Справа № 243/4050/23

Провадження № 2/243/1316/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року                                                 м. Слов`янськ        

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Дюміної Н.О.

при секретарі Петрусі Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2023 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву № б/н від 07.09.2015 року. При підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, відповідно до яких обслуговується відповідачка.

Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТКБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Дія договору підтверджується фактом користування відповідачкою картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Виконання відповідачкою договору вбачається також із виписки порахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Відповідно до виявленого бажання відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карт рахунку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 165 000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі мінімального обов`язкового платежу. Разом з тим, в порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 04.01.2023 року виникла заборгованість у розмірі 208 573,05 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредита в розмірі 170 619,77 грн та суми заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 37 953,28 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 208 573,05 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3128,60 грн.

12 вересня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву. В якому зазначила, що з позивними вимогами не згодна в повному обсязі, та просила суд відмовити у їх задоволенні на підставі наведених доводів. Так, позивач стверджує, що 07.09.2015 між ним та відповідачем укладений договір без номера, шляхом підписання анкети-заяви, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 230 000,01 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків зазначених у тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському

сайті.

Але, при цьому позивачем не надано жодних доказів про те, що саме той вид тарифу, на який посилається позивач, був обраний відповідачем. Також, слід зазначити, що, додана до позову роздруківка витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача саме із цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, в тому числі і щодо вказаних положень про зміну кредитного ліміту. Це вийшло тому, що при підписанні 07.09.2015 анкети-заяви відповідачу не було надано для ознайомлення ніяких інших документів окрім зазначеного документа. Який до речі залишився в одному екземплярі у позивача. Надалі відповідачу також не надавалося ніяких документів. Як наслідок, підписана заява позичальника не містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, а відповідно відсутні і підстави для висновку, що відповідач ознайомлений саме із тими Умовами та Правилами, які додані до позовної заяви.

Крім того, заява-анкета від 07.09.2015 не містить строку повернення кредиту (користування ним). Більше того в заяві-анкеті від 07.09.2015 не зазначена процентна ставка, сума кредиту, яка надається Позичальнику, та взагалі не погоджений кредитний ліміт. Належних, допустимих та достатніх доказів у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, суду не надано. Надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, Голд» а також «Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку» не є частиною договору, а докази згоди відповідача на встановлення кредитного ліміту саме в сумі 165 000,00 гривень відсутні.

Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, а саме видачі Банком коштів (копії квитанції, меморіального ордеру тощо), так як за нормами п.2 ч.1 ст.1046, ч.2 ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей. Також, слід зазначити, що як в позовній заяві, так і в додатках до неї відсутні будь-які докази видачі кредитної картки відповідачеві.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач - АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою 7 статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Відповідна правова позиція викладена також в ряді постанов Верховного Суду, в тому числі в постанові від 12.06.2023 в справі № 175/966/21 є судовими рішеннями в подібних правовідносинах та є останньою у цій категорії спорів.

З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів ознайомлення відповідачем під підпис зі змістом пам`ятки клієнта, що містить в тому числі тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, як про це зазначено в анкеті-заяві, а також зважаючи на те, що долучені до позову Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку не підписані відповідачем і не надано підтверджень, що саме вони були запропоновані відповідачу для ознайомлення, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь банку суми заборгованості, оскільки до такого платежу включені тіло кредиту та відсотки, нараховані банком, однак не доведено, що відповідач погодився з розміром та порядком їх сплати, підтвердивши це своїм підписом.

Крім того зазначила, що позовна заява акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 05.07.2023 без вихідного номера не може бути прийнята до уваги судом в зв`язку з її підписанням особою, повноваження якої не підтверджено відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України. Так як у наданих до суду документах відсутні посилання на норму закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) щодо уповноваження саме цієї посадової особи на здійснення самопредставництва акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та мати статус уповноваженої особи на ведення справ цієї установи в судах, як цього вимагають приписи ч.3 ст. 58 ЦПК України. Підтвердженням цього є те, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та надана довіреність також не містять інформації щодо можливості підписанта здійснювати, саме, самопредставництво акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а не представництва юридичної особи) В зв`язку з цим у особи, яка подала позовну заяву не має повноважень представника в суді передбачених ст. 64 ЦПК України, а отже зазначена позовна заява подана особою, у якої відсутня цивільна процесуальна дієздатність щодо цієї категорії правовідносин. Вказане свідчить, що зазначений документ – позовна заява, створена поза межами діяльності акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та без відповідних повноважень на це з боку уповноважених на представництво його посадових осіб. А отже, зазначене підтверджує факт відсутності у представника особи, яка подала позовну заяву права підпису цього документа.

06 жовтня 2023 до суд надійшла відповідь на відзив від представника відповідача, відповідно до якої вбачається, що кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву. Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua;https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbanlc.ua) складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п. 1.1.1.90,2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та пЛ .1.1.16 Умов) в Заяві.

За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов — комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 07-09-2015 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,5% (42% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Крім того, що повноважень представника позивача зазначено наступне.

Стаття 62 ЦПК України вказує про документи, які посвідчують повноваження представників. Серед їх переліку зазначено і про довіреність юридичної особи або документи, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Так згідно Довіреності для виконання наданих повноважень Представнику надається право від імені Банку підписувати, подавати, пред`являти необхідні документи, посвідчувати своїм підписом копії документів, у тому числі копії цієї довіреності, та виконувати інші необхідні дії, пов`язані з цією довіреністю, у тому числі під час проведення слідчих дій.

Довіреність представника Банку Гребенюк О.С. є чинною строком до 31.08.2024 року про що зазначено на другій сторінці довіреності.

Окрім того, стан довіреності можна перевірити на офіційному інтернет сайті Банку (Головна/Всі розділи/Інші розділи/Перевірка стану довіреностей, які видані банком).

Отже, довіреність представника Банку є чинною.

На підставі наведеного представник позивача заперечує проти доводів відповідача.

12 жовтня 2023 року відповідачем надіслано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначено, що позивач у відповіді на відзив навів обґрунтування своєї незгоди з запереченнями відповідача, фактично продублювавши обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, без зазначення своєї позиції відносно обґрунтувань заперечень позивача щодо належності та допустимості доказів наданих позивачем разом з позовною заявою. На підставі наведеного просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Крім того зазначила, що представником позивача залишено без правового обґрунтування щодо відсутності у представника особи, яка подала позовну заяву цивільної процесуальної дієздатності (в тому числі права підпису цього документа). Так, позивачем у відповіді на відзив фактично перелічено норми цивільного законодавства, якими регулюється відносини представництва за довіреністю без надання оцінки повноваженням і інституту представництва в цивільному судочинстві. І жодним чином не спростовано факт створення позовної заяви поза межами діяльності акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та без відповідних повноважень на це з боку уповноважених на представництво його посадових осіб, що є ознакою визнання заперечень відповідача в цій частині відзиву позивачем. Крім того відповідь на відзив до позовної заяви наданий з порушеннями положень ч.5 ст. 178, ч.3 ст. 179 ЦПК України, так як не був надісланий Відповідачу. Підтвердженням цього є той факт, що відповідачем не отримано, ані засобами електронного зв`язку (за допомогою Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи та/або електронної пошти відповідача), ані засобами поштового зв`язку цю відповідь на відзив. Щодо доказу відправлення позивачем відповіді на відзив відповідачу, який долучений в якості додатка до цього документа, то це копія документа АТ «Укрпошта» – Ф 103 «Рекомендовані листи» Але, слід зазначити, що зазначений документ був відправлений на іншу адресу, аніж та яка зазначена відповідачем у відзиві на позов, а також в самій позовній заяві. Так, на першій сторінці цього документа в графі де зазначені ініціали – ОСОБА_1 , стоїть поштовий індекс який не має ніякого відношення до адреси відповідача (до речі поштові адреси суду та відповідача однакові). Але, до суду лист в відповіддю направлено за правильним індексом та адресою. Також, відповідь на відзив від 18.09.2023 за № 20230914/0134 не може бути прийнята до уваги судом в зв`язку з її підписанням особою, повноваження якої не підтверджено відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України. Так як у наданих до суду документах відсутні посилання на норму закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) щодо уповноваження саме цієї посадової особи на здійснення самопредставництва акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та 6 мати статус уповноваженої особи на ведення справ цієї установи в судах, як цього вимагають приписи ч.3 ст. 58 ЦПК України. Підтвердженням цього є те, що до суду надано лише довіреність, яка наділяє відповідну посадову особу повноваженнями представника банку в установах, підприємствах, організаціях, але не на ведення справ цієї установи в судах. В зв`язку з цим у особи, яка подала позовну заяву не має повноважень представника в суді передбачених ст. 64 ЦПК України, а отже зазначена позовна заява подана особою, у якої відсутня цивільна процесуальна дієздатність щодо цієї категорії правовідносин. Вказане свідчить, що зазначений документ – відповідь на відзив від 18.09.2023 за № 20230914/0134, створений поза межами діяльності акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та без відповідних повноважень на це з боку уповноважених на представництво його посадових осіб. А отже, зазначене підтверджує факт відсутності у представника особи, яка подала позовну заяву права підпису цього документа.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2023 року у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін. Справу прийнято до провадження судді Дюміної Н.О.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про отримання судових повісток. Представник позивача в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про день та час розгляду справи, надіслала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, у задоволенні позову відмовити на підставі доводів зазначених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що 07.09.2015 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 07.09.2015 року кредитний ліміт, розмір процентів за користування кредитом, строки повернення кредитних коштів не зазначені .

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічне акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

До Анкети-заяви Банк додав Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1 , оформленої на ОСОБА_1 , 08.11.2017 відбувся старт карткового рахунку, (а не 07.09.2015 року, в момент підписання відповідачем Анкети-заяви), кредитний ліміт було встановлено 300 гривень, 08.11.2017 – зменшення кредитного ліміту до 300,00 грн, 08.11.2017 – збільшено кредитний ліміт до 6 000,00 грн, 13.11.2017 – збільшення кредитного ліміту до 32 000,00 грн, 09.01.2018 - збільшення кредитного ліміту до 48 000,00 грн, 17.02.2018 - збільшення кредитного ліміту до 50 000,00 грн, 14.12.2021 - збільшення кредитного ліміту до 165 000,00 грн, 26.12.2022 - кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

Відповідно до довідки, за кредитним договором, укладеним між позивачем і ОСОБА_1 , було надано такі кредитні картки: 08.11.2017 року відкрито кредитну картку № НОМЕР_1 із терміном дії до останнього дня липня 2021 року, 16.10.2020 року кредитну картку № НОМЕР_2 із терміном дії до останнього дня лютого 2024 року.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 систематично користувалася кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснювала платежі на погашення заборгованості починаючи з 10.11.2007 року і по 10.03.2022 року.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитом.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором №б/н від 07.09.2015 року, станом на 04.01.2023 року становить у розмірі 208 573,05 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредита в розмірі 170 619,77 грн та суми заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 37 953,28 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкт господарювання та фізична особа.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Щодо заперечень відповідача про недоведеність повноваження представника позивача при поданні позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ч. 3 ст.58ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

У п/п11 п. 16-1 Розділу XV Перехідних Положень Конституції України зазначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті131-1та статті131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Із матеріалів вбачається, що позовна заява, подана до суду у серпні 2023 року, підписана від імені АТ КБ «Приват Банк» - представником за довіреністю Гребенюком О.С.

Документи, які були додані до суду та долучені до позовної заяви, у тому числі й копії документів на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву.

Зокрема була надана копія довіреності №2043-К-НО від 10 серпня 2022 року (зі строком дії до 31.08.2024), якою АТ КБ «Приват Банк» уповноважував Гребенюка О.С. представляти інтереси банку у місцевих загальних судах з наданням прав, передбачених законодавством для позивача у тому числі підписувати позови. Також було надано виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ КБ «ПриватБанк» та Статут АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до частин 4 -6 статті 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів"(ДСТУ4163-2020),затвердженого наказом ДП «Укр НДНЦ» від 01.07.2020 року №144. За вказаним нормативно-правовим актом відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу юридичної особи або печатки «Для копій».

Надана суду копія довіреності №2043-К-НО на підтвердження повноважень Гребенюка О.С. на підписання позовної заяви завірена у встановленому законом порядку, оскільки містить зазначення слів «згідно з оригіналом» та зазначення особи яка її засвідчує, підпис такої особи та дати такого засвідчення.

На підставі наведеного, суд вважає, що повноваження представника позивача підтверджені належними доказами.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як було встановлено судом, 07.09.2015 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 07.09.2015 року кредитний ліміт, розмір процентів за користування кредитом, строки повернення кредитних коштів не зазначені.

На підставі наведеного, суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів факт погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом чи прострочення зобов`язання, оскільки на підтвердження цього банком було надано суду тільки виписку по рахункам, розрахунок заборгованості та анкету-заяву у якій зазначено лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність.

При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про те, який тип картки виявила бажання оформити ОСОБА_1 , оскільки відповідні графи в анкеті-заяві відсутні взагалі, зокрема строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір процентів за прострочення виконання зобов`язання, пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо.

Позивач, вказуючи, що картка з кредитним лімітом була надана відповідачу на підставі анкети-заяви без номеру від 07 вересня 2015 року, надає розрахунок заборгованості за період з 08 листопада 2017 року по 31 серпня 2019 року та з 01 вересня 2019 року по 01 січня 2023 року, які не доводять факту виникнення кредитних правовідносин на підставі анкети-заяви від 07 вересня 2015 року.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що в Анкеті-заяві від 07.09.2015 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку зазначені персональні дані відповідача, а також міститься інформація про те, що позичальник ознайомився з договором про надання банківських послуг та погодився з ним, а також з тим, що він згоден отримати екземпляр договору про надання банківських послуг шляхом самостійного його роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Також позичальник висловив свою згоду, що дана заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, яка разом з Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг.

Додані до анкети-заяви Умови та Правила відповідачем не підписані, а тому у суду відсутні підстав вважати, що саме з цими документами відповідачка була ознайомлена.

Крім того, представником позивача у відповіді на відзив зазначається, що банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінювальний) ОТП – пароль.

Разом із тим, згідно із матеріалів справи судом не було встановлено, що Умови та Правила відповідачем було підписано ОТП-паролем.

Тобто позивачем не було доведено, що Додані до анкети-заяви Умови та Правила відповідачем підписано або у відділенні банку, або за допомогою ОТП-пароля.

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 10.06.2014 року №СП-2014-6780656, які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачем та не містить її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 07.09.2015 року, шляхом підписання заяви-анкети.

При цьому, у наданій позивачем анкеті-заяві не відображено бажання відповідачки ОСОБА_1 оформити на власне ім`я кредитної картки з відповідним кредитним лімітом. В анкеті-заяві зазначено лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність.

Вказані вище документи не підтверджують умов кредитування щодо розміру кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, а саме: заборгованість за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та заборгованість за простроченими відсотками.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача тіла кредиту, суд зазначає наступне.

За загальним правилом тіло кредиту - це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

На відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається відразу (одноразово), в договорі про надання споживчого кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку (за яким позичальник має можливість використовувати ліміт частинами з правом подальшого використання вільного залишку ліміту, а у разі повного повернення коштів до закінчення строку кредитування - повторно отримати кредит (зняти кошти) або його частину в межах ліміту), - розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені, а тому сукупна сума всієї заборгованості за тілом кредиту може включати в себе заборгованість за частиною кредиту, строк сплати якої не закінчився (поточне тіло кредиту), та/або заборгованість за частиною кредиту, яка не була повернута в обумовлений термін (прострочене тіло кредиту).

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 170 619,77 гривень.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що наявна в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту та повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 систематично користувалася кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснювала платежі на погашення заборгованості починаючи з 10.11.2007 року і по 10.03.2022 року.

При цьому судом беруться до уваги кредитні операції, щодо яких матеріали справи не містять доказів того, що сторони погодили проведення таких банківських операції та узгодили порядок і умови надання таких послуг, у вигляді списання за рахунок кредитного ліміту відсотків.

Таким чином, тіло кредиту, збільшене за рахунок списання вказаних сум, та банком незаконно нараховувалися відсотки.

Окрім того, судом враховується, що з відповідача також систематично стягувалась комісія за користування кредитними коштами.

Однак, з урахуванням наведених вище обставин, встановлено, що позивачем не надано доказів, що розмір, порядок і умови надання таких послуг, у вигляді списання за рахунок кредитного ліміту комісії, також було погоджено сторонами.

Отже, з розрахунку та виписки, наданих позивачем, щодо руху коштів на кредитній картці, вбачається, що грошові кошти на картковий рахунок вносились, відповідачу були нараховані відсотки, проводилось автоматичне списання процентів та комісії за користування кредитним лімітом, за рахунок збільшення заборгованості по тілу кредиту, автоматично погашалась його заборгованість, проводилось автоматичне погашення простроченої заборгованості.

Відтак, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом розміру заборгованості, оскільки не відображає реального руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 оскільки реально отриманої відповідачем суми кредитних коштів від банку з моменту підписання кредитного договору, він не містить, та його правильність перевірити не можливо.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є його обов`язком, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Разом з тим, встановлені в ході судового розгляду обставини вказують на те, що розмір заборгованості, заявлений позивачем, визначений усупереч вимогам закону та умовам договору, та останнім не надано достовірних доказів, а отже, й не підтверджено факту наявності непогашеної заборгованості у відповідача за тілом кредиту у вказаній сумі.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, 07.09.2015 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 07.09.2015 року кредитний ліміт, розмір процентів за користування кредитом, строки повернення кредитних коштів не зазначені.

На підставі наведеного, суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів факт погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом чи прострочення зобов`язання, оскільки на підтвердження цього банком було надано суду тільки виписку по рахункам, розрахунок заборгованості та анкету-заяву у якій зазначено лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 квітня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Водночас, додані до позовної заяви копії Умови та Правила надання банківських послуг, як і Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не містять підпису позичальника.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про отримання кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, відповідач у відзиві заперечує факт свого ознайомлення з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку.

Таким чином суд приймає до уваги доводи відповідача, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За таких обставин вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 07.09.2015.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 12.06.2023 в справі № 175/966/21 Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов`язковими до врахування судом.

Посилання представника позивача на неможливість врахування вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої за результатами розгляду справи № 342/180/17, судом відхиляються, оскільки обставини вищевказаної справи та обставини даного спору є тотожними.

Крім того, посилання представника позивача на практику Верховного Суду у справах від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц, від 28.03.2019 у справі № 428/2873/17, від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц, від 17.04.2019 в справі № 666/388/16-ц є необґрунтованим, оскільки зазначені судові рішення виносилися, в тому числі з урахуванням правової позиці викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 провадження № 6-144цс14. Проте постановою Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14) та дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови повернення коштів, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд акцентує увагу на тому, що анкета-заява від 07 вересня 2015 року, що містить підпис відповідача, не містить відомостей, що відповідач мав намір скористатися кредитною послугою та оформити відповідну картку, не містить бажаний кредитний ліміт, а також, не містить інформації, який саме вид картки банком було видано відповідачу відповідно до заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено, як не містить істотних умов договору(базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період інше). Вказана анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про заявника.

Виписка з рахунку боржника хоча і є первинним бухгалтерським документом та з врахуванням обставин даної справи не доводить заявлених банком позовних вимог, оскільки виходячи з принципу змагальності позивач(банк)має довести не лише факт кредитних відносин, а й розмір кредитної заборгованості, проте з цього документу неможливо встановити розмір отриманих у кредит коштів, а також тіло кредиту, що узгоджується з висновками Великої Палата Верховного Суду, викладеними у постанові від03липня 2019року у справі №342/180/17(провадження№14-131цс19), які також враховані Верховним Судом у постанові від 12 травня 2021 року у справі №206/1881/20(провадження№61-631св21).

Посилання позивача на те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент підписання паспорту споживчого кредиту).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суду складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження№61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредитує невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, який викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц(провадження№61-13569св20),на яку,

Паспорт споживчого кредиту від 16 жовтня 2020 року також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування, оскільки у вказаному документі передбачено умови кредитування для декількох кредитних карток - за програмами «Універсальна», «Універсальна Gold», «Platinum», «MC World Black Edition», «Visa Signature», « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Visa Infinite», водночас з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися сторонами.

Також у вказаному вище паспорті споживчого кредиту від 16.10.2020 року вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Крім того, в паспорті кредиту зазначено, що дата надання інформації 16.10.2020, інформація зберігає чинність та є актуальною до 31.10.2020 року.

Позивачем не надано доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами кредитування в частині надання кредиту та певного розміру процентів за користування кредитом, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк»» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

На підставі наведеного відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

При зверненні позивача до суду ним заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у розмірі 3128,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України підстав для відшкодування позивачу судового збору не має.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 206, 259, 264-265, 267, 268 ЦПК України, 525-527, 554, 611, 629, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2023 року.

       Суддя                                                         Н.О. Дюміна