Галицький районний суд м.Львова

2 м. м. Львів Львівська область Україна 79018

Справа № 1-201/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2011м. м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого - судді Юрківа О.Р.

при секретарі Чорненькій К.М.

з участю прокурора Сеніва О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ,-

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, безпартійного, одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4 на АДРЕСА_1, раніше не судженого,

за ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.1, 190 ч.2 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

підсудний ОСОБА_1, шляхом обману та зловживанням довірою незаконно заволодів майном ОСОБА_2, а саме: в кінці грудня 2009 року ОСОБА_1, отримавши від ОСОБА_2 зарплатну картку “Експрес Банк” та кредитну картку “ПриватБанк”на прохання останньої зняв із зарплатної картки “Експрес Банк”кошти в сумі 300,00 грн., після чого зарплатну картку “Експрес Банк”разом із вказаними коштами віддав ОСОБА_2 а кредитну картку “ПриватБанк”залишив собі. Реалізуючи свій злочинний умисел та знаючи пін-код до вказаної кредитної картки, 25.12.2009 року зняв кошти в сумі 210,00 грн. на вул. Городоцькій, 131 у м. Львові; 27.12.2009 року зняв кошти в сумі 500,00 грн. в банкоматі “АТМ”№3015, що на вул. Коперніка, 14 у м. Львові; 27.12.2009 року зняв кошти в сумі 500,00 грн. в банкоматі “АТМ”№3015, що на вул. Коперніка, 14 у м. Львові; 27.12.2009 року зняв кошти в сумі 500,00 грн. в банкоматі “АТМ”№8083; 29.12.2009 року зняв кошти в сумі 200,00 грн. на вул. Шевченка, 358 у м. Львові; 29.12.2009 року зняв кошти в сумі 200,00 грн. на вул. Шевченка, 358 у м. Львові; 02.01.2010 року зняв кошти в сумі 30,00 грн. в банкоматі №2781 на пр. Свободи, 49 у м. Львові. Після чого ОСОБА_1 перебуваючи у ОСОБА_2 на вул. Шевченка, 406/34 у м. Львові непомітно поклав кредитну картку “ПриватБанк”в її гаманець, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 2 069,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку майна ОСОБА_2, а саме: ОСОБА_1 15-16 січня 2010 року, провівши ОСОБА_2 на маршрутне таксі вернувся до останньої додому на вул. Шевченка, 406/34 у м. Львові, де зайшов в її кімнату та таємно викрав золотий перстень 585 проби вагою 5 грам вартістю 2 000,00 грн., золотий браслет 585 проби вагою 10 грам вартістю 4 000,00 грн., золотий ланцюжок 585 проби вагою 10 грам вартістю 4 000,00 грн. та золоту підвіску 585 проби вагою 5 грам вартістю 2 000,00 грн. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном з місця злочину зник, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 12 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1, шляхом обману та зловживанням довірою незаконно заволодів майном ОСОБА_3, а саме, в липні 2010 року ОСОБА_1 перебуваючи біля будинку №34, на вул. Єфримова у м. Львові знаючи те, що ОСОБА_3 хоче придбати ноутбук фірми “АSUS”K40, в нього виник умисел заволодіти його грошовими коштами. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 увійшов в довіру ОСОБА_3 повідомивши йому, що може допомогти у купівлі ноутбука, однак потрібно заплатити завдаток в сумі 2 000,00 грн. Після чого ОСОБА_1, заздалегідь знаючи, що він не має наміру допомогти ОСОБА_3 у купівлі ноутбука, отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 2 000,00 грн. В подальшому ОСОБА_1 отримані кошти від ОСОБА_3 потратив на власні потреби. Обіцянку не виконав, чим своїми діями спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_3 на суму 2 000,00 гривень.

Крім того, ОСОБА_1, шляхом обману та зловживанням довірою незаконно заволодів майном ОСОБА_4, а саме: 17.09.2010 року о 01.00 год. ОСОБА_1 перебуваючи в інтернет кафе “Медея”, що на пл. Галицькій, 7 у м. Львові познайомився з адміністратором Шемберко Р.В. та під час розмови з останнім дізнався про те, що він хоче придбати ноутбук фірми “АSUS”K40, та в нього виник умисел заволодіти його коштами. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 увійшов в довіру ОСОБА_4 повідомив йому, що може допомогти у купівлі ноутбука, однак потрібно заплатити завдаток в сумі 200,00 грн. Після чого ОСОБА_1, заздалегідь знаючи, що він не має наміру допомогти ОСОБА_4, отримав від останнього 200,00 грн., однак обіцянку не виконав, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_4 на суму 200,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1, шляхом обману та зловживанням довірою незаконно заволодів майном ОСОБА_4, а саме: 17.09.2010 року о 01.00 годин ОСОБА_1 перебуваючи в інтернет кафе “Медея”, що на пл. Галицькій, 7 у м. Львові під час розмови із адміністратором Шемберко Р.В. дізнався про те, що він хоче продати вживаний ноутбук фірми “SAMSUNG”R-20 за суму 1 800,00 грн., та в нього виник умисел заволодіти його грошовими коштами. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 увійшов в довіру ОСОБА_4 повідомивши останньому, що може допомогти у продажі ноутбука, однак потрібно йому віддати ноутбук разом із документами. Цього ж дня приблизно о 18.00 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що є клієнт на купівлю ноутбука. Зустрівшись, ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 ноутбук фірми “SAMSUNG”R-20 із зарядним пристроєм та документами. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 заздалегідь знаючи, що не поверне ноутбук ОСОБА_4, сказавши, що продасть, однак вказаний ноутбук продав за 1 500,00 грн. та кошти витратив на власні потреби.

Крім того, ОСОБА_1, шляхом обману та зловживанням довірою незаконно заволодів майном ОСОБА_6 в сумі 1 000,00 грн., а саме: в листопаді 2010 року ОСОБА_1 проїжджаючи в автомобілі разом з ОСОБА_6, під час розмови з останнім, дізнався про те, що він хоче придбати ноутбук фірми “АSUS”М50 за 2 000,00 грн. та в нього виник умисел заволодіти його грошовими коштами. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 увійшов в довіру ОСОБА_6 повідомивши йому, що може допомогти у купівлі ноутбука, однак потрібно заплатити 1 000,00 грн. Після чого ОСОБА_1, заздалегідь знаючи, що він не має наміру допомогти ОСОБА_6 у купівлі ноутбука, отримавши від останнього гроші в сумі 1 000,00 грн. В подальшому ОСОБА_1 отримані кошти від ОСОБА_6 потратив на власні потреби. Обіцянку не виконав, спричинивши матеріальну шкоду на суму 1 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1, шляхом обману та зловживанням довірою незаконно заволодів майном ОСОБА_7 в сумі 5 569,00 грн., а саме: 28.02.2011 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_7 з проханням виготовити на свою фамілію кредитну картку “ПриватБанк”, оскільки йому потрібно віддати борг, а на протязі трьох днів йому повинні нарахувати кошти на його картку, якими в свою чергу він погасить зняті ним кошти із кредитки. На його прохання ОСОБА_7 погодилась та цього ж дня у відділенні “ПриватБанк”, яке розташоване в приміщенні “Нового Цуму”у м. Львові, ОСОБА_7 виготовила кредитну картку та передала її ОСОБА_1 Реалізовуючи свій злочинний умисел, не маючи наміру віддати кошти та знаючи пін-код до вказаної кредитної картки, ОСОБА_1 28.02.2011 року зняв кошти в сумі 2 000грн. в банкоматі на вул. Замарстинівська, 49 у м. Львові; 28.02.2011 року зняв кошти в сумі 2 000,00 грн. в банкоматі на вул. Сагайдачного, 16 у м. Трускавець Львівської області; 01.03.2011 року зняв кошти в сумі 1 000,00грн. в банкоматі на вул. Кн. Ольги, 106 у. м. Львові; 02.03.2011 року зняв кошти в сумі 300,00 грн. в банкоматі на вул. Науковій у м. Львові; 03.03.2011 року зняв кошти в сумі 50,00 грн. в банкоматі на вул. Сяйво, 13 у м. Львові. В подальшому ОСОБА_1 зняті кошти потратив на власні потреби. Обіцянку не виконав, чим своїми діями спричинив матеріальну шкоду на суму 5 569,00 грн.

Підсудний ОСОБА_1, у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що в кінці грудня 2009 року познайомився в автопоїзді Сихів-Підзамче із ОСОБА_2, яка на той час працювала провідником у вказаному автопоїзді. Після того часу з нею почали зустрічатись. Під час зустрічей він обманював її тим, що працює в МРЕВ ДАІ програмістом, а насправді на той час ніде не працював. Час від часу він залишався ночувати у квартирі ОСОБА_2, яку вона орендує на вул. Шевченка, 406/34 у м. Львові. Наприкінці грудня 2009 року він разом із ОСОБА_2 остання попросила, щоб він зняв кошти в сумі 300,00 грн., після чого потерпіла дала свою зарплатну картку “Експрес-Банк”з якої він зняв вказану суму та віддав картку разом із грошима. Точно скільки він раз знімав гроші з кредитки та в яких сумах пригадати не може. 10-11 січня 2010 року, разом із ОСОБА_2 поїхали на залізно дорожній вокзал де він її посадив на маршрутне таксі Львів-Самбір. Після чого поїхав з вокзалу до неї додому за своєю сумкою в якій був його ноутбук. Приїхавши туди двері йому відчинила співмешканка ОСОБА_2, після чого він зайшов в квартиру на забрав сумку. З квартири дорогоцінних металів не викрадав. Ланцюжок із медальйончиком, перстень з металу жовтого кольору та золотий браслет ОСОБА_2 віддала йому сама в готелі “17-й кілометр”. Дані вироби він пізніше продав на вул. Дорошенка у м. Львові.

Крім того, відвідуючи інтернет клуб “Медея”, що на вул. Галицька, 7 у м. Львові, познайомився із адміністратором - Шемберком Р.В. В другій половині вересня 2010 року розмовляючи із ОСОБА_4, запропонував останньому придбати новий ноутбук фірми “АSUS”K40. Потерпілий ОСОБА_4 погодився на його пропозицію та умовою завдатком була сума 200,00 грн. Під час розмови з потерпілим ОСОБА_4 останній повідомив, що хоче знайти клієнта на його вживаний ноутбук марки “SAMSUNG”R-20 за суму 1 500,00 грн., після чого він повідомив, що знайде клієнта та перетелефонує. Точно подій пригадати не може, але потерпілий ОСОБА_4 віддав свій ноутбук із зарядним пристроєм та документами, після чого поїхав в більярдний клуб та продав його за 1 500,00 грн.

Крім того в жовтні 2010 року, він познайомився із водієм таксі - ОСОБА_6 В грудні 2010 року потерпілий ОСОБА_6Я, поцікавився в підсудного, чи зможе останній, продати ноутбук по дешевій ціні. Він запропонував потерпілому ноутбук марки “ОСОБА_2 М51”за ціною 2000,00 грн. Однак домовились, про те що потерпілий ОСОБА_6 заплатить 1000 грн., а останній скасує йому борг в сумі 1000,00 грн. Свою обіцянку не виконав

Крім того, в кінці січня 2011 року в інтернет сайті на сторінці знайомств, він познайомився із потерпілою ОСОБА_7 після чого вони почали зустрічатись як наслідок він переїхав жити до неї додому. 28.02.2011 року він попросив потерпілу ОСОБА_7 щоб остання виготовила кредитну картку та дала йому, для того щоб віддати борг. Цього ж дня вони зустрілись в “Новому цумі”де в відділенні “ПриватБанк”виготовили кредитку. Після цього вони розійшлись та він поїхав у м. Трускавець де мав зустрітись з людиною та віддати борг. В м. Трускавець він зняв 2000,00 грн., отриманих коштів виявилось не достатньо після чого він здійснив конференц зв’язок між працівником банку та потерпілою ОСОБА_7, в результаті чого потерпіла дала згоду на підвищення ліміту добового кредиту.

Крім того, на початку липня 2010 року він через свою знайому на ім”я ОСОБА_2 познайомився з ОСОБА_3, псля чого з ним почав підтримувати дружні стосунки. Під час їхнього знайомства він розповів, що займається ноутбуками та через тиждень зателефонував потерпілому ОСОБА_3 повідомивши, що для продажу появився ноутбук. Після чого він поїхав до ОСОБА_3 та отримав кошти в сумі 2 000,00 грн. В подальшому він уникав зустрічей з потерпілим ОСОБА_3, а кошти потратив на власні потреби.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, його винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів повністю доводиться зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_6, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те, що в листопаді 2010 року, ОСОБА_1 подзвонив до нього на мобільний телефон та попросив відвести його в межах м. Львова. Звідки та куди він віз його, згадати не може. Під час їзди ОСОБА_1 говорив по мобільному телефону. Із його розмови, потерпілий ОСОБА_6 зрозумів, що він має змогу продати по дешевій ціні ноутбуки. ОСОБА_6 це зацікавило та він запитав ОСОБА_1 по якій ціні він може продати ноутбук, на що підсудний ОСОБА_1 сказав, що продає нові ноутбуки фірми “ОСОБА_2 М50”по ціні 2000,00 грн. ОСОБА_6 запропонував підсудному ОСОБА_8, що доплатить йому 1000 грн., а він дасть йому ноутбук та вже не буде повертати боргу в сумі 1000,00 грн., за те що потерпілий ОСОБА_6 перевіз підсудого із м. Рівне до м. Львова. ОСОБА_1 погодився, в той же вечір поїхав до нього додому, де він взяв 1000 грн., які віддав ОСОБА_1 Після цього, ОСОБА_6 домовився із підсудним, що повідомить, коли можна забрати ноутбук. Після цього, ОСОБА_8 сказав підїхати в цей же день о 22.00 год. на пр. Шевченка у м. Львові, де його буде чекати людина, яка віддасть ноутбук. Коли ОСОБА_6 в 22.00 год. нікого не зустрів на пр. Шевченка, то зрозумів що це обман /а.с.71-73/.

Показами потерпілої ОСОБА_2, в судовому засіданні про те, що прописана Львівська обл., Старосамбірський р-н. с. Грозове. На даний час знімає квартиру на вул. Шевченка, 406/34 у м. Львові разом із своєю подругою ОСОБА_9 Працюює провідником пасажирських перевезень на “Львівській залізниці”приблизно три роки. Точної дати пригадати не може, але це було в грудні 2009 року потерпіла познайомилась із ОСОБА_1, познайомились вони наступним чином, вона була на роботі а ОСОБА_1 їхав пасажиром на “рейковому автобусі”Підзамче-Сихів. Таким чином вони познайомились та обмінялись мобільними номерами. На наступний день після знайомства ОСОБА_8 їй сам зателефонував на та вони домовились про зустріч. Під час зустрічі він розповів, що працює в МРЕВ ДАІ програмістом, розповідав, що проживає із матір’ю на АДРЕСА_2. Після того часу вони час від часу зустрічались, проводили разом час та періодично ОСОБА_1 залишався в неї в дома ночувати. В кінці грудня 2009 року потерпіла разом із ОСОБА_1 попросила підсудного зняти із зарплатної карточки “Експрес-Банк” гроші в сумі 300,00 грн., також вона йому дала свою кредитну карточку “ПриватБанк”щоб він зняв дані гроші у разі того, якщо гроші на зарплатній карточці закінчились, як наслідок підсудному ОСОБА_1 продиктувала пін-коди банківських карточок. Після чого ОСОБА_1 зняв 300,00 грн., віддав дані кошти та зарплатну картку “Експрес-Банк”, а кредитну картку “ПриватБанк”не повернув. На початку січня 2010 року в потерпілої ОСОБА_10 виникла потреба зняти гроші з кредитної карточки “ПриватБанк”, після чого направилась в банкомат де помітила, що з рахунку зникли кошти. В даний момент вона почала підозрювати підсуного ОСОБА_1, оскільки тільки він знав пін-код. Зателефонувши йому на мобільний номер, запитала де гроші із кредитної картки, на що він відповів, що кошти він зняв, але зараз зателефонує до свого колеги, який працює в “ПриватБанк” та через два дні кошти вернуться. 10-11 січня 2010 року потерпіла ОСОБА_10 повернулась у м. Львів та пішла знову до банкомату де помітила, що кошти не зараховано на кредитку, після чого знову зателефонувала підсудному та запитала його чому кошти не повернуті, на що він відповів, що такого бути не може та він вияснить в чому проблема. Приблизно через 10хв. він зателефонував та повідомив, що в банку звіти тому кошти не нарахувались, але до двох днів кошти надійдуть. 26.01.2010 року потерпіла ОСОБА_2 приїхала на квартиру де в своїй кімнаті почала розкладати речі під час чого в шкатулці виявила відсутність своїх золотих виробів, а саме: золотого персня 585 проби вагою 5 грам вартістю 2 000,00 грн., золотий браслет 585 проби вагою 10 грам вартістю 4 000,00 грн., золотий ланцюжок 585 проби вагою 10 грам вартістю 4 000,00 грн. та золоту підвіску 585 проби вагою 5 грам вартістю 2 000,00 грн., після чого одразу запитала свою співмешканку ОСОБА_9 чи вона не брала вищевказаних золотих виробів. На що остання відповіла, що не брала, але повідомила, що приблизно через пів години як вона разом з підсудним ОСОБА_1 вийшли з дому та він її поважав на маршрутне таксі, підсудний повернувся та сказав, що посадив забув особисті речі в кімнаті та хоче їх забрати. Після чого вона впустила його в квартиру де він зайшов у ОСОБА_2 кімнату, зачинив за собою двері та приблизно через 2хв. вийшов. Вислухавши ОСОБА_9 потерпіла одразу зателефонувала до підсудного ОСОБА_1 та запитала де вищевказані золоті вироби на що відповів, що продав їх невідомому мужчині за 9 000,00 грн. в центральній частині м. Львова .

Показами потерпілого ОСОБА_4, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те, що працює адміністратором в інтернет кафе „Медея”, що на пл. Галицькій, 7 у м. Львові їхнім постійним клієнтом, як йому надалі стало відомо являвся підсудний ОСОБА_1, він почав відвідувати вказаний заклад приблизно з початку вересня 2010 року. 17.09.2010 року о 01.00 год. під час перебування в кафе, між ними зав’язалась розмова, в результаті якої підсудний ОСОБА_1 запропонував придбати в нову модель ноутбука “АSUS”K40, оскільки він має друзів, які привозять такі ноутбуки за меншу ціну ніж у магазинах. Потерпілий погодився на пропозицію підсудного, проте останній повідомив що для того потрібно дати завдаток в сумі 200,00 грн. Підсудний ОСОБА_4 надав вказану суму. В подальшому в них завелась ще одна розмова про те, чи підсудний немає клієнта на вживаний ноутбук марки “SAMSUNG”R-20. Підсудний ОСОБА_1 подумав та повідомив, що має знайомого якому потрібно вживаний ноутбук. О 18.00год. цього дня на його мобільний телефон зателефонував підсудний ОСОБА_1 та повідомив, що клієнт погодився придбати вказаний ноутбук за 1800,00 грн., але повідомив, що спочатку необхідно перевірити пристрій в майстерні. Приблизно о 20.00год. підсудний ОСОБА_1, оглянувши вказаний ноутбук із зарядним пристроєм надав потерпілому в заставу свій паспорт громадянина України та повідомив, що під час покупки замовленого ноутбука віддасть кошти. Після чого із підсудним ОСОБА_1 не контактували та не бачились /а.с.58-59/.

Показами потерпілої ОСОБА_7, в судовому засіданні про те, що, що в кінці січня 2011 року, на сайті “Rambler”, а саме на сторінці знайомств познайомилась із підсудним ОСОБА_1, після чого вони почали переписуватись, зідзвонюватись оскільки обмінялись мобільними телефонами. 05.02.2011 року вони зустрілись та ближче познайомились, після чого приємно провели час у кафе. В подальшому вони почали більш тісніше спілкуватись та проводити час разом. 28.02.2011 року підсудний ОСОБА_1 попросив щоб потерпіла оформила на своє прізвище кредитну карточку у відділенні “ПриватБанк”, для того, щоб він віддав запозичені кошти. Цього ж дня із своїм паспортом громадянина України, направилась в “ПриватБанк”, та оформила кредитну карточку, після чого віддала підсудному. Близько 18.30год. цього вечора підсудний ОСОБА_1 зателефонував їй та повідомив, що потрібно дати згоду на підвищення ліміту по кредитній карті, оскільки йому не вистачає коштів. Під час розмови із представником банку потерпіла продиктувала свої паспортні дані та інше, після чого банк дав згоду на підвищення ліміту кредитної картки в сумі 2 000,00 грн.

Показами потерпілого ОСОБА_3 оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те, що на початку липня 2010 року, через свою знайому на ім”я ОСОБА_2 познайомився з підсудним ОСОБА_1, який розповідав, що може за помірну ціну продати ноутбук фірми „АSUS”. Його пропозиція зацікавила та приблизно через тиждень підсудний ОСОБА_1 зателефонував потерпілому та повідомив, що за 2 000,00 грн. можна придбати новий ноутбук. Після чого потерпілий передав підсудному ОСОБА_1 2 000,00 грн. Однак згодом, підсудний від зустрічей уникав та не повідомляв де обіцяний ноутбук /а.с.120-121/.

Показами свідка ОСОБА_11, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні ,який показав, що працює на посаді бармена в більярдному клубі „Ласвегас”, що на вул. Мазепи у м. Львові. У вересні 2010 року він познайомився з підсудним ОСОБА_1, оскільки він влаштувався охоронцем в вищевказаному більярдному клубі. Точної дати пригадати не може, але в другій половині вересня 2010 року підсудний приніс на роботу ноутбук марки “SAMSUNG”R-20 в корпусі чорного кольору та запропонував вказаний ноутбук придбати, точно пригадати за яку суму не може але приблизно 1300,00 грн. В цей момент його знайома на ім”я ОСОБА_12 почула розмову, звернулась до підсудного та домовилась придбати ноутбук /а.с.65-66/.

Показами свідка ОСОБА_12, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те, що у вересні місяці 2010 року в приміщенні більярдного клубу „Ласвегас” познайомилась із підсудним ОСОБА_1 Одного дня підсудний приніс у вище вказаний клуб ноутбук та пропонував працівникам даного закладу купити в нього ноутбук марки “Самсунг”. Даний ноутбук підсудний ОСОБА_1 оцінив у 1500,00 грн, На що свідок ОСОБА_12 погодилась та передала підсудному 1500,00 грн. /а.с.97-99/.

показами свідка ОСОБА_9, в судовому засіданні про те, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із потерпілою ОСОБА_2, дану квартиру орендують. В грудні 2009 року із підсудним ОСОБА_1 познайомилась через ОСОБА_2, яка представила його, своїм хлопцем. 15-16 січня 2010 року після обіду потерпіла ОСОБА_2 вирішила поїхати до батьків, після чого разом із підсудним ОСОБА_1 поїхали на залізно дорожній вокзал. Приблизно через 20 хв. підсудний повернувся та повідомив, що він забув особисті речі. Увійшовши у кімнату потерпілої ОСОБА_2, зачинив двері, через 2 хв. вийшов та попрощався. 26.01.2011 року о 18.00год. потерпіла ОСОБА_2 приїхала від батьків, та помітила відсутність золотих виробів /а.с.117-118/.

А також наступними доказами: заявами ОСОБА_4 від 08.03.2011 року. /а.с.16, 23/.

заявою ОСОБА_6 від 08.03.2011 року /а.с.25/.

заявою ОСОБА_7 від 09.03.2011 року /а.с.35-36/.

заявами ОСОБА_2 від 09.03.2011 року /а.с.42/.

заявою ОСОБА_3І від 11.03.2011 року /а.с.55/.

явками з повинною ОСОБА_1 /а.с.18, 20, 30, 53/.

протоколом вилучення від 07.03.2011 року /а.с.41/.

ставкою віч-на-віч між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 09.03.2011 року /а.с.62-64/.

ставкою віч-на-віч між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 від 09.03.2011 року /а.с.67-69/.

ставкою віч-на-віч між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 від 09.03.2011 року /а.с.77-79/.

ставкою віч-на-віч між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 від 10.03.2011 року /а.с.85-87/.

ставкою віч-на-віч між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09.03.2011 року /а.с.94-96/.

ставкою віч-на-віч між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 від 12.03.2011 року /а.с.115-116/.

ставкою віч-на-віч між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 16.03.2011 року /а.с.124-126/.

протоколом огляду та постановою про прилучення речових доказів до кримінальної справи від

Оцінюючи покази потерпілих та свідків, суд надає їм віри оскільки вони знаходяться у об’єктивному взаємозв’язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються іншими доказами.

Заперечення своєї вини підсудним у скоєнні злочину за ст.185 ч.2 КК України суд відхиляє, оскільки вони спростовуються об’єктивними доказами по справі, є способом захисту підсудного, які мають мету уникнути відповідальності за скоєне.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що факт скоєння злочинів та винність підсудного у вчиненні злочинних дій доведені повністю.

Дії підсудного слід кваліфікувати за ст.185 ч.2 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, за ст. 190 ч.1 КК України оскільки він заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за ст. 190 ч.2 КК України, оскільки він заволодів чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно.

Обираючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, іх наслідки, обставини, які пом'якшують покарання, особу підсудного, який вину у вчиненні злочину визнав частково, раніше не суджений, позитивно характеризуються за період перебування в ІТТ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, завдану шкоду не відшкодував, тому покарання підсудному слід обрати в межах санкцій статей за якими кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Принцип обрання остаточного покарання підсудному, відповідно до ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, слід призначити шляхом часткового складання призначеного покарання.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, враховуючи тяжкість злочинного діяння, особу підсудного, слід залишити тримання під вартою.

Строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_1 слід рахувати з моменту фактичного затримання та взяття під варту - 11.03.2011 року.

Речові докази слід залишити потерпілій ОСОБА_7 /а.с.136-139/.

Цивільний позов ОСОБА_7, виходячи із характеру та розміру душевних страждань, слід задовольнити частково.

Судові витрати слід покласти на підсудного.

Керуючись ст.ст. 321, 323-324 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.1, 190 ч.2 КК України та обрати покарання:

- за ст. 185 ч.2 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- за ст. 190 ч.1 КК України - 2 роки обмеження волі;

- за ст. 190 ч.2 КК України - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.70,72 КК України остаточно, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, обрати ОСОБА_1 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання та взяття під варту - 11.03.2011 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Речові докази /а.с.136-139/ - залишити потерпілій ОСОБА_7.

Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 5569,00 гривень матеріальної шкоди та 3000,00 гривень моральної шкоди, а всього 8569,00 гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженим у цей же термін, з моменту вручення копії вироку.

Суддя О.Р.Юрків.