Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #488656326

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И


31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/19456/23


         Головуючий в І інстанції: Бутенко А.В.

                                                                                          Дата та місце ухвалення рішення: 22.08.2023 р. м. Одеса


         П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:


                                        суддя-доповідач – Шеметенко Л.П.

                                                        судді – Градовського Ю.М.

                                                        судді – Турецької І.О.


розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», Акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -


В С Т А Н О В И В:


У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», Акціонерне товариство «Дельта Банк», в якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність Малиновського відділу ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження № 25791045;

- зобов`язати Малиновський відділ ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладений 11.04.2011 року о 16:43:30 год. за № 11059077 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, у виконавчому провадженні № 25791045, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2011 року, виданої державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ Демченко О.В.    

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Малиновський відділ ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного постановою Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №25791045 від 01.04.2011 року (реєстраційний номер обтяження № 11059077, зареєстроване 11.04.2011 року Одеською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України) і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначив, що порядок зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження по завершеним виконавчим провадженням чітко визначений Законом №1404-VIII та п.16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та, з посиланням на приписи зазначеного Закону та порядок Інструкції, оскільки боржником ОСОБА_1 не надано підтвердження сплати боргу згідно виконавчого документу, а також сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, апелянт вказав, що відсутні будь-які підстави для зняття арешту з майна боржника, який був накладений у виконавчому провадженні №25791045.

Крім того, на думку апелянта, при вирішенні справи, суд першої інстанції порушив норми процесуально права, з огляду на те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, а тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту шляхом оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому ЦПК України.  

Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від  22.08.2023 року – залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.09.2010 року по справі № 2-4852/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» загальну суму заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11236843000 від 18.10.2007 року та Договором про надання споживчого кредиту № 11238324000 від 22.10.2007 року в розмірі 1 286 170,21 грн.

Постановою Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 01.04.2011 року № 25791045 накладено арешт на майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

10.05.2023 року представник позивача звернувся до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитом щодо надання інформації про стан виконавчого провадження № 25791045.

На вказаний запит, листом від 17.05.2023 року Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що перевіркою бази АСВП було встановлено, що на примусовому виконанні Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ЄДРВП 25791045 про виконання виконавчого листа № 2-4852/10 від 08.12.2010 року Київського районного суду м. Одеси про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк».

Також було встановлено, що на примусовому виконанні Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ЄДРВП 42499901 про виконання виконавчого листа № 2-4852/10 від 23.12.2013 року Київського районного суду м. Одеси, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».

Зазначене виконавче провадження було відкрито 11.03.2014 року, 05.09.2014 року було повернуто стягувачові на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку із знищенням архіву виконавчих проваджень 2011-2014 років, у відповідності до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» № 699/30567 від 09 червня 2017 року, а саме п.2 розділу XI – «Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки» та надати більш детальну інформацію відносно вказаних виконавчих проваджень, як зазначив відповідач, не виявляється можливим.

16.06.2023 року представник позивача звернувся до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 .

Листом від 30.06.2023 року Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив про відмову у задоволенні клопотання про зняття арешту.

Підставою відмови у задоволенні клопотання представника позивача, відповідач зазначив, що оскільки виконавче провадження не було закінчено відповідно до вимог статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (у старій редакції Закону), виконавче провадження ЄДРВП 42499901 про виконання виконавчого листа №2-4852/10 від 23.12.2013 року Київського районного суду м. Одеси, було повернуто стягувачу відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у старій редакції Закону), та не передбачає зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вважаючи дії відповідача щодо не зняття арешту з майна боржника протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо належності даної справи до юрисдикції адміністративного судочинства, враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі №820/4146/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №823/2042/16 зазначив, що виникнення спірних правовідносин у даній справі обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) відповідача, підлягає перевірці адміністративним судом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме на державного виконавця покладався обов`язок, у разі винесення ним постанови про закінчення виконавчого проваджені зокрема, на підставі ст.37 Закону № 606-XIV,  зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження про скасування арешту, накладеного на майно боржника, та вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення такого обтяження шляхом направлення до реєстратора заяви встановленого зразка, чого відповідачем зроблено не було.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що відповідно до Порядку роботи з документами в органах держави виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

На підставі наведеного, враховуючи, що у відповідача відсутнє виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та будь-яких інших виконавчих проваджень щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, боржником у яких би був позивач і для забезпечення виконання яких накладався арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження немає, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для того, щоб продовжувало свою дію обтяження у вигляді арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 01.04.2011 року № 25791045 шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ЄДРВП 25791045 про виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси по справі № 2-4852/10 від 08.12.2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» та виконавче провадження ЄДРВП 42499901 про виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси по справі № 2-4852/10 від 23.12.2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».

Так, в рамках виконавчого провадження № 25791045, яке знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №11059077 від 11.04.2011 року.

Таким чином, вказані виконавчі провадження, в тому числі і те, в межах якого прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, були відкриті на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.09.2010 року у справі №2-4852/10, боржником у якому є, зокрема, позивач.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частина 2 ст. 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Аналізуючи наведені приписи законодавства, колегія суддів зазначає, що  зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі не є законність постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 25791045 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, а є вирішення судом питання про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси по справі № 2-4852/10 від 08.12.2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк».

Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст. 59 Закону України №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Так, у разі, якщо підставою позову є неправомірні дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

У випадку, коли підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що підставою позову в даній справі є наявність арешту, накладеного на належне нерухоме майно позивача та не знятого при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, що порушує його права та законні інтереси.

Разом з тим, законність постанови державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 25791045 про накладення арешту на майно позивача, як боржника у виконавчому провадженні, не є предметом спору в даній справі.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі порушується право власності позивача, внаслідок чого він був позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а тому у даному випадку порушено його цивільні права.

З огляду на вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 був відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні з виконання судового рішення в цивільній справі про стягнення заборгованості, колегія суддів вважає не обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №340/25/19 та постанові Верховного Суду від 06 березня 2020 року у справі №640/23588/19.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом вимог ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, позивачу підлягає роз`ясненню його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Також, на підставі ст. 239 КАС України, позивачу підлягає роз`ясненню наявність у нього права протягом десяти днів, з дня отримання постанови суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, звернутися до суду, який прийняв цю постанову, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,


П О С Т А Н О В И В:


Апеляційну Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) –  задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року – скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», Акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу наявність у нього права протягом десяти днів, з дня отримання постанови суду апеляційної інстанції про закриття провадження у даній справі, звернутися до суду, який прийняв цю постанову, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.


Судове рішення складено у повному обсязі 31.10.2023 р.




Суддя – доповідач:                                                                                  Л.П.  Шеметенко



Суддя:                                                                                                       Ю.М. Градовський



Суддя:                                                                                                        І.О. Турецька



  • Номер: 854/8689/23
  • Опис: визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 420/19456/23
  • Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Шеметенко Л.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.09.2023
  • Дата етапу: 08.11.2023
  • Номер: 2/947/1518/24
  • Опис: про визнання бездіяльності противоправною і зобов'язання вчинити певні дії
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 420/19456/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Шеметенко Л.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.01.2024
  • Дата етапу: 09.01.2024
  • Номер: 2/947/1518/24
  • Опис: про визнання бездіяльності противоправною і зобов'язання вчинити певні дії
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 420/19456/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Шеметенко Л.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Залишено без руху
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.01.2024
  • Дата етапу: 16.01.2024
  • Номер: 2/947/1518/24
  • Опис: про визнання бездіяльності противоправною і зобов'язання вчинити певні дії
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 420/19456/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Шеметенко Л.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.01.2024
  • Дата етапу: 30.01.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація