Справа № 161/18044/23 Провадження №11-сс/802/505/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря                 ОСОБА_5 ,

прокурора                         ОСОБА_6 ,

підозрюваного                 ОСОБА_7 ,

захисника                         ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року про арешт майна (ЄРДР №12023030580000803),

В С Т А Н О В И В:

Вказаною ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року відмовлено в задоволені клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про накладення арешту на грошові кошти в сумі 192 700 (сто дев`яносто дві тисячі сімсот) гривень; грошові кошти в сумі 1 950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень; грошові кошти в сумі 40 600 (сорок тисяч шістсот) Євро; грошові кошти в сумі 132 067 (сто тридцять дві тисячі шістдесят сім) доларів США.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що стороною кримінального провадження не доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про її незаконність та необґрунтованість. Вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту дослідження матеріалів клопотання та провадження і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки грошові кошти були виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 та матеріалами справи стверджується їх належність підозрюваному.

При відмові у задоволенні клопотання слідчий суддя без належного оцінки залишив посилання сторони захисту про наявність розбіжностей в поясненнях ОСОБА_11 щодо походження коштів, який стверджує, що вилучені грошові кошти ніби то належать йому.

Також матеріалами кримінального провадження стверджується факт постійного проживання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 . У свою чергу матеріали містять пояснення свідка , який стверджує, що ОСОБА_11 більше 2-3 років за вказаною вище адресою не проживає.

Таким чином прокурор стверджує про наявність достатніх підстав вважати, що вилученні в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 грошові кошти належать останньому та можуть бути отриманні внаслідок його злочинної діяльності.

Враховуючи вказане, прокурор просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати. Постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити повністю та накласти арешт на все майно вказане у клопотанні.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу і просив її задовольнити, підозрюваного та його захисника, які заперечували доводи апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження апеляційний суд доходить наступного висновку.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протипрмавним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арештом майна відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів. У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

2) спеціальної конфіскації. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого слідчим клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відмову в його задоволенні.

З матеріалів клопотання вбачається, що в даний час СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження 23.03.2023 року внесеного до ЄРДР під № 1202303030580000803 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 332 КК України.

Підставою для реєстрації даних відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слугували матеріали правоохоронних органів, що невстановлені особи умисно, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного заволодіння майном з використанням електронно-обчислюваної техніки шляхом обману та виготовлення підроблених документів, заволоділи грошовими коштами потерпілого. В подальшому були внесенні відомості про вчинення ряду інших кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 332 КК України.

05 серпня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

В подальшому, 19.09.2023 ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

З повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 19.09.2023 вбачається, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, тобто, що він, діючи умисно, з корисливих мотивів використав та розпорядився грошовими коштами на загальну суму 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн., шляхом вчинення операції із видачі готівкових коштів на суму 18 200 (вісімнадцять тисяч двісті) грн. та перерахування решти грошових коштів для інших суб`єктів господарювання за товар в торгово-сервісних мережах смт. Млинів Рівненської області, тим самим використав їх у своїх цілях, що є явно неспівмірним з сумою вилучених в ході проведення обшуку грошових коштів.

Таким чином з повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 19.09.2023 вбачається, що ОСОБА_7 інкримінується легалізація коштів, одержаних злочинним шляхом, у сумі 19 500 грн. Інших відомостей щодо отримання ОСОБА_7 коштів незаконним шляхом матеріали кримінального провадження не містять, будь-яких доказів, які б підтверджували, що грошові кошти в такому значному розмірі, на які слідчий просить накласти арешт, могли б перебувати в розпорядженні ОСОБА_7 не надано.

Крім того слід зауважити, що в ході розгляду попереднього клопотання слідчого про арешт вказаних вище грошових коштів, ОСОБА_11 було заявлено про належність саме йому тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів, та останнім були надані відповідні документи щодо походження даного майна.

У свою чергу, у матеріалах кримінального провадження містяться ряд документів, а саме інформації з АТ «Ощадбанк», яка підтверджує, що на рахунках ОСОБА_11 в періоди з 2020 року по 2022 рік перебували значні суми коштів в національній та іноземній валюті, які в подальшому були знаті останнім, отримані в готівковій формі.

Слід зазначити, що ОСОБА_11 підозра у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень не пред`явлена, досудове розслідування, в межах якого слідчий просить накласти арешт, щодо нього не здійснюється, а тому посилання прокурора на притягнення першого раніше до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим його слова про належність йому грошових коштів прокурор вважає голослівними, є необґрунтованими.

Слідчим суддею при розгляді клопотання ОСОБА_11 про скасування арешту майна у даному кримінальному провадженні (справа №161/14516/23, провадження №1-кс/161/4486/23) встановлено, що приміщення житлового будинку що за адресою: АДРЕСА_1 та в якому 02 серпня 2023 року було проведено обшук і вилучення вказаних грошових коштів, розташований на земельній ділянці право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_11 , що підтверджується долученою копією Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи вказане, навіть не проживання ОСОБА_11 у зазначеному будинку, не може свідчити про неможливість зберігання першим у ньому своїх особистих речей, у тому числі коштів. Таким чином, посилання прокурора на покази свідка, який вказував про не проживання ОСОБА_11 протягом 2-3 років за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з цим, на думку сторони обвинувачення, кошти не можуть належати першому, є необгрунтованими.

Разом із тим, зі змісту повторно поданого клопотання вбачається, що жодних нових обставин та підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, у клопотанні не вказано та не підтверджено жодними доказами. Жодних нових обставин для накладення арешту на грошові кошти і безпосередньо в судовому засіданні ні слідчим, ні прокурором не наведено.

З урахуванням викладеного, слідчим та прокурором не надано жодних доказів належності грошових коштів ОСОБА_7 та, як наслідок, не доведено правових підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 192 700 (сто дев`яносто дві тисячі сімсот) гривень; грошові кошти в сумі 1 950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень; грошові кошти в сумі 40 600 (сорок тисяч шістсот) Євро; грошові кошти в сумі 132 067 (сто тридцять дві тисячі шістдесят сім) доларів США, тобто не надано обґрунтованих та переконливих доказів, які б давали підстави вважати, що до вказаних грошових коштів може бути застосована конфіскації майна, як вид покарання, в межах кримінального провадження №12023030580000803.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є цілком законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування, як того просить прокурор в своїй апеляційній скарзі - немає.

Доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення та наведені в ході апеляційного розгляду також не заслуговують на увагу суду, оскільки на думку колегії суддів фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційних скаргах як сторони захисту так і сторони обвинувачення.

Таким чином, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року про арешт майна – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді