ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 р.                                                                                    № 2а-5048/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Журомської М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Галійчук А.В.,

представників позивача Посікіри Р.Р., Петруняка Є.В., представника відповідача          Пельо О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат`до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032320/2/483 від 15.01.2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат`звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі  про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000032320/2/483 від 15.01.2008 року.  В обгрунтування позовних вимог зазначає, що кошти, перераховані в рахунок оплати акції є інвестицією, а не безповоротною допомогою. Кошти в сумі 6 592 015,15 грн., які не були повернуті передплатникам за акції, набувають статусу безповоротної фінансової допомоги після закінчення строку позовної давності, а саме після спливу трьох років з 08.03.2007 року.  Окрім того зазначає, що між позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк`було укладено договір, який передбачає види надавання послуг, надання таких послуг підтверджується відповідними актами та оплачено в повному обсязі, що є достатньою підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Постановою Господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2011 року, попередні рішення судів було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечили, зазначили, що висновки, викладені в Акті перевірки є правомірними, відповідають нормам чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає  до задоволення   повністю з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області була проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат`з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 09.08.2007р. за №794/23-1/00278801, яким встановлено порушення підприємством п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`від 22.05.1997р. №283/97-ВР з наступними змінами та доповненнями - заниження валового доходу на суму перерахованих передплатниками коштів в оплату акцій, які не були поверненні підприємством на кінець періоду, що перевірявся, в розмірі 6 621 132грн., а також порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`від 22.05.1997р. №283/97-ВР з наступними змінами та доповненнями - завищення валових витрат на вартість послуг, наданих ЗАТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 200 000 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000442320/0/11655 від 23.08.2007р., яким позивачу донараховано податкові зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 2 910 230 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 705 283 грн.; за штрафними санкціями - 1 204 947 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договори, згідно яких останнім було отримано кошти, цільовим призначенням яких було поповнення статутного капіталу Товариства. Перерахуванню грошових коштів передувало прийняття рішення загальними зборами акціонерів позивача від 17.11.2005 року. Додатковий випуск акцій було зареєстровано 01.02.2006 року Державною комісією з цінних паперів та регулювання фондового ринку, а 11.06.2006 р. нова редакція статуту позивача була зареєстрована Жидачівською райдержадміністрацією.

 За вказаних обставин, на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду товариства на підставі рішення його засновників, прийнятого в межах наданих йому законом повноважень.

 У відповідності до п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`інвестиція –господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція –господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні п.п. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів, отриманих в якості додаткових внесків до статутного фонду з дотриманням правила, передбаченого п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону.

Стосовно необхідності віднесення позивачем коштів, які не були поверненні позивачем на кінець періоду, що перевірявся, у зв`язку з не проведенням додаткового випуску акцій до складу безповоротної фінансової допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансова допомога –безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Безповоротна фінансова допомога, відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону визначається як: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

В результаті аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що здійснене засновниками товариства перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в якості оплати за акції. не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, вказані кошти не є майном, набутим без належної правової підстави (ст. 1212 ЦК України), яке, в свою чергу, не можна вважати безповоротною фінансовою допомогою.

Стосовно моменту початку перебігу строку позовної давності по зазначених договорах, суд вказує на таке.

У відповідності до вказаних договорів кошти мали бути повернуті покупцям акцій не пізніш як через 30 днів у випадку неможливості завершення Емітентом додаткового випуску цінних паперів, а саме: неодноразової відмови ДККПФР у реєстрації додаткового випуску акцій або інших, незалежних від емітента обставин, строк дії яких не повинен перевищувати одного року, починаючи з 07.03.2006 року.

Таким чином, право вимоги щодо повернення коштів, передплачених за акції, виникло з 08.03.2007 року, а термін позовної давності по даних вимогах завершився 08.03.2010 року.

Таким чином, висновок відповідача про заниженння позивачем валового доходу на суму перерахованих передплатниками коштів в оплату акцій, які не були поверненні позивачем на кінець періоду, що перевірявся, не підтверджується матеріалами справи та суперечить нормам чинного законодаства.

Щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат вартості інформаційно-консультативних послуг, наданих позивачу ЗАТ КБ «Приватбанк», суд зазначає наступне.

Між позивачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк`були укладені договір №Г.22.4.1.0-84 від 03.01.2006р. та договір № Г.22.4.1.0-3 від 03.01.2007р., на надання останнім інформаційно-консультаційних послуг.

Виконання послуг за даними договорами підтверджується актами здачі-приймання надання послуг, в яких вказано про виконання в повному обсязі інформаційно-консультаційних послуг та засвідчено, що сторони не мають претензій одна до одної. Усі послуги було оплачено, що підтверджується копіями платіжних документів.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999р. передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинними документами, що засвідчують факт отримання позивачем  результатів робіт (послуг) є акти здачі-приймання наданих послуг, а документами, що засвідчують факт списання коштів з банківського рахунку на оплату робіт є відповідні платіжні доручення.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що в даних актах не вказано зміст та обсяг господарської операції, не вказано номенклатуру цін в розрізі окремих видів послуг, не вказана вартість конкретної послуги одиниці виміру господарської операції, оскільки у відповідності до пункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом,  балансів  чи  звітності.

Згідно до п. 5.11. ст. 5 вказаного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку,  крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат вартості інформаційно-консультативних послуг, які надані позивачу ЗАТ КБ «ПриватБанк`як  витрат, понесених зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб`єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000032320/2/483 від 15.01.2008 року, винесене  Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області є протиправним і має бути визнане нечинним, а позовні вимоги є законними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ч. 1 ст.94 КАС України слід стягнути з Державного Бюджету України  на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000032320/2/483 від 15.01.2008 року, винесене Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»3грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12.08.2011 року.

         Суддя                                                                                          Журомська М.В.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Журомська М.В.