ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року                                                                                

м. Чернівці

справа № 715/36/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Одинака О. О.

суддів Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.

секретар Петранюк Ю. Т.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 липня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Цуркан В. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У грудні 2021 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом.

Позивачка просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні власністю, а саме частиною земельної ділянки площею 0,0087 га, яка входить до земельної ділянки загальною площею 0,1000 га та знаходиться в селі Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , шляхом її звільнення, зобов`язання приведення земельної ділянки до стану придатного для використання за цільовим призначенням, а також шляхом зобов`язання не чинити перешкод ОСОБА_3 у встановленні огорожі по межах вказаної земельної ділянки.

Позов обґрунтовувала тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 1994 року належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою село Валя Кузьмина Глибоцького району, Чернівецької області, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується копією державного акту па право власності на земельну ділянку та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Із належною їй на праві власності земельною ділянкою межує земельна ділянка за кадастровим номером 7321080500:01:001:1306, яка належить відповідачу ОСОБА_2 .

На момент купівлі нею вищевказаної земельної ділянки між належною їй ділянкою та сусідньою земельною ділянкою, яка на даний час належить відповідачу, вже існувала огорожа, яка є і на даний час.

Однак в подальшому в процесі оформлення відповідних документів на належну їй земельну ділянку, позивачці стало відомо, що частина такої земельної ділянки у розмірі 0,0087 га знаходиться за межами вищевказаної огорожі й перебуває у користуванні відповідача.

Однак відповідач ОСОБА_2 відмовляється демонтувати огорожу та повернути захоплену частину належної їй на праві власності земельної ділянки.

У зв`язку із вказаною ситуацією, а також у зв`язку із тим, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні власністю, 06 грудня 2021 року вона звернулася до поліції із відповідною заявою.

Листом від 09 грудня 2021 року відділенням поліції №4 Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області їй було повідомлено, що за результатами проведеної перевірки прийнято рішення про припинення подальшої перевірки за даним фактом у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», оскільки було встановлено, що дана подія містить ознаки цивільно-правового спору, який згідно чинного законодавства вирішується в приватному порядку судом. 

Крім цього, з метою досудового врегулювання спору, нею 25 листопада 2021 року було направлено лист-претензію відповідачу із проханням усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності частиною земельної ділянки, який відповідачем був отриманий 09 грудня 2021 року, однак останній проігнорував даний лист та жодним чином на нього не відреагував.

Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовляється повернути належну їй частину земельної ділянки, яка ним захоплена та знаходиться у його користуванні, єдиним способом захисту її прав є звернення до суду із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом звільнення земельної ділянки та зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у встановленні огорожі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом звільнення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкоди у встановленні огорожі відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджено факт порушення прав позивачки на мирне володіння її майном, в тому числі шляхом захоплення частини її земельної ділянки відповідачем.

Судом встановлено те, що у відповідності до висновку №14 судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року накладення частини земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивачки виникло внаслідок внесення до Державного земельного кадастру помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, які не відповідають їх фактичним межам, конфігурації та просторовому розташуванню.

Посилання позивачки на порушення її прав з боку відповідача, в тому числі захоплення ним частини її земельної ділянки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судовою експертизою достеменно встановлено, що частиною земельної ділянки, яка належить позивачці на праві власності, фактично користується відповідач без будь-якої на це правової підстави.

У даній справі не має правового значення те, як та якій підставі виникло право приватної власності на земельну ділянку, чи внесені до державного земельного кадастру помилкові відомості про земельну ділянку та яким способом можу бути внесено виправлення в державний земельний кадастр.

Дані обставини не стосуються предмету спору.

Між сторонами наявний спір, а тому вирішення такого спору шляхом внесення виправлень в державний земельний кадастр не є належним способом захисту прав позивачки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу.

Посилається на те, що судове рішення є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги безпідставними.

Бетонна огорожа між земельними ділянками відповідача та позивачки не належить відповідачу та була встановлена самою ОСОБА_3 до того , як ОСОБА_2 став власником своєї ділянки.

Цю огорожу ніхто не переносив з часу її будівництва і відповідач користується його земельною ділянкою в тих же межах і розмірах, як і її попередній власник.

З огляду на вказане вище, він не вчиняв жодних дій по захопленню сусідньої земельної ділянки, належній на праві власності позивачці.

Матеріалами справи встановлено, що помилкові відомості щодо меж земельних ділянок було внесено до Державного земельного кадастру не лише щодо земельних ділянок позивачки та відповідача, а і щодо інших 8 сусідніх земельних ділянок, власники яких не були залучені до участі у даній справі, хоча їхні права могли бути порушені вирішенням даного спору.

На думку відповідача, позивачка за рахунок ділянки відповідача бажає через судове рішення незаконно змінити конфігурацію та межі своєї земельної ділянки.

Позивачка обрала неправильний спосіб захисту своїх прав.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

На підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 1994 року, реєстровий номер 2431, ОСОБА_6 придбала земельну ділянку, яка знаходиться за адресою село Валя Кузьмина Глибоцького району Чернівецької області, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , 20 грудня 2002 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернівецького обласного управління юстиції міста Чернівці був зареєстрований шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , актовий запис № 1900. Прізвище дружини після укладення шлюбу – ОСОБА_8 .

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 405668 від 15 вересня 2010 року ОСОБА_7 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою село Валя Кузьмина Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер: 7321080500:01:001:0723, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215794434 від 10 липня 2020 року ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою село Валя Кузьмина Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер: 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 18 лютого 2017 року ОСОБА_9 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1392 га, яка знаходиться за адресою село Валя Кузьмина Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер: 7321080500:01:001:1306, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80688312 від 18 лютого 2017 року, ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1392 га, що знаходиться за адресою село Валя Кузьмина Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер: 7321080500:01:001:1306, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області на лист позивачки ОСОБА_3 за №298/6-20 від 17 липня 2020 року щодо можливого самовільного зайняття частини її земельної ділянки вбачається, що під час обстеження двох суміжних ділянок встановлено, що межі поворотних точок не відповідають межам земельних ділянок на місцевості всіх десяти земельних ділянок на масиві. При цьому відсутні правові підстави кваліфікувати даний факт, як самовільне зайняття частини земельної ділянки. Сторонам запропоновано звернутись до суб`єкта господарювання з метою внесення змін до даних ДЗК України.

Відповідно до висновку №14 судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року на ситуаційному плані №2 земельних ділянок ОСОБА_3 з кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та ОСОБА_2 з кадастровим номером 7321080500:01:001:1306, які розташовані в селі Валя Кузьмина, Чернівецького району, Чернівецької області, та їх фактична (на місцевості) площа, відповідно до встановлених на місцевості огорож, межових знаків, природних меж в умовних позначеннях вказане накладання земельної ділянки площею 0,0070 га, якою користується ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 за кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та накладання земельної ділянки площею 0,0003га, якою користується ОСОБА_3 (по встановленій бетонній огорожі) на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 7321080500:01:001:1306. Такі накладання площею 0,0070 га (жовтий трикутник) та площею 0,0003га (синій трикутник) на ситуаційному плані №2 відображені за даними Державного земельного кадастру (координатами поворотних точок їх меж згідно поземельних книг).

Наявні невідповідності меж, конфігурації та просторового розташування усіх земельних ділянок, кадастровий номер 7321080500:01:001:0158; кадастровий номер 7321080500:01:001:0159; кадастровий номер 7321080500:01:001:0160; кадастровий номер 7321080500:01:001:0016; кадастровий номер 7321080500:01:001:0017; кадастровий номер 7321080500:01:001:1305; кадастровий номер 7321080500:01:001:1306; кадастровий номер 7321080500:01:001:0985; кадастровий 7321080500:01:001:0722, фактичним межам, конфігурації та просторовому їх розташуванню в натурі (на місцевості) виникли внаслідок внесення до Державного земельного кадастру помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, які не відповідають їх фактичним межам, конфігурації та просторовому розташуванню.

Для усунення вказаних розбіжностей (виправлення помилок у Державному земельному кадастрі) усім власникам земельних ділянок: кадастровий номер 7321080500:01:001:0158; кадастровий номер 7321080500:01:001:0159; кадастровий номер 7321080500:01:001:0160; кадастровий номер 7321080500:01:001:0016; кадастровий номер 7321080500:01:001:0017; кадастровий номер 7321080500:01:001:1305; кадастровий номер 7321080500:01:001:1306; кадастровий номер 7321080500:01:001:0985; кадастровий номер 7321080500:01:001:0722 необхідно у встановленому Законом порядку провести технічну інвентаризацію всіх вищезазначених земельних ділянок на вказаному масиві, розробити у встановленому законом порядку відповідну документацію із землеустрою (технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель), погодити у встановленому законом порядку та подати до відповідного Державного кадастрового реєстратора для внесення відповідних змін та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру.

При цьому виявлені невідповідності (розбіжності) внесених до Державного земельного кадастру даних про межі, конфігурацію та просторове розташування земельних ділянок, які розташовані в даному масиві с. Валя Кузьмина,Чернівецького району, Чернівецької області з кадастровими №№ 7321080500:01:001:0159, 7321080500:01:001:0158, 7321080500:01:001:0160, 7321080500:01:001:0016, 7321080500:01:001:0017, 7321080500:01:001:1305, 7321080500:01:001:1306, 7321080500:01:001:0722, 7321080500:01:001:0985 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства, їх фактичним межам, конфігурації та просторовому їх розташуванні в натурі (на місцевості) впливають на можливість визначення достовірних меж, площі та конфігурації як частини так і всієї земельної ділянки ОСОБА_3 кадастровий номер 7321080500:01:001:0985 із-за внесених до Державного земельного кадастру помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування вищезазначених земельних ділянок.

Матеріалами справи підтверджується, що по всій довжині межі між земельними ділянками сторін у справі наявна бетонна огорожа.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319, частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (стаття 91 ЗК України).

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині другій статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 206/1658/20 сформульований висновок про те, що у спірних правовідносинах питання щодо визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих та документації із землеустрою на ці земельні ділянки потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової земельно-технічної експертизи.

Верховним Судом у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 372/6016/13-ц зазначено про те, що належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи.  

В матеріалах справи міститься висновок №14 судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року, яким встановлено, що площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 за кадастровим номером 7321080500:01:001:0985, становить 0,0070 га, а площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 , на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 за кадастровим номером 7321080500:01:001:1306 становить 0,0003 га.

Доказів на спростування зазначеного висновку відповідач не надав. Клопотань про повторну, або додаткову експертизу в суді апеляційної інстанції не заявляв.  

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, встановивши ті обставини, що між сторонами існує спір щодо користування частиною земельної ділянки та те, що згідно висновку вказаної вище судової земельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 17090 існує факт накладення частини земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивачки в розмірі 0,0070 га, не вирішив конфлікт між сторонами, пославшись лише на те, що таке накладення частини земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивачки виникло внаслідок внесення до Державного земельного кадастру помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, які не відповідають їх фактичним межам, конфігурації та просторовому розташуванню, а тому посилання позивачки на порушення її прав з боку відповідача, в тому числі захоплення ним частини її земельної ділянки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

Оскільки обставина порушення відповідачем меж земельної ділянки, що належить позивачці в розмірі 0,0070 га підтверджується висновком вказаної вище експертизи та відповідачем така обставина не спростована, висновок суду першої інстанції та твердження відповідача про те, що права позивачки у такому разі не порушені є необґрунтованими.

Судом першої інстанції у своєму рішенні також не вказано, що саме перешкоджало йому у разі встановлення факту накладення земельних ділянок сторін вирішенню позовних вимог ОСОБА_10 про усунення перешкод  в користуванні тією частиною земельної ділянки позивачки, на яку за висновком експерта накладається ділянка відповідача.

Окрім того, за змістом статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, а тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

У постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 275/525/15 та від 20 червня 2022 року у справі  № 707/1607/17 зазначено, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, що знаходиться в селі Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, кадастровий номер: 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 1994 року.

Державний  акт на право власності ОСОБА_3   ( ОСОБА_7 ) на вказану вище земельну ділянку серії ЯЖ № 405668 від 15 вересня 2010 року відповідачем не оспорювався.

Оскільки наявним в матеріалах висновком експертизи встановлено факт наявності у позивачки права власності на земельну ділянку, якою користується відповідач, в розмірі 0,0070 га та яка входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, що знаходиться в селі Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985, та належить на праві власності ОСОБА_3 , а також факт порушення цього права останньої з боку відповідача шляхом незаконного користування останнім вказаною частиною земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про усунення позивачці перешкод у користуванні власністю, а саме частиною земельної ділянки площею 0,0070 га, що входить до земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, що знаходиться в селі Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, кадастровий номер: 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , та звільнення вказану земельну ділянку площею 0,0070 га шляхом знесення бетонної огорожі, яка на ній розташована., а також шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у встановленні огорожі по межі вказаної земельної ділянки.

Оскільки позовна вимога ОСОБА_3 про звільнення спірної земельної ділянки фактично зводиться до вимоги про знесення бетонної огорожі, яка розміщена на такій земельній ділянці, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити саме таку вимогу позивачки.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 червня 2020 року у справі  № 718/844/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 367/3748/15, 19 травня 2022 року у справі № 713/199/20 та від 19 липня 2023 року у справі № 750/3598/20.

Враховуючи те, що судом першої інстанції вимога позивачки про приведення спірної земельної ділянки до стану придатного для використання за цільовим призначенням судом першої інстанції не була вирішена, ОСОБА_3 має право на звернення до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення стосовно вказаної позовної вимоги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та позов про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом звільнення земельної ділянки та зобов`язання не  чинити перешкоди у встановленні огорожі задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні власністю, а саме земельною ділянкою площею 0,0070 га, що входить до земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться в селі Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , та звільнити частку вказаної земельної ділянки площею 0,0070 га, яка зазначена у висновку земельно-технічної експертизи № 14 від 31 січня 2023 року, шляхом знесення бетонної огорожі, яка на ній розташована.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у встановленні огорожі вздовж межі земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться в селі Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та яка перебуває у власності ОСОБА_3 зі сторони земельної ділянки, яка належить на праві власності відповідачу

Щодо судових витрат

Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову ОСОБА_3 .

З квитанції № 15 від 29 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 за подання до суду позовної заяви про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом звільнення земельної ділянки та зобов`язання не  чинити перешкоди у встановленні огорожі, тобто дві вимоги немайнового характеру, сплатила судовий збір в сумі 908 гривень, хоча мала сплатити 1816 гривень (908*2).

Отже, з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути 908 гривень судового збору.

З квитанцій від 10 серпня 2023 року та від 23 серпня 2023 року вбачається, що апелянт за подання до суду апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідками розгляду вказаних вище двох вимог немайнового характеру, сплатила судовий збір в сумі по 1362 гривні за кожну з таких вимог, тобто разом 2724 гривні.

Отже, враховуючи часткове задоволення вимог позивачки, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 3405 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги ((908+(908:2)+1362+(1362:2)=3405).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382  ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 липня 2023 року про відмову у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом звільнення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкоди у встановленні огорожі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом звільнення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкоди у встановленні огорожі задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні власністю, а саме земельною ділянкою загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться в селі Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , та звільнити частину вказаної земельної ділянки площею 0,0070 га, яка зазначена у висновку земельно-технічної експертизи № 14 від 31 січня 2023 року, шляхом знесення бетонної огорожі, яка на ній розташована.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у встановленні огорожі вздовж межі земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться в селі Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та яка перебуває у власності ОСОБА_3 зі сторони земельної ділянки, яка належить на праві власності відповідачу.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з   ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Стягнути із   ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20 жовтня 2023 року.

Головуючий                                                Олександр ОДИНАК

Судді:                                                        Мирослава КУЛЯНДА

                                                               Ірина ПЕРЕПЕЛЮК