ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2007 Справа № 34/54
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигеєва О.С.
при секретарі: Стуковенкової Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Некрасов О.С. (дов. б/н від 15.11.06 р.);
від відповідача: Берш В.В. (дов. б/н від 22.11.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Закритого акціонерного товариства “Українські комунальні системи” м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.06 року у справі № 34/54
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Українські комунальні системи” м.Дніпропетровськ
до Закритого акціонерного товариства “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” м.Дніпропетровськ
про визнання договору дійсним та визнання права власності
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 22.12.2006 р. у справі № 34/54, яке було підписано 29.12.06 р. і оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України (суддя С.А. Примак), задоволено заяву Закритого акціонерного товариства “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. у справі № 34/54 за нововиявленими обставинами.
Скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.05 р. у справі № 34/54.
Відмовлено Закритому акціонерному товариству “Українські комунальні системи” в задоволенні позову про визнання дійсним Інвестиційного договору № 1 від 04.02.2005 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством “Українські комунальні системи” та Закритим акціонерним товариством “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” .
Відмовлено у визнанні право власності на нежитлову будівлю адміністративно -побутового корпусу літ.”А-2”, загальною площею 303,3 кв.м, в тому числі підвал 75,6 кв. м, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 41-в, згідно з інвентаризаційною справою № 27821 за Закритим акціонерним товариством “Українські комунальні системи”.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Українські комунальні системи” на користь Закритого акціонерного товариства “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” 42 грн. 50 коп. –витрат по сплаті державного мита.
ЗАТ “Українські комунальні системи” не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, відмовити ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. у справі № 34/54 і залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. у справі № 34/54.
Оскаржуючи рішення, скаржник вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме ч.1 ст. 113 ГПК України, у відповідності до якої судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що заявнику була відома обставина, на яку він посилається як на нововиявлену обставину ще 28 лютого 2005 р. (день укладання ним додаткової угоди до інвестиційного договору № 1 від 04.02.2005 р.), а заява про перегляд первісного рішення господарського суду від 28.03.2005 р. подана лише у листопаді 2006 р., тобто після спливу двохмісячного строку для подання даної заяви.
Господарський суд, задовольняючи заяву ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” вважав, що документи, які надані заявником (відповідачем) в якості нововиявлених обставин містять відомості про нововиявлені обставини в розумінні вимог статті 112 ГПК України, а саме те, що нежитлова будівля адміністративно-побутового корпусу літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв. м, в тому числі підвал 75,6 кв.м, яка розташована за адресою: 49000 м.Дніпропетровськ, пр-т К.Маркса, 41-в на момент розгляду справи № 34/54 та прийняття рішення по даній справі від відповідача до позивача не передавалася по акту прийому-передачі від 04.02.2005 р., що підтверджується додатковою угодою № 1 до інвестиційного договору від 04.02.2005 р., в якої акт прийому-передачі від 04.02.2005 р. вважається набравши чинності тільки з 01.10.2005 р.
Існування укладання між позивачем та відповідачем додаткової угоди № 1 до інвестиційного договору від 04.02.2005 р., в якому акт прийому-передачі від 04.02.2005 р. вважається набравши чинності тільки з 01.10.2005 р., не був відомим фактом для суду при винесенні рішення по даній справі.
Господарський суд вказує у рішенні від 22.12.2006 р. по справі № 34/54, якщо б він знав про існування даної додаткової угоди, то у суду не було б підстав для винесення рішення по справі № 34/54 на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України, на підставі саме якої господарським судом 18.03.2005 р. було визнано дійсним інвестиційний договір № 1 від 04.02.2005 р. та визнано право власності на нежитлове приміщення по пр. К.Маркса, 41-в в м.Дніпропетровську.
У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим, та таким, що винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права України, а доводи скаржника необґрунтованими та протизаконними з наступних підстав.
Відповідач стверджує, що нежитлова будівля адміністративно-побутового корпусу літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв. м, в тому числі підвал 75,6 кв.м, розташована за адресою: 49000 м.Дніпропетровськ,пр. К.Маркса, 41-в, по сьогоднішній день знаходиться на балансі відповідача, що підтверджено матеріалами справи, а саме довідкою ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” про балансову належність основних заходів № 54 від 01.07.2006 р.
Відповідач посилається на ч.2 ст. 220 ЦК України, якою передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Діючим законодавством не передбачене нотаріальне посвідчення інвестиційного договору.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що жодна із сторін інвестиційного договору не виконала умов інвестиційного договору, а тому відповідач не повинен передавати позивачу спірного приміщення, а тому відсутні підстави у господарського суду визнавати інвестиційний договір № 1 від 04.02.2005 р. дійсним.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд”, як юридичній особі, не було відомо про наявність рішення господарського суду Дніпропетровської обл. по справі № 34/54 (2005), про що свідчить протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” від 8 липня 2006 р. Із цього документу вбачається, зокрема, що другим питанням порядку денного був “2. Звіт ревізійної комісії про проведену роботу за звітний період, висновок ревізійної комісії щодо річного звіту та балансу”. З цього питання доповідала голова ревізійної комісії Шаповалова Л.О., яка пояснила, що 04.02.05 р. був укладений інвестиційний договір з ЗАТ “Українські комунальні системи”, відповідно до умов якого ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” повинно було передати ЗАТ “Українські комунальні системи” право володіння, користування та розпорядження нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв. м., в тому числі підвал 75,6 кв.м, розташованого за адресою: 49000 м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 41-в. Згідно балансу ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” вартість приміщення складає 94 049,04 грн., що перевищує 27,6 % від вартості основних засобів Товариства.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Згідно зі ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
З заяви ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. у справі № 34/54 задоволено позов Закритого акціонерного товариства “Українські комунальні системи” до Відкритого акціонерного товариства “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” про визнання дійсним інвестиційного договору № 1 від 04.02.2005 р., укладеного між ЗАТ “Українські комунальні системи” та ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд”.
Визнано право власності на нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв. м, в тому числі підвал 75,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 41-в, згідно з інвентаризаційною справою № 27821.
Приймаючи вище вказане рішення, господарський суд виходив з того, що між сторонами у справі 04.02.2005 р. укладено інвестиційний договір № 1.
Згідно п.3.5 інвестиційного договору № 1 відповідач зобов’язався передати позивачу (інвестору) право володіння, користування та розпорядження об’єктом інвестицій у відповідності з цілями інвестування.
Відповідно до акту прийому-передачі від 04.02.05 р. відповідач передав інвестору об’єкт інвестування (нежитлове приміщення –будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв.м, в тому числі підвал 75,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект К.Маркса, 41-в, згідно інвентаризаційної справи № 27821).
В позовній заяві позивач зазначив, що, укладаючи вищевказану угоду, сторони домовились про її нотаріальне посвідчення, але при наданні позову не надав будь-яких доказів такої домовленості.
У відзиві на позовну заяву (а.с. 25 т.1), який підписаний головою правління ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” В.А. Капука, який не мав ні реєстраційного номеру ані дати, зазначено, що дійсно між сторонами було досягнуто домовленості про нотаріальне посвідчення інвестиційного договору № 1 від 31.01.2005 р., що на момент пред’явлення позивачем позову ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” оформити нотаріально інвестиційний договір не мало можливості і за таких обставин було визнано позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Голова правління ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” В.А. Капука у відзиві на позовну заяву також не надав будь-яких доказів , які б підтверджували яким чином, коли була досягнута між сторонами домовленість щодо нотаріального посвідчення інвестиційного договору № 1 від 31.01.2005 р.
У зв’язку з тим, що інвестиційний договір не був нотаріально посвідчений, господарський суд зробив висновок, що відповідач своїми діями у вигляді ухилення від нотаріального посвідчення, а саме інвестиційного договору № 1 від 04.02.2005 р., практично поставив під сумнів дійсність даного договору і право власності позивача на нежитлове приміщення будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв.м, в тому числі підвал 75,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 41-в.
Посилаючись на ч.1, ч.3 ст. 334 ЦК України, господарський суд визнав дійсним інвестиційний договір № 1 від 04.02.2005 р., укладений між ЗАТ “Українські комунальні системи” та ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” та визнав право власності на нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв.м, в тому числі підвал 75,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 41-в, згідно з інвентаризаційною справою № 27821 за ЗАТ “Українські комунальні системи”.
24.11.2006 р. ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” подало до господарського суду заяву про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. за нововиявленою обставиною.
Нововиявленою обставиною, що має істотне значення для справи і не могло бути відомо ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” заявник вважає те, що йому стало відомо про наявність рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. у справі № 34/54 (2005 р.) –20 листопада 2006 р. із листа ВАТ “Дніпроводбуд” від 20.11.06 р. № 309 (т.2 а.с.43) (засновника ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд”), яке надійшло на ім’я голови ліквідаційної комісії ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд”.
Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
В силу ч.2 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію, комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.
З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
В основу судового рішення було покладено посилання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву (який не мав ні реєстраційного номера, ані дати) про досягнення між підприємствами домовленості щодо нотаріального посвідчення інвестиційного договору № 1 від 04.02.2005 р. (а.с.25, т.1).
В інвестиційному договорі № 1 від 04.02.2005 р. відсутня умова про обов’язкове нотаріальне посвідчення договору.
Не містить такої умови і Закон України “Про інвестиційну діяльність” або інше законодавство, на підставі якого укладався інвестиційний договір № 1.
Оскільки інвестиційний договір укладався у письмовій формі, то зміни і доповнення до нього могли бути викладені тільки у письмовій формі, що також передбачено умовами п.1.3 договору.
З заяви ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що загальними зборами акціонерів ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” від 08.07.2006 р. було ухвалено рішення про ліквідацію ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” (до заяви додано протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” від 08.07.2006 р.) і призначена комісія з ліквідації відповідача.
Про наявність відзиву на позовну заяву і рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. у справі № 34/54 ліквідаційній комісії стало відомо 20.11.2006 р. із листа голови правління ВАТ “Дніпроводбуд” за № 309 (т.2, а.с. 43).
В цьому листі повідомлялося про наявність в провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська справи за позовом Палія С.М. до ВАТ “Дніпроводбуд” про визнання договору дійсним та визнання права власності на приміщення, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 41-в, а також за зустрічним позовом ВАТ “Дніпроводбуд” до Палія С.М. про визнання права власності на вказану нежитлову будівлю. Саме в цьому листі ВАТ “Дніпроводбуд” повідомили про те, що ЗАТ “Українські комунальні системи” надало до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська заяву про залучення до участі у цієї справі у якості третьої особи без самостійних вимог. В обґрунтування необхідності вступу у справі у якості третьої особи ЗАТ “Українські комунальні системи” посилається на наявність рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 34/54 (2005 рік).
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами у справі укладено інвестиційний договір № 1 від 04.02.2005 р.
Об’єктом інвестиції, згідно п.1.4 інвестиційного договору, є нежитлове приміщення –адміністративно-побутовий корпус літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв.м, в тому числі підвал 75,6 кв. м, розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,41-в.
Метою здійснення інвестицій за вказаним договором (п.2.2) є здійснення реконструкції об’єкту інвестиції.
Згідно з п.3.1 договору позивач (інвестор) прийняв на себе зобов’язання по організації фінансування робіт по реконструкції об’єкту інвестицій, які заключаються у залученні фінансових ресурсів підприємств і організацій України (резидентів), а також іноземних юридичних осіб (нерезидентів).
Відповідно до п.3.3 договору позивач (інвестор) прийняв на себе зобов’язання до 15.04.2005 р. здійснити інвестиції в ПІФ шляхом придбання інвестиційних сертифікатів ПІФ на загальну суму 1 000 000 грн., а також додатково залучити на придбання інвестиційних сертифікатів ПІФ грошові кошти юридичних осіб у розмірі не менше 2000000 грн. У разі якщо ці кошти не будуть залучені, інвестор зобов’язався самостійно, за свій рахунок, придбати інвестиційні сертифікати ПІФ на вказану суму.
Згідно з пунктом 3.5 договору сторони домовилися, що підприємство передає інвестору право володіння, користування і розпорядження об’єктом інвестицій, у відповідності з цілями інвестування.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що сторони дійшли до згоди про те, що після закінчення реконструкції об’єкту інвестицій інвестор залишає за собою право власності на об’єкт інвестицій, за виключенням частини приміщення об’єкту інвестицій, яка у відповідності з п.4.1 договору передається у власність підприємству (відповідачу).
З матеріалів справи не вбачається, що інвестор (позивач) виконав свої зобов’язання за інвестиційним договором, а тому господарський суд не мав право визнавати за позивачем право власності на нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. “А-2”, загальною площею 303,3 кв.м, в тому числі підвал 75,6 кв. м, розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,41-в, згідно інвентаризаційної справи № 27821.
В основу судового рішення від 18.03.2005 р. у справі № 34/54 покладено акт приймання-передачі від 04.02.05 р. до інвестиційного договору № 1 від 04.02.05 р. без врахування додаткової угоди до інвестиційного договору № 1 від 28.02.2005 р. (т.2 а.с.40), про наявність якої органу управління відповідача –ліквідаційної комісії стало відомо 20.11.2006 р.
Даний факт має істотне значення для вирішення спору, оскільки рішенням суду було визнано право власності.
Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені обставини є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України, а тому господарський суд правомірно прийняв до розгляду заяву про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. у справі № 34/54 (2005 р.) за нововиявленими обставинами.
Вище було вказано про те, що інвестиційним договором № 1 від 04.02.2005 р. не передбачено його нотаріальне посвідчення, а тому господарський суд безпідставно при винесенні рішення від 18.03.2005 р. застосував ч.2 ст. 220 ЦК України.
На момент винесення рішення від 18.03.05 р. сторонами не було виконане зобов’язання за інвестиційним договором, і не відбулася фактична передача об’єкту інвестицій у власність позивача у відповідності з п.п.3.5, 4.3 договору.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно задовольнив заяву ЗАТ “Управління ВАТ “Дніпроводбуд” про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.2005 р. за нововиявленими обставинами і скасував рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.03.05 р. у справі № 34/54, відмовив Закритому акціонерному товариству “Українські комунальні системи” в задоволенні позову про визнання дійсним Інвестиційного договору № 1 від 04.02.2005 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством “Українські комунальні системи” та Закритим акціонерним товариством “Управління ВАТ “Дніпроводбуд”, та відмовив у визнанні право власності на нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу літ.”А-2”, загальною площею 303,3 кв.м, в тому числі підвал 75,6 кв. м, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 41-в, згідно з інвентаризаційною справою № 27821 за Закритим акціонерним товариством “Українські комунальні системи”.
Керуючись ст.ст. 103-105, 112-114 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українські комунальні системи” м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2006 р. у справі № 34/54 залишити без змін.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнєєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
03.03.07 р.