ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.06 м. Київ 49/134-А
за позовом | Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» |
до | Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків |
про | визнання податкових повідомлень-рішень нечинними |
Суддя Митрохіна А.В.
Секретар судового засідання Дмитрук О.В.
Представники:
від позивача | Куницький В.В.- представ. (дов. в справі) |
від відповідача | Руденко К.К. –держ. под. інспектор (дов. в справі) |
В засіданні з судового розгляду справи, розпочатому 11.05.2006, оголошувались перерви до 25.05.2006, 01.06.2006 та 21.06.2006.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.06.2006 о 11 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.06.2006р, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 21.06.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 26.10.2005 р. № 0000651606/0, від 25.11.2005 р. № 0000651606/1, від 02.02.2006 р. № 0000651606/2 та від 06.04.2006 р. 0000651606/3, а також рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.11.2005 р. № 12295/10/16-611 нечинними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач невірно застосував норми чинного податкового законодавства, податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства на підставі акту, висновки якого не відповідають фактичним обставинам.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву та його представник у судовому засіданні проти позову заперечує, вважає оспорюванні повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам закону, оскільки НАК «Нафтогаз України»несвоєчасно сплачено до бюджету сума податкового зобов’язання за платежем: «частина прибутку (доходу)»в розмірі 304400 грн., затримка сплати становить 82 календарних дня. Як наслідок органом державної податкової служби у відповідності з абз. 3 пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, оглянувши оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем –Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків у період з 05.11.2004 по 31.12.2004 було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку НАК «Нафтогаз України», за результатами якої складено акт № 590/16-6/20077720 від 12.10.2005 (далі –акт перевірки).
На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.10.2005 № 0000651606/0, яким до позивача відповідно до ст. 72 Закону України „Про державний бюджет на України на 2004 рік” та згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 60889 грн. за платежем: частина прибутку (доходу).
Позивач не погодився із вищезазначеним повідомленням-рішенням і оскаржив його в порядку, передбаченому ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181.
На підставі рішення про результати розгляду скарги від 17.11.2005 р. відповідачем оскаржуване податкове-повідомлення рішення залишене без змін, а скарга без задоволення. На підставі вказаного рішення 25.11.2005 р. винесене податкове повідомлення-рішення № 0000651606/1, яке продублювало в повному обсязі податкові зобов‘язання позивача, визначені у попередньому податковому повідомленні-рішенні.
В подальшому під час процедури апеляційного оскарження відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 02.02.2006 р. № 0000651606/2 та від 06.04.2006 р. 0000651606/3, якими продублювано в повному обсязі податкові зобов‘язання позивача, визначені у попередніх податкових повідомленнях-рішеннях.
Актом перевірки встановлено, що платником податку НАК «Нафтогаз України»було подано до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків декларації з податку на прибуток підприємства, де в рядку 21 «дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами»:
За 9 місяців 2004 рік (вх. № 15672 від 05.11.2005 р.) відображена сума в розмірі 304,4 тис. грн., граничний термін сплати платежу 22.11.2005 р.;
За 2004 рік (вх. № 22112 від 09.02.2005 р.) відображена сума в розмірі 304,4 тис. грн.
Платником податку НАК «Нафтогаз України»платіжним дорученням від 11.02.2005 рік № 1338 сплачена до бюджету сума податкового зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу) в розмірі 304400 грн.
Таким чином, перевіркою своєчасності подання платіжних доручень до установ банку встановлено затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу) в розмірі 304400 грн., яка нарахована відповідно до вимог ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», на строк 82 календарних дні. Вказана обставина стала підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181.
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII в редакції Закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Статтями 14 та 15 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII в редакції Закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначено вичерпний перелік загальнодержавних, а також місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону встановлено, що до загальнодержавних податків належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Суд бере до уваги, що НАК «Нафтогаз України»не є казенним, комунальним чи некорпоратизованим підприємством, оскільки згідно довідки № 8581 Київського міського управління статистики НАК «Нафтогаз України»створено в організаційно-правовій формі «Відкрите акціонерне товариство», а відтак НАК «Нафтогаз України»є господарським товариство та не може одночасно бути і державним підприємством.
Статтею 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що господарські організації:
- державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу);
- акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 № 405 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році” доручено Державній податковій адміністрації здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) господарськими організаціями відповідно до Порядку і нормативу, затверджених цією постановою, та інформувати до 28 числа місяця, що настає за звітним періодом, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та Державне казначейство про обсяги їх надходжень.
Як вбачається з наведених положень законодавства, вказаний платіж, а саме: частина прибутку (доходу) господарських організацій, у статутних фондах яких є державна частка, що сплачується до бюджету, не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 14 та 15 Закону України ”Про систему оподаткування”, а тому вказаний платіж не є податком чи збором (обов'язковим платежем) в розумінні законодавства України.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України ”Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Як встановлено судом, платіж –„частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що сплачується до бюджету” не є податком чи збором, а тому не підлягає регулюванню податковим законодавством України.
Нормами пунктів 7, 8 статті 11, п.6 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби надано право застосувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, забезпечувати своєчасне їх стягнення.
У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 цієї статті У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 вказаного закону штрафна санкція (штраф) –це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
З наведених норм випливає, що штрафні санкції можуть накладатись на платників податків лише у випадку порушення ними податкового законодавства.
Оскільки судом встановлено, що платіж –„частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що сплачується до бюджету” не є податковим зобов’язанням, то у відповідача не було підстав застосувати до позивача штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому спірні податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій визнаються судом неправомірним.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги адміністративного позову доведеними та обґрунтованими.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 26.10.2005 р. № 0000651606/0, від 25.11.2005 р. № 0000651606/1, від 02.02.2006 р. № 0000651606/2 та від 06.04.2006 р. 0000651606/3, а також рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.11.2005 р. № 12295/10/16-611.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, р/р 260053012609 в ГОУ ПІБ, МФО 300012, код ЗКПО 20077720) 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя | Митрохіна А.В. |
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –27.06.2006 р.