ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 серпня 2011 р.                                                                                    № 2а-6894/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

        Головуючого - судді Журомської М.В.,

        за участю секретаря –Галійчук А.В.,

        за участю позивача ОСОБА_1 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України про визнання дій неправомірними та стягнення компенсації за неотримане речове майно в сумі 6 680,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України, в якому просить суд визнати дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати  грошової компенсації за речове майно незаконними та стягнути з військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6 680,99 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час проходження служби позивач не отримував належне йому речове майно і при звільненні відповідач в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`не виплатив йому грошову компенсацію за речове майно. В судовому засіданні позивачем подано заяву, згідно якої просить суд не розглядати вимоги щодо визнання дій посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати  грошової компенсації за речове майно незаконними.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з  підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача  подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що чинним законодавством не передбачено отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна. Просить відмовити у задоволенні позову.  В судове засідання 10.08.2011 р.  представник відповідача не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, що визнане судом необгрунтованим.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 128 КАС України розгляд справи завершувався без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає  до задоволення повністю з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України на посаді начальника служби артилерійського озброєння.

          Відповідно до наказу начальника Управління Західного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від  09.12.2010 року позивача виключено зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення, звільненого наказом командувача ВВ МВС України від 13 листопада 2010 року за № 119 о/с у відставку по п. «б`п.6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`за станом здоров`я з правом носіння військової форми одягу.

          Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України від 18.02.2011 року, вартість речового майна, що нарахована позивачу згідно довідки-розрахунку №53 від 09.12.2010 р. та підлягає видачі станом на 09 грудня 2010 року, тобто, на момент звільнення позивача, складає 6 680,99 грн.

          Рапортом від 29.11.2010 року ОСОБА_1 звертався до заступника  начальника управління Західного оперативного ТрК ВВ МВС України про видачу речового майна згідно встановлених норм.

          Як вбачається з матеріалів справи листом від 01.03.2011 р. №1/7-178 у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 22.02.2011 р. про виплату грошової компенсації на суму 6 680,99 грн. замість недоотриманого речового майна, повідомлено, що нарахована позивачу сума є грошовим виразом вартості недоотриманого речового майна, виплата якої призупинена.

          Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів`від 17.02.2000р. №1459-ІІІ призупинено дію частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.  Зазначений Закон України набрав чинності з дня опублікування, яке відбулося 11.03.2000р. в Урядовому кур`єрі N45 від 11.03.2000р.

Законом України № 328-V від 03.11.2006 стаття 9 викладена в новій редакції та введена в дію стаття 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не зупинялася будь-яким нормативно-правовим актом, та на яку не поширюється зупинення, встановлене  Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».    

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас  або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом  дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 28 вказаного положення, військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місяці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.

А тому судом не береться до уваги лист відповідача позивачу від 01.08.2011 р. №1/21-740, про те, що заборгованості перед позивачем не має.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалою суду від 02.08.2011 р. зобов`язано відповідача представити до суду довідку-розрахунок №53 від 09.12.2010 р., проте такої представлено не було.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільняється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової компенсації в сумі 6 680,99 грн., оскільки на момент його звільнення зі служби не було передбачених Законом підстав, для відмови у виплаті зазначеної компенсації.

А тому, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати компенсації за отримане речове майно звільненим військовослужбовцям.

За таких підстав, позовні вимоги щодо грошової компенсації за неотримане речове майно підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАСУ слід стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

                                                    ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути  з Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 6 680, 99 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят гривень 99 коп.).

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 12.08.2011 року.

         Суддя                                                                                          Журомська М.В.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Журомська М.В.