|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.06 м. Київ 49/198-А
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізінг”
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення
Суддя Митрохіна А.В.
Секретар судового засідання Дмитрук О.В.
Представники:
Від позивача Добродуб О.Я. -предст. (дов. у справі),
Від відповідача Бондаренко О.В., Степаненко С.Д. -представ. (дов. у справі),
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.07.2006 р. о 15 год. 27 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 31.05.2006р. № 000354233/0 в частині застосування штрафної санкції в сумі 196350,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач невірно застосував норми чинного податкового законодавства, податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства на підставі акту, висновки якого не відповідають фактичним обставинам.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву та його представник у судовому засіданні проти позову заперечує, вважає оспорюване повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам закону, оскільки позивач авансові внески з податку на прибуток у сумі 98175 грн. вносив до бюджету після виплати дивідендів. Як наслідок органом державної податкової служби у відповідності з п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 100% від суми 98175 грн., яку позивач вносив до бюджету після виплати дивідендів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006 р. № 000354233/0, яким на підставі акту перевірки № 193/23-3/30401456 встановлено порушення п.п. 5.3.9 ст. 5 та п.п. 7.8.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивачу визначено суму податкового зобов”язання з податку на прибуток на загальну суму 205272 грн., у т.ч. 7435 грн. -основного платежу та 197837 грн. штрафних санкцій.
Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення -рішення тільки в частині визначення штрафних санкцій на суму 196350 грн.
Актом перевірки від 16.05.2006р. № 193/23-3/30401456 “Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Украгролізінг” за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005 року, з урахуванням меж оскарження, встановлено, що при перевірці правильності нарахування та своєчасності сплати відрахувань до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу), отриманого за результатами фінансово -господарської діяльності за 2005 рік, передбаченого статтею 65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005рік”, виялені факти виплати частини прибутку до загального фонду бюджету (дивідендів), при яких ВАТ НАК “Украгролізінг” в порушення п.п. 7.8.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме позивач виплачував дивіденди без попередньої або одночасної сплати авансового внеску з податку на прибуток в сумі 98175 грн., чим порушено п.п. 7.8.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Авансові внески з податку на прибуток у сумі 98175 грн., вносились до бюджету після виплати дивідендів, а не до/або одночасно із виплатою дивідендів.
За таких обставин, ДПІ нараховано позивачу штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Із застосуванням штрафних санкцій до позивача на підставі п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та запереченнями відповідача, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII в редакції Закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Статтями 14 та 15 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII в редакції Закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначено вичерпний перелік загальнодержавних, а також місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону встановлено, що до загальнодержавних податків належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Відповідно до статуту Національної акціонерної компанії “Украгролізінг” , компанія є відкритим акціонерним товариством утвореним Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України від 23.02.2001р. № 111 “Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному сектору в аграрному секторі економіки”, засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, акціонерами компанії є, у т.ч. держава в особі Кабінету Міністрів України.
Статтею 65 Закону України “Про державний бюджет на 2005 рік” встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.
Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до п. 2, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2005р. № 50 “Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році” відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік") та за результатами фінансово-господарської діяльності у січні - лютому 2005 р. здійснюється державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державного підприємства "Енергоринок") та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році, починаючи з березня, здійснюється державними, у тому числі казенними, підприємствами (крім державного підприємства "Енергоринок") та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами у розмірі 50 відсотків, а акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 30 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Як вбачається з наведених положень законодавства, вказаний платіж, а саме: частина прибутку (доходу) акціонерними суб”єктами господарювання, у статутних фондах яких є державна частка, що сплачується до бюджету, не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 14 та 15 Закону України ”Про систему оподаткування”, а тому вказаний платіж не є податком чи збором (обов'язковим платежем) в розумінні законодавства України.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України ”Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Враховуюче вищевикладене судом встановлено, що платіж -„частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що сплачується до бюджету” не є податком чи збором, а тому не підлягає регулюванню податковим законодавством України.
Також, судом не приймаються доводи відповідача стосовного того, що позивачем виплачувались дивіденди на підставі абз. 1 п.п. 7.8.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ні позивачем ні Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про виплату дивідендів, а отже позивачем не порушено вимоги п.п. 7.8.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
За таких обставин, застосування до позивача спірним податковим повідомленням -рішенням штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу), є неправомірним, оскільки, як встановлено, судом вище, „частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що сплачується до бюджету” не є податком чи збором.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, а відтак вказаний платіж є обов'язковим до сплати суб'єктами, визначеними у ст. 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, оскільки такий платіж встановлено Законом України.
Відповідно до п. 11.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Згідно з абз. „б” та „в” ч. 1 п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
- календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
- календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подавались до ДПІ декларації з податку на прибуток щоквартально, в яких позивач визначав суми авансових внесків, нарахованих на суму частини прибутку, що сплачується до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, а також позивачем перераховувались, грошові кошти до бюджету в рахунок сплати частини прибутку за результатами фінансової господарської діяльності, що також не заперечується відповідачем в акті перевірки.
Порушень щодо заповнення та подання декларації з податку на прибуток за 2005 рік та щодо визначення розміру частини прибутку за результатами фінансової господарської діяльності, відповідачем не встановлено.
Крім того, слід зазначити, що згідно з преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону).
Абзацом “б” пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку та надіслати податкове повідомлення-рішення, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу) є контролюючий орган .
Як зазначалось судом вище, вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-XII в редакції закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями).
У цих статтях платіж: „частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету” як один із видів податків і зборів не передбачені. Тому обов'язок підприємства зі сплати платежу: „частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету” не належить до категорії податкового зобов'язання.
Наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав направляти позивачу податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за не несвоєчасну сплату платежу, який не підпадає під визначення поняття податкового зобов”язання.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позову доведеними та обґрунтованими.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 94, 160-163, 167, 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 31.05.2006р. № 000354233/0 в частині застосування штрафної санкції в сумі 196350, 00 грн. (сто дев”яносто шість тисяч триста п”ятдесят гривень).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізінг” (01601, м. Київ, вул.. Мечникова,16-А, р/р 2600712557 в АППБ “Аваль” м. Київ, МФО 300335, код 3401456) 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судового збору.
Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
|
Суддя |
А.В. Митрохіна |
Дату виготовлення та підписання постанови у повному обсязі 17.07.2006.