АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/1746/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.

Провадження № 22-ц/789/1029/15 Доповідач - Гурзель І.В.

Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

з участю апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника ПАТ “Альфа Банк” ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсними кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року до Тернопільського міськрайонного суду звернулася з позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ “Альфа-Банк” про визнання недійсним кредитного договору.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2015 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовільнити її позовні вимоги.

Зокрема апелянт вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального права та не враховано усі обставини справи.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримали, зіславши на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнав і пояснив, що судом було повно та об'єктивно встановлені обставини справи, а тому ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне .

У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що спірний кредитний договір суперечить нормам ЦК України, Закону України “Про захист прав споживачів”, іншим актам цівільного законодавства , а також моральним засадам суспільства.

Судом прешої інстанції встановлено, що 25 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №401598014.

Згідно п.1 кредитного договору, він складається з двох розділів. Розділ №1 «Базові умови кредитування» та Розділ №2 «Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в IIАТ «Альфа-Банк», які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід'ємну частину цього Договору

Так, в силу п.2 кредитного договору банк надає Позичальнику кредит в суммі 17964.00 грн. та встановлює фіксовану процентну ставку за користування кредитом в розмірі 0,01%. Датою остаточного повернення кредиту є 26 березня 2016 року.

Також судом встановлено, що пунктом 5 даного кредитного договору визначено, що підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, цей кредитний договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання Сторонами Розділу 1 цього Договору та скріплення печаткою Банку. Інші аркуші не потребують додаткового (окремого) проставляння підписів Сторін , про що вказується в п.6 даного кредитного договору .

Доводи апелянта про те що істотні умови договору непогоджені не є вірними так як ч.І ст.638 та ст. 1054 ЦК України істотними є умови про мету, сумму і строк кредиту , умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Так, ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 домовилися про суму кредиту, яку визначили в розмірі 17 964.00 грн. і встановили фіксовану процентну ставку за користування кредитом в розмірі 0.01% та дату остаточного повернення кредиту - 26 березня 2016 року. Надані в кредит кошти були перераховані ПАТ «Альфа-Банк» на поточний рахунок ФОМ ОСОБА_4 для оплати придбаного ОСОБА_1 товару, що свідчить про те, шо між Банком і Позичальником було досягнуто згоди про умови видачі кредиту. І Про всі ці умови Банк повідомив Позичальника письмово, про що вказано в п.6 Кредитного договору, а тому немає підстав вважати, що відповідачем не виконано вимоги 4.2 ст. 11Закону України «Про захист прав споживачів».

Також встановлено тa визнано сторонами, що на виконання умов оспорюваного правочину ОСОБА_1 з квітня по листопад 2014 року вносила необхідні платежі по погашенню кредиту та нарахованих відсотків, тобто остання підтвердила свою волю щодо усіх істотних умов договору, що відповідає змісту ст.203 ЦК України.

Згідно ч.І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові ) розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також, виходячи з положень ст.ст. 526. 626. 631 ЦК України, укладений договір та додаткові угоди до нього є обов'язковими для належного виконання сторонами, відповідно до обумовлених сторонами умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 14 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких, є необхідним для чинності правочину. Зокрема про це вказується в ЦК України статті 215, 1048-1052, 1054-1055, статті 18-19 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Так, при укладенні кредитного договору, сторони по взаємній домовленості визначили умови його укладання, на які ОСОБА_1 погодилася, про що свідчать її дії на виконання умов даного кредитного договору на час його укладання , таким чином вона вважала ці умови для себе вигідними та справедливими.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в кредитному договорі зазначено те, що він містить Розділ №1 “Базові умови кредитування” та Розділ №2 “Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ “Альфа-Банк” та вважається укладеним і набуває чинності з підписання Сторонами Розділу І цього Договору та скріплення печаткою Банку і не потребують додатковою (окремого) проставляння підписів Сторін.

Крім того, колегія не приймає до уваги доводи апелянта ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права судом першої інстанції, так як вони є безпідставними.

Доводи апелянта про невідповідність кольору логотипу банку на її примірнику, дрібного шрифту договору не є підставою для визнання договору недійсним. Так як апелянт сама посилається на умови договору в позовній заяві та апеляційній скарзі, а отже взмозі їх прочитати. У відповідності до п.6 оспорюваного договору логотип банку проставляється на кожній сторінці договору з метою уникнення непорозумінь. На оглянутому примірнику договору апелянта є такий логотип, однак чорного кольру, а не червоного.

В договорі не існує вказівки про недійсність документів у випадку проставлення логотипу на них іншого кольору. Це також не передбачено законодавством.

Доводи апелянта про невідповідність суми в договорі купівлі продажу товару та коштів, які перераховані підприємцю по її кредитній угоді на закупівлю товару, також не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки як пояснила сама апелянт при купівлі товару в кредит вона обумовила з підприємцем саме таку суму, яка зазначена в оспорюваному договорі. Невідповідність якості отриманого нею товару, на що також посилається ОСОБА_1, не є підставою позовних вимог, а тому не може перевірятись судом .

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5