СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/2694/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Бурми Ю.М., довіреність від 01.01.23;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Тітова І.Б., ордер серії 1122466 від 20.03.23;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)-Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (832Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.23 у справі № 922/2694/22 (ухвалене суддею Бураковою А.М. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст складено 06.04.23)

за позовом Селянського Фермерського господарства "Обрій", с. Малі Проходи, Харківський район, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м. Харків

про стягнення 11690006,90 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м. Харків

до Селянського Фермерського господарства "Обрій", с. Малі Проходи, Харківський район, Харківська область

про стягнення 500087,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Селянське Фермерське господарство "Обрій" (позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (відповідач за первісним позовом) про стягнення 11690006,90 грн., з яких: 10144251,81 грн. - заборгованість з повернення попередньої оплати товару (сума боргу), який не було поставлено за договором поставки від 28.10.2021 № 52/22, та нараховані на вказану заборгованість 1357322,14 грн. інфляційних втрат, 188432,95 грн. 3% річних. Також, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом судовий збір у розмірі 175350,11 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 70000,00 грн.

В обґрунтування первісного позову Селянське Фермерське господарство "Обрій" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" допущено порушення своїх зобов`язань за договором поставки від 28.10.2021 № 52/22, що полягало у нездійсненні ТОВ "Агрозахист Харків" поставки товару у встановлений строк за договором та Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8, за який Селянське Фермерське господарство "Обрій" здійснило передплату в сумі 10144251,81 грн., та неповернення вказаної суми на його вимогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито за нею провадження у справі № 922/2964/22, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

24.01.23 до господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" із зустрічним позовом до Селянського Фермерського господарства "Обрій", згідно з яким просило суд стягнути з Селянського Фермерського господарства "Обрій" на свою користь за договором поставки від 28.10.2021 № 52/22 суму несплаченої передоплати за поставку товару у розмірі 317999,95 грн., 20 % річних у розмірі 60463,55 грн., пеню у розмірі 121624,09 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 7501,32 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 49500,00 грн.

В обгрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" посилається на порушення Селянським Фермерським господарством "Обрій" своїх зобов`язань за договором в частині внесення передоплати за товар у строки, розмірі та на умовах, визначених Специфікацією № 9 до Договору від 28.10.2021 № 52/22, за що пунктом 9.8. Договору передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 20 відсотків річних за весь час прострочення, у зв`язку з чим з Селянського Фермерського господарства "Обрій" підлягає стягненню заборгованість в розмірі несплаченої передоплати за поставку товару за вказаною Специфікацією у розмірі 317999,95 грн. та нараховані на цю заборгованість 20 % річних у розмірі 60463,55 грн. та 121624,09 грн. пені за період прострочення з 10.02.22 по 22.01.23.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.23 у справі № 922/2694/22 первісний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Селянського Фермерського господарства "Обрій" 10144251,18 грн. попередньої оплати; 1357322,14 грн. інфляційних втрат; 188432,95 грн. 3% річних; 175350,10 грн. судового збору та 70000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

В обґрунтування висновку про задоволення первісного позову суд послався на підтвердження наявними у справі доказами того, що загальна сума попередньої оплати, сплаченої СФГ "Обрій" за непереданий ТОВ "Агрозахист Харків" товар у встановлений строк за договором та специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8 до нього, становить 10144251,18 грн. та на наявність встановлених ч.2 ст. 530, ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України правових підстав для її повернення, з урахуванням того, що Селянське Фермерське господарство "Обрій" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" з вимогою про повернення попередньої оплати за товар у розмірі 10144251,18 грн., шляхом направлення електронного листа на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", на яку останнім 03.05.2022 було надано відповідь шляхом направлення електронного листа на електронну пошту Селянського Фермерського господарство "Обрій".

В обґрунтування висновку про відмову в зустрічному позові суд послався на те, що матеріалами справи підтверджуються факт неналежного виконання ТОВ "Агрозахист Харків" умов договору поставки від 28.10.2021 № 52/22 в частині поставки СФГ "Обрій" оплаченого товару на суму 10144251,18 грн. згідно із Специфікаціями № № 1, 2, 5, 7, 8, у зв`язку з чим СФГ "Обрій" не було здійснено оплату Специфікації № 9 за Договором через недобросовісні та протиправні дії ТОВ "Агрозахист Харків".

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) -Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" посилається на те, що господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги та не надав належної оцінки тим обставинам, що:

- договір поставки від 28.10.2021 № 52/22 і укладені на його виконання Специфікації № № 1-9 не містять положень про строки поставки, а тому, відповідно до положень ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, обов`язок постачальника поставити товар у певний строк міг виникнути лише в разі отримання від покупця вимоги про поставки товару - протягом семи календарних днів після отримання такої вимоги, в той час як Селянське фермерське господарство «Обрій» не зверталось з відповідними вимогами до Товаристао з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" і матеріали справи не містять відповідних доказів, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах відсутнє порушення постачальником строків поставки товару, як умова виникнення у покупця права вимоги з повернення попередньої оплати;

- договір поставки від 28.10.2021 № 52/22 не припинив свою дію і сторони не можуть відмовитись від його виконання в односторонньому порядку, що також передбачено п. 12.1 і п. 14.2 Договору;

- оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" не було порушено зобов`язань з поставки попередньо оплаченого Селянським фермерським господарство «Обрій» товару за Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8 до договору поставки від 28.10.2021 № 52/22 через невстановлення його умовами строків такої поставки та відсутністю відповідних вимог покупця в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а вказаний Договір не припинив свою дію, направлення Селянським фермерським господарство «Обрій» 28.04.22 вимоги про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" передплати за Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8 до Договору в сумі 10144251,18 грн. є спробою односторонньої відмови від Договору, що суперечить його умовам та вимогам чинного законодавства, а тому не може породжувати жодних обов`язків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків". Відповідно, суд першої інстанції безпідставно при визначенні дати початку прострочення для нарахування інфляційних та 3% річних -10.05.22 виходив з дати направлення такої вимоги;

- Селянським фермерським господарством «Обрій» при направленні вимоги про повернення попередньої оплати за товар у розмірі 10144251,18 грн. не було дотримано порядку листування та обміну інформацією за договором поставки від 28.10.2021№ 52/22, чим порушено вимоги п.п. 14.4.1. та п. 14. 5 Договору, оскільки електронний лист з такою вимогою направлено на адресу електронної пошти, відмінної від зазначеної в п. 14.4.1. Договору адреси електронної пошти покупця - a_z_h_2020 @ukr.net. виключно на яку сторони домовились здійснювати обмін документацією;

- на момент направлення Селянським фермерським господарство «Обрій» 28.04.22 вимоги про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" передплати за Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8 в сумі 10144251,18 грн. Селянським фермерським господарство «Обрій» було порушено зобов`язання з оплати товару за Специфікацією № 9 , що відповідно до п. 5.5. договору поставки від 28.10.2021№ 52/22 надавало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" право притримати виконання своїх зобов`язань з поставки товару;

- Селянським фермерським господарство «Обрій» безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні втрати за прострочення зобов`язаня з повернення попередньої оплати за договором поставки від 28.10.2021№ 52/22 в період дії форс-мажорних обставин, коли Селянське фермерське господарство «Обрій» знаходилось на тимчасово окупованій території і не могло виконати своїх зобов`язань за Договором з приймання товару;

- в обгрутування відмови в зустрічному позові суд помилково послався на відсутність доказів повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" Селянського фермерського господарства «Обрій» про готовність здійснення поставки замовленого товару за Специфікацією № 9 до договору поставки від 28.10.2021№ 52/22, оскільки відповідний обов`язок Товариства виникає лише після належного виконання Селянським фермерським господарством «Обрій» своїх зобов`язань з попередньої оплати товару за Специфікацією № 9 та направлення вимоги про його поставки в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.23 для розгляду справи № 922/2694/22 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.23 у справі № 922/2694/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. № 832Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.23 у справі № 922/2694/22 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 20.07.23 о 12 год. 00 хв.

22.06.23 від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)-Селянського фермерського господарства "Обрій" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7257), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.23 у справі № 922/2694/22 зупинено апеляційне провадження у справі 922/2694/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків"(832Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.23 у справі № 922/2694/22 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/211/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/211/22.

У зв`язку із встановленням із загальнодоступних офіційних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом апеляційної інстанції того, що 18.08.23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було прийнято постанову у справі № 927/211/22, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.23 у справі № 922/2694/22 було поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків"(832Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.23 у справі № 922/2694/22 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 12.10.23 о 13 год. 45 хв. При цьому при визначенні дати розгляду справи, враховуючи пункт 10 частини третьої статті 2 та частини другої статті 114, частину 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на конкретні обставини цієї справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір (без чого неможливо правильно розглянути апеляційну скаргу), а також продовження строку дії воєнного стану в Україні, з метою надання можливості учасникам справи на ефективну реалізацію своїх процесуальних прав, завчасного отримання сторонами ухвали суду про дату, час та місце судового засідання, суд застосував принцип розумного строку тривалості провадження.

Також цією ухвалою запропоновано сторонам надати письмові пояснення по справі з урахуванням висновків, викладених в постанові об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.23 у справі № 927/211/22.

10.10.23 від Селянського фермерського господарства «Обрій» надійшли додаткові письмові пояснення по справі (вх. № 12253).

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2021 року між Селянським Фермерським господарством "Обрій" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (постачальник) було укладено договір поставки № 52/22 (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язувався в порядку та на умовах визначеного цим договором прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.2. Договору, сторони домовились, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначається сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Пунктом 3.1. Договору було передбачено, що ціна товару визначається у специфікаціях за погодженням сторін.

Загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору (сума договору) визначається на підставі всіх специфікацій до цього договору складених протягом терміну його дії (п. 3.2. договору).

Згідно п. 4.1. Договору, усі платежі по цьому договору здійснюються в національній валюті України - гривні.

Пунктом 4.4. Договору передбачалась можливість сторін погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати.

Якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому договору на умовах EXW - склад постачальника за адресою: 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10 (Інкотермс 2010), шляхом надання товару в розпорядження покупця (п. 5.1. Договору).

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору завантаження товару в місці поставки здійснюється силами та за рахунок постачальника, датою поставки товару є дата передачі товару покупцю.

Пунктом 9.1. Договору було передбачено, що за порушення умов цього договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором. Порушення зобов`язань є невиконання або неналежне виконання, визначених змістом зобов`язань договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 12.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору, та діє до 01 січня 2023 року, а в частині невиконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного їх виконання сторонами.

Згідно п. 12.2. Договору, закінчення дії Договору не звільняє сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до п. 4 специфікації №1 від 28.10.2021 до договору, укладеної між сторонами, оплата товару здійснюється у розмірі 100% від загальної вартості товару, що становить 1129115,38 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2 специфікації №1 загальна кількість товару (насіння соняшнику) складає 271 пак.

Згідно п. 5 специфікації, базис поставки товару - DDP склад Покупця (62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А).

Оплата згідно рахунка № 2812 від 28.10.2021 за насіння соняшнику, надісланого ТОВ "Агрозахист Харків", здійснена СФГ "Обрій" на рахунок ТОВ "Агрозахист Харків" в сумі 1129115,38 гривень (платіжне доручення № 1095 від 29.10.2021).

ТОВ "Агрозахист Харків" поставило СФГ "Обрій" згідно специфікації №1 товар на суму 139908,83 гривень (видаткова накладна № 139 від 07.02.2022) та на суму 73762,01 гривень (видаткова накладна № 206 від 18.02.2022).

Таким чином, ТОВ "Агрозахист Харків" не поставлено СФГ "Обрій" оплачений за специфікацію №1 до договору товар на суму 915444,54 гривень.

У відповідності до п. 4 специфікації №2 від 01.11.2021 до договору, укладеної між сторонами, оплата товару здійснюється у розмірі 100% від загальної вартості товару, що становить 4414864,10 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2 специфікації №2 загальна кількість товару складає 5990 літрів та 60,2 кілограма.

Згідно п. 5 специфікації, базис поставки товару - DDP склад Покупця (62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А).

Оплата згідно рахунка № 2834 від 03.11.2021 за пестициди, надісланого ТОВ "Агрозахист Харків", здійснена СФГ "Обрій" на рахунок ТОВ "Агрозахист Харків" в сумі 3500000,00 гривень (платіжне доручення № 1103 від 03.11.2021).

Проте, ТОВ "Агрозахист Харків" не було поставлено СФГ "Обрій" оплачений товар за специфікацію №2 до договору на суму 3500000,00 гривень.

У відповідності до п. 3 специфікації №3 від 12.01.2022 до договору, укладеної між сторонами, оплата товару здійснюється у розмірі 100% від загальної вартості товару, що становить 4134900,00 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2 специфікації №3 загальна кількість товару складає 154 тони аміачної селітри.

Згідно п. 5 специфікації, базис поставки товару - DDP склад Покупця (62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А).

Оплата згідно рахунка № 25 від 12.01.2022 за аміачну селітру, надісланого ТОВ "Агрозахист Харків", здійснена СФГ "Обрій" на рахунок ТОВ "Агрозахист Харків" в сумі 3300000,00 гривень (платіжне доручення № 8 від 12.01.2022) та сумі 834900,00 грн. (платіжне доручення № 25 від 19.01.2022).

ТОВ "Агрозахист Харків" поставлено СФГ "Обрій" оплачений товар за специфікацію №3 до договору на суму 4134900,00 гривень відповідно до видаткових накладних № 55 від 18.01.2022, № 65 від 19.01.2022, № 70 від 20.01.2022, № 86 від 25.01.2022.

У відповідності до п. 3 специфікації №4 від 18.01.2022 до договору, укладеної між сторонами, оплата товару здійснюється у розмірі 100% від загальної вартості товару, що становить 479569,91 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2 специфікації №3 загальна кількість товару складає 22,1 тони сульфату амонію.

Згідно п. 5 специфікації, базис поставки товару - DDP склад Покупця (62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А).

Оплата згідно рахунка № 53 від 18.01.2022 за сульфат амонія, надісланого ТОВ "Агрозахист Харків", здійснена СФГ "Обрій" на рахунок ТОВ "Агрозахист Харків" в сумі 479569,91 гривень (платіжне доручення № 26 від 19.01.2022).

ТОВ "Агрозахист Харків" відповідно до видаткової накладної № 170 від 09.02.2022 поставлено СФГ "Обрій" оплачений товар за специфікацію №4 до договору на суму 479569,91 гривень.

У відповідності до п. 3 специфікації №5 від 20.01.2022 до договору, укладеної між сторонами, оплата товару здійснюється у розмірі 100% від загальної вартості товару, що становить 3025000,44 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2 специфікації №5 загальна кількість товару складає 110 тон добрив рідких азотних марки КАС -32.

Згідно п. 5 специфікації, базис поставки товару - DDP склад Покупця (62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А).

Оплата згідно рахунка № 72 від 20.01.2022 за добрива рідкі азотні марки КАС -32, надісланого ТОВ "Агрозахист Харків", здійснена СФГ "Обрій" на рахунок ТОВ "Агрозахист Харків" в сумі 3025000,44 гривень (платіжне доручення № 47 від 20.01.2022).

Проте, ТОВ "Агрозахист Харків" не було поставлено СФГ "Обрій" оплачений товар за специфікацію №5 до договору на суму 3025000,44 гривень.

У відповідності до п. 3 специфікації №6 від 20.01.2022 до договору, укладеної між сторонами, оплата товару здійснюється у розмірі 100% від загальної вартості товару, що становить 49000,05 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2 специфікації №6 загальна кількість товару складає 10 мішків Кукурудзи ДКС.

Згідно п. 5 специфікації, базис поставки товару - DDP склад Покупця (62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А).

Оплата згідно рахунка № 79 від 20.01.2022 за насіння кукурудзи, надісланого ТОВ "Агрозахист Харків", здійснена СФГ "Обрій" на рахунок ТОВ "Агрозахист Харків" в сумі 49000,05 гривень (платіжне доручення № 52 від 20.01.2022).

ТОВ "Агрозахист Харків" відповідно до видаткової накладної № 207 від 18.02.2022 поставлено СФГ "Обрій" оплачений товар за специфікацію №6 до договору на суму 49000,05 гривень.

У відповідності до п. 4 специфікації №7 від 20.01.2022 до договору, укладеної між сторонами, оплата товару здійснюється у розмірі 100% від загальної вартості товару, що становить 371806,55 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2 специфікації №7 загальна кількість товару складає 70 мішків Кукурудзи ДКС.

Згідно п. 5 специфікації, базис поставки товару - DDP склад Покупця (62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А).

Оплата згідно рахунка № 80 від 20.01.2022 за Кукурудзу ДКС, надісланого ТОВ "Агрозахист Харків", здійснена СФГ "Обрій" на рахунок ТОВ "Агрозахист Харків" в сумі 371806,55 гривень (платіжне доручення № 53 від 20.01.2022).

Проте, ТОВ "Агрозахист Харків" не було поставлено СФГ "Обрій" оплачений товар за специфікацію №7 до договору на суму 371806,55 гривень.

У відповідності до п. 3 специфікації №8 від 08.02.2022 до договору, укладеної між сторонами, оплата товару здійснюється у розмірі 100% від загальної вартості товару, що становить 2331999,65 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2 специфікації №8 загальна кількість товару складає 88 тон добрив рідких азотних марки КАС-32

Згідно п. 5 специфікації, базис поставки товару - DDP склад Покупця (62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А).

Оплата згідно рахунка № 193 від 08.02.2022 за добрива рідкі азотні марки КАС-32, надісланого ТОВ "Агрозахист Харків", здійснена СФГ "Обрій" на рахунок ТОВ "Агрозахист Харків" в сумі 2331999,65 гривень (платіжне доручення № 105 від 08.02.2022).

Проте, ТОВ "Агрозахист Харків" не було поставлено СФГ "Обрій" оплачений товар за специфікацію №8 до договору на суму 2331999,65 гривень.

Загальна вартість попередньо оплаченого, але не поставленого товару за Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8 становить 10144251,18 грн.

02.05.22 о 12:16:36 СФГ "Обрій" на адресу електронної пошти: az_harkiv@ukr.net була направлена вимога за вихідним № 10 до ТОВ "Агрозахист Харків" про повернення попередньої оплати за товар за Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8 в розмірі 10144251,18 грн. 03 травня 2022 року о 11:25:15 ТОВ "Агрозахист Харків" відповіло на даний лист, приславши електронного листа на електрону пошту СФГ "Обрій" - pole42@ukr.net.

Повторно 09.11.22 за вихідним №24 СФГ "Обрій" до відповідача за первісним позовом поштовою кореспонденцією була направлена вимога щодо повернення попередньо сплачених коштів за товар на загальну суму 10144251,18 гривень, яку ТОВ "Агрозахист Харків" отримало 11.11.2022, про що свідчить поштове повідомлення.

Як зазначено вище, посилаючись на нездійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" поставки товару у встановлений строк за договором та Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8, за який Селянське Фермерське господарство "Обрій" здійснило передплату в сумі 10144251,81 грн., та неповернення вказаної суми на його вимогу, Селянське фермерське господарство «Обрій» звернулось з первісним позовом у даній справі, предмет якого становлять матеріально-правові вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" вказаної суми попередньої оплати та нарахованих за прострочення грошового зобов`язання з її повернення 1357322,14 грн. інфляційних втрат, 188432,95 грн. 3% річних.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1 специфікації № 9 до Договору сторонами було погоджено поставку товару, а саме добрив рідких азотних марки КАС-32 в кількості 12 тон.

Пунктом 2 специфікації № 9 до Договору було передбачено, що загальна вартість товару складає 317999,95 грн.

У відповідності до п.3 специфікації № 9 до договору покупець повинен був здійснити оплату вартості товару, шляхом перерахування грошових кошті на поточний рахунок постачальника в строк до 09 лютого 2022 року.

Пунктом 9.8 Договору передбачено, що у випадку , якщо сторонами буде погоджено продаж товару на умовах повної або часткової передплати, строк оплати якої буде порушено покупцем, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника суму боргу (суму передплати), пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 20 відсотків річних за весь час прострочення.

Селянським фермерським господарством "Обрій" не було здійснено передплату товару за Специфікацією № 9, що, як зазначено вище, стало підставою для подання Товариством з обмеженою відповідальністю зустрічного позову, предмет якого становлять матеріально-правові вимоги про стягнення вказаної суми попередньої оплати та нарахованих за прострочення вказаного грошового зобов`язання 20 % річних у розмірі 60463,55 грн. та 121624,09 грн. пені на підставі п. 9.8 Договору за період з 10.02.22 по 22.01.23 .

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову та повну відмову в задоволенні зустрічного позову, з наступних мотивів.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобовязання з передання покупцю товару у встановлений строк та в разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму предявлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом предявлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного суду України, викладеній в рішенні від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обовязком особи, яка потребує такого захисту.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. № 43/308-10.

Разом з цим, у спірних правовідносинах відсутні умови для застосування вказаної норми, у зв`язку з відсутністю порушення з боку продавця (постачальника) - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» строків поставки товару, на яке посилається Селянське фермерське господарство «Обрій» в первісній позовній заяві.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» щодо того, що договір поставки від 28.10.2021 № 52/22 і укладені на його виконання Специфікації №№ 1-9, які є його невід`ємними частинами, не містять положень про строки поставки, а тому, відповідно до положень ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, обов`язок постачальника поставити товар у певний строк виникає лише в разі отримання від покупця вимоги про поставки товару, в той час як Селянське фермерське господарство «Обрій» у встановленому порядку не зверталось з відповідними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" і матеріали справи не містять відповідних доказів, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах відсутнє порушення постачальником строків поставки товару як умова виникнення у покупця права вимоги з повернення попередньої оплати.

При цьому колегія суддів зазначає, що з вищенаведених листів СФГ "Обрій" на адресу ТОВ "Агрозахист Харків" від 02.05.2022 та 09.11.2022 вбачається, що в них висловлено вимоги саме про повернення попередньої оплати за товар за Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8 в розмірі 10144251,18 грн. за відсутності вимог про здійснення поставки товару за Договором. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник СФГ "Обрій" підтвердив, що вимоги до ТОВ "Агрозахист Харків" про поставку товару за Договором в порядку ч.2 ст.530 ЦК України не заявлялись ані до подання даного позову до суду, ані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» часткової поставки попередньо оплаченого товару за Специфікаціями 1, 3, 4, 6 не свідчить про наявність волевиявлення сторін на вчинення правочину із встановлення строків поставки відповідного товару, а вказує лише на прийняття покупцем виконання відповідного зобов`язання продавця (постачальника), строк якого не встановлено, за відсутності направлених в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України вимог про виконання такого зобов`язання.

Разом з цим слід враховувати, що строк дії Договору згідно з його пунктом 12 встановлено до 01.01.23, а в частині невиконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього Договору -до повного їх виконання сторонами.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексуУкраїни, частиною першоюстатті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою -набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.

Отже, закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, зокрема, в частині поставки товару, а враховуючи вищенаведені положення пункту 12 Договору, строк виконання відповідного зобов`язання з поставки попередньо оплаченого СФГ «Обрій» товару за Специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8, в сумі 10144251,81 грн. не закінчився, а тому СФГ «Обрій» не позбавлено права звернутися з відповідними вимогами про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим спірну суму передоплати не можна вважати грошовими коштами, які набуто ТОВ «Агро захист Харків» на правовій підставі, яка згодом відпала, і які ним безпідставно ним утримуються та підлягають поверненню за положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Враховуючи невстановлення умовами Договору строків поставки товару та відсутність вимог покупця щодо його поставки продавцем(постачальником) в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, висновок суду першої інстанції про наявність встановлених ч.2 ст. 530, ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України правових підстав для повернення спірної суми передплати, сплаченої СФГ "Обрій" за непереданий ТОВ "Агрозахист Харків" за специфікаціями 1, 2, 5, 7, 8 є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, п. 1 специфікації № 9 до Договору сторонами було погоджено поставку товару, а саме добрив рідких азотних марки КАС-32 в кількості 12 тон.

Пунктом 2 специфікації № 9 до Договору було передбачено, що загальна вартість товару складає 317999,95 грн.

У відповідності до п.3 специфікації № 9 до Договору покупець повинен був здійснити оплату вартості товару, шляхом перерахування грошових кошті на поточний рахунок постачальника в строк до 09 лютого 2022 року.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Виходячи з наведеного зобов`язання з перерахування попередньої оплати є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що відповідно до п.3 специфікації № 9 до Договору покупець повинен був здійснити оплату вартості товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в строк до 09 лютого 2022 року, тоді як прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18), вказана дата є останнім днем строку виконання обов`язку Селянського фермерського господарства «Обрій» з перерахування попередньої оплати за вказаною Специфікацією.

З наведеного вбачається порушення покупцем-Селянським фермерським господарством «Обрій» свого грошового зобов`язанні із здійснення попередньої оплати товару за Специфікацією № 9 на суму 317999,95 грн., прострочення якого почалось з 10.02.22.

Посилання суду першої інстанції в обґрунтування висновку про відмову в зустрічному позові на те, що матеріалами справи підтверджуються факт неналежного виконання ТОВ "Агрозахист Харків" умов договору поставки від 28.10.2021№ 52/22 в частині поставки СФГ "Обрій" оплаченого товару на суму 10144251,18 грн. згідно із Специфікаціями № № 1, 2, 5, 7, 8, у зв`язку з чим СФГ "Обрій" не було здійснено оплату Специфікації № 9 за Договором через недобросовісні та протиправні дії ТОВ "Агрозахист Харків", суперечать матеріалам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства .

Як було зазначено вище, ТОВ "Агрозахист Харків" не було порушено зобов`язань з поставки попередньо оплаченого товару СФГ "Обрій", у зв`язку з відсутністю в Договорі умов щодо строків виконання відповідних зобов`язань та відсутністю вимог покупця в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України щодо здійснення відповідної поставки.

До того ж, зобов`язання ТОВ "Агрозахист Харків" з поставки партій товару за Специфікаціями № № 1, 2, 5, 7, 8 не є зустірчним зобов`язанням щодо зобов`язання СФГ "Обрій» здійснити попередню оплату за іншою партією товару, визначеною Специфікацією № 9, в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, а в разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, другій стороні надано право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо безпідставності посилання суду першої інстанції в обгрутування відмови в зустрічному позові на відсутність доказів повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" в порядку п. 5.4. Договору Селянського фермерського господарства «Обрій» про готовність здійснення поставки замовленого товару за Специфікацією № 9 до договору поставки від 28.10.2021 № 52/22, оскільки відповідний обов`язок Товариства, виходячи із суті зобов`язань за спірним Договором, які передбачають попередню оплату товару, строк поставки якого не встановлено, виникає лише після належного виконання Селянським фермерським господарством «Обрій» своїх зобов`язань з попередньої оплати товару за Специфікацією № 9 та направлення вимоги про його поставку в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

При цьому колегія суддів також враховує наступне.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.23 у справі №927/211/22 висловлено наступні висновки про застосування норм матеріального права у подібних з даною справою правовідносинах щодо здійсненого в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 тлумачення положень статті 538 Цивільного кодексу України, згідно з яким, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду таке тлумачення приписів ч.3 ст.538 ЦК України є помилковим, оскільки ця норма спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.

Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

Верховний Суд вважає, що таке тлумачення приписів ст.538 ЦК України по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.

Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання. Втім, керуючись вказаним висновком Верховного Суду, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку). Надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника).

Відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого Цивільним Кодексом України, наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків.

Більше того, така правова позиція Верховного Суду по суті змушує продавця, зацікавленого у виконанні договору, на власний ризик здійснити виконання (поставку товару) без отримання попередньої оплати, що суперечить приписам частин 3, 4 ст.538, частинам 3, 4 ст. 292 ЦК України та умовам договору.

У ст.620 ЦК України передбачені правові наслідки невиконання обов`язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ч.1 ст.620 ЦК України).

Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК України щодо договору купівлі-продажу.

Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.

Інше тлумачення ст.538 ЦК України нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов`язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.

У ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч.7).

Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).

Договір купівлі-продажу завжди є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.

Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.

З огляду на зазначене, Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст.538 ЦК України, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця.

При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

Натомість у спірних правовідносинах не вбачається невиконання продавцем (постачальником) -Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» своїх зобов`язань за Договором, які унеможливлюють (є необхідною умовою) виконання Селянським фермерським господарством «Обрій» свого грошового зобов`язання із перерахування попередньої оплати.

Як зазначено вище, зобов`язання ТОВ "Агрозахист Харків" з поставки партій товару за Специфікаціями № № 1, 2, 5, 7, 8 не є зустірчним зобов`язанням щодо зобов`язання СФГ "Обрій» здійснити попередню оплату за іншою партією товару, визначеною Специфікацією № 9 в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України та постачальником не було порушено умов щодо здійснення поставки товару за вказаними Специфікаціями та Специфікацією № 9 через невстановлення умовами договору строків поставки та відсутність вимог покупця з поставки відповідного товару в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Разом з цим суд першої інстанції безпідставно послався в обгрутування відмови в зустрічному позові на відсутність доказів повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" в порядку п. 5.4. Договору Селянського фермерського господарства «Обрій» про готовність здійснення поставки замовленого товару за Специфікацією № 9 до договору поставки від 28.10.2021№ 52/22, оскільки відповідний обов`язок Товариства, виходячи із суті зобов`язань за спірним Договором, які передбачають попередню оплату товару, строк поставки якого не встановлено, виникає лише після належного виконання Селянським фермерським господарством «Обрій» своїх зобов`язань з попередньої оплати товару за Специфікацією № 9 та направлення вимоги про його поставки в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Також необгрунтованими є доводи СФГ "Обрій" щодо нездійснення попередньої оплати за Специфікацією № 9 у зв`язку з невиставленням ТОВ "Агрозахист Харків" рахунку -фактури на вказану суму передплати, з огляду на те, що пунктом 4.8 Договору передбачено, що виставлення рахунку є необов`язковим, але покупець має право, в строки, визначені для оплати товару запросити у постачальника рахунок на оплату, в якому визначена сума оплати в національній валюті, в той час як у матеріалах справи відсутні докази звернення СФГ "Обрій" до ТОВ "Агрозахист Харків" із запитом щодо висталвенння рахунку на сплату попередньої оплати за Специфікацією № 9.

До того ж, рахунок на сплату є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти (має інформаційний характер), а положення договору щодо його виставлення не є встановленням строку чи терміну виконання зобов`язання зі сплати попередньої оплати, який у Специфікації № 9 до Договору чітко визначений, а також не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, з якою пов`язано виникнення прав та обов`язків за Договором, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Також невиставлення рахунку не може свідчити про прострочення кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, враховуючи зазначення в Договорі банківського рахунку постачальника, на який здійснюється оплата товару, та в Специфікації № 9 - суми передплати в національній валюті.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення основного боргу із попередньої оплати за Специфікацією № 9 в сумі 317999,95 грн. суперечить чинному законодавству.

Щодо вимог зустрічного позову в частині нарахованих на основний борг із попередньої оплати за Специфікацією № 9 в сумі 317999,95 грн. пені та відсотків річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище, пунктом 9.8. Договору встановлена відповідальність за порушення покупцем, зокрема, строку перерахування попередньої оплати, у вигляді пені за час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання збов`язання, за кожен день прострочення.

З огляду на те, що як зазначено вище, прострочення СФГ «Обрій» у виконанні свого грошового зобов`язання із здійснення попередньої оплати товару в сумі 317 999,95 за Специфікацією № 9 почалося з 10.02.22, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро захист Харків» на підставі п. 9.8 Договору у відповідності до наведених норм та умов Договору нараховано до стягнення пеню на суму попередньої оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення з 10.02.22 по 22.01.23, за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 9.8 Договору у відповідності до положень ст. 625 Цивільного кодексу України сторони погодили розмір річних - 20 (двадцять) процентів від простроченої суми.

Відповідно до вказаного пункту договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» нараховано до стягнення 20% річних за період прострочення з 10.02.22 по 22.01.23

Разом з тим за частиною третьоюстатті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених обставин справи, за змістом укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі (20%) від несплаченої загальної вартості послуг є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зважаючи на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві в постанові від 20.11.20 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» та інших осіб збитків внаслідок допущеного Селянським фермерським господарством «Обрій» порушення грошового зобов`язання у спірних правовідносинах з перерахування попередньої оплати за Специфікацією № 9 в сумі 317999,95 грн., в той час як загальний розмір заявлених у зустрічному позові» до стягнення пені та річних -182087,64 грн.становить 57,26 % від основного боргу із перерахування суми передплати в розмірі 100% вартості товару.

Крім цього, в судовому засіданні представник Селянського фермерського господарства «Обрій» наголосив, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації та до кінця вересня 2022 року господарство із місцезнаходженням в с.Малі Проходи Харківського району Харківської області знаходилось в зоні тимчасової окупації, що мало негативні майнові наслідки для його господарської діяльності. Обставини знаходження зазначеної території у вказаний період в зоні тимчасової окупації є загальновідомими.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи наведені норми та обставини щодо надмірного розміру заявлених у зустрічному позові до стягнення розміру пені та процентів річних стосовно суми основного боргу, відсутність доказів наявності у ТОВ «Агрозахист Харків» та інших осіб збитків внаслідок допущеного СФГ «Обрій» порушення грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, знаходження СФГ «Обрій» з початку повномасштабного вторгнення російської федерації та до кінця вересня 2022 року в зоні тимчасової окупації, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим та розумним є зменшення розміру пені до 10%, а розміру процентів річних -до 3%.

З урахуванням наведеного, враховуючи при цьому часткову відмову в зустрічному позові з інших підстав, ніж ті на які послався суд першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі, як прийняте при неправильному застосуванням норм матеріального права, із ухваленням нового судового рішення про відмову в первісному позові та часткове задоволення зустрічного позову в частині вимог про стягнення 317999,95 грн. передплати, 9069,53 грн. відсотків річних, та 12162,40 грн. пені і відмову в інший частині зустрічного позову.

Оскільки первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом покладаються на останнього.

Враховуючи, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки та відсотків річних покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки та відсотків річних ( аналогічна правова позиція викладена,зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 ), в той час як апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» не підлягає задоволенню лише в частині сум зустрічних позовних вимог, на які судом апеляційної інстанції зменшено пеню та відсотки річних, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на СФГ «Обрій» повністю.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.23 у справі № 922/2694/22 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні первісного позову Селянського Фермерського господарства "Обрій" відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Обрій" (62330, Харківська область, Харківський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 30957361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10, код ЄДРПОУ 37875888) передоплату за поставку товару у розмірі 317999,95 грн., відсотків річних у розмірі 9069,53 грн., пеню у розмірі 12162,40 грн., витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову в сумі 7501,32 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 274177,12 грн.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.10.23

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль