ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.06 м. Київ 49/144-А
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір”
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Митрохіна А.В.
Секретар судового засідання Дмитрук О.В.
Представники:
Від позивача Жиденко В.В. -предст. (дов. у справі),
Від відповідача Семілєтова Ю.В.- держ. под. інсп. (дов. у справі),
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.06.2006 р. о 16 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Простір” звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.08.2005 р. № 932/23-3/0, від 26.08.2005 р. № 933/23-3/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ “Простір”, за результатами якої складено акт перевірки від 26.08.2005 р. № 483/23-3/24736964, та оформлені податкові повідомлення-рішення від 26.08.2005 р. № 932/23-3/0, від 26.08.2005 р. № 933/23-3/0. Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями з підстав невідповідності їх нормам матеріального права.
Позивач зазначає, що ним не були порушені норми пп.. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, так як ПП “Господар 2003”, зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, і що право на податковий кредит у ТОВ “Простір” виникло на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП “Господар 2003” та ТОВ “Вилор”. Також позивач вказує, що не можливо робити висновок про включення, чи до податкового зобов’язання ПП “Господар 2003” сум виданих ним податкових накладних без проведення перевірки книги обліку продажу товарів, як це зроблено в акті перевірки. Операція з продажу товарів ПП “Господар 2003” була скасована за взаємною згодою сторін і 19.08.2005 р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва був поданий розрахунок корегування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за липень. Можна зробити висновок, що ТОВ “Простір” було зменшено суму податкового зобов’язання, а значить виявлено не заниження, а завищення податкових зобов’язань, тобто застосування норм п. 17.2 Закону України “ Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є безпідставним і не відповідає нормам Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР .
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачеві правомірно нараховані суми податкових зобов’язань, і прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства. Також відповідач зазначає, що у позивача виникло два податкових кредити та одне податкове зобов’язання, що призвело до від’ємного значення ПДВ за перевірюваний період. Як вказує відповідач відповідно до п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР для виникнення у підприємства права на податковий кредит необхідна наявність такої підстави як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку на додану вартість. Відповідач зазначає, що декларації з ПДВ ПП “Господар 2003” за 2005 р. були подані з запізненням, і що підприємство не включило до податкового зобов’язання у податковій декларації за травень 2005 р. виписану податкову накладну від 31.05.2005 р. № 34. Також ПП “Господар 2003” не знаходиться за своєю юридичною адресою і не повідомило про зміну свого місця знаходження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ “Простір” за період травень 2005 р. За результатами перевірки складено акт від 26.08.2005 р. № 483/23-3/24736964. На підставі вказаного акту 26.08.2005р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення № 932/23-3/0, яким у позивача виявлено завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1805782,00 грн., №933/23-3/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість на суму 60265,00 грн., в тому числі основний платіж –46358,00 грн. та штрафні санкції 13907,00 грн.
У ході перевірки встановлено наступне.
Позивачем до складу податкового кредиту за травень 2005р. включена податкова накладна від 31.05.2005р. № 34 отримана від ПП “Господар - 2003” на загальну суму 9260700,00 грн., у т.ч. 1852140,00 грн. – податку на додану віртість .
Зустрічну перевірку ПП “Господар - 2003” провести неможливо, оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою.
Згідно постанови про проведення виїмки від 04.10.2004р. старшим слідчим СВ ПМ ДПА у м. Києві було проведено виїмку реєстраційних та податкових документів ПП “Господар - 2003”. У вищезазначеній постанові зазначено, що ПП “Господар - 2003” працює у схемі по переводу безготівкових грошових коштів в готівку з подальшим спрямуванням їх в тіньовий сектор економіки.
Згідно Декларації 2005р. з ПДВ, яка була подана з запізненням 07.07.2005р., ПП “Господар - 2003” до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкове зобов”язання за травень 2005р. Становить 1 558 333 грн. На момент написання акта декларація з податку на прибуток ПП “Господар -2003” до інспекції не надавалась.
Оскільки операція є нерозривною, то видно, що ПП “Господар - 2003” не включив до податкового зобов”язання у декларації за травень 2005р. виписану податкову накладну від 31.05.2005р. № 34, де сума ПДВ складає 1852140 грн.
Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв”язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, немає підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету. Отже, дана сума підлягає виключенню зі складу податкового кредиту ТОВ “Простір”.
Виходячи з вищевикладеного, ТОВ “Простір” вийшло на позитивне значення чистої суми зобов”язань з ПДВ у травні 2005р. Та має сплатити до державного бюджету суму ПДВ, яка складає 46 658,15 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2005р. між позивачем (покупець) та ТОВ “Вилор” (продавець) укладено договір № 17/5, відповідно до умов якого продавець зобов’язаний продати продукцію, перелік та кількість якої обумовлені в Додатку № 1 до Договору, який є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язується прийняти товар, який є предметом цього договору , і оплатити його на умовах обумовлених в даному Договорі.
Відповідно до додатку № 1 вартість придбаного товару складає 10833400,80 грн., у т.ч. ПДВ - 1805566,80 грн., що також підтверджується податковими накладними, які були виписані ТОВ “Вилор” на адресу позивача від 17.05.2005р. № 3,2, від 18.05.2005р. № 4, від 20.05.2005р. № 5, від 23.05.2005р. № 6, від 26.05.2005р. № 7, від 31.05.2005р. № 11,12,13,14.
Зазначені податкові накладні були включені позивачем до книги придбання товарів (робіт, послуг) та віднесено до складу податкового кредиту за травень 2005р.
19.08.2005р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 , відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про розірвання договору та повернення реалізованого продавцем покупцю товару назад у власність.
ТОВ “Вилор” складено розрахунки № Ѕ до податкової накладної від 17.05.05 № 2, № 2/3 до податкової накладної від 17.05.05 № 3, № 3/4 до податкової накладної від 18.05.05 № 4, № 4/5 до податкової накладної від 20.05.05 № 5, № 5/6 до податкової накладної від 23.05.05 № 6, № 6/7 до податкової накладної від 26.05.05 № 7, № 7/11 до податкової накладної від 31.05.05 № 11, № 8/12 до податкової накладної від 31.05.05 № 12 , № 9/13 до податкової накладної від 31.05.05 № 13, № 10/14 до податкової накладної від 31.05.05 № 14.
Позивач повернув ТОВ “Вилор” товар згідно накладних № № 63, 64,65,66,67,68,69,70,71,72.
У зв’язку з поверненням товару позивачем, сума податкового кредиту з податку на додану вартість була відкоригована шляхом подання до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2005р. з виправленими помилками за травень 2005р. Відповідно до розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за липень 2005р., сума податкового кредиту підлягає до зменшенню в розмірі 3657707 грн.
Між позивачем ( продавець) та ПП “Господар - 2003” (покупець) укладено договір № 8 від 17.05.2005р., відповідно до якого продавець зобов”язаний передати у власність покупцю, а покупець зобов”язується прийняти та оплати товари.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 8 сторона складена специфікація товару, відповідно до якого позивачем продано товар на загальну суму 11 112 840,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 852 140,00 грн.
Позивач виписав на адресу ПП “Господар - 2003” податкові накладні від 17.05.2005№ 27, 28, від 18.05.2005р. № 30, від 20.05.05р. № 3, від 23.05.05 № 35, від 26.05.2005р. № 38, від 31.05.2005р. № 41, № 42, № 43, які позивачем відображені в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), суми ПДВ по зазначеним податковим накладним включені до складу податкових зобов”язань за травень 2003р.
31.05.2005р. між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору № 8, відповідно до якого розрахунок по заборгованості, яка виникла відповідно до договору № 8 від 17.05.2005р. буде здійснено векселями, а саме № 3207791806 від 31.05.2005р. номіналом 3000000, 00 грн., векселедавець ТОВ “Геніус - продукт”, строк погашення –за пред’явленням; № 3207791807 від 31.05.2005р. номіналом 3000000,00 грн., векселедавець ТОВ “Геніус - продукт”; № 3207791808 від 31.05.2005р. 3260700,00 грн. векселедавець ТОВ “Геніус - продукт” строк погашення –за пред’явленням.
ПП “Господар -2003” виписав на адресу позивача податкову накладну від 31.05.05р. № 34 про повернення векселів, 31.05.05р. між сторонами укладено акт прийому –передачі векселів.
ПП “Господар -2003” складено розрахунок № 1/34 до податкової накладної від 31.05.05р. № 34.
18.08.2005р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 8, відповідно до умов якої сторони прийшли до згоди про розірвання додаткової угоди № 1 від 31.05.2005р. та повернення позивачем векселів назад у власність ПП “Господар - 2003”.
19.08.2005р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору № 8, відповідно до умов якої сторони прийшли до згоди про розірвання договору та повернення реалізованого продавцем покупцю товару у власність продавця.
ПП “Господар - 2003” повернув позивачу товар на підставі накладних № № 40, 41, 42,43, 44,45, 46, 47, 48. Між сторонами складено розрахунок № 1/27 до податкової накладної від 17.05.2005р. № 27; № 3/30 до податкової накладної від 18.05.2005р. № 30; № 4/33 до податкової накладної від 20.05.2005р. № 304; №5/35 від 23.05.2005р. №35; № 6/38 до податкової накладної від 26.05.2005р. № 38; № 7/41 до податкової накладної від 31.05.2005р. № 41; № 8/42 до податкової накладної від 31.05.2005р. №42; № 9/43 до податкової накладної від 31.05.2005р. № 43.
У зв’язку з поверненням товару ПП “Господар -2003” позивачу, сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість була відкоригована шляхом подання до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2005р. з виправленими помилками за травень 2005р. Відповідно до розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за липень 2005р., сума податкових зобов”язань підлягає зменшенню в розмірі 1852140 грн.
Відповідно до п. 4.5 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем коригування) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
П. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Згідно п.п. 5.6, п.п. 5.8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем коригування) при заповненні рядка 8 обов'язковим є подання додатка 2 до податкової декларації. Позивачем разом з декларацією з податку на додану вартість за липень 2005 року подано розрахунок коригування сум ПДВ.
До цього рядка може включатися сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового зобов'язання в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.
Коригування, які стосуються поставок товарів (робіт, послуг), мають місце і в частині податкового кредиту декларації платника податків - покупця цих товарів, робіт та послуг.
При заповненні рядка 16 обов'язковим є подання додатка 2 до податкової декларації.
До цього рядка може включатися сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.
Як вбачається з декларації з ПДВ, позивачем заповнено рядок “8” та заповнено додаток № 2 до декларації.
Таким чином, складені позивачем в травні 2005 року у звязку з поверненням товару розрахунки коригування до податкових накладних є підставою для зменшення податкового кредиту та податкових зобов”язань позивача за травень 2005 року. Правомірність проведеного позивачем коригування відповідачем не заперечується.
Єдиною підставою для винесення відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, як випливає з акта перевірки, є те, що ПП “Господар - 2003” задекларував суму податкових зобов”язань 1 558 333 грн., тобто не включив до складу податкових зобов”язань податкову накладну від 31.05.2005р. № 34, і такий висновок відповідача спростовуються матеріалами справи. Жодного посилання на первинні документи або конкретні господарські операції, які б підтвердили формування позивачем податкового кредиту в травні 2005 року в порушення встановленого Законом України “Про податок на додану вартість” порядку, в акті перевірки не наведено.
За таких обставин, зменшення позивачу від”ємного значення об”єкту оподаткування по податку на додану вартість на суму 1852140 грн. та донарахування податку на додану вартість 46 358,15 грн. є необґрунтованим.
Оскільки судом встановлено, відсутність порушення Закону України “Про податок на додану вартість” та неправомірність донарахування позивачу податку на додану вартість , то у відповідача не було підстав застосувати до позивача штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги адміністративного позову доведеними та обґрунтованими.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 94, 160-163, 167, 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26.08.2005 р. № 932/23-3/0.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26.08.2005 р. № 933/23-3/0.
Стягнути з Державної бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір” судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя | А.В. Митрохіна |
Дата виготовлення та підписання постанови у повному обсязі 20.06.2006р.