урахуванням того ,що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України, вважає необхідним частково задовольнити вимоги позивача у вказаній частині та стягнути 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до дублювання доводів та аргументів позову, а тому додатково правового аналізу вони не потребують.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог .

В додаткових пояснення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема зазначала, що під час розгляду справи нею понесено судові витрати, а саме, сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2000 грн, за подання апеляційної скарги - 3000 грн, за подання касаційної скарги - 4000 грн. Також, позивачем сплачені судові витрати за проведення експертизи щодо визначення моральної шкоди в розмірі 15 756 грн.

Крім того, позивачем сплачені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції: 10 000 грн адвокату Мисечко К.О., витрати на професійну правничу допомогу на апеляційне оскарження - 17 000 грн АО «АРАТТА»; витрати на професійну правничу допомогу на касаційне оскарження - 17000 грн АО «АРАТТА»; витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді після направлення справи на новий розгляд - 15 000 грн АЮ ОСОБА_8 . Всього просила відшкодувати їй судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 76 000 грн.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З матеріалів справи вбачається, що у суді першої інстанції інтереси позивача ОСОБА_1 представляла адвокат Мисечко К.О. На підтвердження витрат на правничу правову допомогу адвокатом надано: - Договір про надання правових послуг адвоката від 06 червня 2019 року, з якого вбачається, що за надання юридичних послуг клієнт сплачує виконавцю 10000 грн (т.1 а.с. 32), - ордер серії ДП № 1371/045 на надання правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору від 06 червня 2019 року у Самарському районному суді м. Дніпропетровська адвокатом Мисечко К.О. від 06 червня 2019 року (т.1 а.с. 33), - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Мисечко К.О., копію квитанції № 2782202405 від 05 червня 2019 року про сплату ОСОБА_1 ОСОБА_9 10000 грн (т. 1 а.с. 35), Акт виконаних робіт від 06 лютого 2020 року, згідно з яким, адвокатом Мисечко К.О. ОСОБА_1 надано юридичні послуги: - первісна консультація 06 червня 2019 року 1 година - 741 грн, складання позову 07 червня 2019 року 6 годин - 4447 грн, аналіз та підготовка доказів 07 червня 2019 року 2 години - 1482 грн, участь у судових засіданнях 10 вересня 2019 року, 30 вересня 2019 року, 17 жовтня 2019 року, 30 жовтня 2019 року, 05 грудня 2019 року, 18 грудня 2019 року, 08 січня 20200 року, 06 лютого 2020 року - 3330 грн. Всього до сплати 10000 грн (т. 2 а.с. 141).

В суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляло Адвокатське бюро «АРАТА». На підтвердження витрат на правничу правову допомогу адвокатом надано: - копію Договору про надання правової допомоги від 17 вересня 2020 року (т.2 а.с. 222), - копію Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 17 вересня 2020 року, згідно з якою, оплата роботи адвоката складає не менше 17000 грн (а.с. 223), - копію квитанції від 16 вересня 2020 року про сплату ОСОБА_1 АО «АРАТТА» за надання юридичних послуг 17 000 грн (т. 2 а.с. 225), - Рахунок № 1 від 17 вересня 2020 року за надання правової допомоги за договором № б/н від 17 вересня 2020 року, ведення справи № 206/3355/19 в Дніпровському апеляційному суді, написання правових документів, в тому числі апеляційної скарги на рішення Самарського районного суду від 25 серпня 2020 року, надання консультацій, роз`яснень тощо, всього на суму: 17000 грн (т. 3 а.с. 11), - Акт здавання-приймання виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги б/н від 17 вересня 2020 року від 25 лютого 2021 року, згідно з яким, ОСОБА_1 АО «АРАТТА» надана наступна правова допомога: 1. Ознайомлення з рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року та аналіз законодавчих актів України, Європейського законодавства щодо можливості та правових підстав оскарження рішення суду апеляційної інстанції; дата та час:08 вересня 2020 року - 2 год., 09 вересня 2020 року - 2 год.; вартість: 800 грн. 2. Надання консультацій, роз`яснень клієнту щодо правових висновків, обґрунтувань, зроблених судом у рішенні та можливості його оскарження; дата та час: 10 вересня 2020 року -3 год., вартість: 600 грн. 3. Проведення аналізу рішення суду щодо викладення в рішенні суду фактичних обставин, пояснень 14 свідків, за слухання аудіозапису судових засідань в яких зафіксовані показання свідків. Встановлення розбіжностей в їх поясненнях та викладення їх свідчень в рішенні суду. Відтворення аудіозапису фіксації судових засідань. Порівняння показів всіх свідків; дата та час: 14 вересня 2020 року - 3 год, 16 вересня 2020 року - 2 год., 17 вересня 2020 року - 2 год; вартість: 2400 грн. 4. Написання апеляційної скарги 29 листів; дата та час: 17 вересня 2020 року -01 жовтня 2020 року - 30 год.; вартість: 9000 грн. 5. Подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції; дата та час: 01 жовтня 2020 року - 1 год; вартість: 200 грн. 6.Підготовка та подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи; дата та час: 30 листопада 2020 року - 2хв; вартість : 300 грн. 7. Ознайомлення з матеріалами справи; дата та час : 30 листопада 2020 року - 2 год; вартість: 500 грн. 8. Підготовка та подання до суду заяви про розгляд справи за правилами загального провадження; дата та час: 07 грудня 2020 року - 2 год.; вартість: 500 грн. 9. Підготовка та подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи; дата та час: 12 січня 2021 року - 2 год.; вартість: 300 грн.10. Ознайомлення з матеріалами справи; дата та час: 18-19 січня 2021 року - 4 год; вартість: 800 грн. 11. Надання консультацій та роз`яснень клієнту стосовно розгляду справи, отримання заперечень на апеляційну скаргу, телефонні розмови, особисті консультації: 19, 23, 27, 29 листопада 2020 року, 04,10, 07, 14, 23 грудня 2020 року, 05, 07, 11, 12, 25 січня 2021 року, 08, 15, 22, 23 лютого 2021 року - 5 год.; вартість: 1000 грн. 12. Учать у судовому засіданні 25 лютого 2021 року - 600 грн. Всього: 17 000 грн (т. 3 а.с. 12-13).

В суді касаційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляло Адвокатське бюро «АРАТА». На підтвердження витрат на правничу правову допомогу адвокатом надано: - квитанцію від 23 березня 2021 року про сплату ОСОБА_1 АО «АРАТТА» за надання юридичних послуг 17 000 грн (т.3 а.с.126 а), - Договір про надання правової допомоги від 17 березня 2021 року (т.3 а.с. 127), - Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 17 березня 2021 року, , згідно з якою, оплата роботи адвоката складає не менше 17000 грн (т.3 а. с. 128), - Рахунок № 2 від 22 березня 2021 року за надання правової допомоги за договором №б/н від 22 березня 2021 року, написання касаційної скарги у справі № 206/3355/19 та написання інших правових документів, надання консультацій, всього на суму: 17000 грн (т. 3 а.с. 129), - Акт здавання-приймання виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги б/н від 17 березня 2021 року від 09 квітня 2021 року, згідно з яким, ОСОБА_1 АО «АРАТТА» надана наступна правова допомога: 1. Ознайомлення з постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 206/3355/19 та аналіз законодавчих актів України, Європейського законодавства щодо можливості та правових підстав оскарження рішення суду до касаційної інстанції. Відшукування постанов ВСУ з аналогічних питань; дата та час: 18 березня 2021 року - 2 год, 19 березня 2021 року - 2 год., 20 березня 2021 року - 6 год., 21 березня 2021 року - 5 год.; вартість: 4300 грн. 2. Надання консультацій, роз`яснень клієнту щодо правових висновків, обґрунтувань, зроблених судом у рішенні та можливості його оскарження; дата та час: 12 березня 2021 року - 2 год.; вартість: 700 грн. 3. Написання касаційної скарги 32 листа; дата та час: 17 вересня 2020 року - 01 жовтня 2020 року - 30 год.; вартість: 12000 грн. Всього : 17 000 грн. (т. 3 а.с. 130).

Наразі під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції інтереси позивача ОСОБА_1 представляло Адвокатське бюро «ГАННИ КУЛИК». На підтвердження витрат на правничу правову допомогу адвокатом надано: - Договір про надання правничої допомоги від 25 липня 2023 року (т. 4 а.с. 46-49), - Додаткова угода № 1 додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25 липня 2023 року, згідно з якою, витрати пов`язані з участю у справі з 01 січня 2023 року - 1342 грн за 1 год. роботи, всього : 11 год. 20 хв, загальна сума: 15000 грн (т. 4 а.с. 50), Акт здавання-приймання виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги від 25 липня 2023 року від 07 серпня 2023 року, згідно з яким, Адвокатським бюро «ГАННИ КУЛИК» ОСОБА_1 надана наступна правнича допомога: 1. Зустріч, консультації клієнта, узгодження правової позиції 25 липня 2023 року - 1 год. - 1342 грн. 2. Ознайомлення з матеріалами справи, прослуховування аудіо запису всіх судових засідань, аналіз діючого законодавства України, в тому числі щодо надання доповнень до апеляційної скарги на стадії нового апеляційного розгляду, аналіз практики Верховного суду 27 липня 2023 року (2 год), 28 липня 2023 року (2 год) - 4 год.- 5368 грн. 3. Написання до суду доповнень до апеляційної скарги - 4 год. - 5368 грн. 4. Збір доказів, консультування клієнта - 2 год. - 2684 грн. 4. Відправка до суду документів - 20хв. - 238 грн. Всього: 11 год. 20 хв. Загальна сума - 15 000 грн (т.4 а.с. 51); - Рахунок № 28/07 від 28 липня 2023 року за надання правничої допомоги зав Договором від 25 липня 2023 року - 15000 грн (т. 4 а.с. 52): - квитанцію від 31 липня 2023 року про сплату ОСОБА_1 АБ ГАННИКУЛИК» за надання правничої допомоги у розмірі 15000 грн (т.4 а.с. 53).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а також значення справи для сторони.

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95). Варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» можуть бути використані судом в якості джерела права.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що сторона відповідача скористалася наданим правом на заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, наполягали на зменшенні суми, з урахуванням того, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, підтверджені належними та допустимими доказами, апеляційний суд при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи, як складність даної справи, час, об`єктивно необхідний для підготовки поданих до судів процесуальних документів, враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування витрат, та стягнення з Регіональної Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» на користь ОСОБА_1 , витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України) .

З урахування викладеного, апеляційний суд, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати за проведення експертизи у розмірі 393,90 грн, судовий збір у розмірі 225 грн; стягнути з Регіональної Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» на користь держави судовий збір у розмірі 18237, 93 грн.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол», про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати видані Регіональною Філією «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» наказ № 212/ос від 16 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з сумісної посади на одному підприємстві та наказ № 198/ос від 16 травня 2019 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Регіональній Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ « Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол», код ЄДРПОУ 40081237, що знаходиться за адресою: вул. Рибальська, 12, м. Дніпро, на посаді бригадира 5 розряду бази палива та за сумісництвом на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду бази палива з 29 березня 2019 року.

Стягнути з Регіональної Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол», ЄДРПОУ 40081237, що знаходиться за адресою: вул. Рибальська, 12, м. Дніпро, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 561 356 (п`ятсот шістдесят одна тисяча триста п`ятдесят шість) грн 64 коп; моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн; витрати за проведення експертизи у розмірі 393 (триста дев`яносто три) грн 90 коп; витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн; судовий збір у розмірі 225 (двісті двадцять п`ять) грн.

Стягнути з Регіональної Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол», ЄДРПОУ 40081237, що знаходиться за адресою: вул. Рибальська, 12, м. Дніпро, на користь держави судовий збір у розмірі 18237 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять сім) грн 93 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді: