Справа №2-107/2009

Р     І     Ш     Е     Н     Н     Я

І   м  е  н  е  м       У   к   р   а  ї  н   и

07 травня 2009 року Бахчисарайський  районний    суд  Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючого  судді     Ястребова  Д. О.

при секретарі               Гура І. І. , Біляловій М. А. ,      

розглянувши  у відкритому   судовому  засіданні в залі суду в м.   Бахчисараї   цивільну   справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням,  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення із самочинно зайнятого житлового приміщення, треті особи- Відкрите акціонерне товариство „Кримгаз”, ОСОБА_4, Бахчисарайська районна державна адміністрація, -

В   С   Т   А   Н   О   В    И   В:

До Бахчисарайського районного  суду АР Крим ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням у житловому будинку №103 на вул. Леніна у с. Віліне Бахчисарайського району АР Крим, мотивуючи вимоги набуттям такого права у 2001 році як член сім’ї та виконанням спільних дій щодо утримання житлового приміщення, його поліпшення.

При розгляді справи відповідача замінено на ОСОБА_2 , що на даний час є власником житлового будинку.

Вимоги уточнено наявністю підстав отримання такого права як членом сім’ї наймача, коли власником була ОСОБА_4

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком  №103 на вул. Леніна у с. Віліне Бахчисарайського району АР Крим, мотивуючи вимоги безпідставним проживанням відповідачів у ньому протягом тривалого часу, що перешкоджає їй та її неповнолітній дитині використовувати зазначене житлове приміщення для приживання у ньому.

У суді позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пояснивши, що після 2001 року оселилась у зазначеному житловому будинку, ставши проживати разом із матір’ю ОСОБА_4 , домовившись із останньою, що буде доглядати за неї у зв’язку із старістю.  Витратила кошти на газифікацію будинку, отримавши кредит у банку та сплативши його. Із вересня 2006 року ОСОБА_4 перестала проживати однією сім’єю у зв’язку із особистою конфліктною ситуацією. На даний час  зареєстрована протягом тривалого часу у квартирі, що належить їй на праві приватної власності  у тому ж населеному пункті. У квартирі також зареєстрований її син ОСОБА_3 Звернулась до суду, оскільки витрачено кошти на ремонт будинку, його газифікацію, що не хочуть повертати. Перешкод у користуванні ОСОБА_2 ні вона, ні її син не чинять, не заперечує, щоб та вселилась та проживала разом із ними. Просить задовольнити її позов, відмовивши у позові ОСОБА_2

Представник позивача на підставі довіреності ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, вважаючи наявними підстави для проживання як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 у спірному житловому приміщенні, як членів сім’ї колишнього власника. Оскільки припинення сімейних відносин не тягне втрату права користування житловим приміщенням, підстави для виселення вважає відсутніми. Як не доведеними вважає й наявність перешкод у користуванні ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини у користуванні житловим приміщенням.

Представник ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_6 позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримала, проти визнання права ОСОБА_1 на проживання у зазначеному житловому будинку заперечує. При цьому, пояснила, що протягом часу до вересня 2006 року ОСОБА_1 та їх спільна матір ОСОБА_4 дійсно проживали як члени однієї сім’ї, однак ОСОБА_4 на утриманні не знаходилась. У зв’язку із конфліктними ситуаціями за проханням матері забрала її проживати до себе, оскільки та по цей час скаржиться на неможливість проживання разом. Через деякий час матір із нотаріальним посвідченням договору подарувала будинок ОСОБА_2 , яка із неповнолітнім сином там зареєструвалась. Остання не має можливості використовувати належний на праві власності житловий будинок для проживання із своєю дитиною, оскільки там проживають сторонні дочці особи. Добровільно звільнити житловий будинок відмовляються, мотивуючи це необхідністю сплати вартості проведеного газу. Матір відмовляється спілкуватися із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Просить вимоги ОСОБА_2 задовольнити.  

Представник ОСОБА_2 на підставі угоди адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_2 вважає обґрунтованими, оскільки вважає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 особами, що самочинно зайняли житлове приміщення, тому підлягають виселенню. Вважає достатніми докази тимчасового проживання без права постійного проживання разом із ОСОБА_4 Просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовити у позові ОСОБА_1

Третя особа ОСОБА_4 пояснила, що за наявності її права на житлове приміщення будинок №103 на вул. Леніна у с. Віліне Бахчисарайського району АР Крим ОСОБА_1 , після цього й ОСОБА_3 тимчасово стали проживати разом, як дочка і онук до  закінчення ремонту власної квартири. Коли стали тиснути про передачу їм житлового будинку й права власності на нього, стали виникати конфлікти, у зв’язку із чим попросила дочку ОСОБА_6 забрати до себе. Після вересня 2006 року декілька разів намагалась повернутись до будинку, ОСОБА_1 не дала ввійти. Житловий будинок подарувала онуці ОСОБА_2 Газ проводили разом із усіма дітьми, у тому числі ОСОБА_6 Покращувати житловий будинок як власник не просила, проводити розводку батарей опалення також не просила. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконали її самостійно.

Представник третьої особи Бахчисарайської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування на підставі довіреності ОСОБА_8 вважає наявними підстави для задоволення позову ОСОБА_2 , оскільки при цьому порушуються права її та її неповнолітньої дитини на проживання у житловому будинку, що належить їй на праві приватної власності. Проживання там ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважає безпідставним й таким, що перешкоджає у користуванні ним власникові будинку. У позові ОСОБА_1 просить відмовити, оскільки вона не є членом сім’ї ОСОБА_2 , має на праві приватної власності житло, яке має використовувати разом із своїим сином ОСОБА_3

Третя особа Відкрите акціонерне товариство „Кримгаз”, сповіщене належним чином про дату та час розгляду справи, до суду свого представника не надіслала, із заявою про відкладення розгляду справи із поважних причини не зверталось. Враховуючи відсутність передбачених ст. 169 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, справу розглянуто за його відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, суд дійшов висновку  про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Г про визнання права користування житловим приміщенням, наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2 Г до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення із відмовою у задоволенні її позову із інших підстав.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із наступного.

Судовим розглядом вірогідно встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 26.03.2207 приватним нотаріусом Бахчисарайського районного нотаріального округу, належить права власності на житловий будинок із господарськими спорудами на вул. Леніна, 103 у с. Віліне Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, що складається із двох кімнат площею 19,9 та 9,5 м2. Право власності зареєстроване у передбаченому ст. ст. 181, 182 ЦК України порядку та придбанням такого права відповідно до ст. 338 ЦК України, що підтверджується паспортом ОСОБА_2 із відмітками про реєстрацію права проживання  у ньому (т. 1 арк. спр. 13), договором дарування  (т. 1 арк. спр. 5), витягом з Державного реєстру правочинів (т. 1 арк. спр. 5),  витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1 арк. спр. 6), довідкою про реєстрацію місця проживання за зазначеною адресою (ти. 1 арк. спр. 7), домовою книгою (т. 1 арк. спр. арк. спр. 9-12), технічним паспортом житлового будинку (т. 1 арк. спр. арк. спр. 13-16).

Крім того, судовим розглядом вірогідно встановлено наявність зареєстрованого у передбаченому законом порядку права власності у ОСОБА_1 права власності на квартиру №12 на вул. Чапаєва, 25 у с. Віліне Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, що підтверджується як поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , так і даними Сімферопольського міжміського бюро реєстрації технічної інвентаризації (т. 2 арк. спр. 151). У зазначеному житловому приміщенні зареєстровано й місце проживання ОСОБА_1 із 08.08.2003 та ОСОБА_3 із 17.09.2003 (т. 2 арк. спр. арк. спр. 153-156).

Згідно із ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Захист такого права здійснюється на підставі норм глави 29 ЦК України, у тому числі згідно із ст. 16 ЦК у судовому порядку передбаченим законом способом.

За наданою ОСОБА_2 довідкою у житловому будинку зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, які й є, виходячи із положень ч. 2 ст. 64 ЖК України, членами сім’ї власника.

Відомостей про віднесення із буд-яких передбачених законом підстав до членів сім’ї власника житла ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутні.

При цьому, виходячи із досліджених судом наданих сторонами доказів, суд вважає наявним порушення права позивача, у тому числі із урахуванням розмірів житла та інших встановлених судом обставин, права власності ОСОБА_2 на житловий будинок №103 на вул. Леніна у с. Віліне Бахчисарайського району АР Крим, що підлягає судовому захисту, обраним нею способом.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не є членами  сім’ї ОСОБА_2, а є сторонніми для неї особами, хоч і знаходяться у родинних стосунках, але відносин не підтримують. Таким чином, їх проживання у ньому унеможливлює спільне проживання без згоди власника у одному будинку, що не має окремих входів, ізольованих кімнат.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі  ст. ст. 386, 391 ЦК України підлягають виселенню із житлового будинку №103 на вул. Леніна у с. Віліне Бахчисарайського району АР Крим.

Між тим, вимоги ОСОБА_2 щодо виселення зазначених осіб у зв’язку із самочинним зайняттям житлового приміщення задоволенню не підлягають.

Із пояснень як відповідачів, так і третьої особи, відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 із 27.05.2003 по 08.08.2003 (т. 2 арк. спр. арк. спр. 114-115), що свідчить про вселення у житловий будинок із дозволу власника на той момент ОСОБА_4 (т. 2 арк. спр. 7), підстави дійти висновку про самочинне зайняття житлового приміщення ОСОБА_1 відсутні.

Не оспорюється й зайняття даного житлового приміщення й ОСОБА_3 за сімейних обставин із згоди власника ОСОБА_4  та проживання із нею до вересня 2006 року однією сім’єю.

Доводи представника ОСОБА_2 ОСОБА_10 про наявність підстав для застосування норми матеріального права щодо наслідків самочинного зайняття житлового приміщення суперечать встановленим судом із наданих сторонами доказів обставин.

Доводи ОСОБА_1 про можливість спільного проживання із ОСОБА_2 та наявність підстав для такого спільного проживання не відповідають положенням як ст. 383 ЦК України, так і глави 29 ЦК України щодо захисту права власності на житловий будинок, придбаного у передбаченому законом порядку із метою проживання у ньому і особистого використання або у інший спосіб.

Між тим, виходячи із положень ст. 9 ЖК України передбачено житлові права громадян, виникнення, зміна та припинення яких, захист врегульовано ЖК України.

Із наданих сторонами зазначених вище доказів, судом не встановлено наявність між ОСОБА_2 як власником житлового будинку, із одного боку та ОСОБА_1 , ОСОБА_11 житлових правовідносин, що регулюються нормами зазначеного кодексу й виникли на законних підставах.

Так, судом вірогідно встановлено припинення правовідносин щодо прав та обов’язків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як власником житлового будинку із господарськими спорудами №103 на вул. Леніна у с. Віліне Бахчисарайського району АР Крим у час розпорядження останньою ним відповідно наданих нормами цивільного законодавства прав, тобто 26.03.2007.

Наявність чи відсутність відомостей про це у відповідачів за даними вимогами суд не вважає обставиною, що тягне за собою правові наслідки на час розгляду справи.

При цьому, судом не встановлено наявність у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 взаємних прав та обов’язків із ОСОБА_2 , що виходять із договору найму, родинних відносин, проживання однією сім’єю, врегульованих   ст. 158, 159-166-167, 161 ЖК України із передбаченими ст. ст. 168, 170 кодексу наслідками.

Крім того, при розгляді справи вірогідно встановлена наявність у ОСОБА_1 власного житла із реєстрацією там місця проживання як її, так і її сина як члена сім’ї, що підтверджено як поясненнями сторін, так і даними Сімферопольського міжміського бюро реєстрації технічної інвентаризації (т. 2 арк. спр. 151).

ОСОБА_1 ж у суді пояснила, що звернення до суду із позовом про визнання права на користування житловим приміщенням є способом не захисту права на житло, а пов’язане із невідшкодуванням витрат на його поліпшення.

За таких обставин, житлові права ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на житлове приміщення у житловому будинку №103 на вул. Леніна у с. Віліне Бахчисарайського району АР Крим відсутні й судовому захисту не підлягають.

Доводи ОСОБА_1 про наявність згоди на поліпшення вартості майна, право на його частку як спадкоємця, судом не приймаються до уваги, оскільки предмета спору не стосуються.

Не відповідають положенням ст. 156 ЖК України твердження представника ОСОБА_1 про наявність факту припинення сімейних відносин та підстав для застосування зазначеної норми, оскільки зазначена норма передбачає гарантії прав осіб, що перестали бути членами однієї сім’ї, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3

Стосовно встановлених судом обставин щодо наявності на час розгляду справи права власності на житловий будинок у ОСОБА_2 , із якою членами сім’ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були, підстав для застосування зазначеної норми суд не вбачає.

Таким чином, у позові ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням слід відмовити. Позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню із відмовою в задоволенні іншої частини вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору 08 грн. 50 коп. та 07 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені ОСОБА_1 , відшкодуванню не підлягають. Судові витрати у вигляді 17 грн. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підлягають розподілу наступним чином. Слід стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16 грн. судових витрат. Із ОСОБА_3 у дохід держави підлягають стягненню 08 грн. 50 коп. судового збору та 07 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

На підставі викладеного та ст. ст. 16, 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 9, ч. 2 ст. 64 ЖК України й керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-,

                                     В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком №103 на вул. Леніна у с. Віліне Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3 із нього.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_12 на користь ОСОБА_2 16 грн. судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_3 у дохід держави 08 грн. 50 коп. судового збору та 07 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження й подачі протягом двадцяти днів після цього апеляції із надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 12 травня 2009 року.

Головуючий:

                             суддя  п/ п

Рішення не набрало законної сили.

          З оригіналом згідно:

                                   суддя

                                           секретар