Номер провадження: 11-кп/813/1650/23

Справа № 521/8425/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05.06.2023 року в кримінальному провадженні №12023163470000186 від 12.03.2023 року, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Світлодолинське Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,

встановив:

Оскарженою ухвалою задоволено клопотання обвинуваченого та закрито кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, на підставі ст.48 КК України та п.1 ч.2 ст.284 КПК України, в зв`язку із зміною обстановки, оскільки особа перестала бути суспільно небезпечною.

Згідно оскарженої ухвали обвинуваченням встановлено, що  ОСОБА_7 , у 2019 році, більш точного часу не встановлено, на СТО «Авалон», яке знаходиться на вул. Дальницькій в м. Одесі, де обвинувачений працював робочим, випадково знайшов серед речей кастет, який виготовлений промисловим способом і відноситься до категорії контактної холодної зброї ударно-дробильної дії. З вказаного часу, даний кастет ОСОБА_7 почав носити при собі без отримання передбаченого законом дозволу.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.263 КК України, за кваліфікуючими ознаками – носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Не погоджуючись з ухвалою суду прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Прокурор стверджує, що судом безпідставно закрито кримінальне провадження на підставі ст.48 КК України та п.1 ч.2 ст.284 КПК України, оскільки не встановлені дані про зміну обстановки, а також того, що обвинувачений ОСОБА_7 перестав бути суспільно небезпечною особою.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, ухвала суду першої інстанції не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі – КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Тобто, обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статей 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права.

Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.

Законодавець передбачив у кримінальному процесуальному законі відповідні правові інститути, зокрема: оскарження прийнятих рішень, їх скасування та зміну, що у свою чергу, є гарантіями дотримання засади законності, оскільки дають змогу своєчасно виправити допущені порушення норм процесуального і матеріального права.

Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з`ясувати обставини кримінального провадження і постановити судове рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК, визнаються істотними та тягнуть за собою його зміну або скасування.

Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» вказав, що судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов`язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому нормами КПК України.

Зі змісту положень ст.48 КК України слідує те, що особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності, у зв`язку із зміною обстановки. Однак, для визначення того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка існувала обстановка під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпеки.

У даному кримінальному провадженні суд першої інстанції закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, на підставі ст.48 КК України та п.1 ч.2 ст.284 КПК України, в зв`язку із зміною обстановки, а саме оскільки особа перестала бути суспільно небезпечною.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції послався на врахування віку обвинуваченого, шлях проходження ним навчання та працевлаштування, труднощі в процесі його виховання в сім?ї, відсутність сімейних традицій, психологічні характеристики особистості обвинуваченого, а також вчинення останнім вперше кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів. Описавши дані характеризуючи особу обвинуваченого, місцевий суд зробив висновок, що для обвинуваченого ОСОБА_7 знахідка кастета є випадковістю, оскільки кастет він придбав без конкретної мети його використання та навіть забув про нього.

Суд першої інстанції також послався на те, що випадкова ситуація із знахідкою обвинуваченим кастету, не створює думку про обвинуваченого як про злочинця, оскільки він не є членом будь-якого угрупування, не знаходиться під пильною увагою поліції як особа схильна до вчинення правопорушень.

Пославшись на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 на даний час, після виявлення кримінального правопорушення, втратив суспільну небезпеку як особистість, а сам зміст правопорушення на фоні особистості його як людини вказують на втрату суспільної небезпеки, що на думку суду є достатньою підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу, що положення ст.48 КК України передбачають дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, а саме коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

При цьому, під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв`язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.

Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв`язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.

У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв`язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.

З оскарженої ухвали вбачається, що суд першої інстанції фактично врахував та детально проаналізував обставини, які передували вчиненню обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема його дитинство, виховання, психологічний розвиток як особистості, працевлаштування, обставини скоєного злочину, характеристику обвинуваченого, його відношення до протиправних дій, відсутність попередніх притягнень до кримінальної відповідальності.

Проте, місцевий суд не зробив комплексного аналізу обстановки життєдіяльності обвинуваченого ОСОБА_7  саме після вчинення ним злочину та не навів належного обґрунтування свого висновку про те, яким чином та які саме обставини життя обвинуваченого після вчинення ним кримінального правопорушення, позитивно вплинули на його поведінку та уклад життя, що свідчить про те, що він перестав бути суспільно небезпечною особою.

Колегією суддів встановлено, що мотивувальна частина оскарженої ухвали не містить належного обґрунтування того, що обвинувачений ОСОБА_7 та обстановка навколо нього зазнали таких змін, що робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного злочину, а також стосовно того, що вчинене ним діяння вже не є суспільно небезпечним та останній перестав бути суспільно небезпечною особою.

Вказаний висновок колегії суддів узгоджуються із висновками касаційного суду, викладеними в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року (справа №161/1390/19), від 26.02.2019 року (справа №264/5497/17).

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що в поясненнях апеляційному суду обвинувачений ОСОБА_7 повідомив суду, що після скоєння ним кримінального правопорушення, на його особисту думку, обстановка змінилася лише в тому, що він перестав носити кастет, усвідомив протиправних характер таких дій та висловився про недопущення таких в майбутньому. Інших доводів та доказів стосовно того, що життя обвинуваченого зазнало будь-яких змін після вчинення злочину, обвинувачений суду не повідомив.

Вести мову про те, що вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність також не можливо.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в розумінні ст.48 КК України, того факту, що обвинувачений усвідомив протиправність інкримінованих йому дій та більше не має наміру повторювати їх, вочевидь недостатньо для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом допущено неправильне тлумачення положень ст. 48 КК України, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, що відповідно до ст.409 КПК є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Крім того, колегією суддів було встановлено інші порушення, допущені судом першої інстанції.

Так, з обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_7 , приблизно у 2022 році, при невстановлених обставинах, перебуваючи у невстановленому місці, придбав кастет, виготовлений промисловим способом, який відноситься до категорії контактної зброї ударно-дробильної дії, який з цього часу розпочав носити з собою без отримання передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 11.03.2023 року, ОСОБА_7 , виходячи з квартири за адресою: АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, достовірно знаючи, що не має передбаченого законом права на носіння холодної зброї, без законних підстав, а також без отримання дозволу обов`язковість якого регламентовано п.п. 2, 4, 9, 10 Положення про дозвільну систему, затвердженою постановою КМУ від 12.10.1992 року №576 та Главами 2, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 року №622, взяв із собою кастет та носив холодну зброю без передбаченого законом дозволу, після чого поклав його у бардачок автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким він користується, де продовжив його подальше зберігання.

Надалі 11.03.2023 року, приблизно о 23:45 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, біля будинку за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, буд.6, працівники БПОП ГУНП в Одеській області, в складі наряду СКІФ-704, під час патрулювання території Малиновського району м. Одеси, зупинили автомобіль «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , у якого при проведенні перевірки згідно ст..34 Закону України «Про Національну поліції» було виявлено кастет, після чого викликано слідчо-оперативну групу СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

В подальшому, 12.03.2023 року, в період час у з 00:12 год. до 00:16 год., в ході огляду місця події, а саме ділянки місцевості за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, біля будинку №6, в присутності понятих, у ОСОБА_7 вилучено вказаний кастет, виготовлений промисловим способом, який згідно висновку експерта відноситься до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії.

Натомість, в оскарженій ухвалі, суд першої інстанції зазначив, що обвинуваченням встановлено, що  ОСОБА_7 , у 2019 році, більш точного часу не встановлено, на СТО «Авалон», яке знаходиться на вул. Дальницькій в м. Одесі, де обвинувачений працював робочим, випадково знайшов серед речей кастет, який виготовлений промисловим способом і відноситься до категорії контактної холодної зброї ударно-дробильної дії. З вказаного часу, даний кастет ОСОБА_7 почав носити при собі без отримання передбаченого законом дозволу.

Тобто слід констатувати, що в ухвалі місцевий суд послався на встановлення органом досудового розслідування певних обставин кримінального правопорушення, однак фактично в мотивувальній частині ухвали, без будь-якого обґрунтування, зазначив зовсім інше формулювання обвинувачення, яке відрізняється від викладеного в обвинувальному акті, зокрема щодо дати, місця та обставин набуття забороненого предмету - кастету.

При цьому, на думку колегії суддів, повідомлення обвинуваченим місцевому суду іншої версії обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, яка вочевидь відрізняється від встановлених обставин на стадії досудового розслідування, які були повідомлені органу досудового розслідування самим обвинуваченим, може свідчити про те, що одна з вказаних версії події кримінального правопорушення є неправдивою, що в свою чергу, викликає обґрунтовані сумніви стосовно сумлінності позиції особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Наведені вище обставини свідчать про те, що судовий розгляд у суді першої інстанції відбувся з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що, в свою чергу, вплинуло на законність оскарженої ухвали суду.

Частиною 1 статті 412 КПК встановлено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування ухвали та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду, суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК та прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст.ст. 2, 7 КПК.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 – задовольнити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05.06.2023 року, якою закрито кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, на підставі ст.48 КК України та п.1 ч.2 ст.284 КПК України, в зв`язку із зміною обстановки, а саме оскільки особа перестала бути суспільно небезпечною – скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження №12023163470000186 від 12.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні  кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, в суді першої інстанції, в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3   ОСОБА_4