ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року                                          м.Чернігів                              Справа № 620/9982/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді    - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,        

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та просить:

1. Визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки належних йому при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 13 вересня 2022 року по 02 червня 2023 року.

2. Зобов`язати Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1  середній заробіток за весь час затримки належних йому при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 13 вересня 2022 року по 02 червня 2023 року.

Ухвалою судді від 28.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити з огляду на те, що пенсія позивачу виплачується з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Чернігівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.11.2022 року № 1893 (копія додається) в період з 24 лютого 2022 року по 04 квітня 2022 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в місті Чернігові.

Наказом командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 03 вересня 2022 року № 320 звільнений з військової служби за станом здоров`я.

12 вересня 2022 року наказом начальника Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) № 234 виключений зі списків особового складу.

За час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2028 року позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення з порушенням норм законодавства України, а саме в розмірі нижчому за той на який він мав право.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 620/8695/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року зобов`язано Чернігівський ОТЦК та СП нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та здійснити виплату з урахуванням раніше виплаченої суми.

30 травня 2023 року позивач направив на адресу відповідача заяву про виконання рішення суду, що набрало законної сили.

02 червня 2023 року на його картковий рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 42440,66 грн.

20 червня 2023 року позивач звернувся на адресу відповідача з запитом на інформацію у якому просив повідомити до якого виду виплат належать перераховані йому кошти та надати  детальний розрахунок вказаних виплат.

21 та 23 червня 2023 року за вих. №№ 5/10298ф, 5/10523ф відповідач повідомив позивача про те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 620/8695/22, 02 червня 2023 року на його картковий рахунок було перераховано 42440,66 грн., які являються, невиплаченою йому, під час проходження військової служби, індексацією грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Таким чином, на момент виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) йому не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Відповідно до виписки по картковому рахунку  та повідомлень відповідача від 21 та 23 червня 2023 року вих. №№ 5/10298ф, 5/10523ф, остаточний розрахунок при звільненні з військової служби відповідач провів 02 червня 2023 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХП закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХП від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1.2-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям          надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХП).

Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як свідчать обставини справи, позивача виключено зі списків особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення.

В силу норм статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП У країни обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже,  не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Разом з цим, Конституційний Суд України в Рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Не проведення, з вини власника або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З вказаного слідує, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця, щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд касаційної інстанції приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, обов`язком відповідача є нарахування та виплата мені грошової компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби за кожен день такої затримки, а саме з 22 жовтня 2021 року (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 24 листопада 2022 року (проведення повного розрахунку на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 620/3524/22).

Як вже зазначалось судом, несвоєчасним розрахунком при звільненні з військової служби відповідачем були порушені  права та законні інтереси позивача.

Відтак, відповідно до приписів ст. 117 КЗПП України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки грошових сум належних   при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 13 вересня 2022 року  по 02 червня 2023 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд      

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов   ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул.Гетьмана Полуботка, буд.68, м.Чернігів,14013) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки належних йому при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 13 вересня 2022 року по 02 червня 2023 року.

Зобов`язати Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1  середній заробіток за весь час затримки належних мені при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 13 вересня 2022 року по 02 червня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2023 року.      

Суддя                                                                                           Сергій КЛОПОТ