ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.06.06                                                      м. Київ                                     29/414-А       

За позовом          Державної податкової адміністрації у м. Севастополі

До                    Севастопольської міської державної адміністрації

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача          1) Управління державного казначейства у місті Севастополі;

2) Севастопольська міська рада                          

Про                     стягнення 2 186 773,43 грн.

                            Суддя Митрохіна А.В.

                    Секретар с.з. Дмитрук О.В.

Представники:

Від позивача:          не з”явились;          

Від відповідача:          Головин М.В. –нач. юр. відділу (дов. № 1589/24/1-06 від 07.06.2006р.);

Від третіх осіб: 1) не з”явились;

                           2) Близнюк О.А. –зав. юр. від. (дов. №03-15/1171 від 19.04.2006р.)

22.06.2006 о 10 год. 30 хв. в судовому засіданні, на підставі пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом за неповернутим цільовим пільговим кредитом у розмірі 535 000,00 грн. та 1 651 773,43 грн. заборгованості перед бюджетом по нарахованим відсоткам за користування фінансовою допомогою.

Позивач заявою від 24.05.2006р. № 1290/9/10-037 збільшив позовні вимоги  та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості перед Державним бюджетом за неповернутим цільовим льотним кредитом у розмірі 535 000,00 грн. і перерахувати на розрахунковий рахунок № 31135403579027, код платежу 00261500 “Повернення цільового льотного кредиту” отримувач Державне казначейство України ОКПО 20055032, банк отримувача  Державне казначейство України, МФО 820172 та суму заборгованості перед Державним бюджетом по нарахованим відсоткам  за користування фінансовою допомогою у розмірі 1 744 995,34 грн.  на розрахунковий рахунок № 31117128503028, код платежу 24110800 “Оплата відсотків за користування кредитом” отримувач Державне казначейство України ОКПО 20055032, банк отримувача  Державне казначейство України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що   між Міністерством фінансів України і Виконавчим комітетом Севастопольської міської Ради народних депутатів був укладений договір про надання відповідачу фінансової допомоги на зворотній основі у розмірі 53500000000 карб., які були перераховані відповідачу в повному обсязі. Проте станом на день звернення до суду відповідач не повернув грошові кошти. За користування кредитом відповідач повинен сплатити проценти.

За таких обставин, позивач  керуючись  нормами Бюджетного Кодексу України та Закону України “Про Державний бюджет на 2004р.”, Закону України “Про Державний бюджет на 2004р.” просить стягнути з відповідача суму основного боргу та суму процентів нарахованих на суму основного боргу.

Відповідач проти позову заперечує мотивуючи  свої заперечення тим, що позивачем пропущений строк позовної давності; Законами України   не передбачено перехід прав та обов’язків міськвиконкомів відповідним адміністраціям;  подання казначейства не є юридичним актом, який породжує права та обов’язки;  місцевим бюджетом  не передбачені грошові кошти на погашення заборгованості, яка визначена рішеннями судів з відповідача, оскільки це не передбачено законодавством України; відповідач фінансується повністю з Державного бюджету України.

Третя особа -1 вимог суду, викладених в ухвалах суду у справі № 29/414 не виконала, поважних причин такого невиконання суду не навела, не скористалась своїм процесуальним правом, в судове засідання представники не з’явились.

Третя особа –2 надала письмові пояснення по суті спору, в яких зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

          19.06.1994р. між Міністерством фінансів України та Виконавчим комітетом Севастопольської міської ради народних депутатів укладено договір № 14-304/27, відповідно до умов якого Мінфін зобов’язаний в серпні 1994р. надати міськвиконкому фінансову допомогу на зворотній основі в розмірі 53500 млн. карбованців з оплатою 30% річних, міськвиконком зобов’язаний повернути повне повернення грошей та процентів до 20.12.1994р. (п. 1.2)

          Відповідно до п.1.3 договору,  міськвиконком зобов’язаний передбачити в договорах з підприємствами  та організаціями, які отримують фінансову допомогу на поворотній основі, міри по забезпечення повернення у встановлений строк  сум отриманої фінансової допомоги та процентів, а також укласти з вказаними підприємствами і організаціями договори під залог прибутку, що залишається в їх розпорядженні, на відповідну суму допомоги та процентів, а у випадку її відсутності ці затрати буде нести місцевий бюджет.   

          Відповідно до п. 1.5 договору,  у випадку   невиконання або несвоєчасного виконання  міськвиконком    зобов’язання, яке зазначено в. п.1.2. цього договору, мінфін має право в безспірному порядку списати відповідну суму коштів з основного поточного рахунку по бюджету міста, або зменшити на відповідну суму перерахування грошових коштів, передбачених  в державному  бюджеті  бюджету міста.

          Платіжними дорученнями   Міністерством фінансів України перераховано  Міськфінуправлінню від 14.10.1994р. № 371 7000000000 карб., від 29.08.1994р. № 251 –23300000000карб., від 06.09.1994р. № 285 –9300000000 карб., від 19.10.1994р. № 403 –4600000000карб., від 30.09.1994р. № 331 –9300000000 карб. Всього на загальну суму 53500 млн. карб.

          Управління Державного казначейства  у м. Севастополі направило на адресу ДПІ у місті Севастополі подання № 10 від 07.07.2005.

Водночас суд відзначає, що в реквізитах «призначення платежу»вказаних платіжних доручень зазначено: «фінансування за рахунок цільового кредиту банку»без посилання на договір № 14-304/27 від 19.09.1994.

Також суд зважає на те, що за платіжними дорученнями № 251 від 29.08.1994 (на суму 233.00000000,00 крб.), № 285 від 06.09.1994 (на суму 9300000000 карб.)  було перераховано певні суми до часу підписання договору від 19.09.1994 №14-304/27. При цьому вказаний договір не містить посилань на зазначені платіжні доручення та відповідні суми як такі, що підлягають врахуванню у загальній сумі наданої поворотної допомоги. А отже зазначені платіжні доручення (№ 251 від 29.08.1994 (на суму 233.00000000,00 крб.), № 285 від 06.09.1994 (на суму 9300000000 карб.)   не можуть бути прийняті як належні і допустимі докази перерахування зазначених в них сум  як складових наданої Мінфіном фінансової допомоги.

Севастопольська  міська державна адміністрація є правонаступником  Виконавчого комітету Севастопольської міської  Ради народних депутатів, відповідно до ст.ст.  2 і 3 Указу Президента від 14.04.1992 № 252.  

Згідно із Законом України „Про бюджетну систему України” № 512 від 05.05.1993 (ст. ст.  1, 3, 4 в редакції, що був чинним на момент укладення Договору між Мінфіном та Облвиконкомом) фінансові ресурси Української РСР складаються з коштів республіканського бюджету, бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. Бюджетний устрій Української РСР визначається адміністративно-територіальним устроєм Української РСР як суверенної держави. Бюджетну систему Української РСР складають республіканський бюджет та місцеві бюджети. До місцевих бюджетів належать обласні, районні, міські, селищні і сільські бюджети. Кожна обласна, міська, районна, селищна, сільська Рада народних депутатів має самостійний бюджет. Основу самостійності бюджетів становлять власні та закріплені законом доходи по всіх ланках бюджетної системи. Бюджетний рік розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Порядок складання, розгляду, затвердження і виконання республіканського бюджету визначається цим Законом, місцевих бюджетів - відповідними Радами народних депутатів.

У процесі виконання бюджету Рада Міністрів Української РСР та виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів можуть вносити зміни та уточнення у доходи і видатки республіканського та відповідних місцевих бюджетів у межах наданих їм прав.

Правила складання і виконання республіканського і місцевих бюджетів встановлює Рада Міністрів Української РСР.

Республіканський бюджет забезпечує необхідними коштами фінансування заходів у галузі економічного і соціального розвитку, що мають загальнореспубліканське значення. Через республіканський бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між областями і містами республіканського підпорядкування з метою забезпечення всебічного розвитку їх економіки, зростання матеріального добробуту та культурного рівня життя народу (ст.  4 Закону).

Статтею 6 Закону України „Про бюджетну систему України” № 512 від 05.05.1993 (в редакції, що була чинною на момент укладення Договору між Мінфіном та міськвиконкомом) у республіканський бюджет включаються зокрема такі видатки:

на фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних та проектно-пошукових, природоохоронних та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнореспубліканських програм;

на фінансування загальнореспубліканських централізованих програм по підвищенню життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення.

Статтею 11 цього Закону (у вказаній редакції) було встановлено, що місцеві бюджети забезпечують необхідними коштами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, здійснюваних місцевими органами державної влади та органами державного управління. Місцеві Ради народних депутатів самостійно розробляють, затверджують і виконують свої бюджети. Втручання Рад вищих рівнів та їх виконавчих органів в процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається.

Також відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України „Про бюджетну систему України” № 512 від 05.05.1993 (в редакції, що була чинною на момент укладення Договору між Мінфіном та Облвиконкомом) до місцевих бюджетів з вищестоящих бюджетів можуть передаватися кошти у вигляді субвенцій, субсидій, дотацій.

Крім того частиною 2 ст. 14 Закону було встановлено, що у разі тимчасових касових розривів при виконанні обласних і міських (міст республіканського підпорядкування) бюджетів виконавчим комітетам обласних і міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за їх клопотаннями Міністерством фінансів УРСР можуть надаватися з республіканського бюджету позички, які повинні бути погашені в установлені строки в межах поточного бюджетного року.

Водночас частиною 4 ст. 14 Закону було встановлено, що у разі видання законодавчих актів Української РСР або рішень Ради Міністрів Української РСР, відповідно до яких збільшуються видатки або зменшуються доходи бюджетів областей, міст республіканського підпорядкування, цим бюджетам у процесі виконання бюджету компенсуються кошти з республіканського бюджету; при зменшенні видатків або збільшенні доходів цих бюджетів відповідні суми передаються до республіканського бюджету.

Згідно із Законом України „Про бюджетну систему України” № 512 від 05.05.1993 (в редакції Закону України від 29 червня 1995 року 253/95-ВР, яка також діяла на час існування зобов’язань Облвиконкому перед Мінфіном, ст.ст. 1, 2, 3, 7) бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Бюджетний процес - регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Державний бюджет України затверджується законом України. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими Радами народних депутатів.

До відання органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів належить складання проекту бюджету згідно з основними напрямами бюджетної політики, визначеними відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів, виконання бюджету та контроль за цільовим, економним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про бюджетну систему України” від 05.12.1990 № 512-ХІІ (в редакції Закону України від 29 червня 1995 року 253/95-ВР) видатками бюджетів є кошти Державного бюджету України, що  витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України, кошти  республіканського бюджету  Автономної  Республіки  Крим,  місцевих бюджетів витрачаються  лише  на  цілі і в межах,  затверджених  відповідно Верховною Радою Автономної Республіки  Крим,  місцевими Радами  народних  депутатів.  До  Державного  бюджету  України  не включаються видатки, які не передбачені законами України.

Розподіл видатків між бюджетами  здійснюється  відповідно  до цього Закону. Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки  і видатки розвитку, до поточних відносяться, зокрема, витрати бюджетів на фінансування  мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка  діє  на  початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо  соціального захисту населення та інших заходів, що  не  належать  до  видатків розвитку. В складі поточних видатків  окремо  виділяються  видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище  об'єктів  з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Статтею 32 вказаного Закону встановлено, що касове виконання бюджетів здійснюється установами  Державного бюджетного банку України.

Державний  бюджетний  банк  України  виконує доручення розпорядника коштів на  перерахування  бюджетних  коштів  лише  за наявності підпису уповноваженого контролера Міністерства  фінансів України,  повноваження якого визначаються положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 37 Закону Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети виконуються за розписом доходів та видатків з поквартальним розподілом, який складається Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовими управліннями (відділами) обласних, міських, районних Рад народних депутатів, виконавчими органами міських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських Рад народних депутатів відповідно до затвердженого бюджету. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети виконуються по видатках у тих самих пропорціях стосовно загальної суми видатків відповідного бюджету, які затверджено відповідними Радами народних депутатів. Контроль за пропорційним фінансуванням здійснюється щоквартально. 

У разі тимчасових касових розривів в процесі виконання республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів Міністерство фінансів України може надавати Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчим органам обласних, Київського і Севастопольського міських Рад народних депутатів за їх клопотанням з Державного бюджету України позички, які повинні бути обов'язково погашені у встановлені строки в межах поточного бюджетного року.

У разі тимчасових касових розривів в процесі виконання районних, міських, селищних і сільських бюджетів за клопотанням виконавчих органів районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів з відповідного бюджету вищого рівня на підставі рішень керівників місцевих фінансових органів вищого рівня можуть бути надані позички, які повинні бути погашені у встановлені строки в межах бюджетного року.

Згідно ст. 38 Закону України “Про бюджетну систему України” органи державної  виконавчої влади та виконавчі органи місцевих Рад народних  депутатів  разом  з  органами  Міністерства фінансів України здійснюють контроль за станом надходження доходів відповідного бюджету, коштів позабюджетних фондів та правильністю використання підприємствами, установами і організаціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань, коштів позабюджетних фондів.

Органи  державної  виконавчої  влади та виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів вищого рівня здійснюють нагляд за ходом виконання бюджету відповідними виконавчими органами  нижчого рівня виходячи з вимог дотримання  чинного  законодавства,  рішень органів державної виконавчої влади, Рад народних депутатів  та  їх виконавчих органів вищого рівня, прийнятих у межах їх компетенції.

У разі якщо субвенції, виділені бюджету нижчого територіального рівня, не  витрачено у встановлений строк або вони витрачаються  не за цільовим призначенням, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.

Міністерство фінансів України розподіляє кошти між розпорядниками, через  уповноважених   контролерів санкціонує використання бюджетних коштів розпорядниками,  здійснює  загальний нагляд за виконанням бюджету, подає  звіти Президенту України і Верховній Раді України про порушення Закону про  Державний  бюджет України, проводить перевірку випадків порушення  його  і  вживає необхідних  санкцій  до  порушників  чи  подає  відповідні проекти рішень Президенту України або Верховній Раді України.

Міністр фінансів України несе  персональну  відповідальність перед Верховною Радою України за дотримання Закону  про  Державний бюджет України.  Міністр  фінансів  України  зобов'язаний  негайно інформувати Верховну Раду України про всі випадки порушення органами державної виконавчої влади і посадовими особами виключного права Верховної Ради України встановлювати податки, збори, інші обов'язкові платежі і визначати законність використання бюджетних коштів.

Звіт  про  виконання  Державного  бюджету  України  подається  Президентом України Верховній  Раді  України  до  1  травня  року, наступного за  звітним.  Звіт  про  виконання  Державного  бюджету України представляє на засіданні Верховної Ради України  Президент України. З доповіддю  про  виконання  Державного  бюджету  України виступає Міністр фінансів  України  або  особа,  що  виконує  його обов'язки (ст. 40 Закону України “Про бюджетну систему України”).

Бюджетний рік розпочинається з 1  січня  та  закінчується  31 грудня. ( ст. 6 Закону України “Про бюджетну систему України”).

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бюджетну систему України” правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 115 Конституції УРСР  (чинної на момент укладання Договору) встановлено, що Кабінет  Міністрів  України  (Уряд  України) є органом державної виконавчої влади України.

Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень, зокрема, забезпечує складання  й  виконання  державного  бюджету  України (ст. 119 Конституції УРСР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1993 № 147 затверджено Положення  про Міністерство фінансів України, відповідно до якого Міністерство  фінансів  України  (Мінфін) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Міністерство забезпечує реалізацію державної фінансової політики і здійснює загальне  керівництво у сфері державних фінансів.

Основними завданнями Мінфіну є, зокрема, складання і забезпечення виконання державного бюджету.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань, зокрема,  організує  виконання  державного  бюджету  по  доходах  і видатках, здійснює   фінансування   видатків   у   межах   наявних фінансових ресурсів  у  Державному  бюджеті  України,  веде  облік виконання державного   бюджету   по   видатках.   Разом  з  іншими центральними органами державної виконавчої влади,  Радою Міністрів Республіки Крим,    обласними,   Київською   та   Севастопольською   місцевими державними  адміністраціями,  виконкомами  місцевих  Рад народних депутатів  забезпечує  надходження доходів до  державного бюджету та вживає  заходів  до  ефективного  витрачання  бюджетних коштів;   забезпечує  захист  фінансових   інтересів   держави   та фінансових прав підприємств, установ,  організацій  незалежно  від форм власності і громадян,  здійснює  у  межах  своєї  компетенції контроль за виконанням актів законодавства;   складає  поквартальний   розпис   доходів   і   видатків, забезпечує виконання державного бюджету,  затвердженого  Верховною Радою  України,  проводить   в   установленому   порядку   взаємні розрахунки  державного  бюджету  з  бюджетами   Республіки   Крим, областей, м. Києва  та  Севастополя,  в  межах  своїх  повноважень здійснює  обслуговування  державного  внутрішнього  і  зовнішнього боргу;  здійснює контроль за виконанням державного  бюджету  і  за додержанням установами Національного банку та комерційними банками правил  касового  виконання   державного   бюджету   по   доходах. Установлює порядок  ведення  бухгалтерського  обліку  і  складання звітності про виконання державного і місцевих бюджетів, кошторисів видатків бюджетних установ. Установлює форми  обліку  і  звітності щодо касового виконання бюджетів;  складає звіт про виконання державного  бюджету,  розробляє та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України  пропозиції  щодо ефективного використання коштів державного бюджету; розробляє проект Правил складання і  виконання  державного та  місцевих  бюджетів  і  подає  його  на  затвердження  Кабінету Міністрів України, затверджує класифікацію доходів і видатків  цих бюджетів.

Мінфін має право, зокрема, надавати з державного бюджету в разі виникнення тимчасових касових розривів при виконанні бюджетів Республіки Крим, обласних, м. Києва та Севастополя позички,  які  повинні  бути  погашені  в установлені терміни у межах поточного бюджетного року.

Мінфін при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади України, органами Республіки Крим,  місцевими  державними  адміністраціями, органами місцевого  і  регіонального  самоврядування,  а  також  з відповідними органами інших держав.

Мінфін у межах своїх повноважень  видає  на  основі  і  на виконання чинного законодавства накази, організує і  контролює  їх виконання.

Міністерство  у  разі  необхідності  видає  разом  з   іншими центральними органами державної виконавчої влади спільні акти.

Рішення  Мінфіну,  видані  у  межах його повноважень, є обов'язковими для  виконання  центральними і місцевими органами державної виконавчої влади,  органами місцевого і  регіонального самоврядування, а також підприємствами, організаціями,  установами та громадянами.

За умовами договору міськвиконком зобов’язується забезпечити повне повернення коштів та процентів до 20 грудня 1994 року, а також п. 1.5, відповідно до якого у разі невиконання чи несвоєчасного виконання міськвиконкомом саме цього зобов’язання, Мінфін має право у безспірному порядку списати відповідну суму коштів з основного поточного рахунку по обласному бюджету... або зменшити на відповідну суму перерахування коштів, передбачених у державному бюджеті обласному бюджету.

Таким чином, умовами договору передбачено повернення наданої фінансової допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету. Позивачем та третіми особами не подані суду докази, що підтверджують дотримання Міністерством фінансів п.1.5. договору, а Облвиконком не був наділений компетенцією самостійно сплачувати зазначену суму наданої допомоги та процентів за рахунок коштів обласного бюджету, як і взагалі вирішувати питання щодо іншого, ніж встановлено бюджетом, використання коштів обласних бюджетів або перерозподілу видатків обласного бюджету.

Також суд не погоджується з доводами позивача стосовно того, що проценти повинні бути стягнені з відповідача, оскільки відповідно до п.1.2 договору місквиконком зобов’язується забезпечити повне повернення коштів та процентів до 20 грудня 1994 року та відповідно до п. 1.3 місквиконком зобов’язується передбачати в договорах з підприємствами і організаціями, які отримують фінансову допомогу на зворотній основі, заходи по забезпеченню повернення в установлений строк сум одержаної фінансової допомоги та процентів, а також укласти з цими підприємствами і організаціями договори під заставу прибутку, що залишається і їх розпорядженні, на відповідну суму допомоги та процентів, а в разі його відсутності ці витрати буде нести місцевий бюджет, а отже обов’язок повернення процентів покладений умовами договору на підприємства і організації, яким Севастопольською міською Радою народних депутатів перераховані грошові кошти отримані від Мінфіну, а в разі їх неповернення - на місцевий бюджет.

Враховуючи вимоги Закону України „Про бюджетну систему України”, у т.ч. в частині формування, затвердження та виконання місцевих бюджетів, їх видатків, а також порядок погашення наданої фінансової допомоги, передбачений умовами договору, позовні вимоги про стягнення процентів саме з відповідача є безпідставними.  

Як встановлено судом, відповідно до п. 1.5 договору № 14-304/27 від 19.07.1994 у разі невиконання чи несвоєчасного виконання міськвиконкомом свого зобов’язання, зазначеного у п. 1.2 цього Договору, Мінфін має право у безспірному порядку списати відповідну суму коштів з основного поточного рахунку по обласному бюджету або зменшити на відповідну суму перерахування коштів, передбачених у державному бюджеті обласному бюджету (п. 1.5 Договору).

Проте, як свідчать матеріали справи, хоча Мінфін прямо не скористався правом, наданим йому вказаним пунктом Договору, зокрема шляхом прийняття рішення чи вчинення дій на списання коштів чи недофінансування міського бюджету саме за Договором про надання фінансової допомоги від 19.09.1994 № 14-304/27.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про наявність у відповідачів заборгованості перед Державним бюджетом України та дійшов висновку про безпідставність вимог щодо списання спірної суми з бюджету Запорізької області.

Частиною 4 статті 70 КАС України визначено, що обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Позивач не надав суду допустимих доказів в підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів суду обґрунтованість свого позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                            А.В.Митрохіна

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –27.06.2006.