ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року                                     м.Чернігів                              Справа № 620/7290/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді    - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області  про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,       

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у не нарахуванні та не виплаті компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 09 діб, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 19 діб, а також не нарахуванні та невиплаті компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб та за 2023 рік у кількості 14 діб.

2. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 09 діб, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 19 діб, а також не нарахуванні та невиплаті компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб та за 2023 рік у кількості 14 діб.

Ухвалою судді від 13.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області з 01.11.2015 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 02.05.2023 року № 192 о/с Позивача було звільнено зі служби в поліції.

Однак, при звільненні, з Позивачем повного розрахунку проведено не було, окрім цього ГУНП в Чернігівській області (далі по тексту - Відповідач), всупереч вимогам чинного законодавства, про нараховані суми, належні йому при звільненні, письмово (або будь-яким іншим чином) повідомлено не було. Більш того, у наказі про звільнення Позивача не було зазначено про його право на отримання компенсації за невикористані ним відпустки.

При звільненні Позивачу не було нараховано та не було виплачено компенсацію за невикористані частини щорічних оплачуваних відпусток та додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій.

З метою захисту порушених прав, Позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката Кашуби Миколи Олексійовича (далі по тексту - Адвокат). Адвокатом 05.05.2023 року було надіслано запит про використання відпусток а також про нарахування грошового забезпечення.

Отримавши відповідь 15.05.2023 року було встановлено, що у нарахуванні компенсації за невикористані частини щорічних оплачуваних відпусток та додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій Позивачу було відмовлено.

Згідно наказу про звільнення від 02.05.2023 року № 192 о/с Відповідачем не було нараховано та не було виплачено компенсацію за частини щорічних оплачуваних відпусток за 2015, 2018, 2022, роки (частина невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, невикористана щорічна оплачувана відпустка за 2018 рік у кількості 09 діб, частина невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 19 діб), а також компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2018, 2022          та 2023 роки (за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2023 рік у кількості 14 діб).

Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації за частини невикористаних щорічних оплачуваних відпусток за 2015, 2018, 2022 роки та додаткових оплачуваних відпусток, як учаснику бойових дій за 2018 та 2022 та 2023 роки неправомірною, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, компенсація за невикористану відпустку входить до структури грошового забезпечення поліцейських, є його складовою.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96- ВР передбачено обов`язок роботодавця щодо компенсації невикористаних щорічних та додаткових відпусток у разі звільнення працівника.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Однак, в порушення зазначених вимог, відповідачем за невикористані дні відпустки компенсація проведена не була (окрім компенсації за частину невикористаної відпустки за 2022 рік).

Відповідно до вимог Закону №580-VIII та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд вважає необхідним застосувати у спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Згідно з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 825/1038/16 від 02.07.2020 року, № 808/2122/18 від 31.03.2020 року в силу вимог частини 1 статті 117 КЗпП У країни в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 6 от. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 року по справі № 620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім того, Відповідачем, в наказі про звільнення Позивача, не було зазначено про наявність невикористаних ним відпусток за 2015-2023 роки, і не визначено про право на отримання компенсації за них.

Однак, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Зважаючи на наведене судом встановлено, що не нарахування та не виплата Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_1 при звільненні компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 09 діб, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 19 діб, а також не нарахуванні та невиплаті компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб та за 2023 рік у кількості 14 діб, є не правомірною.

За таких підстав суд вважає на необхідне зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 09 діб, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 19 діб, а також не нарахуванні та невиплаті компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб та за 2023 рік у кількості 14 діб. 

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд            

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (пр-т Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській щодо відмови ОСОБА_1 у не нарахуванні та не виплаті компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 09 діб, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 19 діб, а також не нарахуванні та невиплаті компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб та за 2023 рік у кількості 14 діб.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 09 діб, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 19 діб, а також не нарахуванні та невиплаті компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб та за 2023 рік у кількості 14 діб .

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2023 року.          

Суддя                                                                                           Сергій КЛОПОТ