Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #488676580


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 727/10844/20

провадження № 51-2855км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 6 жовтня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 9 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202020600400014977, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Чернівці, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кожного, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Згідно з вироком суду 20 серпня 2020 року у ОСОБА_6 після розпивання спиртних напоїв за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , на грунті неприязних відносин, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .. З цією метою ОСОБА_6 приблизно о 22:30 прийшов до сусіднього господарства по АДРЕСА_2 , на території якого почав наносити удари кулаками рук ОСОБА_11 в область голови та обличчя, від чого останній впав на землю. Не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 відтягнув ОСОБА_11 за межі території вказаного господарства до ґрунтової дороги, де продовжив наносити останньому удари руками та ногами по голові та різних частинах тіла. Під час нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , у період часу з 22:30 до 23:00 до нього підійшов ОСОБА_7 , який розуміючи протиправний характер дій ОСОБА_6 , приєднався до побиття потерпілого та вони діючи умисно, групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень і свідомо припускаючи їх настання, при цьому не передбачаючи настання смерті потерпілого, наносили останньому численні удари руками та ногами в голову та по тулубу, поки потерпілий не втратив свідомість.

Внаслідок нанесення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не менш, як семи травмуючих дій, згідно з висновком експертизи, потерпілому ОСОБА_11 були спричинені легкі тілесні ушкодження, які не мають прямого причинно наслідкового зв`язку із фактом настання смерті, та тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинно наслідковому зв`язку із фактом настання смерті потерпілого

20 серпня 2020 року о 23:45 ОСОБА_11 без свідомості був госпіталізований до реанімаційного відділення лікарні швидкої медичної допомоги, де ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та засудженого ОСОБА_6 , а вирок - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційних скаргах захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просять скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. В касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 , окрім вищенаведеного вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, також просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Сторона захисту вказує на те, що в основу обвинувачення засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покладено ряд неналежних та недопустимих доказів, які отримані з істотним порушенням вимог КПК. Зазначають, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційних скарг сторони захисту та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження ряду доказів, а також необґрунтовано відмовив у виклику та допиті ряду свідків, які, на думку захисників, могли б підтвердити або спростувати пояснення засудженого ОСОБА_7 про наявність у нього алібі на момент вчинення злочину. Також вказують на те, що поза увагою апеляційного суду залишились доводи сторони захисту про суперечність показань свідків ОСОБА_14 та малолітнього ОСОБА_15 , які в суді першої інстанції не впізнали ОСОБА_6 як особу, яка наносила потерпілому тілесні ушкодження.

Позиції учасників судового провадження

Засуджені та їх захисники підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Втім, суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції за результатом розгляду кримінального провадження дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення доведена у повному обсязі, а їх дії правильно кваліфіковані за частинами ч. 2 ст. 121 КК.

Не погоджуючись з вироком суду сторона захисту подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на істотні порушення вимог КПК, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просили повторно дослідити ряд доказів, зокрема висновки СМЕ, оскільки вони містять розбіжності, а також допитати свідків, у допиті яких було відмовлено місцевим судом, котрі, на переконання сторони захисту, можуть підтвердити пояснення засудженого ОСОБА_7 про наявність у нього алібі на момент вчинення злочину.

Крім цього сторона захисту просила повторно допитати свідків ОСОБА_14 та малолітнього ОСОБА_15 , які згідно матеріалів справи були безпосередніми очевидцями побиття засудженими потерпілого ОСОБА_11 , оскільки вказані свідки в суді першої інстанції не впізнали ОСОБА_6 як особу, яка наносила потерпілому тілесні ушкодження, що, на думку сторони захисту, ставить під сумнів правдивість їх показань.

Однак, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, вказані доводи не отримали належної перевірки та відповідної оцінки, що є порушенням вимог ст. 419 КПК.

Так, суд апеляційної інстанції формально перерахував докази, які місцевий суд поклав в основу вироку, проте не навів мотивів свого рішення, не дав належної оцінки доводам апелянтів щодо суперечливості цих доказів.

Також, колегією суддів належним чином не перевірено та не спростовано доводи сторони захисту щодо недоведеності участі ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та необхідність виклику та допиту свідків, які за сторони захисту, могли б підтвердити пояснення засудженого ОСОБА_7 про наявність у нього алібі на момент вчинення злочину.

Апеляційний суд лише зазначив, що будь-які сумніви, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілого, були нанесені спільно обома обвинуваченими, які призвели до смерті потерпілого відсутні, оскільки дослідженими доказами встановлено, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяли спільно, а локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого, їх кількість, спосіб нанесення, узгодженість та послідовність дій обвинувачених свідчать про наявність у них спільного умислу на їх спричинення.

Також колегія суддів зазначила, що той факт, що сам ОСОБА_7 , який заперечує свою участь у скоєному, не оскаржував вирок суду до апеляційної інстанції щодо недоведеності його вини в інкримінованому діянні, особисто не виклав свою позицію розвитку події чи її заперечення в апеляційній скарзі та не озвучив в суді, свідчить про розумний сумнів щодо непричетності останнього до даного кримінального провадження, а навпаки вказує на обрану ним лінію захисту, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, так як навіть під час досудового слідства він скористався своїм правом за ст. 63 Конституції України.

Таким чином, апеляційним судом належним чином не перевірено та не спростовано доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_7 алібі на момент вчинення злочину.

Крім цього, апеляційним судом не надано належної на обґрунтованої відповіді з приводу доводів сторони захисту про суперечливість показів свідків ОСОБА_14 та малолітнього ОСОБА_15 .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були безпосередніми очевидцями побиття потерпілого ОСОБА_11 . При цьому, під час проведення з ними слідчих експертів, останні чітко вказували, що саме ОСОБА_6 , до якого згодом приєднався ОСОБА_7 наносили тілесні ушкодження потерпілому.

Крім цього, згідно протоколів пред`явлення особи для впізнання, свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 «за зовнішніми ознаками обличчя».

Разом з тим, в судовому засіданні в суді першої інстанції вказані свідки не впізнали ОСОБА_6 , який був присутній в залі судового засідання, як особу, яка 20 серпня 2020 року, наносила тілесні ушкодження ОСОБА_11 .

З врахуванням наведеного стороною захисту було заявлено клопотання про повторний допит вищезазначених свідків, проте, в порушення вимог ст. 404 КПК, вказане клопотання взагалі залишилось не вирішеним апеляційним судом.

Також, судом апеляційної інстанції не надано відповіді з приводу доводів сторони захисту про суперечливість висновків судово-медичних експертиз №090 та №613 в частині механізму спричинення тяжчого тілесного ушкодження, отриманого потерпілим та можливості його спричинення та необхідність призначення повторної судово-медичної експертизи для усунення протиріч та неточностей.

Суд апеляційної інстанції лише обмежився допитом експерта ОСОБА_16 , проте повторно не дослідив вказані висновки судово-медичних експертиз та не надав їм власної оцінки.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними, оскільки вони перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як неодноразово наголошував касаційний суд, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.

Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення, чого в даному випадку зроблено не було.

Відсутність в ухвалі апеляційного суду належним чином обґрунтованих та вмотивованих відповідей на всі доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника перешкоджає суду касаційної інстанції надати оцінку законності вироку місцевого суду з огляду на доводи, викладені в касаційних скаргах, а тому колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги задовольнити частково, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.

При новому розгляді апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно, з використанням наданих процесуальних можливостей перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах сторони захисту, надати на всі з них умотивовані відповіді та ухвалити законне судове рішення.

Інші доводи касаційних скарг мають бути предметом перегляду суду апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження.

Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК (в редакції Закону України № 2690-IX від 18 жовтня 2022 року), суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати кожному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 9 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація