Справа №760/4132/23

2/760/6191/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 жовтня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Митрофанової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Костюк В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до якого просив суд стягнути на його користь з відповідача борг у розмірі 1 096 800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

07 листопада 2017 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу у борг грошові кошти у розмірі 30000 дол. США строком до 07 листопада 2022 року. Грошові кошти були передані ним та одержані відповідачем ОСОБА_2 під час підписання договору готівкою. Своїми підписами сторони засвідчили факт передачі грошових коштів. Відповідач умови договору не виконав, грошові кошти не повернув. На його вимоги повернути борг відповідач не реагує, ухиляється від виконання умов договору.

Станом на 17.02.2023 року курс долара США по відношенню до гривні, встановленого НБУ, складає 36,56 грн. за 1 долар США.

Таким чином станом на 17.02.2023 року еквівалент заборгованості відповідача складає 1 096 800 грн.

Виходячи з цього, позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача суму боргу 1 096 800 грн., а також судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Митрофанову А.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.04.2023 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.

19 травня 2023 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частку квартири та 1/9 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,1 кв.м. житловою площею 30,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 2489003180000, що належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на 1/3 частку квартири та 1/9 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 2489003180000, що належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

08 червня 2023 року у підготовче засідання сторони не з`явились.

До суду надійшла заява представника позивача про проведення підготовчого засідання за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Підготовче засідання було відкладено на 29 червня 2023 року.

29 червня 2023 року у підготовче засідання сторони не з`явились.

До суду надійшла заява представника позивача про закінчення підготовчого засідання за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.06.2023 року у справі було закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06.09.2023 року.

06 вересня 2023 року у судове засідання сторони не з`явились.

До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Судове засідання було відкладено на 26 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року у судове засідання сторони не з`явились.

До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Частиною першою статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 07 листопада 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача 30 000 доларів США та зобов`язався повернути позику у визначений договором строк.

Відповідно до п. 3.2. зазначеного Договору позичальник зобов`язаний повернути суму позики в доларах США або у гривні в сумі, еквівалентній сумі позики станом на день повернення позики у строк до 07 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 5.8. Договору підписання цього договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики у розмірі 30 000 доларів США.

Крім того, 07 листопада 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був складений Акт прийому-передачі грошових коштів до Договору позики від 07 листопада 2017 року.

Згідно п.1.1 та 1.5 Акту ОСОБА_2 засвідчив факт одержання особисто від ОСОБА_1 грошових коштів (готівкою) у розмірі 30 000 доларів США.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за умовами договору виконав у повному обсязі, передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти.

За таких обставин та встановлених фактів, суд приходить до висновку, що між сторонами існують зобов`язання, що випливають з договору позики.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Враховуючи те, що 07.11.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов`язання щодо виконання даного договору.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що після настання строку повернення позики, відповідач свої зобов`язання по поверненню отриманих грошових коштів не виконав, грошові кошти не повернув, чим порушує права позивача, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно договору безпроцентної позики від 07.11.2017 року, сторони встановили строк дії позики - до 07.11.2022 року включно.

На підтвердження укладеного з відповідачем договору позики та передачу йому грошових коштів представник позивача надав до суду Акт прийому-передачі грошових коштів до Договору позики від 07 листопада 2017 року про отримання відповідачем грошових коштів, що є свідченням укладення між сторонами договору позики.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у гривні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до частини першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Тож, за змістом позову та Акту прийому-передачі грошових коштів до Договору позики від 07 листопада 2017 року предметом позики були грошові кошти в доларах США, однак, позивач, звертаючись до суду, просить стягнути з ОСОБА_2 боргові кошти в гривні за офіційним курсом Національного банку України на 17.02.2023 року - 36,56грн за 1 долар США, в розмірі 1 096 800 грн.

Тобто позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 17 лютого 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, сума боргу відповідача за позикою становить 1 096 800 грн. (30 000 дол. СШАх36,56 (офіційний курс Національного банку України станом на 17 лютого 2023 року)= 1 096 800 грн).

Правильність нарахованої позивачем суми боргу перевірена.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами другою, п`ятою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що на час звернення до суду, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики, визначений договором термін повернення коштів минув та доказів повернення суми боргу позивачу не надав, внаслідок порушення позичальником умов такого договору за ним утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку, відповідачем наведені позивачем обставини не спростовані, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 10 968 грн. та 536,80 грн. за подачу заяви про забезпечення позову підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись статями 526, 625,1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 137, 141 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 07 листопада 2017 року у розмірі 1 096 800 (один мільйон дев`яносто шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 11 504 (одинадцять тисяч п`ятсот чотири) грн. 80 коп.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Митрофанова